УХВАЛА
16 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 752/9401/24
провадження № 61-10958 ск 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Леськов Валерій Петрович, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спільним майном,
ВСТАНОВИВ:
1. У квітні 2024 року ОСОБА_2 , звернулася до суду з вищевказаним позовом у якому просила:
- усунути позивачу перешкоди у користуванні нежилими приміщенням І поверху (в літ. Б), загальною площею 493 м?, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , та нежилими приміщенням (в літ. Б) ІІ та ІІІ поверхів, загальною площею 285 м?, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати ОСОБА_1 надати безперешкодний доступ до нежилих приміщень І поверху (в літ. Б), загальною площею 493 м?, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та нежилими приміщенням (в літ.Б) ІІ та ІІІ поверхів, загальною площею 285 м?, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 всі наявні документи та технічні документи нежилих приміщень І поверху (в літ. Б), загальною площею 493 м?, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та нежилих приміщень (в літ. Б) ІІ та ІІІ поверхів, загальною площею 285 м?, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та ключі для доступу до них.
2. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом у якому просив:
- виділити у користування ОСОБА_2 групи нежилих приміщень ІІ та ІІІ поверхів (в літ.Б), загальною площею 285,6 м?, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2654385880000;
- виділити у користування ОСОБА_1 групу нежилих приміщень І поверху: частина нежитлового будинку (цех КПППНІ) (в літ.Б), загальною площею 493,1 м?, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2654339980000;
- вирішити питання компенсації судових витрат.
3. Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 09 жовтня 2025 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні майном задовольнив частково.
3.1. Зобов`язав ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні нежилими приміщеннями шляхом зобов`язання ОСОБА_1 надати безперешкодний доступ до нежилих приміщень І поверху (в літ. Б), загальною площею 493,1 м?, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та нежилих приміщень ІІ та ІІІ поверхів (в літ.Б), загальною площею 285,6 м?, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
3.2. Зобов`язав ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 комплект ключів для доступу до нежилих приміщень І поверху (в літ.Б), загальною площею 493,1 м?, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та нежилих приміщень ІІ та ІІІ поверхів (в літ.Б), загальною площею 285,6 м?, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
3.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовив.
3.4. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спільним майном відмовив.
4. Додатковим рішенням від 06 листопада 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва частково задовольнив заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
4.1. Ухвалив додаткове рішення у цивільній справі № 752/9401/24 яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000, 00 грн.
5. Київський апеляційний суд постановою від 29 липня 2026 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року залишив без змін.
6. У серпні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Леськов В. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити, вирішити питання компенсації судових витрат.
7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник вказує, зокрема, на те, що судами неправомірно та безпідставно визнано доказом чинення відповідачем ОСОБА_1 триваючих незаконних перешкод у доступі та користуванні спільними приміщеннями сам факт звернення позивача ОСОБА_2 із негаторним позовом до суду (застосовано статтю 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статі 2, 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) всупереч висновкам Верховного Суду викладеним у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 523/4591/16-ц, від 27 лютого 2018 року у справі №910/6004/17, від 23 травня 2024 року у справі № 595/524/18 у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.
5. Також вказує на те, що судами порушено положення статей 2, 4 ЦПК України, статті 358 ЦК України та безпідставно визнано доказом чинення триваючих перешкод та запереченням відповідача у доступі позивачки до приміщень пред`явлення відповідачем ОСОБА_1 зустрічного позову про визначення порядку користування приміщеннями, положення статей 2, 4 ЦПК України та статті 358 ЦК України застосовано всупереч правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 01 жовтня 2025 року у справі № 334/7224/21, від 15 лютого 2023 року у справі №487/3769/20, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, від 04 квітня 2018 року у справі № 333/3048/16-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 570/1999/15-ц, від 24 липня 2024 року у справі № 910/6644/18.
6. Також судами порушено положення статей 134, 137, 246 ЦПК України при постановленні та перегляді додаткового рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2026 року про стягнення з відповідача ОСОБА_1 , витрат на правничу допомогу, що суперечить правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 30 червня 2026 року у справі № 760/28452/24, від 17 червня 2026 року у справі № 643/2468/25, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19.
7. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
8. Судом першої інстанції було встановлено, що:
8.1. рішенням від 01 грудня 2014 року Шевченківський районний суд міста Києва (справа № 761/19585/14?ц) розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
8.2. постановою від 14 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у справі № 757/34950/14, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року, ухвалив провести поділ спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнав за кожним із них право власності на частину майна, яке у справі №752/9401/24 є предметом спору, зокрема: на нежилі приміщення І поверху (в літ.Б), загальною площею 493,1 м?, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; нежилі приміщення (в літ.Б), ІІ та ІІІ поверхів, загальною площею 285,6 м?, за адресою: АДРЕСА_1 ;
8.3. відповідно до інформаційної довідки № 328661291 від 10 квітня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником частки групи нежитлових приміщень І поверху: частина нежилого будинку (цех КПППНІ) (в літ. Б) загальною площею 493,1 м? за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2654339980000; власником частки групи нежитлових приміщень ІІ та ІІІ поверху (в літ. Б), загальною площею 285,6 м?, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2654385880000;
8.4. відповідно до інформаційної довідки № 387199729 від 17 липня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником частки групи нежитлових приміщень І поверху: частина нежилого будинку (цех КПППНІ) (в літ. Б) загальною площею 493,1 м?. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2654339980000; власником частки групи нежитлових приміщень ІІ та ІІІ поверху (в літ. Б), загальною площею 285,6 м?, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2654385880000;
8.5. стороною позивача за зустрічним позов на підтвердження позовних вимог щодо встановлення порядку користування спільним майном, яким є нежилі приміщення, надано висновок судового експерта Лісниченка С. В. № 24266 від 14 червня 2024 року за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи;
8.6. судовий експерт за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи дійшов висновку, що згідно з наданих документальних даних, відповідно до нормативної документації в галузі будівництва, технічна можливість розподілу на дві окремі ізольовані групи приміщень із окремими виходами нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 285,6 м? (реєстраційний № в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 2654385880000), згідно часток співвласників та , без проведення будівельних робіт, відсутня;
8.7. згідно наданих документальних даних, відповідно до нормативної документації в галузі будівництва, технічна можливість розподілу на дві окремі ізольовані групи приміщень із окремими виходами нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 493,1 м? (реєстраційний № в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 2654339980000), згідно часток співвласників та , без проведення будівельних робіт, відсутня;
8.8. висновок експерта складений відповідно до статті 106 ЦПК України для подання висновку судової експертизи до суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у власність ОСОБА_2 групи нежитлових приміщень ІІ та ІІІ поверхів (в літ. Б), загальною площею 285,6 м?, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2654385880000; групи нежитлових приміщень І поверху: частина нежилого будинку (цех КПППНІ) (в літ. Б) загальною площею 493,1 м?. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2654339980000; власником частки групи нежитлових приміщень ІІ та ІІІ поверху (в літ. Б), загальною площею 285,6 м?, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2654385880000; а також стягнення з ОСОБА_2 компенсації вартості частки ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності на вказані нежитлові приміщення .
9. З урахуванням встановлених обставин справи та дослідженням поданих доказів, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками І, ІІ та ІІІ поверхів спірного нежитлового будинку, ОСОБА_1 чинить позивачу за первісним позовом перешкоди у користуванні цим майном, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача за первісним позовом надати безперешкодний доступ до нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема І поверху (в літ.Б), загальною площею 493,1 м?, та ІІ і ІІІ поверхів (в літ.Б), загальною площею 285,6 м?, а також передати ОСОБА_2 комплект ключів для доступу до вказаних нежилих приміщень.
10. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 всі наявні документи та технічні документи нежилих приміщень, суд першої інстанції дійшов висновку, що первісний позов не підлягає задоволенню у цій частині, з огляду на те, що за матеріалами справи за замовленням самого позивача ОСОБА_2 були виготовлені технічні паспорти на спірну групу нежитлових приміщень. Крім того, державними реєстраторами на підставі судових рішень про поділ майна подружжя було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на групу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , про що стороною позивача за первісним позовом були надані відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
11. З огляду на те, що позивач не навела перелік документів нежилих приміщень, які на думку ОСОБА_2 , є у володінні відповідача та утримуються останнім. Водночас захист цивільних прав не повинен бути абстрактним та забезпечувати ефективне та дієве поновлення порушених прав.
12. Щодо вимог зустрічного позову про встановлення порядку користування спільним майном подружжя, за яким позивач за зустрічним позовом просив виділити у користування ОСОБА_2 групу нежилих приміщень ІІ та ІІІ поверхів (в літ.Б), загальною площею 285,6 м?, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та виділити у користування ОСОБА_1 групу нежилих приміщень І поверху: частина нежитлового будинку (цех КПППНІ) (в літ.Б), загальною площею 493,1 м?, за адресою: АДРЕСА_1 , суд повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши кількість співвласників нерухомого майна, планування групи приміщень об`єктів нерухомого майна, їх площу, а також конфліктні відносини між сторонами у справі, пропорційність та рівновагу прав та інтересів обох сторін, та встановивши, що встановлення порядку користування спірною нерухомістю без виділення у користування сторонам спору частки, яка адекватна розміру їх часток у праві власності на спільне майно, неможливо без призначення відповідної експертизи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
12.1. Суд першої інстанції вказав на те, що виділення ОСОБА_1 у користування значно більшої частки групи приміщень (493,1 м?), ніж залишиться у користуванні ОСОБА_2 (285,6 м?) призведе до значного відхилення від належних сторонам ідеальних часток у праві власності. Іншого варіанту користування спірною нерухомістю позивач за зустрічним позовом не запропонував.
13. Ухвалюючи додаткове рішення у справі суд першої інстанції, крім іншого, встановив, що 03 січня 2024 року між Адвокатським бюро «Сімейний адвокат Катерина Власюк», в особі керуючого бюро Власюк К. П. та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги №2024/01/02. 03 квітня 2024 року сторонами договору підписано додаток №1-1 до договору про надання правової допомоги №2024/01/02, відповідно до якого сторони домовились про умови оплати праці адвоката. Відповідно до пункту 1 додатку № 1-1 до договору про надання правової допомоги № 2024/01/02, вартість послуг адвоката становить 1 500,00 доларів США в гривневому еквіваленті відповідно до поточного курсу продажу в день оплати.
14. Судом також враховано, що стороною відповідача отримано примірник заяви про ухвалення додаткового рішення у справі в електронному кабінеті, проте, правом доводити не співмірність заявлених до відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу не скористалися, а тому у суду відсутні підстави для зменшення витрат на правничу допомогу понесених позивачем. З огляду на те, що позовні вимоги задоволення частково, суд дійшов висновку, про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи.
14.1. Частинами першою та другою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
15. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
16. Згідно зі статтею 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції є судом встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти, тому може встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам.
17. Переглядаючи судові рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції зробленими за результатами розгляду справи та дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
18. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що реалізацію позивачкою свого права на користування майном слід вважати недобросовісною, оскільки нею не доведено певної правової чи фактичної мети звернення до суду з даним позовом. Однак такі доводи вочевидь суперечать положенням статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України, які визначають право на судовий захист особи, яка, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
19. Щодо доводів апеляційної скарги в частині оскарженні додаткового рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року, суд апеляційної інстанції визнав їх такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на те, що сторона відповідача не скористалася процесуальним правом для надання заперечень, щодо неспівмірності або зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції, в свою чергу позивачем подано відповідні докази на підтвердження своїх вимог, а тому, з урахуванням часткового задоволення первісного позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, у сумі 40 000,00 грн.
20. Із наведеними висновками судів попередніх інстанцій погоджується і Верховний Суд.
21. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
22. Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
23. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
24. Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
25. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
26. Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
27. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
28. Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема нежитловими приміщеннями, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи приміщенням відповідно до норм цивільного законодавства.
29. Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (стаття 356 ЦК України).
30. Згідно з частинами першою, другою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
31. Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
32. Заявлені позовні вимоги у зустрічному позові обмежують права ОСОБА_2 на користування частиною спільного майна, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності і суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, про відмову у задоволенні зустрічного позову.
33. Положеннями статей 358, 361 ЦК України також установлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згоди і кожний співвласник самостійно розпоряджається своєю часткою у праві спільної часткової власності.
34. Згідно зі статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
35. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
36. При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо порядку користування майном, що належить сторонам на праві спільної часткової власності, частки володіння майном визначені судовим рішенням у справі № 757/34950/14.
37. Як убачається з оскаржуваних судових рішень, відповідачем за первісним позовом не заперечувався факт, що позивач не мала доступу до спірних приміщень, зокрема, у зв`язку з тим, що приміщення зачинені у неробочий час.
38. Відповідно до статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
39. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
40. Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном (див. постанову Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 370/807/22 (провадження № 61-4057 св 23)).
41. Таким чином, з огляду на наведені норми цивільного законодавства, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
42. Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позову в частині усунення перешкод у користуванні спільним майном, з чим погоджується Верховний Суд.
43. Також, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
44. З огляду на викладене, оскільки питання про достатність доказів відноситься до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій то аргументи касаційної скарги про те, що позивачем за первісним позовом не надано достатніх доказів того, що відповідач чинить перешкоди у користуванні спільним майном, не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення і стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
45. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
46. Щодо доводів касаційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року.
47. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
48. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
49. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
50. Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України відомо, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
51. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
52. Витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
53. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу врахував реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та відсутності заперечень сторони відповідача ухвалив законне та обгрунтоване додактове рішення.
54. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначила, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.
55. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
56. Підсумовуючи усе вищевикладене, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення і відповідає висновкам Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спільним майном, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Леськов Валерій Петрович, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
А. А. Калараш
Є. В. Петров