Справа № 909/240/26
У Х В А Л А
02.10.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" (вх. № 8717/26 від 24.09.2026) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України
( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ"
(вул. Миру, буд. 66, село Драгомирчани, Івано-Франківський район,
Івано-Франківська область, 77454)
про стягнення штрафу у розмірі 1 435 920, 00 гривень за поставку неякісного товару,
за участю:
від позивача: Хмелюка Олександра Вікторовича (в режимі відоеконференції),
від відповідача: Дяковського Олександра Сергійовича (в режимі відоеконференції),
В С Т А Н О В И В:
у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходилась справа за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" про стягнення штрафу у розмірі 1 435 920, 00 гривень за поставку неякісного товару.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 у справі № 909/240/26 позов Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" про стягнення штрафу у розмірі 1 435 920, 00 гривень за поставку неякісного товару - задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України - 1 435 920, 00 гривень штрафу за поставку неякісного товару, а також 17 231, 04 гривень судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" - залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 у справі № 909/240/26 - без змін.
На виконання вищевказаного рішення від 28.05.2026 було видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України - 1 435 920, 00 гривень штрафу за поставку неякісного товару, а також 17 231, 04 гривень судового збору.
24.09.2026 за вх. № 8717/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою від 25.09.2026 суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" (вх. № 8717/26 від 24.09.2026) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 909/240/26; розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" про визнання наказу такими, що не підлягають виконанню призначив в судовому засіданні на 02.10.2026; запропонував позивачу надати суду свої пояснення/заперечення (у випадку їх наявності) щодо поданої заяв.
28.09.2026 за вх. № 18033/26 через підсистему "Електронний суд" від Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України надійшли заперечення на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Розглянувши заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази та заперечення позивача, суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, наведена норма передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не лише у випадку його помилкової видачі, а й у разі встановлення судом відсутності матеріально-правового обов`язку боржника повністю або у відповідній частині, зокрема внаслідок припинення такого обов`язку після ухвалення судового рішення.
Як зазначено судом вище, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 у справі № 909/240/26 позов Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" про стягнення штрафу у розмірі 1 435 920, 00 гривень за поставку неякісного товару - задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України - 1 435 920, 00 гривень штрафу за поставку неякісного товару, а також 17 231, 04 гривень судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" - залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 у справі № 909/240/26 - без змін.
На виконання вищевказаного рішення від 28.05.2026 було видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України - 1 435 920, 00 гривень штрафу за поставку неякісного товару, а також 17 231, 04 гривень судового збору.
Звертаючись із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, ТОВ "ІВА-АРТ" посилається на припинення грошового зобов`язання внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначаючи, що на виконання умов договору № 572/ВОЗ-2025 ним сплачено Військовій частині НОМЕР_1 забезпечувальний платіж у розмірі 897 450, 00 гривень, у зв`язку із чим заявник вважає, що зобов`язання сторін у відповідній частині припинилися.
Військова частина НОМЕР_1 проти заяви заперечує, вказуючи, що зустрічна вимога ТОВ "ІВА-АРТ" до неї відсутня, оскільки сплачене товариством забезпечення виконання договору не підлягає поверненню у зв`язку з порушенням постачальником умов договору щодо якості товару. Стягувач зазначає, що передбачене пунктом 13.11. договору право одержати задоволення грошових вимог за рахунок забезпечення є правом, а не обов`язком замовника, та передбачає можливість вибору між задоволенням відповідних вимог за рахунок забезпечення і стягненням їх з постачальника в судовому порядку. Водночас Військова частина НОМЕР_1 вважає, що обрання нею судового способу стягнення штрафу не породжує у ТОВ "ІВА-АРТ" права вимагати повернення внесеного забезпечення.
Як встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 у справі № 909/240/26, 10.09.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України як замовником та ТОВ "ІВА-АРТ" як постачальником укладено договір на поставку товару № 572/ВОЗ-2025.
Цим же рішенням встановлено порушення ТОВ "ІВА-АРТ" умов зазначеного договору в частині поставки товару належної якості та стягнуто з товариства на користь Військової частини НОМЕР_1 штраф у розмірі 1 435 920, 00 гривень.
Пунктом 13.11. договору № 572/ВОЗ-2025 від 10.09.2025 сторони передбачили, що за порушення умов договору, передбачених розділом 2 (щодо якості та безпечності) або розділом 6 (прострочення поставки понад 30 календарних днів) договору, замовник не повертає забезпечення виконання умов договору, внесеного постачальником, та залишає за собою право одержати задоволення своїх грошових вимог, передбачених умовами цього договору, за рахунок грошових коштів, переданих постачальником у забезпечення виконання договору.
На виконання умов договору ТОВ "ІВА-АРТ" перерахувало Військовій частині НОМЕР_1 забезпечення виконання договору в сумі 897 450, 00 гривень.
Отже, сторони безпосередньо визначили у договорі як випадки, за яких внесене постачальником забезпечення не повертається, так і призначення відповідних коштів - можливість одержання замовником за їх рахунок задоволення своїх грошових вимог, передбачених умовами договору.
При цьому зі змісту пункту 13.11. договору не вбачається, що неповернення забезпечення є окремою штрафною санкцією, яка застосовується до постачальника поряд із передбаченим договором штрафом та незалежно від задоволення грошової вимоги замовника, що виникла внаслідок відповідного порушення договору.
Вжите сторонами у пункті 13.11. договору словосполучення "залишає за собою право одержати задоволення своїх грошових вимог [...] за рахунок грошових коштів, переданих постачальником у забезпечення виконання договору" свідчить про надання замовнику можливості одержати задоволення відповідної грошової вимоги за рахунок коштів забезпечення.
Відповідно до частини 3 статті 213 Цивільного кодексу України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їх зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
За змістом статті 637 Цивільного кодексу України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Отже, передбачене пунктом 13.11. договору неповернення забезпечення не може тлумачитися ізольовано від наступного положення цього ж пункту, яким сторони визначили можливість одержання за рахунок відповідних коштів задоволення грошових вимог замовника. Системне тлумачення зазначеної умови свідчить, що право замовника утримувати кошти забезпечення пов`язане з можливістю використання їх як джерела задоволення відповідної договірної грошової вимоги, а не з набуттям замовником цих коштів додатково до повного задоволення такої вимоги в інший спосіб.
Військова частина НОМЕР_1 реалізувала право на одержання грошового задоволення у зв`язку з порушенням ТОВ "ІВА-АРТ" умов договору щодо якості товару шляхом звернення до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення передбаченого договором штрафу в сумі 1 435 920, 00 гривень.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 у справі № 909/240/26 відповідну вимогу Військової частини НОМЕР_1 задоволено в повному обсязі та стягнуто з ТОВ "ІВА-АРТ" 1 435 920, 00 гривень штрафу. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 зазначене рішення залишено без змін.
Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 реалізувала передбачене пунктом 13.11. договору право на одержання грошового задоволення за допущене постачальником порушення шляхом пред`явлення вимоги про стягнення з постачальника штрафу та одержання судового рішення про стягнення такого штрафу в повному розмірі, а не шляхом задоволення цієї вимоги за рахунок коштів забезпечення.
За таких обставин після реалізації замовником обраного способу одержання задоволення та присудження йому штрафу в повному розмірі, кошти передані постачальником у забезпечення виконання договору, не можуть одночасно утримуватися замовником як джерело задоволення тієї самої грошової вимоги.
Інше тлумачення пункту 13.11. договору призводило б до того, що Військова частина НОМЕР_1 , одержавши судове рішення про стягнення з ТОВ "ІВА-АРТ" повної суми штрафу в розмірі 1 435 920, 00 гривень, водночас продовжувала б утримувати 897 450, 00 гривень забезпечення без зарахування цієї суми в рахунок відповідної грошової вимоги та без її повернення постачальнику. Такий результат не узгоджується із системним тлумаченням пункту 13.11. договору та визначеним сторонами призначенням коштів забезпечення, оскільки допускав би одночасне збереження за кредитором права на примусове стягнення відповідної грошової вимоги в повному розмірі та утримання коштів, переданих саме як джерело задоволення цієї вимоги.
Відтак, реалізувавши право на одержання задоволення шляхом стягнення з ТОВ "ІВА-АРТ" штрафу в повному розмірі, Військова частина НОМЕР_1 не може одночасно утримувати кошти забезпечення як джерело задоволення тієї самої вимоги. За таких обставин у ТОВ "ІВА-АРТ" виникла вимога щодо повернення 897 450, 00 гривень забезпечення виконання договору.
