ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" вересня 2026 р. Справа№ 910/3161/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Мальченко А.О.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 29.09.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 10.06.2026 (повний текст складено 16.06.2026)
у справі №910/3161/26 (суддя В.П. Босий)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія
Енерго-Простір»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 23.12.2025 у справі №39-р/тк.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним постановленням тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України рішення №39-р/тк від 23.12.2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», у зв`язку з чим позивач просить суд визнати таке рішення недійсним в частині, що стосується позивача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №910/3161/26 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» відмовлено повністю.
Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що оскаржуване рішення відповідача прийняте відповідно до вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90299 було всебічно, повно і об`єктивно розглянуто її обставини, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення було прийнято з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано порушення принципу пропорційності та надмірний індивідуальний тягар (стаття 1 першого протоколу), наявність підстав для зменшення штрафу (пункт 7 розділу V порядку №22-рп) та неврахування ступеня негативного впливу при визначенні базового розміру штрафу (підпункт 2 пункту 4 розділу IV порядку №22-рп).
Скаржник зазначає, що мотивувальна частина рішення в частині розміру санкції обмежилася загальним посиланням на статтю 52 Закону та на те, що позивач «не скористався можливістю заперечити розрахунок», на думку останнього, такий підхід не відповідає вимогам законності й обґрунтованості судового рішення.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.
Явка представників у судове засідання
В судове засідання 29.09.2026 з`явився представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 20.07.2026 та 08.09.2026) до його електронного кабінету.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №39-р/тк від 23.12.2025 (далі - рішення) комітет, зокрема:
- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Кіцманською міською радою за предметом закупівлі «Електрична енергія» (ідентифікатор в системі «Prozorro» UA-2021-11-24-015807-a);
- накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» штраф у розмірі 84 295 (вісімдесят чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять) гривень за вчинення порушення, що зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення;
- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Комунальним підприємством «Міський торговельний комплекс «Калинівський ринок» за предметом закупівлі «Електрична енергія (ДК 021:2015: 09310000-5- Електрична енергія)» (ідентифікатор в системі «Prozorro» UA-2021-12-06-016558-c)
- накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» штраф у розмірі 765 689 (сімсот шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) гривень за вчинення порушення, що зазначене у пункті 4 резолютивної частини цього рішення;
- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Комунальним підприємством «Міський торговельний комплекс «Калинівський ринок» за предметом закупівлі «Електрична енергія (ДК 021:2015: 09310000-5- Електрична енергія)» (ідентифікатор в системі «Prozorro» UA-2021-12-24-015087-c);
- накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» штраф у розмірі 803 240 (вісімсот три тисячі двісті сорок) гривень за вчинення порушення, що зазначене у пункті 7 резолютивної частини цього рішення;
- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Рукшинською сільською радою Дністровського району Чернівецької області за предметом закупівлі «Електрична енергія; 09310000-5 електрична енергія за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника» (ідентифікатор в системі «Prozorro» UA-2021-12-24-009196-c);
- накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» штраф у розмірі 14 242 (чотирнадцять тисяч двісті сорок дві) гривні за вчинення порушення, що зазначене у пункті 10 резолютивної частини цього рішення
- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Рукшинською сільською радою Дністровського району Чернівецької області за предметом закупівлі «Електрична енергія (ДК 021:2015: 09310000-5- Електрична енергія)» (ідентифікатор в системі «Prozorro» UA-2022-09-29-008809-a);
- накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» штраф у розмірі 3 534 (три тисячі п`ятсот тридцять чотири) гривні за вчинення порушення, що зазначене у пункті 13 резолютивної частини цього рішення.
Не погоджуючись із рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» звернулась із даним позовом до суду, обґрунтування якого зводяться до того, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованим, а висновки, які містяться в рішенні здійснено внаслідок неповного з`ясування обставин справи, а обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, не доведені.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, комітет зазначав, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, а також у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими; комітетом надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне і обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Положеннями частини 1 статті 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Приписами статті 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як визначено статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Вчинення суб`єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб`єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Так, рішенням Антимонопольного комітету України №39-р/тк від 23.12.2025 було встановлено сукупність обставин, зокрема:
- одночасне перебування одних і тих же фізичних осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» до початку, у період участі та після проведення торгів. При цьому, ОСОБА_2 був керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір», що свідчить про наявність умов для обміну інформацією між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ», і відповідно, про обізнаність щодо господарської та фінансової діяльності один одного, зокрема й щодо участі в торгах (пункти 49-50 рішення);
- спільні властивості файлів у вигляді використання одного програмного забезпечення та аналогічних дефектів друку (пункт 86, 87 рішення);
- використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» одних і тих же ІР-адрсс 193,93.186.105 і 212.110.140.13 під час створення тендерних пропозицій, входу в аукціон, входу до системи дистанційного банківського обслуговування (пункти 53, 55, 58 рішення);
- синхронність дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» і Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» у часі під час оплати послуг електронних майданчиків (пункт 82 рішення), створення окремих файлів у складі тендерної пропозиції (пункт 84 рішення);
- наявність сталих фінансово-господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» до початку, у період проведення та після проведення торгів у вигляді поставки один одному товарів (робіт, послуг) (пункт 66 рішення);
- наявність спільної фактичної адреси здійснення господарської діяльності (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 16), за якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» і Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» орендували приміщення для використання в господарській діяльності в одного й того ж суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ІНВЕСТ» за договорами суборенди, укладеними в один день 26.03.2021 з послідовними номерами (№ 1503 і № 1504) (пункт 76 рішення);
- використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» телефонного номеру НОМЕР_1 і НОМЕР_4, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» згідно з інформацією, наданою ПрАТ «Київстар» і ПрАТ «ВФ Україна» (пункти 77-78, 79-80 рішення);
- комунікація між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ», а саме номером телефону НОМЕР_2 , який є номером директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» ОСОБА_3, та номером телефону НОМЕР_3 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір», у період з 01.10.2021 по 31.03.2022 і з 01.07.2022 по 31.12.2022 (пункт 93 рішення) та з 01.08.2022 по 12.12.2022 (пункт 94 рішення).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб`єктами господарювання додаткових зобов`язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин.
Процедура закупівлі передбачає здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця. Змагальність учасників процедур закупівель ґрунтується на тому, що кожен з них не маючи впевненості щодо змісту та ціни пропозицій інших учасників, пропонує кращі умов за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники тендеру домовляються між собою щодо умов своїх пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними. Така домовленість проявляється обміном інформацією, шляхом спільної підготовки та документів, надання у будь-якій формі допомоги потенційному конкуренту.
Якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, оскільки замовник у ході здійснення процедури торгів обмежений лише тими пропозиціями, які подані.
Таким чином, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.
При кваліфікації дій суб`єктів господарювання за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору учасників.
Дії, які стосуються спотворення результатів аукціонів, заборонені законом незалежно від настання наслідків від таких дій.
При цьому за змістом приписів статті 6 Закону для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.
Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.
Для визнання вчинення суб`єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції органу Комітету достатньо встановити й довести наявність наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі, оскільки наслідки у вигляді спотворення результатів процедури закупівлі не сталися не у зв`язку з тим, що суб`єкти господарювання відмовилися від своїх дій щодо координації своєї поведінки в процесі проведення процедури закупівлі, не у зв`язку з добровільним припиненням ними таких дій, а з інших причин (через відміну торгів замовником).
Близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №910/8425/18, від 27.03.2018 у справі №910/8144/15-г, від 27.02.2018 у справі №910/17389/16, від 28.02.2018 у справі №910/28569/15.
За висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
Близький за змістом висновок Верховного Суду викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №910/2988/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У розгляді справ про оскарження рішень Антимонопольного комітету України щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Отже, для визнання органом Антимонопольного комітету України порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим, достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів через узгодження поведінки конкурсантами. Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.
Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу належить здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності. Тобто, питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку. Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 зі справи №910/2988/18, від 05.08.2019 зі справи №922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи №914/1696/18.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому, питання про наявність або відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Аналізуючи та оцінюючи в сукупності факти, встановлені відповідачем в оскаржуваному рішенні, а також зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач у спірному Рішенні дійшов правильного висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» під час підготовки документації для участі у процедурі закупівель діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі». Встановлені Комітетом обставини не спростовані позивачем при судовому розгляді справи.
Матеріалами справи підтверджено, що узгодження пропозицій усунуло конкуренцію та змагальність між учасниками, чим порушено право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.
Зазначені вище дії позивача призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів), у зв`язку з чим, він вчинив порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Щодо доводів скаржника про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 1 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб`єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб`єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За порушення, передбачене, зокрема пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Абзацом 1 частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до пункту 2 пункту 4 розділу IV Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджений розпорядженням Комітету від 19.04.1994 №5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (далі - Порядок №5), за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону, базовий розмір штрафу встановлюється в розмірі до 30 відсотків від суми договору, укладеного за результатами торгів з урахуванням ступеня негативного впливу на конкуренцію, інтереси замовника, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення, з урахуванням обставин справи, а в разі визнання торгів такими, що не відбулися, - у розмірі до 30 відсотків від суми очікуваної вартості торгів або початкової ціни реалізації лота під час проведення аукціону з урахуванням ступеня негативного впливу на конкуренцію, інтереси замовника, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення з урахуванням обставин справи.
Згідно з резолютивною частиною рішення на позивача було накладено наступні штрафи:
- у розмірі 84 295 (вісімдесят чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять) гривень за вчинення порушення, що зазначене у пункті 1 резолютивної частини рішення. Максимальний розмір базового штрафу, розрахованого для позивача, з урахуванням укладеного за результатами торгів 1 договору на суму 4 004 827, 20 грн становить 1 201 448, 16 грн. Отже, розмір накладеного на позивача штрафу складає 7,02% від максимального розміру базового штрафу.
