УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 910/10308/25
провадження № 12-39гс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 910/10308/25
за касаційною скаргою Київської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 (суддя Усатенко І. В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 (головуючий суддя Тарасенко К. В., судді Тищенко О. В., Сибіга О. М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспорт»
до Київської міської ради
про визнання укладеною угоди про поновлення договору оренди,
УСТАНОВИЛА:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерспорт» (далі - ТОВ «Інтерспорт», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі також - відповідач, скаржник) про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки на новий строк у запропонованій редакції.
2. Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від укладення договору оренди земельної ділянки.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 позов задоволено повністю. Визнано укладеною, з дня набрання рішенням суду законної сили, між Київською міською радою та ТОВ «Інтерспорт» угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 08.10.2007, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 22.10.2007 за № 82-6-00456 у книзі записів державної реєстрації договорів, в редакції, наведеній у резолютивній частині цього рішення.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач є добросовісним землекористувачем, який виконує свої зобов`язання за договором оренди, а оскільки строки на звернення до відповідача з листом-повідомленням про продовження договору оренди, передбачені законодавством, були дотримані, проте відповідачем не виконані обов`язки з розгляду зазначеного питання та прийняття відповідного рішення, позовні вимоги є обґрунтованими.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 910/10308/25 залишено без змін.
6. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк діяла нова редакція Закону України «Про оренду землі» із внесеними змінами Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству». Орендар дотримався приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі» та у визначені нею строки звернувся до орендодавця з приводу поновлення договору на новий строк.
7. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, Київська міська рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
8. У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та наводить висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, яким, на його думку, не відповідають висновки місцевого та апеляційного господарських судів, що містяться в оскаржуваних судових рішеннях.
9. Доводи касаційної скарги Київської міської ради стосуються питання необхідності застосування правил, встановлених у статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на 22.10.2007), відповідно до яких реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
10. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Інтерспорт» вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що орендар дотримався приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі» та у визначені нею строки звернувся до орендодавця з приводу поновлення договору на новий строк.
11. Також позивач зазначає, що висновки Верховного Суду у справах, на які посилається відповідач, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається, з огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин.
12. Позивач просить касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 06.04.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі № 910/10308/25.
14. Ухвалою від 07.07.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами третьою та п`ятою статті 302 ГПК України.
15. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
16. Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов`язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (зазначене підтверджується чисельною практикою Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 12.03.2011), що робить застосування тієї чи іншої редакції статті 33 Закону України «Про оренду землі» критично важливим для правильного вирішення справи, що розглядається.
17. 16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8 з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким статтю 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладено у новій редакції.
18. Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:
«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».
19. Разом з тим під час розгляду цієї справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду встановив, що Верховний Суд по-різному застосовує положення абзацу четвертого розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» та відповідно статтю 33 цього Закону (у різних редакціях вже після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству»).
20. Наприклад, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах від 11.09.2025 у справі № 357/11054/23, від 09.01.2026 у справі № 730/19/24 та від 16.02.2026 у справі № 193/1148/20 дійшов висновку, що з огляду на «Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (тобто до 16.01.2020), здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» набрав чинності 16.01.2020. Тобто усі договори оренди землі, які були укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», поновлюються на умовах, визначених у цих договорах за встановленими законодавством правилами, які були чинні на момент їх укладення.
21. Ідентичні висновки містяться, зокрема, в таких постановах (справах) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: № 604/425/23, від 08.03.2024; № 604/423/23, від 21.03.2024; № 604/483/23, від 08.05.2024; № 604/480/23, від 16.05.2024; № 604/648/23, від 28.05.2024; № 604/446/23, від 21.06.2024; № 604/630/23, від 05.07.2024; № 604/290/23, від 18.07.2024; № 604/647/23, від 25.07.2024; № 604/484/23, від 09.10.2024; № 604/481/23, від 11.12.2024; № 604/424/23, від 19.12.2024; № 604/646/23, від 31.05.2025; № 604/649/23, від 10.05.2025; № 604/195/24, від 21.05.2025; № 604/291/23, від 07.11.2025; № 604/694/23, від 05.11.2025; № 604/767/24, від 20.11.2025; № 604/768/24, від 24.11.2025; № 604/773/24, від 28.11.2025; № 604/771/24, від 29.12.2025; № 604/774/24, від 15.01.2026; № 146/1220/23, від 29.04.2026; № 172/1520/23, від 30.04.2025; № 399/451/24 від 15.01.2026; № 385/1604/24, від 18.03.2026; № 733/39/24, від 17.06.2026.
22. Натомість у постанові від 23.07.2025 у справі № 724/1084/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов протилежного висновку і застосував статтю 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент звернення з вимогою про укладення договору оренди на новий строк.
23. При цьому зазначений висновок Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду обґрунтував посиланням на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21.
24. У наведеній постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 містяться висновки про те, що відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу четвертого розділу «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі».
Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 цього Закону в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше норми законодавства не містять. На час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк, звернення позивача з позовом до суду та ухвалення судових рішень у справі була чинною нова редакція Закону України «Про оренду землі» із внесеними змінами, а тому суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення цього Закону в редакції, чинній на момент укладання договору оренди».
25. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, передаючи справу № 910/10308/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, звернув увагу, що навіть за наявності висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, практика Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду щодо застосування відповідних норм права також не є сталою.
26. Так, наприклад у постанові від 16.06.2026 у справі № 926/2661/25 містяться такі висновки: «Отже, на момент виникнення спірних правовідносин із укладення договорів оренди землі на новий строк (червень-липень 2025) діяла нова редакція Закону України «Про оренду землі», яку слід застосовувати до спірних правовідносин».
27. Аналогічне правозастосування здійснене Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постановах від 09.06.2026 у справі № 927/989/25, від 27.05.2026 у справі № 917/1369/25, від 28.04.2026 у справі № 921/556/25, від 14.04.2026 у справі № 924/368/25, від 10.03.2026 у справі № 904/3765/24, від 28.01.2026 у справі № 918/614/25, від 13.01.2026 у справі № 914/3222/24, від 03.12.2025 у справі № 910/10665/24, від 06.02.2024 у справі № 906/1321/21, від 23.01.2024 у справі № 910/10236/21, від 16.01.2024 у справі № 910/14543/20, від 30.01.2024 у справі № 906/1323/21, від 03.02.2026 у справі № 916/4826/24, від 26.11.2025 у справі № 917/249/25, від 19.11.2025 у справі № 915/1603/24, від 04.11.2025 у справі № 917/1869/23, від 22.10.2025 у справі № 918/1195/24, від 30.09.2025 у справі № 925/1201/24, від 01.10.2025 у справі № 904/3193/24, від 24.09.2025 у справі № 917/107/25, від 05.08.2025 у справі № 924/681/24, від 13.08.2025 у справі № 916/3404/24, від 09.04.2024 у справі № 902/453/23.
28. Разом з тим, наприклад, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 921/300/25 міститься такий висновок (пункт 5.13): «Оскільки спірний у цій справі № 921/300/25 договір оренди укладено у 2016 році, тобто до набрання 16.01.2020 чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин застосовуються приписи статті 33 Закону України «Про оренду землі» до її зміни цим Законом».
29. Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 910/4930/23, від 23.11.2023 у справі № 926/2284/22 та від 29.10.2024 у справі № 924/1200/23 та від 27.01.2020 у справі № 927/956/24, у якій зазначено: «Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що поновлення договору оренди від 20.01.2020 має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України № 161-XIV (у редакції, чинній до 15.07.2020, тобто на час укладення договору».
30. При цьому посилання на постанову від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 наведені й у постановах Верховного Суду, які містять протилежні правові позиції.
31. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.02.2024 у справі № 926/2284/22 зауважив: «В свою чергу, на відміну від справи № 906/1314/21, у якій були внесені зміни до договору оренди землі після 16.07.2020, про що зазначено у пунктах 5.13, 5.14 постанови від 23.11.2023, у справі № 926/2284/22 таких змін не було, а тому відповідно до абзацу 4 розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі», поновлення договору оренди землі в цьому випадку, який був укладений до набрання чинності відповідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», здійснюється на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент їх укладення».
32. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наголосив, що зазначене вище у його ухвалі щодо різності практики застосування Верховним Судом відповідних норм права свідчить про наявність виключної правової проблеми (як за якісним, так і за кількісним критеріями), яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
33. Окрім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, проаналізувавши матеріали справи, що переглядається (№ 910/10308/25), зміст спірних правовідносин та системне тлумачення законодавства, вважав за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права [зокрема, абзацу четвертого розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» та відповідно статті 33 цього Закону (у різних редакціях вже після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству»)], зазначених Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, зокрема, у постановах від 11.09.2025 у справі № 357/11054/23, від 09.01.2026 у справі № 730/19/24 та від 16.02.2026 у справі № 193/1148/20, а також усіх інших постановах Верховного Суду, викладених у пункті 29 його ухвали від 07.07.2026 у справі № 910/10308/25.
34. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої та п`ятої статті 302 ГПК України.
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу
35. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
36. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
37. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2026 у справі № 910/10308/25, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.
38. Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
39. Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
40. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити сторонам передбачене частиною першою статті 197 ГПК України право на участь у судовому засіданні, зокрема, у режимі відеоконференції.
41. Керуючись статтями 120, 121, 233-235, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу № 910/10308/25 за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026.
2. Призначити справу № 910/10308/25 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 04.11.2026 об 11 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи про те, що їх явка не є обов`язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Ткач
Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. Л. Булейко Н. М. Мартинюк
М. М. Гімон К. М. Пільков
О. А. Губська С. О. Погрібний
А. А. Ємець Н. С. Стефанів
В. В. Король Т. Г. Стрелець
С. І. Кравченко О. В. Ступак
М. Ю. Тітов