16.09.2026 ТОВ "ІВА-АРТ" направило Військовій частині НОМЕР_1 заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою заявило про припинення шляхом зарахування грошових зобов`язань за наказом Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/240/26 в межах суми 897 450, 00 гривень.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно із статтею 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Щодо умов та правових наслідків зарахування зустрічних однорідних вимог суд враховує правові висновки, викладені Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.
У пункті 28 цієї постанови Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 202 та 601 Цивільного кодексу України, правильно встановили, що спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.
У пункті 29 постанови Верховний Суд зазначив, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Відповідно до пункту 30 постанови, вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
При цьому Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пунктах 47 - 51 постанови від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнила раніше викладені висновки Верховного Суду, у тому числі у постановах від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17 та від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, на які посилається Військова частина НОМЕР_1 у своїх запереченнях, таким чином:
"Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення".
Разом із тим, наведені висновки Верховного Суду не означають, що сама по собі заява про зарахування спричиняє припинення зобов`язань незалежно від фактичного існування вимог, щодо яких заявлено зарахування. У разі заперечення іншою стороною існування відповідної вимоги суд має перевірити її наявність, зміст і розмір, а також відповідність вимогам статті 601 Цивільного кодексу України.
У цій справі Військова частина НОМЕР_1 заперечує не лише проти проведеного ТОВ "ІВА-АРТ" зарахування, а й проти самого існування у товариства грошової вимоги про повернення 897 450, 00 гривень забезпечення виконання договору.
Водночас, як установлено судом вище, системне тлумачення пункту 13.11. договору свідчить, що після реалізації Військовою частиною НОМЕР_1 права на одержання задоволення відповідної договірної грошової вимоги шляхом стягнення штрафу в судовому порядку та присудження такого штрафу в повному розмірі підстави для подальшого утримання 897 450, 00 гривень як джерела задоволення тієї самої вимоги відсутні. За таких обставин у ТОВ "ІВА-АРТ" виникла грошова вимога щодо повернення відповідної суми забезпечення.
Отже, судом встановлено фактичне існування грошової вимоги ТОВ "ІВА-АРТ" до Військової частини НОМЕР_1 щодо повернення 897 450, 00 гривень забезпечення, а тому заперечення стягувача щодо відсутності самої зустрічної вимоги суд відхиляє.
У спірних правовідносинах зазначені вимоги є зустрічними, оскільки після реалізації Військовою частиною НОМЕР_1 права на одержання задоволення шляхом судового стягнення штрафу ТОВ "ІВА-АРТ" є кредитором Військової частини НОМЕР_1 щодо повернення 897 450, 00 гривень забезпечення виконання договору, тоді як Військова частина НОМЕР_1 є кредитором ТОВ "ІВА-АРТ" за грошовими зобов`язаннями, визначеними рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 та виданим на його виконання наказом.
Вимоги сторін є однорідними, оскільки мають грошовий характер. При цьому різні правові підстави їх виникнення не виключають можливості зарахування, оскільки, як зазначено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, правило про однорідність вимог не стосується підстав їх виникнення.
Відповідно до пункту 13.10. договору, Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Ураховуючи встановлені судом вище обставини та системне тлумачення пунктів 13.10., 13.11. договору, після реалізації Військовою частиною НОМЕР_1 права на одержання задоволення відповідної договірної грошової вимоги шляхом стягнення штрафу в судовому порядку та набрання відповідним судовим рішенням законної сили відпала підстава для подальшого утримання коштів забезпечення як джерела задоволення тієї самої грошової вимоги.
За таких обставин у ТОВ "ІВА-АРТ" виникла грошова вимога до Військової частини НОМЕР_1 щодо повернення 897 450, 00 гривень забезпечення виконання договору.
При цьому договір не встановлює окремого строку повернення забезпечення у разі відпадіння підстав для його подальшого утримання за обставин, установлених судом у цій справі.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, зарахуванню підлягають зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, а також вимоги, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Отже, відсутність у договорі окремо встановленого строку виконання грошової вимоги ТОВ "ІВА-АРТ" щодо повернення забезпечення за обставин, установлених судом у цій справі, не перешкоджає її зарахуванню відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.
Договір № 572/ВОЗ-2025 не містить заборони на припинення грошових зобов`язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, які виключали б можливість такого зарахування, судом також не встановлено.
Доводи Військової частини НОМЕР_1 про відсутність у ТОВ "ІВА-АРТ" зустрічної грошової вимоги спростовуються встановленими судом вище обставинами та системним тлумаченням пунктів 13.10., 13.11. договору. Водночас сама по собі незгода Військової частини НОМЕР_1 із проведеним зарахуванням не виключає настання його правових наслідків за умови дотримання вимог статті 601 Цивільного кодексу України та відсутності обставин, передбачених статтею 602 цього Кодексу.
При цьому суд враховує, що заявою від 16.09.2026 ТОВ "ІВА-АРТ" заявило про зарахування грошової вимоги щодо повернення забезпечення в сумі 897 450, 00 гривень у рахунок грошових зобов`язань товариства, визначених наказом Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/240/26.
Як установлено судом вище, право ТОВ "ІВА-АРТ" на повернення 897 450, 00 гривень забезпечення виникло у зв`язку з реалізацією Військовою частиною НОМЕР_1 права на одержання задоволення відповідної договірної грошової вимоги шляхом стягнення з товариства штрафу за порушення умов договору щодо якості товару в судовому порядку.
Отже, зустрічна грошова вимога ТОВ "ІВА-АРТ" щодо повернення забезпечення та грошова вимога Військової частини НОМЕР_1 про стягнення штрафу стосуються правових наслідків одного й того самого порушення умов договору, а кошти забезпечення відповідно до пункту 13.11. договору визначені сторонами як джерело задоволення саме договірних грошових вимог замовника.
За таких обставин заява ТОВ "ІВА-АРТ" від 16.09.2026 про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 897 450, 00 гривень, з урахуванням змісту правовідносин сторін та призначення коштів забезпечення, спрямована на припинення в цій частині грошового зобов`язання товариства зі сплати присудженого Військовій частині НОМЕР_1 штрафу.
Отже, внаслідок вчиненого ТОВ "ІВА-АРТ" одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог його грошове зобов`язання перед Військовою частиною НОМЕР_1 зі сплати штрафу в сумі 1 435 920, 00 гривень припинилося в частині 897 450, 00 гривень.
Відтак неприпиненим залишається зобов`язання ТОВ "ІВА-АРТ" зі сплати штрафу в сумі 538 470, 00 гривень (1 435 920, 00 - 897 450, 00) та судового збору в сумі 17 231, 04 гривень, а загальний розмір неприпинених грошових зобов`язань за наказом становить 555 701, 04 гривень.
Відповідно до частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У цьому випадку встановлені судом обставини свідчать про припинення після ухвалення судового рішення матеріально-правового обов`язку боржника зі сплати штрафу в частині 897 450, 00 гривень унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.
Водночас підстав для висновку про припинення обов`язку ТОВ "ІВА-АРТ" за наказом у повному обсязі судом не встановлено, оскільки після проведеного зарахування неприпиненим залишається зобов`язання зі сплати штрафу в сумі 538 470, 00 гривень та судового збору в сумі 17 231, 04 гривень.
За таких обставин заява ТОВ "ІВА-АРТ" підлягає частковому задоволенню, а наказ Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/240/26 - визнанню таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення штрафу в сумі 897 450, 00 гривень. У задоволенні заяви в іншій частині слід відмовити.
Керуючись статтями 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" (вх. № 8717/26 від 24.09.2026) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 909/240/26 - задовольнити частково.
2. Визнати наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2026 у справі № 909/240/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" (вул. Миру, буд. 66, село Драгомирчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77454; ідентифікаційний код: 38141066) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) - 1 435 920, 00 гривень (один мільйон чотириста тридцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять гривень) штрафу за поставку неякісного товару, а також 17 231, 04 гривень (сімнадцять тисяч двісті тридцять одна гривня чотири копійки) судового збору, таким, що не підлягає виконанню частково, а саме в частині стягнення штрафу за поставку неякісного товару в сумі 897 450, 00 гривень.
3. У решті вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-АРТ" (вх. № 8717/26 від 24.09.2026) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 909/240/26 - відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили 02.10.2026 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
5. Повний текст ухвали складено - 06.10.2026.
Суддя В. В. Михайлишин