ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" вересня 2026 р. Справа№ 910/2019/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Левчук О.О.;
від відповідачів: 1) Краковний І.В.;
2) Жила Ю.Ю.;
3) Сядро О.В.;
4) Краковний І.В.;
від третьої особи: не з`явились,
розглянувши Акціонерного товариства «Банк Альянс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 (повний текст рішення складено 03.06.2026)
у справі №910/2019/26 (суддя - Сташків Р.Б.)
за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»
до 1) Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд»
2) ОСОБА_1
3) ОСОБА_2
4) ОСОБА_3
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Активс»
про стягнення заборгованості (солідарно) у сумі 32 267 952, 52 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «Банк Альянс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення з відповідачів, як поручителів, на користь позивача заборгованості за договором № 20-027/ЮК про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір), укладеним 14.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Активс» та позивачем, у сумі 11 295 082, 08 грн та 484 645, 08 доларів США.
Позов мотивовано тим, що відповідачі поручилися перед позивачем за виконання третьою особою зобов`язань за кредитним договором, про що було укладено з кожним відповідачем окремо відповідні договори поруки. Третя особа, отримавши кредит двома валютними траншами у сумі 8 266 109,9 грн та 394 900 доларів США, з червня 2020 року припинила виконувати свої зобов`язання за кредитним договором по поверненню отриманих коштів та сплати відсотків, внаслідок чого утворилася прострочка. 21.06.2022 було відкрито провадження № 918/30/22 у справі про банкрутство третьої особи. Позивач на підставі договорів поруки та статті 543 Цивільного кодексу України звернувся до відповідачів з вимогами погасити заборгованість третьої особи за кредитним договором у строки встановлені договорами поруки, проте відповідачі ці вимоги позивача не виконали.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство «Банк Альянс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають встановленим обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про припинення поруки у зв`язку зі спливом строку її дії.
Зокрема, судом першої інстанції неправильно визначено порядок обчислення строку поруки, не враховано правові наслідки законодавчого продовження строків, встановленого Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України на період дії карантину та воєнного стану, а також безпідставно зроблено висновок про те, що зміна законодавчого регулювання у 2024 році призвела до відновлення перебігу строку поруки з моменту виникнення основного зобов`язання.
Крім того, суд першої інстанції помилково ототожнив законодавче продовження строку поруки із зупиненням або перериванням преклюзивного строку, а також безпідставно врахував наявність у кредитора інших способів захисту своїх прав як обставину, що впливає на строк дії поруки.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Альянс» та призначено до розгляду на 29.07.2026.
10.07.2026 від Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач 1 зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив, що строк поруки за договорами поруки № 20-027/ЮК/П, № 20-027/ЮК/П2, № 20-027/ЮК/П3 та № 20-027/ЮК/П4 є преклюзивним та відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України сплив 16.09.2024. При цьому преклюзивний строк поруки не підлягає поновленню, зупиненню чи перериванню.
Посилання апелянта на необхідність фактичного «виключення» з перебігу строку поруки періоду дії карантину та воєнного стану є безпідставним, оскільки за своєю правовою природою такий механізм відповідає зупиненню перебігу строку, що є несумісним із правовою природою преклюзивного строку поруки.
Положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків на період дії карантину не вплинули на строк поруки у спірних правовідносинах, оскільки карантин припинився 30.06.2023, тоді як природний строк поруки спливав лише у вересні 2024 року. Таким чином, на момент припинення дії карантинних положень у позивача залишався значний строк для реалізації права на звернення з відповідними вимогами до поручителів.
Аналогічно, з 30.01.2024 набрала чинності нова редакція пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якою положення щодо продовження строків, визначених ст. 559 ЦК України, було виключено. Відтак після 30.01.2024 строк поруки продовжував обчислюватися за загальними правилами та сплив 16.09.2024.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 204/15394/23 не може бути покладене в основу скасування оскаржуваного рішення, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є тотожними спірним: у справі № 204/15394/23 строк поруки спливав у період чинності відповідної редакції пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тоді як у цій справі строк поруки сплив після припинення дії положень, на які посилається апелянт.
Також безпідставними є доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції ст. 58 Конституції України, оскільки суд застосував відповідні редакції законодавства виключно в межах періоду їх чинності та не надав їм зворотної дії в часі.
15.07.2026 від відповідача 3 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній зазначив, що посилання позивача на положення пунктів 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не змінюють встановленого договором строку поруки. Зазначені норми регулювали продовження визначених законом строків, у тому числі строків, передбачених ст. 559 ЦК України, та не можуть тлумачитися як такі, що автоматично змінюють строк поруки, встановлений безпосередньо договором між сторонами.
При цьому твердження позивача про фактичне перенесення початку перебігу строку поруки на 30.01.2024 суперечить як умовам договору поруки, так і обставинам справи, оскільки порука діяла та реалізовувалася сторонами до зазначеної дати, що, зокрема, підтверджується направленням позивачем відповідачу 3 вимоги про сплату заборгованості 15.07.2021.
Отже, на момент звернення позивача до суду встановлений договором трирічний строк поруки сплив, у зв`язку з чим порука відповідача 3 припинилася. Відтак правові підстави для задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 відсутні.
16.07.2026 від відповідача 2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначає, що згідно із п. 16 договору поруки № 20-027/ЮК/П від 14.02.2020 порука припиняється після закінчення трьох років з дня настання терміну виконання основного зобов`язання. З урахуванням встановленого кредитним договором строку виконання основного зобов`язання - 15.09.2021 - строк поруки сплив 16.09.2024, тоді як з позовом до поручителів позивач звернувся лише 25.02.2026.
На думку відповідача 3, положення пунктів 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не зумовлюють перенесення початку перебігу строку поруки на 30.01.2024 та не передбачають його «заморожування» на період карантину чи воєнного стану. Зазначені норми передбачали продовження строків, сплив яких припадав на відповідний період, тоді як строк поруки у цій справі спливав 16.09.2024, тобто після припинення дії відповідних положень.
Відповідач 3 також наголошує, що строк поруки є преклюзивним та не підлягає зупиненню, перериванню чи поновленню. Тому доводи позивача про початок нового трирічного строку з 30.01.2024 фактично спрямовані на застосування до поруки механізму зупинення її перебігу, що суперечить правовій природі цього строку.
17.07.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 3, відповідно якої апелянт наполягає, що строк поруки був продовжений на період дії карантину та воєнного стану відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв`язку з чим до 30.01.2024 перебіг трирічного строку поруки фактично не здійснювався. На думку банку, після набрання чинності Законом України № 3450-ІХ 30.01.2024 розпочався перебіг невикористаного трирічного строку поруки.
Також апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 204/15394/23 як на підтвердження застосування положень щодо продовження строків поруки на період карантину та воєнного стану, зазначаючи, що за результатами нового апеляційного розгляду у цій справі позовні вимоги були задоволені.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 відкладено розгляд справи до 16.09.2026.
У судовому засіданні 16.09.2026 розгляд справи відкладено до 23.09.2026.
Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2026 подав додаткові пояснення по справі.
Пунктом 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Беручи до уваги те, що додаткові пояснення позивача не зареєстровані в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, колегія суддів залишає вказані пояснення без розгляду.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Представники відповідачів у судовому засіданні 23.09.2026 заперечували проти доводів апеляційної інстанції, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третьої особи у судовому засіданні 23.09.2026.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14.02.2020 між Акціонерним товариством «Банк Альянс» (позивач) як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Активс» (третя особа) як позичальником укладено кредитний договір, відповідно до якого позивачем було відкрито ТОВ «Вест Активс» мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування 18000000 гривень, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 19% річних в гривні і 9% річних в доларах США, та 30% річних в гривні і 15% річних в доларах США у разі порушення строків погашення заборгованості, з кінцевим терміном повернення кредиту до 13 лютого 2021 року та на інших умовах, визначених кредитним договором (пункти 1.1, 1.2 кредитного договору, додаток №1 до кредитного договору «Графік зниження ліміту кредитної лінії»).
Згідно із підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 кредитного договору забезпечення виконання позичальником його зобов`язань за кредитним договором забезпечувалося, зокрема, порукою відповідача-3, із яким повинно було бути укладено окремий договір забезпечення.
На виконання зазначеного пункту кредитного договору, 14.02.2020 між позивачем, ТОВ «Вест Активс» та ОСОБА_2 було укладено тристоронній договір поруки № 20-027/ЮК/П (далі - договір поруки № 1), за умовами якого ОСОБА_2 поручився перед позивачем за виконання ТОВ «Вест Активс» зобов`язань за кредитним договором, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладені в майбутньому між позивачем та позичальником (пункт 1 договору поруки № 1).
Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 договору поруки № 1 порукою забезпечувалися зобов`язання ТОВ «Вест Активс», що випливають з кредитного договору, зокрема, з повернення отриманих на умовах мультивалютної відновлювальної лінії кредитних коштів (кредиту) у строки, передбачені кредитним договором, а також зі щомісячної сплати процентів за користування кредитом в розмірі 19% річних в гривні, 9% річних в доларах США чи в іншому розмірі (інші проценти), як це передбачено кредитним договором.
На підставі письмових заявок позичальника від 27.02.2020 № 27-01/02/2020 та № 27-02/02/2020 позивачем в той же день було перераховано ТОВ «Вест Активс» кредит двома траншами в сумі 8 266 109, 9 грн та в сумі 394 900, 00 доларів США, що підтверджується виписками по особовим рахункам, копії яких додано до матеріалів справи.
З матеріалів справи, зокрема, з банківських виписок з рахунків ТОВ «Вест Активс» слідує, що з червня 2020 року позичальник припинив виконувати свої зобов`язання з повернення наданих коштів та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість за кредитним договором.
31.05.2021 між позивачем та третьою особою було укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору, відповідно до якого сторонами, зокрема, було продовжено кінцевий термін повернення заборгованості за кредитним договором до 29.06.2021 (пункт 1), а також встановлено, що підписанням даного договору про внесення змін ТОВ "Вест Активс" засвідчує та погоджується, що у випадку не сплати ним до 05.06.2021 включно процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору з урахуванням усіх його змін та доповнень, з 06.06.2021 термін повернення заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, позивач вважається таким, що набув права вимоги дострокового погашення всієї заборгованості ТОВ «Вест Активс» за кредитним договором, а ТОВ «Вест Активс» вважається таким, що повідомлений про вимогу позивача 06.06.2021 здійснити дострокове погашення усієї заборгованості за кредитним договором, з урахуванням суми заборгованості за кредитом, нарахованих процентів, у тому числі іншого розміру процентів, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, які підлягають сплаті ТОВ «Вест Активс» на користь позивача відповідно до умов кредитного договору (пункт 2). У випадку прострочення ТОВ «Вест Активс» сплати процентів, що мають бути сплачені в строк до 05.06.2021 включно, підписанням даного договору про внесення змін ТОВ «Вест Активс» зобов`язується та гарантує не пізніше 06.06.2021 безумовно та беззаперечно здійснити дострокове погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором з урахуванням суми заборгованості за кредитом, нарахованих процентів, у тому числі іншого розміру процентів, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, які підлягають сплаті ТОВ «Вест Активс» на користь позивача відповідно до умов кредитного договору, без необхідності направлення йому позивачем листа-повідомлення (вимоги) про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором (пункт 3).
Позивач зазначає, що оскільки третьою особою в обумовлені договором від 31.05.2021 про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору строки заборгованість не була погашена, то він на підставі договору поруки 1 звернувся 15.07.2021 до відповідача 3 з листом-вимогою про усунення порушень № 31.1/3139, у якій повідомив відповідача 3 про порушення ТОВ «Вест Активс2 умов кредитного договору, в частині своєчасного погашення кредитної заборгованості, яка станом на 14.07.2021 становила: за траншем, отриманим позичальником у доларах США - 418 687, 58 доларів США; за траншем, отриманим позичальником у національній валюті України (гривня) - 8 889 507, 03 грн. Також, враховуючи вищевикладене, цим листом-вимогою позивач просив відповідача 3, як поручителя, не пізніше 5 календарних днів з дати відправлення цієї вимоги погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсязі.
Цей лист-вимога була надіслана відповідачу 17.07.2021, що підтверджується долученими до матеріалів справи відповідними копіями поштової накладної та опису вкладення у цінний лист.
Ця вимога позивача відповідачем 3 виконана не була, протилежного матеріали справи не містять. Цей факт сторонами не заперечується.
Водночас 19.08.2021 між позивачем та ТОВ «Вест Активс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору (далі - договір про внесення змін та доповнень № 3), відповідно до якого сторонами було продовжено кінцевий термін повернення заборгованості за кредитним договором до 15.09.2021, додаток № 1 «Графік зниження ліміту кредитної лінії» до кредитного договору у зв`язку з цим було викладено у новій редакції (підпункт 1.1 пункту 1).
Крім того, відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 договору про внесення змін та доповнень № 3 пункт 2.1 кредитного договору викладено у новій редакції, згідно із якою забезпеченням виконання ТОВ «Вест Активс» його зобов`язань за кредитним договором є застава рухомого майна та іпотека будівель та споруд відповідача 1, вказаних у цьому пункті, а також порука відповідачів 1, 2, 4.
Враховуючи ці зміни, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19.08.2021 було додатково укладено ряд тристоронніх (між банком, позичальником та окремо з кожним поручителем) договорів поруки:
- договір поруки з ОСОБА_3 (відповідач 4) від 19.08.2021 № 20-027/ЮК/П2 (далі - договір поруки № 2);
- договір поруки з Приватним акціонерним товариством «Банк Альянс» (відповідач 1) від 19.08.2021 № 20-027/ЮК/П3 (далі - договір поруки № 3);
- договір поруки з ОСОБА_1 (відповідач 2) від 19.08.2021 № 20-027/ЮК/П4 (далі - договір поруки № 4).
Так, згідно з підпунктами 2.1, 2.2 пунктів 2 оговорів поруки № 2, № 3, № 4 вказаними поруками забезпечувались зобов`язання ТОВ «Вест Активс», що випливають з кредитного договору, зокрема з повернення отриманих на умовах мультивалютної відновлювальної лінії кредитних коштів (кредиту) у строки, передбачені кредитним договором, а також зі щомісячної сплати процентів за користування кредитом в розмірі 19% річних в гривні, 9% річних в доларах США, інші проценти, як це передбачено кредитним договором.
За виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачі, як поручителі, та ТОВ «Вест Активс» відповідають перед позивачем як солідарні боржники (пункти 4 договорів поруки №№ 1-4).
Відповідно до пунктів 5 договорів поруки №№ 1-4 відповідачі відповідають перед позивачем у тому ж обсязі, що і ТОВ «Вест Активс», включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат передбачених кредитним договором, відшкодування збитків. Наступним сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов`язань позичальника за кредитним договором (в тому числі зміни розміру суми кредиту, строків виконання зобов`язань за кредитним договором, тощо), обсяг поруки згідно умов цих договорів без додаткового повідомлення поручителя та укладання додаткового договору до цих договорів збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов`язання таким чином, щоб поручитель відповідав перед позивачем за виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі.
Враховуючи, що договір поруки № 1 після укладання договору про внесення змін та доповнень № 3 (у якому не було зазначено про поруку відповідача 3) не був розірваний чи припинений, то зважаючи на умови його пункту 5, після продовження строку повернення кредиту до 15.09.2021, обсяг поруки за ним був збережений без додаткового повідомлення відповідача 3 та укладання з останнім додаткового договору до договору поруки № 1.
Пунктами 14 договорів поруки №№ 1-4 передбачено, що ці договори вступають у дію з дати їх укладання, за умови їх підписання сторонами, і діють до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.
Тому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що після укладання між позивачем та третьою особою договору про внесення змін та доповнень № 3 припинилася порука відповідача 3, оскільки договір поруки № 1 не було розірвано в установленому законом порядку.
Також колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.06.2022 у справі № 918/60/22 було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вест Активс», а постановою цього суду від 05.09.2023 у справі 918/60/22 ТОВ "Вест Активс" визнано банкрутом.
З пояснень позивача вбачається, що ТОВ «Вест Активс» в установлений кредитним договором строк не виконало своїх зобов`язань за кредитним договором, а тому ним на адреси позичальника та поручителів було направлено вимоги: від 08.01.2026 № 31/251, від 08.01.2026 № 31/253, від 08.01.2026 № 31/252, від 15.07.2021 № 31.1/3139, від 15.07.2021 № 31.1/3141 з проханням негайно погасити прострочену заборгованість у повному обсязі. Однак вимоги залишились без відповіді та виконання, що змусило позивача звернутися до суду із цим позовом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком спірна сума заборгованості за кредитним договором складається із:
- неповернутого кредиту у сумі 7 765 501, 90 грн;
- нарахованих на суму гривневого траншу за період з 26.02.2020 до 20.12.2023 процентів у сумі 3 529 580, 18 грн;
- неповернутого кредиту у сумі 394 900 доларів США;
- нарахованих на суму траншу наданого в доларах США за період з 28.02.2020 до 20.12.2023 процентів у сумі 89 745, 08 доларів США.
Вказаний позов пред`явлено солідарно до відповідачів як поручителів ТОВ «Вест Активс» за кредитним договором.
ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.
Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати окремо від основного (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/31762/14-ц (провадження № 14-662цс18)).
Одним із видів акцесорного зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина третя статті 554 ЦК України).
Заперечуючи проти позову відповідачі вказують про припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її дії.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції Законів № 1414-VIII від 14.06.2016, № 2478-VIII від 03.07.2018) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором або законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.
Пунктами 16 договорів поруки №№ 1-4 передбачено, що порука за цими договорами припиняється після закінчення трьох років з дня настання терміну виконання основного зобов`язання, передбаченого кредитним договором, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 2-1268/11 виснувала, що умови договору про дію поруки до повного виконання зобов`язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор в установлений цією нормою строк з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.
Аналогічні висновки послідовно та неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19)).
Додатковою угодою № 3 від 19.08.2021 строк виконання основного зобов`язання було визначено 15.09.2021.
Отже, за загальним правилом трирічний строк поруки мав би спливти 16.09.2024 року.
Разом з тим визначення дати припинення поруки у цій справі не може здійснюватися виключно шляхом механічного відрахування трьох років від 15.09.2021 без урахування спеціального правового регулювання, запровадженого законодавцем у зв`язку з карантином та воєнним станом.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину строки, визначені, зокрема, статтею 559 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначена норма була імперативною та не ставила її застосування до строку поруки у залежність від того, чи спливав такий строк безпосередньо під час карантину.
При цьому законодавець використав саме конструкцію «строки ... продовжуються», а не встановив обов`язок кредитора доводити, що карантин фактично перешкоджав йому звернутися до суду, або що строк поруки спливав безпосередньо у період карантину.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Карантин на всій території України був установлений постановою Кабінету Міністрів України та в подальшому скасований з 24:00 30.06.2023.
Надалі Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтею 559 ЦК України, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, у період з набрання чинності відповідною редакцією пункту 19 до 30.01.2024 закон прямо передбачав продовження строків, визначених статтею 559 ЦК України, на строк дії воєнного стану.
Суд першої інстанції, погодившись із тим, що зазначені законодавчі положення поширювалися на строк поруки, водночас неправильно визначив правові наслідки зміни законодавства з 30.01.2024.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що припинення дії редакції пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка передбачала продовження строку за статтею 559 ЦК України, має наслідком фактичне нівелювання правових наслідків її дії у попередній період.
Таке тлумачення суперечить самому змісту поняття «продовження строку».
Закон, який діяв у відповідний період, безпосередньо визначив тривалість строку, протягом якого право кредитора на реалізацію забезпеченого порукою права не припинялося. Наступна зміна законодавства не має зворотної дії та не може перетворити вже встановлений законом період продовження на такий, що юридично не існував.
Іншими словами, після набрання чинності Законом України № 3450-IX законодавець змінив правове регулювання на майбутній період, однак не скасував ретроспективно правові наслідки норми, яка була чинною до 30.01.2024.
Застосування пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у такий спосіб не означає поновлення, переривання або зупинення преклюзивного строку поруки у розумінні загальних положень цивільного законодавства.
Йдеться про спеціальне законодавче визначення тривалості строку поруки на період дії відповідних законодавчих норм.
Саме тому посилання відповідачів на те, що преклюзивний характер строку поруки виключає можливість його «зупинення» або «переривання», саме по собі не спростовує доводів апеляційної скарги.
Апелянт не посилається на поновлення, переривання чи зупинення строку поруки за загальними правилами. Підставою позовних вимог є пряма дія спеціальних норм пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які встановили продовження строків, визначених статтею 559 ЦК України.
Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду щодо преклюзивної природи строку поруки не виключають застосування спеціальної законодавчої норми, якою цей строк був продовжений.
Так, у постанові Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 908/2828/19 (908/1302/24) зазначено, що «Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 №3450-IX, який набрав чинності 30.01.2024, у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пункт 19 викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Отже, починаючи з 17.03.2022 до 30.01.2024 в силу пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строки визначені, зокрема, статтею 559 ЦК України, продовжилися на строк дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX. Суд бере до уваги, що аналогічний підхід щодо правового регулювання строків у контексті питання чи продовжені строки, які мали б закінчитися, законодавцем застосовано під час дії карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID 19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 про що свідчить практика Великої Палати Верховного Суду. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у цьому випадку АТ «ПУМБ» правомірно списані 06 березня 2024 року з рахунку АТ «Вінницяобленерго» грошові кошти в сумі 115 182 900,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 123/16.1-К/12 від 19 березня 2012 року.
Отже, строк поруки, встановлений договором поруки не було припинено, а в силу Законів № 540-ІХ і № 2120-IX, строки, визначені статтею 559 ЦК України були продовжені на строк дії в Україні воєнного стану».
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.09.2024 у справі №910/11759/22.
Колегія суддів відхиляє також доводи відповідача 3 про те, що положення пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України можуть застосовуватися лише до строку поруки, безпосередньо встановленого законом, але не до строку, встановленого договором.
Таке тлумачення не відповідає змісту статті 559 ЦК України та спеціального законодавчого регулювання.
Частина четверта статті 559 ЦК України встановлює правовий наслідок закінчення строку поруки, встановленого договором. Водночас саме ця норма була прямо включена законодавцем до переліку норм, строки за якими продовжувалися відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Так, в постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 910/11759/22, суд виснував, що конструкція пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України №2120-IX, не надає можливості трактувати вказану норму таким чином, що законодавець передбачив продовження виключно строків позовної давності, та не продовжив строк поруки, визначений договором (частина четверта статті 559 ЦК України).
Отже, законодавець, використовуючи посилання саме на статтю 559 ЦК України, поширив спеціальний правовий режим на строк поруки, правова природа якого визначається цією статтею.
Інше тлумачення фактично позбавляло б змісту пряме включення статті 559 ЦК України до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки значна частина строків поруки встановлюється саме договорами.
Посилання відповідача 3 на статтю 651 ЦК України також не спростовує зазначеного висновку. У даному випадку не відбувається зміна умов договору за волевиявленням однієї зі сторін. Правові наслідки для встановленого договором строку поруки виникають безпосередньо в силу імперативного закону.
Тому застосування пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не є односторонньою зміною договору кредитором і не потребує укладення сторонами додаткової угоди.
Враховуючи наведене, колегія суддів виходить з того, що строк поруки, який підлягав продовженню відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а надалі - відповідно до пункту 19 цих положень у редакції Закону № 2120-IX, не може вважатися таким, що сплив у звичайному трирічному строку, без урахування періоду, на який його було законодавчо продовжено.
Станом на 17.03.2022 строк поруки перебував під дією спеціального правового регулювання, передбаченого пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
У період з 17.03.2022 до 30.01.2024 законодавець прямо передбачав продовження строку, визначеного статтею 559 ЦК України, на строк дії воєнного стану.
Після 30.01.2024 нова редакція пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вже не містила посилання на статтю 559 ЦК України. Однак ця обставина означає припинення подальшого спеціального продовження строку, а не анулювання продовження, яке вже відбулося в період дії попередньої редакції закону.
Таким чином, починаючи з 30.01.2024 продовжений строк поруки продовжив обчислюватися за загальними правилами до закінчення його законодавчо визначеної тривалості.
За такого підходу позов, поданий АТ «Банк Альянс» 25.02.2026, подано в межах строку дії поруки.
Колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 204/15394/23, на який посилається апелянт.
У цій постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що під час дії карантину строки, визначені, зокрема, статтею 559 ЦК України, продовжувалися на строк дії карантину відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а в період дії воєнного стану - відповідно до пункту 19 цих положень у редакції, чинній на відповідний час.
Відмінність фактичних обставин справи № 204/15394/23 від даної справи сама по собі не позбавляє зазначений правовий висновок його значення для вирішення питання про юридичні наслідки дії пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Застосуванню підлягає саме правовий висновок щодо дії спеціального законодавчого регулювання строку поруки у відповідні періоди, тоді як відмінність дат пред`явлення позову має значення для визначення того, чи було конкретне звернення здійснене в межах продовженого строку.
При цьому зміна законодавчого регулювання 30.01.2024 не може тлумачитися як така, що ретроспективно усуває правові наслідки дії попередньої редакції пункту 19.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Застосування до спірних правовідносин положень пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 2120-IX не означає застосування закону після втрати ним чинності. Навпаки, відповідна редакція норми застосовується до правовідносин у межах періоду її чинності.
Водночас наступна зміна законодавства не може мати наслідком скасування юридичних наслідків, які настали в період чинності попереднього правового регулювання.
Тому висновок суду першої інстанції про те, що після 30.01.2024 строк поруки слід обчислювати таким чином, начебто передбаченого законом продовження у період з 17.03.2022 до 30.01.2024 не існувало, є таким, що не відповідає принципу дії нормативно-правових актів у часі.
Не може бути прийнятий до уваги і висновок суду першої інстанції про те, що кредитор мав достатній час для захисту своїх прав, зокрема у зв`язку з наявністю права на договірне списання коштів або відкриттям провадження у справі про банкрутство основного боржника.
Правові підстави припинення поруки визначаються статтею 559 ЦК України та умовами відповідного договору поруки.
Наявність у кредитора інших способів захисту свого права, можливість звернення до рахунків боржника чи участь у справі про банкрутство основного боржника не є юридичними фактами, які відповідно до статті 559 ЦК України припиняють поруку.
Такі обставини можуть характеризувати поведінку кредитора, проте не можуть змінювати встановлений законом та договором строк існування поруки.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив факт укладення договорів поруки, визначення ними трирічного строку поруки та настання строку виконання основного зобов`язання 15.09.2021, однак неправильно застосував норми матеріального права при визначенні кінцевої дати дії поруки.
Висновок про припинення поруки 16.09.2024 ґрунтується на неправильному тлумаченні правових наслідків пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та фактично ігнорує період, протягом якого законодавець прямо передбачав продовження строку, визначеного статтею 559 ЦК України.
З огляду на те, що позов АТ «Банк Альянс» пред`явлено 25.02.2026, тобто в межах строку поруки з урахуванням її законодавчого продовження, підстави для висновку про припинення поруки у зв`язку зі спливом строку відсутні.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору процентна ставка за користування кредитною лінією становить: 19% (дев`ятнадцять) процентів річних за користування кредитом в гривні; 9% (дев`ять) процентів річних за користування кредитом в доларах США.
Пункт 1.2.1. кредитного договору вказує, що в разі порушення строків повернення кредиту (в тому числі його частини згідно графіку зменшення ліміту кредитування), що передбачені цим договором, процентна ставка за користування кредитом/кредитними коштами встановлюється в розмірі 30% річних в гривні, 15% річних в доларах США і нараховується виключно на прострочену суму кредиту, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчується днем погашення простроченої суми кредиту (день погашення простроченої суми кредиту не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання по поверненню Кредиту та/або його частини (в т.ч. після настання кінцевого терміну повернення заборгованості відповідно до п. 1.3. договору), який погоджений сторонами.
Пунктом 3.8. кредитного договору передбачено, що нарахування процентів по договору здійснюється у валюті кредиту щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі визначеному п. 1.1. цього договору. Проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором.
У разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення (пункт 3.9. кредитного договору).
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що солідарному стягнення з відповідачів на користь позивача підлягають 11 295 082, 08 грн та 484 645, 08 дол. США.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга АТ «Банк Альянс» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/2019/26 - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Альянс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/2019/26 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/2019/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з солідарно з Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (07415, Київська обл., Броварський район, с. Зазим`є, вул. Деснянська, 141; код ЄДРПОУ 14277604), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50; код ЄДРПОУ 14277604) 11 295 082, 08 грн заборгованості та 484 645, 08 дол. США заборгованості.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (07415, Київська обл., Броварський район, с. Зазим`є, вул. Деснянська, 141; код ЄДРПОУ 14277604) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50; код ЄДРПОУ 14277604) 121 044, 82 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50; код ЄДРПОУ 14277604) 121 044, 82 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50; код ЄДРПОУ 14277604) 121 044, 82 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50; код ЄДРПОУ 14277604) 121 044, 82 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (07415, Київська обл., Броварський район, с. Зазим`є, вул. Деснянська, 141; код ЄДРПОУ 14277604) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50; код ЄДРПОУ 14277604) 181 507, 23 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50; код ЄДРПОУ 14277604) 181 507, 23 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50; код ЄДРПОУ 14277604) 181 507, 23 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50; код ЄДРПОУ 14277604) 181 507, 23 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 910/2019/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
А.Г. Майданевич
Дата підписання 05.10.2026