- у розмірі 765 689 (сімсот шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) гривень за вчинення порушення, що зазначене у пункті 4 резолютивної частини рішення. Максимальний розмір базового штрафу, розрахованого для позивача, з урахуванням визнання торгів 2 такими, що не відбулися, становить 10 913 219, 10 грн. Отже, розмір накладеного на позивача штрафу складає 7,02% від максимального розміру базового штрафу.
- у розмірі 803 240 (вісімсот три тисячі двісті сорок) гривень за вчинення порушення, що зазначене у пункті 7 резолютивної частини рішення. Максимальний розмір базового штрафу, розрахованого для позивача, з урахуванням укладеного за результатами торгів 3 договору на суму 38 161 332 грн становить 11 488 399, 60 грн. Отже, розмір накладеного на позивача штрафу складає 6,99% від максимального розміру базового штрафу.
- у розмірі 14 242 (чотирнадцять тисяч двісті сорок дві) гривні за вчинення порушення, що зазначене у пункті 10 резолютивної частини рішення. Максимальний розмір базового штрафу, розрахованого для позивача, з урахуванням укладеного за результатами торгів 4 договору на суму 676 651 грн становить 202 995, 30 грн. Отже, розмір накладеного на позивача штрафу складає 7,02% від максимального розміру базового штрафу.
- у розмірі 3 534 (три тисячі п`ятсот тридцять чотири) гривні за вчинення порушення, що зазначене у пункті 13 резолютивної частини рішення. Максимальний розмір базового штрафу, розрахованого для позивача, з урахуванням укладеного за результатами торгів 5 договору на суму 167 930 грн становить 50 379 грн. Отже, розмір накладеного на позивача штрафу складає 7,01% від максимального розміру базового штрафу.
Таким чином, рішенням встановлено факти вчинення, зокрема позивачем, п`яти порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
Тобто кожний установлений Комітетом епізод вчиненого порушення законодавства про захист економічної конкуренції є окремим порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, за які Законом встановлено відповідальність у вигляді накладення штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №907/233/16, від 11.05.2023 у справі № 910/3202/20.
Отже, накладені на позивача штрафи за вчинення п`яти порушень законодавства про захист економічної конкуренції не перевищують порогу в 30 відсотків, установленого пунктом 2 пункту 4 розділу IV Порядку №5, а також свідчать про те, що розмір штрафів було суттєво зменшено порівняно з максимально можливим розміром базового штрафу.
Водночас, відповідно до інформації з фінансової звітності малого підприємства, а саме звіту про фінансові результати за 2024 рік (код рядка 2000) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір», наданої ГУ ДПС у м. Києві листом від 10.04.2025 №11292/5/26-15-07-01 (вх. від 10.04.2025 №72-01/229кі), чистий дохід Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2024 рік становив 25 064 700, 00 грн.
Тобто оскаржуваним рішенням на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» накладено штраф сукупно в розмірі 1 671 000 грн, що становить 6, 67% від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2024 рік, тобто в межах, визначених статтею 52 Закону.
У постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №910/4192/21 вказано, що розмір штрафу слід визначати від доходу (виручки) цього товариства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за відповідний рік, а не іншим чином.
Порядок №5 встановлює, що під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу (абзац другий пункту 4 розділу VIII).
Згідно з пунктом 9 розділу ІІ Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Комітету від 14.12.2023 №22-рп, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2024 за №123/41468 (далі - Порядок №22-рп) обґрунтування розрахунку розміру штрафу зазначається в описово-мотивувальній частині рішення у справі, а розмір штрафу за порушення, що накладається на відповідача, зазначається в резолютивній частині такого рішення.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі №910/4398/23 зазначив, що «нормами Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено обов`язок органу Комітету наводити в рішенні «розрахунок штрафу, формули та алгоритми розрахунку штрафів».
Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» не скористалося можливістю заперечити розрахунок розміру штрафу, який пропонувалося накласти на позивача в поданні з попередніми висновками у справі №72/20-25.
Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» не надало доказів того, що накладений розмір штрафу може призвести, до «набуття останнім статусу «дефолтний» на ринку електричної енергії та подальшого банкрутства (припинення реалізації товарів на ринку), тобто до настання саме тих наслідків, за наявності доказів яких пункт 7 розділу V Порядку №22-рп передбачає зменшення штрафу».
За змістом статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Судова колегія дійшла до висновку про те, що позивачем при зверненні з позовом не наведено обґрунтованих підстав, визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольним комітетом України рішення №39-р/тк від 23.12.2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольним комітетом України рішення №39-р/тк від 23.12.2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір».
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №910/3161/26 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №910/3161/26 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі №910/3161/26 залишити без змін.
Матеріали справи №910/3161/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 05.10.2026.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді А.О. Мальченко
Ю.Б. Михальська