УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 569/12967/25
провадження № 61-12391ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду рівненської області від 11 грудня 2026 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ частки із майна, що є у спільній власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ частки із майна, що є у спільній власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ частки із майна, що є у спільній власності,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому просила: виділити їй у натурі частину 20% земельної ділянки, із загальної площі 1000 кв.м., кадастровий номер [номер приховано]:01:020:0623 на АДРЕСА_1 , площею 200 кв.м. призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідно до висновку експерта №170325-1 ЮШ судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 26 березня 2025 року; припинити ОСОБА_7 право спільної сумісної власності у земельній ділянці площею 1000 кв.м, кадастровий номер [номер приховано]:01:020:0623.
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ частки із майна, що є у спільній власності, щодо тієї ж земельної ділянки.
У вересні 2025 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про виділ частки із майна, що є у спільній власності, щодо тієї ж земельної ділянки.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року, у задоволенні позовів відмовлено.
21 вересня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинний на момент пред`явлення позову) розмір судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3 028,00 грн.
Разом із цим частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
З касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанції лише в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову. Предметом цього позову є виділ в натурі частини земельної ділянки площею 215 кв.м. із загальної площі 1 000 кв.м.
До касаційної скарги додано квитанцію від 21 вересня 2026 року про сплату судового збору в розмірі 5 325,00 грн. Зазначає, що нею заявлялися немайнові вимоги.
Разом з тим, вимога про виділ частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, є вимогою майнового характеру, оскільки має вартісну оцінку. Отже, для визначення ціни позову та розміру судового збору за подання такої вимоги необхідно виходити з вартості частки. Проте, аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову.
Отже заявникові слід зазначити ціну позову з урахуванням вартості спірного майна, підтвердивши її доказами та, за потреби, доплатити судовий збір.
Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду рівненської області від 11 грудня 2026 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 393 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков