ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 205/3195/20
провадження № 61-15469св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «ДИПЛОМАТ ГРУП»,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
позивач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «ДИПЛОМАТ ГРУП»,
відповідачі за зустрічним позовом: Дніпровська міська рада, ОСОБА_1 ,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Басової Н. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у складі колегії суддів Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.
в справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «ДИПЛОМАТ ГРУП», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з припиненням права на нього, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДИПЛОМАТ ГРУП» до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання іпотечного договору дійсним, визнання добросовісним набувачем.
Короткий зміст вимог первісного та зустрічного позовів
У травні 2020 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням уточнення його вимог та зміни предмета позову, просила суд:
- усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «ДИПЛОМАТ ГРУП» (далі - ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП», товариство) провести демонтаж самочинно побудованої автозаправної станції (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1943243412101), загальною площею 5,9 кв. м, яка складається з: літ. А - операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - резервуар,
літ. Г під Б - колонка, літ. Д - навіс, літ. Е під Д - резервуар, літ. Ж під Д - колонка, літ. З - навіс, літ. И під З - резервуар, літ. К під З - колонка, літ. Л - вбиральня,
І - мостіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого
майна - автозаправну станцію, опис: літ. А - операторська, літ. Б - навіс,
літ. В під Б - резервуар, літ. Г під Б - колонка, літ. Д - навіс,
літ. Е під Д - резервуар, літ. Ж під Д - колонка, літ. З - навіс,
літ. И під З - резервуар, літ. К під З - колонка, літ. Л - вбиральня, І - мостіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу, з припиненням прав на нього, за наступними особами:
ОСОБА_1 , номер запису про право власності 33796463, що внесений 19 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу (далі - ДМНО) Деллаловим А. О.;
ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП», номер запису про право власності 34487559, що внесений 02 грудня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О.; номер запису про іпотеку 33860216, що внесений 25 жовтня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О.; номер запису про обтяження 33860256, що внесений 25 жовтня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О.
Позивач зазначав, що із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про державну реєстрацію 19 жовтня 2019 року за ОСОБА_1 права власності на автозаправну станцію, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Підставами для державної реєстрації права власності зазначено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 24 серпня 2011 року та дозвіл на виконання будівельних робіт від 22 жовтня 2010 року, видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області.
Водночас, за інформацією Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, відомості про видачу чи реєстрацію документів, які надають право на виконання будівельних робіт та підтверджують прийняття в експлуатацію спірного об`єкта, відсутні. З огляду на це позивач стверджує, що документи, на підставі яких було зареєстровано право власності на спірний об`єкт, уповноваженими органами не видавалися.
Крім того, відповідно до інформації Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, будь-які цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки за вказаною адресою Дніпровська міська рада та ОСОБА_1 не укладали, земельна ділянка для будівництва не виділялась, право власності чи користування не оформлювалося, а сама ділянка належить до земель комунальної власності.
Також позивач вказував, що після державної реєстрації права власності ОСОБА_1 уклав іпотечний договір з ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП», на підставі якого до Державного реєстру речових прав внесено записи про іпотеку та обтяження, а в подальшому право власності на спірний об`єкт зареєстровано за ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП».
На переконання позивача, відсутність належних правових підстав для первинної державної реєстрації права власності свідчить про незаконність подальших реєстраційних дій щодо спірного об`єкта нерухомого майна, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.
У травні 2021 року ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» звернулось до суду з зустрічним позовом, у якому просило суд:
- визнати дійсним іпотечний договір, укладений 25 жовтня 2019 року між «ДИПЛОМАТ ГРУП» як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем, який був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. та зареєстрований в реєстрі за № 396;
- визнати ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» добросовісним набувачем об`єкта нерухомого майна - автозаправної станції, загальною площею 5,9 кв. м,
опис: літ. А - операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - резервуар,
літ. Г під Б - колонка, літ. Д - навіс, літ. Е під Д - резервуар, літ. Ж під Д - колонка, літ. З - навіс, літ. И під З - резервуар, літ. К під З - колонка, літ. Л - вбиральня,
І - мостіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1943243412101.
Зустрічний позов мотивовано тим, що право власності на автозаправну станцію за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» на підставі договору іпотеки від 25 жовтня 2019 року та рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності.
Товариство зазначало, що на момент укладення договору іпотеки спірне нерухоме майно належало іпотекодавцю на праві приватної власності, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказану обставину також перевірив нотаріус при посвідченні договору іпотеки у встановленому законом порядку.
Також вказувало, що під час посвідчення договору іпотеки були дотримані вимоги законодавства, іпотекодавець підтвердив належність йому майна та відсутність обставин, які перешкоджали його передачі в іпотеку, а тому іпотекодержатель обґрунтовано покладався на дійсність правовстановлюючих документів.
За твердженням позивача за зустрічним позовом, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності відбулося правомірно, договір іпотеки відповідав вимогам закону, а ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» є добросовісним набувачем спірного майна.
21 грудня 2022 року Ленінський районний суд міста Дніпропетровська ухвалою, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого документа та зазначеною у протоколі судового засідання, зустрічний позов прийняв до спільного розгляду з первісним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 22 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради відмовив. Зустрічний позов ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» задовольнив частково. Визнав ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» добросовісним набувачем об`єкта нерухомого
майна - автозаправної станції загальною площею 5,9 кв. м,
опис: літ. А - операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - резервуар,
літ. Г під Б - колонка, літ. Д - навіс, літ. Е під Д - резервуар, літ. Ж під Д - колонка, літ. З - навіс, літ. И під З - резервуар, літ. К під З - колонка, літ. Л - вбиральня,
І - мостіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1943243412101. В іншій частині позову - відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 20 вересня 2023 року рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 березня 2023 року залишив без змін.
Місцевий суд своє рішення, з яким також погодився й суд апеляційної інстанції, мотивував тим, що обраний Дніпровською міською радою спосіб захисту у вигляді скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна не є ефективним, оскільки сам по собі не призведе до відновлення порушеного права.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу автозаправної станції, суд виходив із недоведеності позивачем обставин самочинного будівництва, місця розташування спірного об`єкта на конкретній земельній ділянці та наявності передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підстав для застосування такого крайнього заходу, як знесення нерухомого майна. Суд також зазначив, що знесення самочинного будівництва є виключним способом захисту, який застосовується лише після використання інших передбачених законом заходів реагування, а таких обставин у справі не встановлено.
Крім того, суд врахував, що ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» після набуття права власності звернулося до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування належного йому об`єкта нерухомості, однак відповідного рішення органом місцевого самоврядування прийнято не було.
Наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову суди обґрунтовували тим, що іпотечний договір укладено з додержанням вимог законодавства, а набуття ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» права власності на предмет іпотеки відбулося відповідно до Закону України «Про іпотеку». Суд дійшов висновку, що товариство діяло добросовісно, не знало і не могло знати про можливі порушення під час оформлення права власності іпотекодавця на спірне майно, а тому є добросовісним набувачем цього нерухомого майна.
Водночас суд відмовив у задоволенні вимоги про визнання дійсним іпотечного договору, зазначивши, що презумпція його правомірності діє до моменту її спростування, а приписами ЦК України передбачено визнання дійсним нікчемного правочину, а не будь-якого правочину, про недійсність якого заявлено у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 жовтня 2023 року Дніпровська міська рада засобами поштового зв`язку направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у вказаній справі.
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та, вказуючи на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» - відмовити у повному обсязі.
Касаційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 01 листопада 2023 року задовольнив клопотання Дніпровської міської ради, поновив строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у справі та витребував її із Ленінського районного суду міста Дніпропетровська.
11 березня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою від 28 липня 2026 року Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів
від 29 липня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І.
(суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач посилається на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17, від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18, від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5561/16, від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20 та від 08 березня 2023 року у справі № 199/2943/20.
Наголошує на передчасності висновків судів щодо відсутності підстав для задоволення позову Дніпровської міської ради. Звертає увагу, що спірна земельна ділянка ніколи не передавалась ОСОБА_1 під будівництво, право власності чи користування нею не оформлювалось, а тому вона підлягає звільненню. Нерухоме майно побудоване на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Вважає зведений ОСОБА_1 об`єкт нерухомості самочинним, що, в свою чергу, свідчить про те, що він, в силу законодавчих вимог, не набув права власності на нього, а тому в нього були відсутні правові підстави для розпорядження даним об`єктом.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2023 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП», поданий його представником, який містить посилання на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для її задоволення й, відповідно, скасування оскаржуваних судових рішень.
Представник ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» стверджує, що на момент укладення договору іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване право власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , який був єдиним власником нерухомого майна - предмета іпотеки, та мав належним чином оформлені правовстановлюючі документи на нього, що не викликали жодного сумніву.
Фактичні обставини справи
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 19 жовтня 2019 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 24 серпня 2011 року № ДП14211031250 та дозволу на виконання будівельних робіт від 22 листопада 2010 року № 653/2010-04, які були видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, приватний нотаріус ДМНО Деллалов А. О. до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно вніс запис про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію загальною площею 5,9 кв. м, опис: літ. А - операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - резервуар, літ. Г під Б - колонка, літ. Д - навіс, літ. Е під Д - резервуар, літ. Ж під Д - колонка, літ. З - навіс, літ. И під З - резервуар, літ. К під З - колонка, літ. Л - вбиральня, І - мостіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1943243412101 (т. 1 а. с. 10-13).
25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О., зареєстрований в реєстрі за № 396. Згідно умов іпотечного договору в рахунок виконання зобов`язань за договором позики від 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 передав в іпотеку ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» нерухоме майно - автозаправну станцію загальною площею 5,9 кв. м, опис: літ. А - операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - резервуар, літ. Г під Б - колонка, літ. Д - навіс, літ. Е під Д - резервуар, літ. Ж під Д - колонка, літ. З - навіс, літ. И під З - резервуар, літ. К під З - колонка, літ. Л - вбиральня, І - мостіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1943243412101 (т. 1 а. с. 28-32).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18 лютого 2020 року відомо, що право власності на автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП», номер запису про право власності 34487559, що внесений 02 грудня 2019 року о 16:29:16; підставою виникнення права власності є видані приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. заява серія та номер 470, видана 30 листопада 2019 року та договір іпотеки серія та номер 396, виданий 25 жовтня 2019 року; підставою внесення запису про право власності є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса ДМНО Деллалова А. О., індексний номер 50049490 від 05 грудня 2019 року (т. 1 а. с. 10).
На підставі інформації, наданої Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області на запит від 24 лютого 2020 року Департамента правового забезпечення Дніпровської міської ради, згідно з даними реєстру, ведення якого розпочато з 20 травня 2011 року, станом на час надання відповіді, відсутня інформація щодо реєстрації декларації № ДП 14211031250 від 24 серпня 2011 року про готовність об`єкта «автозаправна станція по АДРЕСА_1 » до експлуатації, а також щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта «автозаправна станція по АДРЕСА_1 » (т. 1 а. с. 14, 15).
Згідно відповіді Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 20 березня 2020 року в архіві Управління відсутня інформація щодо реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 16).
З відповіді Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 11 березня 2020 року № 4/11-1193 відомо, що станом на 03 березня 2020 року в електронній базі канцелярії Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради виявлено клопотання ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» від 21 лютого 2020 року вх. № 36/293 про надання дозволу на розробку проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0200 га, по фактичному розміщенню автозаправної станції; клопотання ОСОБА_2 від 06 березня 2018 року вх. № 36/1484 про надання дозволу на розробку проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 17, 18).
ОСОБА_1 отримав дозвіл на виконання будівельних робіт № 653-1/2010-04 від 22 листопада 2010 року: будівництво автозаправної станції по АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 20).
24 серпня 2011 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєструвала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (т. 1 а. с. 21-27).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Поданий у цій справі Дніпровською міською радою первісний позов містить вимоги як до фізичної особи ОСОБА_1 , так і до юридичної особи ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП». Зустрічний позов ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» також містить вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 та до юридичної особи Дніпровської міської ради.
У справі, що переглядається, перед судом касаційної інстанції постали питання щодо визначення належного способу захисту та юрисдикції цього спору. Верховний Суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
У пунктах 112, 113, 125 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 зазначено: «За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно».
Висновок про те, що належним відповідачем у справі при оспоренні державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості є особа, право власності якої на спірний об?єкт нерухомого майна зареєстровано міститься також у постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 712/8673/21 (пункт 46).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 вказала, що вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову, тому обов`язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, зокрема, шляхом знесення будинків, будівель і споруд, покладено на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.
Тож відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має бути не забудовник, а останній набувач цього об`єкта.
Обов`язок усунути власникові перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно збудованого об`єкта лежить на тому, хто це майно спорудив, або на тому, хто набув таке майно і є його володільцем, тобто за ким зареєстроване право власності на це майно. У разі задоволення вимоги про демонтаж самочинно спорудженого майна, яка є різновидом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою [постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.59), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 99)] і подальшого виконання цього судового рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може бути внесений запис щодо припинення права власності на відповідний об`єкт. Такий позов можна подати впродовж усього часу, поки існує відповідне порушення права власника земельної ділянки [постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96), від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.34), від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 (пункт 242)].
До аналогічного за змістом висновку за тотожних обставин справи дійшов Верховний Суд у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 206/2033/20.
Розглядаючи спір, суди встановили, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18 лютого 2020 року, право власності на автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП», номер запису про право власності 34487559, що внесений 02 грудня 2019 року. Більше того, Дніпровська міська рада у поданій позовній заяві, так само як і у касаційній скарзі, також зазначала, що власником спірного нерухомого майна на теперішній час є саме ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП».
Оскільки право власності на спірний об`єкт нерухомого майна зареєстроване за ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП», то спірні відносини щодо демонтажу цього об`єкта виникли між територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП». ОСОБА_1 не може відповідати за таким позовом, незважаючи на те, що первинно право власності на відповідний об`єкт було зареєстроване саме за ним.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого також погодився й апеляційний суд, правильно відмовив у задоволенні первісного позову до ОСОБА_1 , проте помилився щодо мотивів такої відмови в частині вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання вчинити певні дії. Тому оскаржені судові рішення підлягають зміні у частині мотивів відмови у задоволенні цієї вимоги з викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Щодо позовних вимог, заявлених у цій справі до юридичних осіб, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Відповідно до положень статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно зі статтею 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.
Отже, у порядку цивільного судочинства, зазвичай, можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є, як правило, фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (пункт 4.11) визначено, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі № 925/352/22.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 зазначено, що: «Тлумачення частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України свідчить, що суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у касаційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог.
У разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим».
У справі, що переглядається, позовні вимоги Дніпровської міської ради до ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» про зобов`язання провести демонтаж автозаправної станції та скасування державної реєстрації права власності на цей об`єкт нерухомого майна належить розглядати господарському суду, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Питання належності таких вимог, в тому числі й ефективності обраного позивачем способу захисту має оцінити суд, встановлений законом для їхнього розгляду, тобто Господарський суд Дніпропетровської області.
На непідвідомчості цих позовних вимог загальному суду ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» заявляло в поданому до суду першої інстанції клопотанні про закриття провадження у справі в частині позовних вимог (т. 2 а. с. 1 - 6), яке залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.
Вимоги зустрічного позову ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» про визнання іпотечного договору дійсним суд правильно розглянув за правилами цивільного судочинства, оскільки стороною іпотечного договору є фізична особа ОСОБА_1 . Хоча Дніпровська міська рада повністю оскаржує рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, проте не наводить доводів щодо незаконності оскаржених судових рішень в частині відмови у задоволенні позову про визнання договору дійсним.
Разом з тим, у зустрічному позові вказано, що саме Дніпровська міська рада не визнає факту добросовісного набуття ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» у власність об`єкта нерухомого майна - автозаправної станції, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Дніпровська міська рада не погоджується із оскарженими судовими рішеннями в частині визнання ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» добросовісним набувачем об`єкта нерухомого
майна - автозаправної станції.
Цей спір також виник між двома юридичними особами і за характером спірних правовідносин позов ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» до Дніпровської міської ради про визнання добросовісним набувачем підлягає розгляду судом господарської юрисдикції.
Оцінити дії ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» на предмет їхньої правомірності та добросовісності, зокрема те, чи знало товариство або чи повинно було знати про те, що земельна ділянка, на якій розміщений спірний об`єкт, не була відведена для мети, з якою вона експлуатується, а також оцінити сумісність втручання у право товариства на мирне володіння спірним об`єктом за належною позовною вимогою з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має суд належної юрисдикції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
За викладених обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання вчинити певні дії слід змінити шляхом викладення їх мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог Дніпровської міської ради до ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з припиненням права на нього, зустрічних позовних вимог ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» до Дніпровської міської ради про визнання добросовісним набувачем та у частині розподілу судових витрат - скасувати, провадження у справі у цій частині закрити; роз`яснити сторонам, що розгляд зазначених первісних та зустрічних позовних вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, а також роз`яснити Дніпровській міській раді та ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» їх право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи у частині вимог, за якими провадження у справі закрито, для продовження розгляду до господарського суду.
В решті оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року в частині позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання вчинити певні дії змінити шляхом викладення їх мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року в частині позовних вимог Дніпровської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ДИПЛОМАТ ГРУП» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з припиненням права на нього, зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ДИПЛОМАТ ГРУП» до Дніпровської міської ради про визнання добросовісним набувачем, а також у частині розподілу судових витрат скасувати.
Провадження у справі в частині позовних вимог Дніпровської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ДИПЛОМАТ ГРУП» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з припиненням права на нього, зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ДИПЛОМАТ ГРУП» до Дніпровської міської ради про визнання добросовісним набувачем закрити.
Роз`яснити, що розгляд зазначених позовних вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року залишити без змін.
Дніпровська міська рада та товариство з обмеженою відповідальністю «ДИПЛОМАТ ГРУП» протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови можуть звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи у частині вимог, за якими провадження у справі закрито, для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк