ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 209/4676/15
провадження № 61-10810св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Калараша А. А.,
суддів Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2015 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі: АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 76 416,11 дол. США.
2. Мотивувало тим, що 05 липня 2007 року Банк уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № DNP0AN09980434, за умовами якого надав кредитні кошти на суму 32 455,75 дол. США шляхом надання готівки через касу строком до 05 липня 2014 року. ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Відповідач належним чином умови договору не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 76 416,11 дол. США, яка складалася з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 003,39 дол. США, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 18 162,33 дол. США та пені за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 37 250,39 дол. США.
3. З метою поновлення порушеного права Банк просив суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 05 липня 2007 року № DNP0AN09980434 у розмірі 76 416,11 дол. США, що еквівалентно 1 683 446,90 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
4. Заочним рішенням від 04 лютого 2016 року Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області задовольнив позов. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 416 дол. США, яка складалася з заборгованості за кредитом у розмірі 21 003,39 дол. США, 18 162,33 дол. США - заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 37 250,39 дол. США - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором.
5. Ухвалою від 30 вересня 2016 року Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року.
6. Ухвалою від 22 квітня 2024 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області заочне рішення Дніпровського районного суду від 04 лютого 2016 року скасував, справу призначив до розгляду у загальному порядку.
7. Рішенням від 10 березня 2025 року Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області відмовив у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк».
8. Постановою від 23 липня 2025 року Дніпровський апеляційний суд змінив рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
9. 20 серпня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» за допомогою підсистеми «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
10. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15, від 29 квітня 2020 року у справі № 555/2550/17, від 13 травня 2021 року у справі № 501/5000/15, від 24 травня 2022 року у справі № 357/850/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. Також заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, а саме безпідставно не врахував докази на підтвердження погашення заборгованості на суму грошових коштів, виручених від реалізації предмета застави, що має істотне значення для правильного вирішення спору (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
12. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові з підстав ненадання позивачем розрахунку заборгованості. Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції з врахуванням стандарту більшої переконливості та з врахуванням ненадання позивачем доказів на підтвердження розміру заборгованості, правильно вказав на відсутність підстав для задоволення позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
13. Ухвалою від 29 серпня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.
14. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
15. Ухвалою від 28 липня 2026 року Верховний Суд справу призначив до судового розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
16. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 04 липня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № DNP0AN09980434, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 32 455,75 дол. США терміном до 05 липня 2014 року (т. 1 а. с. 8-10). ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
17. 14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк».
18. З наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором № DNP0AN09980434 вбачається, що відповідач після отримання кредитних коштів 05 липня 2007 року певний час здійснювала погашення кредиту разом з нарахованими процентами, проте у 2009 році відповідач періодично неналежно виконувала покладені на неї зобов`язання, у зв`язку з чим почала утворюватися заборгованість за кредитним договором.
19. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2011 року у справі № 2-1969/2011 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNP0AN09980434 від 05 липня 2007 року станом на 13 травня 2009 року у розмірі 148 183,17 грн, що є еквівалентом 19 446,61 дол. США, звернуто стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки GREAT модель WALLHOVER, 2006 р. в., тип ТЗ: легковий універсал-В, номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 86-87).
20. У цьому рішенні Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська встановлено, що у ОСОБА_1 станом на 13 травня 2009 року виникла заборгованість у розмірі 19 446,61 дол. США, з яких заборгованість за кредитом складала 19 231,03 дол. США, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 215,58 дол. США. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом 23 червня 2009 року.
21. Відповідач не надала доказів про підтвердження факту погашення заборгованості після звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду у справі № 2-1969/2011 року, тобто після 23 червня 2009 року, окрім передання банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNP0AN09980434 автомобіля, який був предметом застави, а саме: GreatWall, Hover 2006 року випуску, на підтвердження чого надано копію акту від 03 лютого 2011 року (т. 1 а. с. 118).
22. Згідно з поданою випискою в період після 23 червня 2009 року за кредитним договором № DNP0AN09980434 відбулися такі операції щодо погашення заборгованості: 29 жовтня 2009 року - погашення заборгованості на суму 3 304,36 дол. США, платник «Верус ООО Укр-кое фин-вое аг-во», призначення платежу: погашення зобов`язань за кредитним договором № DNP0AN09980434 згідно з пунктом 6 договору поруки; 29 квітня 2010 року - погашення заборгованості на суму 2 881,45 дол. США, платник «Верус ООО Укр-кое фин-вое аг-во», призначення платежу: погашення зобов`язань за кредитним договором № DNP0AN09980434 згідно з пунктом 6 договору поруки; а також банком було здійснено автоматичні списання з карти 4405-8814-5539-1231, які зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а саме: 29 листопада 2010 року на суму 51,80 дол. США; 21 січня 2011 року на суму 40,57 дол. США; 02 лютого 2011 року на суму 8,52 дол. США; 01 березня 2011 року на суму 22,85 дол. США; 01 квітня 2011 року на суму 46,21 дол. США; 16 травня 2011 року на суму 39,32 дол. США; 20 червня 2011 року на суму 23,07 дол. США; 02 квітня 2012 року на суму 0,08 дол. США; 02 липня 2012 року на суму 0,08 дол. США.
23. У письмових поясненнях від 05 грудня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» визнало ту обставину, що грошові кошти у розмірі 9 633,43 дол. США, отримані від реалізації автомобіля, який був предметом застави, 25 вересня 2013 року зараховані на погашення кредитної заборгованості, що відображено у виписці з рахунку (т. 1 а. с. 169-186).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при ухваленні постанови
24. Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла такого висновку.
25. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що боржник частково погасила заборгованість за кредитним договором з врахуванням вартості переданого відповідачем Банку предмета застави, а отже право позивача на повернення коштів, переданих відповідно до умов кредитного договору, підлягало поновленню шляхом стягнення залишку заборгованості. При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, застосувавши позовну давність та зазначивши, що перебіг позовної давності розпочався з моменту звернення Банку до суду у червні 2009 року з позовом про звернення стягнення на предмет застави.
26. Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги не доведені Банком у зв`язку з ненаданням розрахунку заборгованості за кредитним договором.
27. Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується, керуючись такими міркуваннями.
28. Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
29. Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
30. Згідно зі змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
31. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
32. Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
33. Згідно зі змістом статей 525, 612, 611, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
34. Спірне питання, порушене у касаційній скарзі, стосується правомірності висновків суду апеляційної інстанції щодо недоведеності позовних вимог за умови ненадання розрахунку заборгованості за кредитним договором.
35. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
36. Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).
37. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
38. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
39. Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
40. За пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
41. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
42. На цьому неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16, від 27 лютого 2025 року в справі № 522/18779/15, від 18 травня 2026 року в справі № 727/701/25, від 30 червня 2026 року у справі № 225/3645/20 тощо, а отже правозастосовча практика щодо належних доказів підтвердження руху коштів на банківському рахунку для підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є усталеною.
43. У справі міститься виписка про рух коштів у період з 05 липня 2007 року до 10 травня 2024 року про рух коштів на банківському рахунку № НОМЕР_3 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , долучена АТ КБ «ПриватБанк» до відповіді на відзив на позовну заяву (т. 1 а. с. 169-186).
44. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові надав оцінку руху коштів, зокрема сумам, сплаченим боржником в рахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором, однак дійшов помилкового висновку про виключну необхідність наявності розрахунку заборгованості за кредитним договором для правильного вирішення спору.
45. Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 роз`яснив, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.
46. Отже, у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи та не дослідив належним чином докази у справі, не врахував наявність виписки про рух коштів на рахунку, у зв`язку з чим висновок про відмову у задоволенні внаслідок недоведеності позовних вимог у зв`язку з ненаданням розрахунку заборгованості за кредитним договором не відповідає вимогам законодавства.
47. У рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2011 року у справі у справі № 2-1969/2011 суд першої інстанції зазначив, що розмір заборгованості за кредитним договором станом на 13 травня 2009 року становив 19 446,61 дол. США, яка складалася з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 231,03 дол. США та 215,58 дол. США заборгованості зі сплати відсотків. З позовом до суду у справі № 2-1969/2011 Банк звернувся 23 червня 2009 року.
48. Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.
49. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Від зазначеного правового висновку Верховний Суд не відступав, а отже визначене правозастосування є чинним на час розгляду цієї касаційної скарги та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
50. У пункті 2.3.3 спірного кредитного договору визначено, що Банк на власний розсуд має право згідно зі статтею 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальнику відповідного повідомлення. При цьому у останній день позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду та відсотки за фактичний строк користування коштами, повністю виконати інші вимоги за кредитним договором у випадках затримання сплати частини кредиту або відсотків щонайменше на один календарний місяць, несплати позичальником більше однією виплати, яка перевищує 5% суми кредиту, іншого істотного порушення умов договору позичальник має право повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу від Банку.
51. У рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2011 року у справі у справі № 2-1969/2011 суд не встановив обставини, за яких кредитор звернувся до боржника з досудовою вимогою про усунення порушень виконання зобов`язання за кредитним договором, при цьому кредитор скористався правом на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави у судовому порядку. Ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції у справі № 209/4676/15 за умови наявності у справі виписки про рух коштів на рахунку, відкритому на ім`я боржника, не з`ясували початок перебігу строку для виконання боржником досудової вимоги кредитора про усунення порушень, що унеможливило перевірку судами правильності нарахування заборгованості, моменту припинення права кредитора на нарахування відсотків за користування кредитом, визначення розміру остаточної заборгованості за кредитним договором. Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення питання про доведеність порушення права кредитора, за поновленням якого Банк звернувся з позовом у цій справі.
52. Колегія суддів наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
53. Враховуючи зазначене, особливості повноважень суду касаційної інстанції, постанова суду апеляційної підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції, змінивши мотиви для відмови у задоволенні позову, не перевірив правильність висновків суду першої інстанції про доведеність порушення права позивача, наявність підстав для застосування позовної давності, її перебіг.
54. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід повно та всебічно дослідити обставини справи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, надати належну оцінку доказам у справі, а саме випискам про рух коштів на рахунку боржника, на підтвердження наявності або відсутності заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк».
55. Крім того, враховуючи вимоги частини третьої статті 267 ЦК України, якою встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи слід вирішити питання про застосування позовної давності.
56. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Частиною третьою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
58. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України.
59. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. А. Калараш
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк