ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/14968/22 (910/15648/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджісервіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий -Отрюх Б. В., судді: Станік С. Р., Пантелієнко В. О.) від 02.04.2026
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Подол Град"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджісервіс"
про скасування рішення, визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні майном
за заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"
про визнання банкрутом.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 08.02.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити за заявою ОСОБА_1 провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру розпорядження майна Боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Реверука П. К. тощо.
1.2. 15.12.2025 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Подол Град" (далі - Позивач) подало:
1) клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на газову котельню (літ. "1Г") загальною площею 39,8 кв. м., розташовану за адресою: 04071, місто Київ, вулиця Дегтярна, будинок 13, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1155705380000 (далі - Котельня), зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджисервіс" рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жукової Ю. В. про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, індексний номер 41574135 від 12.06.2018 на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 1155, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В.;
2) позов про:
- визнання недійсним Договору від 12.06.2018 купівлі-продажу нерухомого майна (Котельні), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (далі - Відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджисервіс" (далі - Відповідач 2), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1155;
- зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні Позивачем допоміжним приміщенням - Котельнею, шляхом забезпечення до неї безперешкодного доступу.
1.3. Позов обґрунтований незаконністю укладеного між відповідачами, без згоди співвласників ОСББ Позивача, оспорюваного договору з продажу у приватну власність Відповідача 2 спірної Котельні з подальшою реєстрацією права на неї за Відповідачем 2, оскільки спірна Котельня є допоміжним приміщенням з метою обслуговування багатоквартирних будинків, у яких створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Позивача, а тому є об`єктом спільної сумісної власності співвласників квартир у таких будинках, а тому не може перебувати у приватній власності однієї особи.
1.4. Заява про забезпечення позову обґрунтована необхідністю запобігти Відповідачу 2 відчужити на користь третіх осіб та укласти відповідні угоди щодо спірного майна з метою поновлення прав Позивача на таке майно та унеможливлення завдання Позивачу відповідної шкоди, тоді як Відповідачу 2 як зареєстрованому власнику спірної котельні належить право відчужити таке майно на користь третіх осіб у період розгляду спору у цій справи щодо такого майна.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 02.02.2026 Господарський суд міста Києва ухвалив відмовити у задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
2.2. Судове рішення мотивоване немайновим характером позовних вимог, що не вимагатиме примусового виконання, а також відсутністю доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 02.04.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив за результатами розгляду апеляційної скарги Позивача про задоволення цієї скарги, скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 з прийняттям нового рішення - про задоволення заяви Позивача про забезпечення позову задовольнити, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на газову котельню, площею 39,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155705380000, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Дегтярна, 13, номер відомостей про речове право 26589634, зареєстроване за Відповідачем 2 рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41574135 від 12.06.2018 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1155 від 12.06.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В.; з визначенням Позивача як стягувача, а Відповідача 2 як боржника.
3.2. Судове рішення мотивоване:
- можливістю Відповідача № 2 як чинного власника спірного майна нічим не обмеженої можливості вчинити будь-які дії щодо такого майна, що підтверджує очевидну наявність загрози того, що такі дії можуть бути вчинені в майбутньому, що, в свою чергу, може призвести до ускладнення виконання або невиконання судового рішення у цій справі, або ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача у цій справі;
- а також необхідністю запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення у цій справі, тоді як передача Відповідачем 2 спірного майна на користь третіх осіб (в оренду, іпотеку чи у власність) під час розгляду цього спору значно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
4. Встановлені судами обставини
4.1. 12.06.2018 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на газову котельню (літ. "1Г") з реєстраційним номером 1155705380000, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 13, за Відповідачем 1.
4.2. 12.06.2018 між відповідачами укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з пунктом 1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у власність належне Продавцю на праві приватної власності майно, а саме: газову котельню (літ. "1Г"), що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Дегтярна, будинок № 13 (тринадцять), та сплати за нього визначену в пункті 5 цього Договору ціну.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 10.04.2026 Відповідач 2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 залишити в силі.
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Згідно з аргументами, наведеними в касаційній скарзі, підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі є порушення цим судом норм статей 136, 137, 236, 269 ГПК України, оскільки цей суд неправильно застосував критерій "ефективного захисту" в немайновому спорі, не забезпечив належного балансу інтересів сторін неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про забезпечення позову, надав перевагу версії Позивача щодо суті спору ще до його розгляду по суті, так як:
- наявність у особи права власності на об`єкт нерухомості не може автоматично свідчити про намір його відчужити;
- висновок апеляційного суду про наявність ризику відчуження спірної Котельні не враховує реального правового та господарського статусу Відповідача 2 як тепловиробника та теплопостачальної організації, а також фактичної економічної логіки його діяльності, тоді як відчуження Відповідачем 2 спірного майна було б очевидно саморуйнівними, оскільки потягнуло б істотне погіршення умов господарської діяльності Відповідача 2, зокрема позбавлення його права на майже половину обсягу природного газу, необхідного для здійснення ним ліцензованої діяльності на пільгових умовах та завдало б Відповідачу 2 шкоди.
При цьому скаржник також зазначив про необхідність врахування поведінки Відповідача 2, який, попри реальну можливість, не здійснив відчуження спірного майна з моменту звернення Позивача з вимогами у цій справі.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. Аргументи Позивача у відзиві на касаційну скаргу, у якому він заперечує аргументи в касаційній скарзі, загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові та зводяться до:
- безпідставності доводів касаційної скарги;
- неврахування скаржником ризиків неможливості виконати рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав Позивача у разі задоволення позову та виконання постановленого рішення;
- неврахування місцевим судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22, згідно якими можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, може у майбутньому утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо підстав для арешту майна як заходу забезпечення позову
8.1. Предметом розгляду стали вимоги Позивача про забезпечення позовних вимог у цій справі шляхом накладення арешту на Котельню, що була відчужена за оспорюваним Договором, укладеним між відповідачами (пу4нкт 1.2). При цьому у спорі також були заявлені вимоги про усунення перешкод у користуванні Котельнею шляхом надання Позивачу доступу до неї (пункт 1.2).
8.2. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
8.3. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
8.4. Частина четверта статті 137 ГПК України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
8.6. Крім цього, обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Тобто заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.
8.7. З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
8.8. Тож, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
8.9. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанови Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 910/7013/20, від 15.09.2021 у справі № 910/7013/20, від 25.06.2025 у справі № 918/1354/23).
8.5. Пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (близький за змістом правовий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).
8.10. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 та багатьох інших, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).
При цьому у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21.
8.6. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 також зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
8.7. Поряд з цим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (пункт 46 постанови).
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (пункт 47 постанови).
8.11. Суд також ураховує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Аналогічні висновки Верховного Суду містяться також у постановах від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23 та багатьох інших, зокрема зазначених позивачем у касаційній скарзі.
8.12. Позивач звернувся до суду із позовними вимогами у цій справі про визнання недійсним договору з відчуження Відповідачем 1 на користь Відповідача 2 спірної Котельні, а також з вимогами про зобов`язання відповідачів усунути Позивачу перешкоди у користуванні спірним майном шляхом забезпечення Позивачу безперешкодного доступу до такого майна (пункт 1.2 цієї постанови). Тобто предметом спору визначене таке майно як Котельня.
В обґрунтування ж позовних вимог Позивач посилається на права співвласників багатоквартирних будинків (у яких створено ОСББ Позивача) на Котельню як на об`єкт права спільної сумісної власності цих співвласників квартир у таких будинках (пункт 1.3 цієї постанови).
Тобто, звернення з позовом у цій справі зумовлено такою метою як захист прав спільної сумісної власності співвласників квартир у будинках (у яких створено ОСББ Позивача) стосовно Котельні з визначенням тим самим відповідного предмету спору (Котельні).
А тому у цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як арешт майна (Котельні) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся (близький за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).
8.13. За змістом наведених Позивачем підстав для накладення арешту на майно, що є предметом спору, та як встановлено судом апеляційної інстанції з посиланням на відповідні аргументи, Позивач зазначив, що можливий продаж спірного об`єкта нерухомості Відповідачем 2 призведе до необхідності залучення нового власника у якості співвідповідача та затягування судового розгляду справи.
8.14. У зв`язку з викладеним та враховуючи встановлені судами обставини щодо зареєстрованого за Відповідачем 2 права власності на спірну Котельню, набуття цього права Відповідачем 2 саме за оспорюваною угодою між відповідачами, Суд погоджується з висновками апеляційного суду в оскаржуваній постанові про наявність підстав для застосування, за вимогою Позивача, такого заходу забезпечення позову у цій справі як накладення арешту на предмет спору, Котельню, а також з висновком про скасування протилежного рішення місцевого суду (про відмову у задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів забезпечення позову).
8.15. Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 6.1). Також Суд не оцінює аргументи скаржника про ненадання апеляційним судом при накладенні арешту на спірне майно оцінки тому, чи накладення арешту на Котельню не позбавить Відповідача 2 прав на здійснення господарської діяльності, виходячи з його аргументів щодо напрямків такої діяльності, оскільки відповідні аргументи не були заявлені ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, а тому не можуть бути взяті до уваги касаційним судом, так як це суперечить визначеним статтею 300 ГПК України межам розгляду цієї справи судом касаційної інстанції.
8.16. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження через відсутність зазначених скаржником порушень при постановленні апеляційним судом оскаржуваної постанови, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
8.17. Дійшовши висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджисервіс" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 910/14968/22 (910/15648/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк