УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 757/8045/17-ц
провадження № 14-80цс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Тітова М. Ю.,
суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В.,
перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 а до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Управління державної казначейської служби у Печерському районі міста Києва про стягнення боргу за правочином, визнаним недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року, ухвалене в складі судді Підпалого В. В., та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), Управління державної казначейської служби у Печерському районі міста Києва (далі - УДКС у Печерському районі м. Києва), Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ГУЮ у м. Києві), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути:
солідарно з АТ «УкрCиббанк» і ТОВ «Кей-колект» 3 332 113,95 грн, з яких сума основного боргу - 1 091 816,53 грн; інфляційні втрати - 1 383 924,44 грн; 3 % річних - 135 863,85 грн; проценти - 720 509,17 грн;
з ГУЮ у м. Києві витрати за проведення виконавчих дій у розмірі 103,22 грн;
та з УДКС у Печерському районі м. Києва виконавчий збір у сумі 109 181,65 грн.
2. Позов мотивований тим, що 27 вересня 2013 року він прийняв участь в прилюдних торгах щодо реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
3. За результатами проведення торгів його визнано переможцем і укладено з ним договір № 1013378 від 29 липня 2013 року про продаж зазначеного об`єкта нерухомого майна. На виконання договору 27 вересня 2013 року він сплатив на користь ГУЮ у м. Києві 1 201 101,40 грн.
4. Згідно з розпорядженням начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві) від 01 жовтня 2013 року отримані грошові кошти повинні були бути перераховані таким чином: 1 091 816,53 грн на користь АТ «УкрСиббанк», 109 181,65 грн - УДКС у Печерському районі м. Києва; 103,22 грн - ГУЮ у м. Києві.
5. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року в справі № 757/21954/13-ц визнано недійсними договір № 1013378 від 29 вересня 2013 року і результати прилюдних торгів від 27 вересня 2013 року з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ; скасовано його державну реєстрацію права власності на цю квартиру; та витребувано квартиру з його володіння.
6. У зв`язку з цим у АТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» з 30 вересня 2013 року виник обов`язок повернути йому в натурі одержані на виконання договору № 1013378 від 29 вересня 2013 року грошові кошти в сумі 1 091 816,53 грн з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних та процентів за користування чужими грошовими коштами.
7. Водночас з ГУЮ у м. Києві підлягають стягненню витрати за проведення виконавчих дій у розмірі 103,22 грн, а з УДКС у Печерському районі м. Києва -виконавчий збір у сумі 109 181,65 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
8. Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 24 листопада 2022 року провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до ГУЮ у м. Києві про стягнення грошових коштів, закрив.
9. Рішенням від 09 грудня 2022 року Печерський районний суд міста Києва позов задовольнив частково.
10. Стягнув з АТ «УкрCиббанк» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 1 911 863,77 грн, з яких: розмір основного боргу у розмірі 1 091 816,53 грн, індекс інфляції на суму заборгованості в розмірі 730 757,59 грн та 3% річних у розмірі 89 289,65 грн.
11. Стягнув з УДКС у Печерському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 виконавчий збір у виконавчому провадженні № 25836896 у сумі 109 181,65 грн.
12. Задовольняючи позовні вимоги до АТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 втратив право власності на квартиру, яка була придбана на прилюдних торгах, які надалі визнані недійсними. Останнім одержувачем сплачених позивачем за квартиру коштів у розмірі 1 091 816,53 грн є АТ «УкрСиббанк», у якого виник обов`язок щодо повернення позивачу цих коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми у визначеному судом розмірі.
13. Окрім цього, оскільки суму виконавчого збору в розмірі 109 181,65 грн органи виконавчої служби перерахували на користь УДКС у Печерському районі м. Києва, наявні підстави для задоволення вимоги до управління і повернення позивачу цих коштів.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
14. Київський апеляційний суд постановою від 19 вересня 2024 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в позові.
15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішення цієї справи безпосередньо впливає на інтереси УДВС ГУЮ у м. Києві або його правонаступника (у випадку його реорганізації/ліквідації), який є продавцем з торгів квартири за угодою, визнаною недійсною на підставі судового рішення, проте він не брав участі в цій справі як належний співвідповідач, тому в позові має бути відмовлено саме з цієї підстави.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог до ТОВ «Кей-Колект» скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» заборгованість у розмірі 1 911 863,77 грн, з яких: 1 091 816,53 грн основного боргу, інфляційні втрати в розмірі 730 757,59 грн та 3 % річних у розмірі 89 289,65 грн, а також стягнути з УДКС у Печерському районі м. Києва виконавчий збір у виконавчому провадженні у сумі 109 181,65 грн.
17. Як на підставу касаційного оскарження посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми статей 1212 ЦК України та 51 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 29 травня 2019 року в справі № 757/42443/16-ц, від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17, від 20 січня 2020 року в справі № 916/556/19, від 22 жовтня 2020 року в справі № 910/18279/19, 08 вересня 2021 року в справі № 201/6498/20, 06 березня 2019 року в справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року в справі № 910/16664/18, від 25 жовтня 2017 року в справі № 3-905гс17.
18. Зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив у спірних правовідносинах як належного відповідача орган виконавчої служби, який в силу своїх повноважень є лише розпорядником коштів, а не їх кінцевим отримувачем.
19. Більше того стягнення коштів з органів виконавчої служби, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, які не зберігали в себе цих коштів, є необґрунтованим і здійснює додаткове навантаження на бюджет країни.
20. Єдиними особами, що збагатилися за рахунок примусової реалізації майна, є визначене ним коло відповідачів, які є фактичними утримувачами грошових коштів та які відповідно до висновків щодо застосування норми статті 1212 ЦК України є належними відповідачами в цій справі.
Доводи інших учасників справи
21. У грудні 2024 року УДКС у Печерському районі м. Києва подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
22. Вказав, що касаційна скарга є необґрунтована, а її вимоги безпідставні. Задоволення позовних вимог до УДКС у Печерському районі м. Києва є неправомірним, оскільки управління у правовідносини з позивачем не вступало, порушень його прав не допускало.
Рух касаційної скарги
23. Ухвалами Верховного Суду від 18 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження та від 21 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
24. Ухвалою від 24 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2020 року в справі № 906/775/17.
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
25. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася таким.
26. У цій справі позивач (переможець прилюдних торгів, які надалі визнані недійсними, а придбане майно витребуване в нього боржником) звернувся до суду з позовом до АТ «УкрСиббанк» (стягувач), ТОВ «Кей-Колект» (особа, якій АТ «УкрСиббанк» відступило відповідне право вимоги до боржника), УДКС у Печерському районі м. Києва, як безпосередніх отримувачів сплачених ним коштів, які просив стягнути з них у відповідних частках.
27. Згідно зі статтею 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що з аналізу статей 655, 658 ЦК України вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17, від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17).
29. За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків.
30. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України)
31. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України).
32. Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України
33. Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду в подібних справах, коли продавцем арештованого майна боржника виступав орган державної виконавчої служби, виходив з того, що належним відповідачем за такими вимогами є саме орган державної виконавчої служби, а не держава України (постанови від 24 лютого 2021 року в справі № 285/3523/18, від 02 червня 2021 року в справі № 552/5052/20, від 14 липня 2021 року в справі № 161/2823/19, від 26 квітня 2023 року у справі № 200/15881/17).
34. Проте в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2020 року в справі № 906/775/17 суд вважав, що оскільки орган державної виконавчої служби є продавцем майна за наслідком примусового продажу майна боржника, належним відповідачем ? боржником у такому зобов`язанні в повній сумі сплачених переможцем коштів є держава Україна.
35. Тому без відступу від висновку, викладеного в наведеній постанові Верховного Суду, колегія суддів позбавлена можливості ухвалити остаточне рішення в ній.
36. У зв`язку з цим колегія суддів Касаційного цивільного суду вважала, що слід відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2020 року в справі № 906/775/17, що коли орган державної виконавчої служби є продавцем майна за наслідком примусового продажу майна боржника, то належним відповідачем боржником у такому зобов`язанні в повній сумі сплачених переможцем коштів є держава Україна.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
37. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
38. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
39. У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (дал - Закон № 1402-VIII) передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
40. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
41. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону № 1402-VIII та частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, і судді зобов'язані дотримуватись таких висновків.
42. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2026 року мотиви для прийняття та призначення цієї справи до розгляду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України є обґрунтованими і достатніми.
43. Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
44. Виходячи з наведеного цю справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
45. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти до розгляду справу № 757/8045/17-ц за позовом ОСОБА_1 а до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Управління державної казначейської служби у Печерському районі міста Києва про стягнення боргу за правочином, визнаним недійсним.
Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 11 листопада 2026 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає
Суддя-доповідач М. Ю. Тітов
Судді: О. О. Банасько Н. М. Мартинюк
О. Л. Булейко К. М. Пільков
М. М. Гімон С. О. Погрібний
О. А. Губська Н. С. Стефанів
А. А. Ємець Т. Г. Стрелець
В. В. Король О. В. Ступак
С. І. Кравченко І. В. Ткач
О. В. Кривенда