ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 128/179/22
провадження № 61-9316св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Куций Ростислав Андрійович
на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року у складі судді Шевчук Л. П. в частині відмови в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог і постанову Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.
та
на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року у складі судді Шевчук Л. П. про залишення позову без розгляду і постанову Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Рибчинського В. П.
у справі
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка)
до
відповідачів Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (далі - Мурованокуриловецька селищна рада), Мурованокуриловецького селищного голови Цибульської Галини Миколаївни (далі - відповідачі)
третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» (далі - КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня», третя особа),
про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі,
ухвалив постанову про таке:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати незаконними та скасувати розпорядження Мурованокуриловецького селищного голови від 24 грудня 2021 року № 390-ОС про дострокове розірвання контракту та звільнення її з посади директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» з 24 грудня 2021 року з підстав, передбачених контрактом (пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП)), а також від 24 грудня 2021 року № 391-ОС про внесення змін до розпорядження від 24 грудня 2021 року № 390-ОС;
- поновити її на посаді директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня».
ІІ. Короткий зміст судових рішень
2. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 31 січня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, а також призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
3. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 128/3534/21 за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення 17 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради від 06 грудня 2021 року № 1818 «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 », яка перебуває у провадженні Вінницького районного суду Вінницької області, а ухвалою цього ж суду від 23 листопада 2023 року з ініціативи суду провадження у справі поновлено.
4. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 31 січня 2024 року позов залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивачки у судове засідання, а постановою Вінницького апеляційного суду від 07 березня 2024 року цю ухвалу скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року, відмовлено у прийнятті заяви представника позивачки про збільшення позовних вимог, оскільки вона не відповідала вимогам статті 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), а також у залученні до участі у справі в якості співвідповідача Мурованокуриловецької селищної ради, оскільки вона вже є відповідачем ще з часу подання позову. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки на вказані судові рішення.
6. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2024 року залишено без розгляду заяву представника позивачки про зміну предмета позову у цій справі, оскільки така заява була подана з пропуском строку.
7. Ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області від 30 грудня 2024 року та від 20 березня 2025 року (з урахуванням ухвали від 24 березня 2025 року про виправлення описки) відмовлено у задоволенні клопотань представника позивачки про об`єднання справ в одне провадження.
ІІІ. Короткий зміст заяви про зміну предмета позову
8. 22 квітня 2025 року представник позивачки подав до суду заяву про зміну предмета позову, у якій просив поновити пропущений з поважних причин строк для подання такої заяви та прийняти її до розгляду.
9. У заяві про зміну предмета позову представник позивачки зазначив такі вимоги:
- визнати незаконним та скасувати рішення 17 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради від 06 грудня 2021 року № 1818 «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 »;
- визнати незаконними та скасувати розпорядження Мурованокуриловецького селищного голови від 24 грудня 2021 року № 390-ОС про дострокове розірвання контракту та звільнення її з посади директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» з 24 грудня 2021 року з підстав, передбачених контрактом (пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП), а також від 24 грудня 2021 року № 391-ОС про внесення змін до розпорядження від 24 грудня 2021 року № 390-ОС;
- змінити дату її звільнення з посади директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» - з 13 січня 2022 року на 11 лютого 2022 року, а також змінити формулювання підстави звільнення - з підстав, передбачених контрактом (пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП), на «у зв`язку з закінченням строку контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП».
10. Заяву позивачка обґрунтувала тим, що із позовом до суду вона звернулася у січні 2022 року, проте тривале перебування справи у провадженні суду, зумовлене тим, що судами різних інстанцій ухвалювалися різні процедурні та процесуальні рішення, зокрема, про зупинення та поновлення провадження, залишення позову без розгляду, оскарження процесуальних рішень суду першої інстанції, позбавляло суд можливості розпочати розгляд справи по суті.
ІV. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень щодо розгляду заяви про зміну предмета позову
11. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року, у задоволенні заяви представника позивачки про поновлення процесуального строку на подання заяви про зміну предмета позову відмовлено. Заяву про зміну предмета позову у цій справі залишено без розгляду.
12. Суди виходили з такого:
- заява про зміну предмета позову подана поза межами строку, встановленого частиною третьою статті 49 ЦПК;
- причини пропуску процесуального строку, наведені представником позивачки, є неповажними;
- строк на подання заяви про зміну предмета позову обраховується від дати судового засідання, призначеного ухвалою суду про відкриття провадження у справі;
- незважаючи на тривалий розгляд справи, позивачка, яка має двох професійних представників, подала аналогічну заяву про зміну предмета позову після того, як попередню заяву було залишено без розгляду. Така поведінка не може бути розцінена як добросовісне користування процесуальними правами;
- дії представників позивачки, що полягали у неодноразовому поданні різноманітних клопотань (про об`єднання справ, збільшення позовних вимог, залучення співвідповідача тощо), є зловживанням процесуальними правами.
13. Разом з тим, апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову у поновленні процесуального строку та залишення заяви про зміну предмета позову без розгляду, звернув увагу на таке:
- подана позивачкою 22 квітня 2025 року заява про зміну предмета позову фактично містить нову позовну вимогу - про визнання незаконним та скасування рішення від 06 грудня 2021 року № 1818. Ця вимога не заявлялася при поданні позову 27 січня 2022 року та обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є поданням нового позову, що не допускається на цій стадії судового процесу;
- позивачка вчергове намагається заявити вимогу про визнання незаконним та скасування рішення від 06 грудня 2021 року № 1818, незважаючи на набрання законної сили судовим рішенням у справі № 128/3534/21 за її позовом до Мурованокуриловецької селищної ради з таким самим предметом позову;
- подання того самого позову (позовної вимоги в рамках іншого позову), який вже був вирішений судом, суперечить меті цивільного судочинства і є очевидним зловживанням процесуальними правами згідно з пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК;
- процесуальна поведінка позивачки та її представників спрямована на створення штучних підстав для можливого маніпулювання автоматизованим розподілом справ та затягування розгляду справи;
- зі змісту постанови Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2025 року у справі № 128/3534/21 очевидним є те, що наявність підстав для дострокового припинення контракту з позивачкою входить до предмета доказування (є підставою позову) у справі про її поновлення на роботі (трудовому спорі) і не може окремо перевірятися у справі про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування задля створення преюдиції;
- апеляційний суд у справі № 128/3534/21 вказував на те, що предметом спору між позивачкою та Мурованокуриловецькою селищною радою, її селищним головою є саме трудові правовідносини (захист трудових прав позивачки), незважаючи на що представник позивачки неодмінно намагався заявити вимогу про визнання незаконним та скасування рішення від 06 грудня 2021 року № 1818 саме як предмет позову.
V. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень щодо розгляду позовної заяви
14. 10 вересня 2025 року представник позивачки подав до суду заяву про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року в частині відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог та постанови Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року.
15. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року, у задоволенні заяви представника позивачки про зупинення провадження у справі відмовлено. Позовну заяву позивачки залишено без розгляду.
16. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з такого:
- позивачка та її представники, ініціювавши судовий розгляд справи, в судові засідання неодноразово і без поважних причин не з`являлися;
- натомість, щоразу безпосередньо перед судовим засіданням від представників позивачки до суду надходили різного роду заяви та клопотання, зокрема, щодо відкладення розгляду справи, наслідком чого є затягування такого розгляду понад визначені законом строки (з часу відкриття провадження у справі пройшло більше трьох років);
- заяв про розгляд справи у їх відсутності позивачка та її представники не подавали;
- навпаки, у заяві від 25 липня 2025 року представник позивачки зазначав, що вона хоче брати участь в судовому засіданні, а у заяві від 10 вересня 2025 року - просив розглядати заяву про зупинення провадження у справі у їх відсутності, а у разі відмови у задоволенні такої заяви - відкласти розгляд справи на іншу дату;
- в такій поведінці позивачки та її представників є ознаки незацікавленості у розгляді справи, а також зловживання процесуальними правами, що є неприпустимим;
- заявляючи клопотання про зупинення провадження у справі, представник позивачки не обґрунтував, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до розгляду Верховним Судом касаційної скарги на ухвалу суду від 19 травня 2025 року та постанову апеляційного суду від 03 липня 2025 року;
- представник позивачки не надав доказів того, що касаційна скарга була прийнята Верховним Судом та касаційне провадження відкрито;
- підстав для зупинення провадження у справі, визначених пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК, немає;
- в судове засідання, що призначалося на 25 липня 2025 року, представник позивачки - адвокат Куций Р. А., не з`явився, причини неявки не повідомив. Разом з тим, причини неявки позивачки у це судове засідання є неповажними, оскільки копія лікарняного надана неналежної якості;
- доказів поважності причин неявки позивачки та її представника - адвоката Яворського С. С. в судове засідання, призначене на 10 вересня 2025 року, не надано.
VІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала
17. У касаційній скарзі на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року в частині відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог і постанову Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року представник позивачки - адвокат Куций Р. А. просить скасувати ці судові рішення, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
18. Ця касаційна скарга містить таке обґрунтування:
- у заяві про зміну предмета позову, яка по суті є збільшенням кількості позовних вимог, у прийнятті якої суд відмовив, предмет позову не змінився;
- підставою для видання розпоряджень про дострокове розірвання контракту та звільнення позивачки з посади зазначено рішення 17 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради від 06 грудня 2021 року № 1818;
- для ефективного захисту та поновлення порушеного права позивачки вирішення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про розірвання контракту (дострокове припинення строкового трудового договору) повинно бути поєднане з похідними вимогами про визнання незаконними і скасування розпоряджень селищного голови про звільнення позивачки та поновлення її на роботі;
- в мотивувальній частині постанови Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року у справі № 128/3534/21, яка залишена без змін після касаційного перегляду, зазначено, що сама по собі вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про розірвання контракту (дострокове припинення строкового трудового договору) без застосування установлених статтею 235 КЗпП способів захисту працівника від незаконного звільнення не є ефективним способом захисту прав такого працівника, оскільки її задоволення автоматично не призводить до поновлення порушеного права;
- у цій справі неодноразове намагання представників позивачки упорядкувати позовні вимоги згідно з обставинами справи з метою ефективного способу її захисту завжди не було підтримане судом, а сприймалась як спосіб зловживанням процесуальними правами;
- розглядаючи справу в апеляційній інстанції, суд вийшов за межі апеляційної скарги;
- апеляційний суд не в повному обсязі дослідив підстави заяви позивачки про зміну предмета позову від 22 квітня 2025 року та не звернув увагу на те, що у цій заяві підстави (обставини) для скасування рішення Мурованокуриловецької селищної ради від 06 грудня 2021 року № 1818 були зовсім іншими, ніж ті, які були зазначені у справі № 128/3534/21, а саме: грубе порушення регламенту Мурованокуриловецької селищної ради при прийнятті оскаржуваного рішення;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК, оскільки для висновку про необхідність застосування цієї норми права необхідно було дослідити не тільки позовні вимоги у справах № 128/3534/21 та № 128/179/22, а й підстави позову в них, які є зовсім різними;
- ефективним способом захисту трудових прав позивачки від незаконного звільнення та поновлення її прав (статті 235, 237-1 КЗпП) є розгляд судом в одному провадженні позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування всіх прийнятих рішень, розпоряджень відносно неї з приводу її звільнення з роботи, поновлення на роботі та щодо необхідних виплат.
19. У касаційній скарзі на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року про залишення позову без розгляду і постанову Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року представник позивачки - адвокат Куций Р. А. просить скасувати ці судові рішення, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
20. Касаційна скарга обґрунтована так:
- висновки судів не відповідають дійсним обставинам справи;
- правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача при ненадходженні від нього заяви про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Матеріали цієї справи свідчать, що такої сукупності умов для залишення позовної заяви позивачки без розгляду, як це передбачено пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК, немає;
- позивачка інтересу до цієї справи не втрачала: подавала клопотання про зупинення провадження у справі, об`єднання справ, збільшення предмета позову, про відкладення судового засідання, оскаржувала судові рішення до апеляційної та касаційної інстанцій, про що надавала докази;
- суд першої інстанції, відмовивши позивачці у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у її відсутності, не повідомив її про це, та того ж дня залишив її позов без розгляду, чим порушив принцип змагальності сторін.
VІІ. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
21. 05 січня 2026 року представник Мурованокуриловецької селищної ради - адвокат Чернілевська Р. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції в частині залишення без розгляду заяви про зміну предмета позову та постанову апеляційного суду, у якому навела такі мотиви для відмови у її задоволенні:
- суд у листопаді 2023 року поновив провадження у справі самостійно, адже позивачка та її представники не повідомили, що у травні 2023 року рішення у справі, у зв`язку з розглядом якої було зупинено провадження, набрало законної сили;
- з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі, постановленої 31 січня 2022 року, позивачці та обом її представникам відомо, що справа слухається за правилами спрощеного позовного провадження, який передбачає відповідні правила для подання процесуальних клопотань та встановлює відповідні строки для цього;
- у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше, ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі;
- суди правильно встановили, що заява про зміну предмета позову була подана представником позивачки - адвокатом Яворським С. С. поза межами встановленого законом строку;
- суд першої інстанції ще 23 листопада 2023 року поновив провадження у справі, і аж до квітня 2025 року призначалося не одне судове засідання, за п`ять днів до жодного з них позивачка заяву про зміну предмета позову не подавала;
- позивачка та її представники самостійно розпоряджалися своїми процесуальними правами, і саме позивачка має нести ризики невчинення нею відповідних дій або вчинення з порушенням процесуальних строків.
22. 01 червня 2026 року представник Мурованокуриловецької селищної ради - адвокат Чернілевська Р. В. також подала відзив на касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та постанову апеляційного суду, у якому зазначила таке:
- обставини, викладені в касаційній скарзі, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам норм процесуального права;
- у призначені на 25 липня 2025 року та 10 вересня 2025 року судові засідання позивачка та її представники не з`явилися, незважаючи на те, що були достовірно обізнані про розгляд справи, та свою відсутність належними і допустимими доказами не обґрунтували;
- представник позивачки у заяві від 10 вересня 2025 року поєднує вимогу про проведення судового засідання без участі сторони позивачки та про відкладення судового засідання, при чому ставить право суду на відкладення судового розгляду у залежність від результату розгляду окремого клопотання;
- вимоги про проведення судового засідання без участі сторони та про відкладення судового засідання регулюються різними нормами ЦПК і не можуть поєднуватись в одній заяві, оскільки є взаємовиключними;
- представник позивачки не просив провести судове засідання, призначене на 10 вересня 2025 року, без участі позивачки та її представників, натомість заявив вимогу про розгляд без їх участі лише окремого клопотання про зупинення провадження, що не є тотожним проведенню судового засідання без участі сторони;
- таким чином представник позивачки нав`язав суду власні умови щодо здійснення судового процесу, що є неприпустимим порушенням норм цивільного процесуального законодавства, очевидним виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами;
- представник позивачки, як правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, не додав до заяви доказів поважності причин як власної неявки в судове засідання, так і неявки позивачки;
- твердження представника про його зайнятість у судовому засіданні та хворобу позивачки суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки жодними доказами такі твердження не підтверджені;
- факт неявки без поважної причини позивачки та її представника у судове засідання, що було призначене на 10 вересня 2025 року, доведений;
- несвоєчасне переукладання договору про правничу допомогу між адвокатом та клієнтом не може вважатись поважною причиною для відкладення судового засідання, оскільки саме на адвоката покладено обов`язок здійснювати контроль за строками дії договору про представництво інтересів клієнта, в тому числі і в частині надання йому професійної правничої допомоги;
- при цьому, представник позивачки - адвокат Яворський С. С. був заздалегідь повідомлений про дату судового засідання, що мало відбутись 25 липня 2025 року, та, будучи фахівцем у галузі права і достеменно розуміючи, що строк укладеного між ним та позивачкою договору про надання правничої допомоги сплине до такого судового засідання, повинен був здійснити переукладання договору до судового засідання та мав для цього достатньо часу;
- інший представник позивачки - адвокат Куций Р. А. в судове засідання не з`явився та про причини неявки суду не повідомив;
- оскільки договір між позивачкою та адвокатом Яворським С. С. припинився 24 липня 2025 року, то 25 липня 2025 року останній вже не мав повноважень на представництво інтересів позивачки у цій справі, тому надані ним докази перебування позивачки на лікуванні вважаються недопустимими доказами, оскільки надані особою, яка на той момент не мала повноважень на їх подання. Такі докази підлягають поверненню;
- безпосередньо від позивачки заяв про проведення судового засідання, призначеного на 25 липня 2025 року, без її участі чи про відкладення такого судового засідання не надходило. Доказів поважності причини неявки у судове засідання ані безпосередньо позивачка, ані її єдиний станом на 25 липня 2025 року представник не надали;
- за наявності факту неявки сторони позивачки у два судові засідання поспіль без поважних причин суд першої інстанції правильно застосував положення статті 223 ЦПК щодо залишення позовної заяви без розгляду;
- інтереси позивачки у цій справі представляло два фахівця у галузі права, які, звертаючись до суду із численними клопотаннями, розуміли їх безпідставність та необґрунтованість, однак направляли їх з метою затягування судового розгляду, а в подальшому оскаржували до суду апеляційної інстанції ухвали про відмову у їх задоволенні, що створювало перешкоди у справедливому вирішенні позовних вимог в межах розумного строку;
- такі дії не є проявом «зацікавленості» позивачки у судовому розгляді, оскільки не мають на меті реального досягнення позитивного результату, а вчинені виключно з корисливого бажання максимально розтягнути судовий розгляд справи у часі;
- суд першої інстанції дійшов цілком логічного висновку про те, що в діях сторони позивачки наявні зловживання процесуальними правами.
VІІІ. Рух справи
23. 19 липня 2025 року представник позивачки звернувся з касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 19 травня 2025 року в частині залишення без розгляду заяви про зміну предмета позову і постанову апеляційного суду від 03 липня 2025 року.
24. Ухвалою від 06 серпня 2025 року таку касаційну скаргу залишено без руху.
25. 25 листопада 2025 року представник позивачки подав касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 10 вересня 2025 року про залишення позову без розгляду і постанову апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року.
26. Ухвалами від 08 грудня 2025 року та від 09 грудня 2025 року (з урахуванням ухвал від 26 січня 2026 року про виправлення описок) відкрито касаційне провадження у справі.
27. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 27 січня 2026 року.
28. Ухвалою від 26 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
ІХ. Позиція Верховного Суду
29. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК), Верховний Суд зазначає таке.
Аналіз матеріалів касаційних скарг свідчить про те, що у касаційному порядку судові рішення у цій справі переглядаються в частині залишення без розгляду заяви про зміну предмета позову та в частині залишення без розгляду позову.
Щодо залишення без розгляду заяви про зміну предмета позову
30. Згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
31. За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
32. У статті 49 ЦПК унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.
33. Так, відповідно до частини другої статті 49 ЦПК, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
34. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (частина третя статті 49 ЦПК).
35. У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
36. При цьому, при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц).
37. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК).
38. Частиною першою статті 127 ЦПК передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
39. Верховний Суд раніше звертав увагу на те, що позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмета позову не допускається. Зміна підстав або предмета позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви. Зміна підстав або предмета позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, тобто до того моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмета позову. Заява, подана після початку розгляду справи по суті, залишається без розгляду і повертається позивачеві (див. постанову Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі № 638/5172/17).
40. Судами встановлено, що ухвалою від 31 січня 2021 року було відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. У цій ухвалі вказано, що судове засідання призначене на 02 березня 2022 року (т. 1 а. с. 16).
41. В цей же день на електронну адресу представника позивачки - адвоката Яворського С. С., відомості про якого були зазначені у позовній заяві, надіслано копію такої ухвали (т. 1 а. с. 18).
42. Суди врахували, що в такому випадку строк на подання заяви про зміну предмета позову має обраховуватися від дати призначеного ухвалою суду про відкриття провадження судового засідання.
43. Під час тривалого перебування справи в провадженні суду представники позивачки неодноразово подавали різні клопотання та заяви, зокрема, про зупинення провадження у справі, залучення до участі у справі співвідповідача, збільшення позовних вимог, об`єднання справ в одне провадження, відкладення розгляду справи тощо.
44. Разом з тим, 02 жовтня 2024 року представник позивачки подав заяву про зміну предмета позову (т. 2 а. с. 116-118), яку ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року залишено без розгляду у зв`язку з тим, що вона подана з пропуском процесуального строку, визначеного законом, а клопотання про поновлення такого строку не заявлено (т. 2 а. с. 125-127).
45. Незважаючи на це, 22 квітня 2025 року безпосередньо перед судовим засіданням представник позивачки повторно скористався правом на подання аналогічної заяви про зміну предмета позову, заявивши при цьому клопотання про поновлення процесуального строку на її подання (т. 2 а. с. 220-224).
46. Розглянувши заявлене представником позивачки клопотання та дослідивши викладені в ньому причини поважності пропуску процесуального строку на подання заяви про зміну предмета позову, суди дійшли висновку, що такі причини не є поважними, адже інтереси позивачки у цій справі представляють два професійні адвокати, які вже подавали аналогічну заяву.
47. Встановивши, що заява про зміну предмета позову подана поза межами строку, встановленого частиною третьою статті 49 ЦПК, а наведені причини пропуску такого строку є неповажними, суди дійшли обґрунтованого висновку про залишення цієї заяви без розгляду.
48. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.
49. Водночас слід зазначити, що позивачка не позбавлена права звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.
Щодо залишення позову без розгляду
50. У цій справі підлягає перевірці правильність застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК щодо залишення позову без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивачки (див. пункти 15, 16).
51. В такому випадку Верховний Суд повторює, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК).
52. За змістом частини другої статті 223 ЦПК суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
53. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК).
54. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
55. Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК і такі висновки враховуються у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
56. Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19).
57. Також Верховний Суд звертав увагу, що повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі підстави залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду (див. постанову Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі № 764/6846/24).
58. З матеріалів справи вбачається, що справа вже тривалий час перебуває в провадженні суду та представниками позивачки неодноразово напередодні судового засідання подаються заяви, клопотання щодо відкладення розгляду справи.
59. Зокрема, встановлено, що розгляд справи був призначений на 25 липня 2025 року. Позивачка та її представники судові повістки отримали через електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (т. 3 а. с. 65-67).
60. Проте, позивачка та її представники в судове засідання не з`явилися. Натомість, 25 липня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивачки - адвокат Яворський С. С. подав до суду заяву, в якій зазначив, що позивачка хоче брати участь в судовому засіданні, однак у зв`язку з амбулаторним лікуванням не має такої можливості. Разом з тим, вказав, що 24 липня 2025 року закінчився строк дії договору № 10-01/22 про надання правничої (правової) допомоги від 10 січня 2022 року, але через хворобу позивачки існують труднощі укласти з нею новий договір. У зв`язку з викладеним адвокат Яворський С. С. просив відкласти (перенести) судове засідання на іншу дату (т. 3 а. с. 70).
61. При цьому інший представник позивачки - адвокат Куций Р. А. про причини своєї неявки в судове засідання, призначене на 25 липня 2025 року, не повідомив.
62. З огляду на такі обставини суд відклав розгляд справи на 10 вересня 2025 року, про що повідомив позивачку та її представників завчасно та належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (т. 3 а. с. 88, 90, 91).
63. В судове засідання, призначене на 10 вересня 2025 року, ні позивачка, ні її представники також не з`явилися.
64. 10 вересня 2025 року безпосередньо перед судовим засіданням до суду надійшла заява від представника позивачки - адвоката Яворського С. С., у якій він повідомив, що у Верховному Суді на розгляді перебуває касаційна скарга адвоката Куцого Р. А. на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року (в частині відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог) та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року. Представник позивачки вважав, що за наведених обставин існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до розгляду судом касаційної інстанції касаційної скарги, тому просив зупинити провадження у справі.
65. Разом з тим, у заяві просив розглянути таке клопотання у відсутності позивачки та її представників, посилаючись на те, що позивачка та адвокат Куций Р. А. перебувають на лікуванні, а він сам (адвокат Яворський С. С.) вимушений перебувати в іншому судовому засіданні в цей день.
66. Крім того, у випадку відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, представник позивачки у заяві просив відкласти судове засідання на іншу дату (т. 3 а. с. 79-80).
67. Доказів поважності причин неявки в судове засідання позивачки та адвоката Яворського С. С. до заяви не додано.
68. Судами встановлено, що відповідно до матеріалів справи ні позивачка, ні її представники не подавали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
69. З огляду на викладене суди, встановивши, що позивачка та її представники, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилися в судове засідання і не скористалися своїм правом подати заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, дійшли правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК.
70. Колегія суддів звертає увагу, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду у випадку, якщо позивач був належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився (див. постанову Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 308/3334/18).
71. Залишення позову без розгляду у цій ситуації не свідчить про неправомірне обмеження доступу до суду, а особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення її без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Х. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
72. Доводи касаційних скарг не дають підстави для висновку, що ухвали суду першої інстанції в оскаржуваних частинах та постанови суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм процесуального права.
73. За результатами розгляду касаційних скарг Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування ухвал суду першої інстанції в оскаржуваних частинах та постанов апеляційного суду, а тому касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, що відповідатиме статті 410 ЦПК.
74. Оскільки судові рішення підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційні скарги.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Куций Ростислав Андрійович, залишити без задоволення.
2. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року в частині відмови в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог і постанову Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року, а також ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року про залишення позову без розгляду і постанову Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко