Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
Справа № 129/1515/26
Провадження № 2/126/1348/2026
"23" вересня 2026 р.
м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Рудя О. Г.
із секретарем Кучанською В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини з тих підстав, що 19.11.2024 між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 1944. Від даного шлюбу у них народилась спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у них з відповідачем не склалось. Шлюбно-сімейні відносини між ними фактично припинені більше пів роу тому. Вони не підтримують жодних стосунків, притаманних подружжю, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету та спільного побуту. Їх бачення сім`ї, методів виховання дитини та життєвих цінностей виявилося кардинально різним, що призвело до глибокої відчуженості та втрати почуття любові й поваги одне до одного. Будь-які спроби налагодити стосунки виявилися марними. Сім`я розпалася остаточно і її збереження є неможливим. Подальше перебування у шлюбі суперечить її інтересам та інтересам їх малолітньої дитини. Їх спільний малолітній син постійно проживає разом з нею за адресою її фактичного проживання. Вона самостійно несе всі витрати на його харчування, лікування, одяг, іграшки та розвиток. Дитина потребує постійного догляду та значних матеріальних витрат, які з кожним днем зростають. Відповідач участі в утриманні дитини в добровільному порядку не бере, матеріальної допомоги не надає. Угоди щодо сплати аліментів між ними не укладено. Тому з метою захисту прав їх малолітньої дитини, вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини. Окрім обов`язку по утриманню дитини, чинне законодавство передбачає обов`язок відповідача по утриманню дружини, оскільки з нею проживає спільна малолітня дитина віком до трьох років. Просить розірвати шлюб між нею та відповідачем; після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_4 ; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання даної позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи від дня подання позову і до досягнення дитиною трирічного віку; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору за вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 1331,20 грн.
Позивачка ОСОБА_1 надала заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу в її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій не визнає позовні вимоги у повному обсязі, оскільки не визнає факт батьківства.
За вказаних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 19.11.2024, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 .
Однією сім`єю позивачка та відповідач не проживають.
Позивачка має стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу. Сімейні стосунки сторін не склались.
Подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам позивачки.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що позивачка наполягає на розлученні, має стійке волевиявлення, спрямоване на розірвання шлюбу, а також, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивачки, суд приходить до висновку, що позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивачка виявила бажання після розірвання шлюбу надалі іменуватися прізвищем ОСОБА_4 .
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що на утриманні у позивачки ОСОБА_1 перебуває неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є і в свідоцтві про народження дитини записаний відповідач ОСОБА_2 . Ці факти підтверджуються копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , довідками переселенців, з яких достовірно встановлено, що батьком дитини є відповідач ОСОБА_2 , дитина проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 180 СК України та п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. № 3, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно п. 1 ст. 18, п. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України суд при визначенні аліментів враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідач має змогу утримувати свою дитину, доказів про його хворобу чи наявність інших утриманців відповідач суду не надав, суд вважає справедливим стягувати з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття та стягувати з нього аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною трьох років.
Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою 21.04.2026, а тому аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів слід допустити до негайного виконання в межах суми аліментних платежів за один місяць.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З огляду на викладене необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні позивачки до суду, нею було сплачено 1331,20 грн. судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 1331,20 грн. судового збору.
На підставі ст.ст. 24, 105, 110, 112, 180-182 СК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання (ВПО): АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини - задоволити повністю.
Шлюб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 19.11.2024 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1944 - розірвати.
Позивачці після розірвання шлюбу залишити прізвище ОСОБА_4 .
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання (ВПО): АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання (ВПО): АДРЕСА_1 ) аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 21.04.2026 і до досягнення дитиною трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 1331,20 грн. судового збору на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106 Код ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача [рахунок приховано], Код класифікації доходів бюджету 22030106).
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О. Г. Рудь