Справа № 134/570/26
2/134/483/2026
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
25 вересня 2026 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
за участю: секретаря судового засідання Чорної В.В.
позивачки ОСОБА_1
її представника - адвоката Кучера В.М.
відповідача ОСОБА_2
представника органу опіки та піклування - Лавріненко Ю.В.
прокурора Євчена Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, за участю: органу опіки та піклування Жмеринської міської ради, Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області,
встановив:
02 квітня 2026 року до Крижопільського районного суду засобами поштового зв`язку надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_2 з 21 січня 2014 року по теперішній час відбуває покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Літинська виправна колонія (№ 123)».
19 листопада 2019 року сторони зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 .
Протягом перших двох років після народження дочки позивачка не їздила на побачення з відповідачем, оскільки весь свій час приділяла догляду за дитиною. Упродовж цього періоду відповідач періодично телефонував та цікавився дочкою. Після досягнення дитиною дворічного віку позивачка декілька разів привозила її до відповідача. Протягом останнього року, усвідомивши, що не бажає продовжувати шлюбні відносини з відповідачем, позивачка припинила його відвідувати та звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Також позивачка вказує, що дочка проживає разом із нею в будинку, який належить її матері ОСОБА_4 , та перебуває на її утриманні. Від народження дочки відповідач належним чином матеріально її не забезпечує, хоча має постійний заробіток, надаючи матеріальну допомогу лише час від часу та в незначному розмірі. З позовом про стягнення з відповідача аліментів вона до суду не зверталася.
Після того, як відповідач дізнався про її намір позбавити його батьківських прав, 12 березня 2026 року власноручно написав та передав їй заяву про відмову від дитини, у якій зазначив, що не бажає мати з дитиною будь-яких зв`язків, що свідчить про відсутність у нього бажання підтримувати з дочкою родинні відносини та правовий зв`язок.
Таким чином, відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків: вихованням дитини не займається, про стан її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток не піклується, необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням не забезпечує, з дочкою не спілкується, інтересу до її внутрішнього світу не виявляє та не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Всі обов`язки щодо утримання та виховання дочки вона фактично виконує сама за допомогою своєї матері.
Посилаючись на зазначені обставини та положення статей 150, 164, 165 СК України, позивачка просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 07 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Окрім того, витребувано від органу опіки та піклування - виконавчого комітету Жмеринської міської ради письмовий висновок щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Крижопільського районного суду від 05 травня 2026 року оголошено перерву у підготовчому засіданні через ненадходження до суду висновку органу опіки та піклування.
Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду від 28 травня 2026 року відкладено підготовче засідання у зв`язку з відсутністю у суду відомостей про вручення відповідачу ОСОБА_2 повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 06 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду від 28 липня 2026 року розгляд справи відкладено у зв`язку з першою неявкою відповідача у судове засідання після закриття підготовчого провадження та відсутністю підстав для ухвалення заочного рішення.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 29 липня 2026 року за ініціативою суду постановлено провести судове засідання, призначене на 03 вересня 2026 року, за участю відповідача ОСОБА_2 в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Літинська виправна колонія (№ 123)».
Ухвалою Крижопільського районного суду від 03 вересня 2026 року у зв`язку зі змінами в законодавстві залучено до участі у справі прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області та відкладено розгляд справи.
У судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат Кучер В.М. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, та просили їх задовольнити. Позивачка додатково пояснила, що заблокувала номер телефону відповідача, оскільки під час телефонних розмов він ображав її. Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та просив не позбавляти його батьківських прав. Пояснив, що бажає брати участь у житті та вихованні дочки, підтримувати з нею зв`язок. Від виконання батьківських обов`язків свідомо не ухиляється, однак через відбування покарання у виді позбавлення волі не може виконувати їх повною мірою. Зазначив, що надавав матеріальну допомогу на утримання дочки, перераховуючи кошти на банківську картку матері позивачки. Через перебування в місцях позбавлення волі не має можливості надавати допомогу у значному розмірі. Наразі не може підтримувати зв`язок із дочкою, оскільки позивачка заблокувала його номер телефону. Після звільнення з місць позбавлення волі має намір брати активну участь у житті дочки. Щодо заяви про відмову від дитини, написаної у березні 2026 року, пояснив, що написав її під впливом емоцій через погіршення відносин із позивачкою та одразу ж пожалкував про це.
Представник органу опіки та піклування Жмеринської міської ради - Лавріненко Ю.В. підтримала висновок про недоцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав з підстав, наведених у ньому.
Прокурор проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що відбування відповідачем покарання у виді позбавлення волі є об`єктивною обставиною, яка перешкоджає йому повною мірою виконувати батьківські обов`язки, однак не є підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки не свідчить про свідоме та винне ухилення відповідача від їх виконання. На час укладення сторонами шлюбу та народження дитини відповідач уже відбував покарання, а тому позивачці було відомо про існування обставин, які обмежували його можливості щодо участі у вихованні дитини. Розірвання шлюбу між сторонами та наявність між ними неприязних відносин, на думку прокурора, також не можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Відповідно до положень сімейного законодавства при вирішенні питань, що стосуються життя дитини, має бути врахована її думка, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
Разом із тим, враховуючи, що на час розгляду справи дочці сторін ОСОБА_3 виповнилося чотири роки, суд не вбачає необхідності у її заслуховуванні під час розгляду справи.
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, відповідача, представника органу опіки та піклування, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 21 січня 2014 року по теперішній час відбуває покарання в ДУ «Літинська виправна колонія (№ 123)».
19 листопада 2019 року сторони зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 .
Позивачка ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_5 , 2008 року народження, та ОСОБА_3 , 2022 року народження, зареєстрована та проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить її матері. Діти перебувають на утриманні позивачки.
Упродовж липня - грудня 2025 року позивачка отримувала доходи, зокрема заробітну плату в КЗ «Жмеринський ліцей № 3» та у фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 .
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються долученими до позовної заяви письмовими доказами, а саме: довідкою ДУ «Літинська виправна колонія (№ 123)» від 09 березня 2026 року № 7/856; копіями витягу з реєстру Жмеринської територіальної громади № 2023/003874878 від 22 травня 2023 року щодо зареєстрованого місця проживання позивачки; свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1987 року; рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 травня 2016 року про розірвання шлюбу між позивачкою та ОСОБА_7 ; свідоцтва про шлюб між сторонами серії НОМЕР_2 від 19 листопада 2019 року; свідоцтва про народження дочки сторін ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 від 28 липня 2022 року; довідки голови квартального комітету «Добробут» від 30 березня 2026 року № 50; договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 10 березня 2004 року державним нотаріусом Жмеринської міської державної нотаріальної контори за р. № 1-153; відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 25 березня 2026 року.
До позовної заяви позивачка долучила заяву ОСОБА_2 , датовану 12 березня 2026 року, у якій він вказав, що відмовляється від свого батьківства стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не бажає в подальшому мати з нею будь-яких зв`язків.
Судом також встановлено, що рішенням Жмеринського районного суду Вінницької області від 21 травня 2026 року шлюб між сторонами розірвано.
Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради, затвердженим рішенням від 21 травня 2026 року № 188, визнано недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У висновку зазначено, що дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні. Житлові умови родини задовільні: будинок складається з трьох кімнат, забезпечений меблями та побутовою технікою, наявний запас продуктів харчування, достатній для задоволення щоденних потреб. Дитина забезпечена іграшками, одягом та взуттям відповідно до її віку та сезону.
Також у висновку вказано, що відповідач з 2014 року відбуває покарання в ДУ «Літинська виправна колонія (№ 123)» та вже перебував у місцях позбавлення волі на момент знайомства з позивачкою.
14 травня 2026 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини було заслухано обох батьків. ОСОБА_1 повідомила, що батько дитиною не цікавиться та участі в її житті не бере. Також зазначила, що з позовом про стягнення аліментів не зверталася, щоб у майбутньому відповідач не пред`являв вимог щодо свого утримання.
ОСОБА_2 пояснив, що раніше написав заяву про відмову від батьківських прав, однак, обдумавши та зваживши все, заперечує проти цього. Вказав, що любить свою дочку, готовий сплачувати аліменти на її утримання та прагне підтримувати з нею зв`язок.
Обґрунтовуючи свій висновок, орган опіки та піклування виходив із того, що позбавлення батьківських прав є найсуворішим заходом впливу на батьків, який застосовується лише у крайньому разі. Комісією враховано, що відповідач прагне зберегти сімейні зв`язки та не відмовляється від спілкування з дочкою, чітко висловив бажання залишатися її батьком і заперечив проти позбавлення батьківських прав. Також враховано, що він не заперечує проти сплати аліментів, а причини його відсутності в житті дитини пов`язані з перебуванням у місцях позбавлення волі, про що позивачці було відомо ще на початку їхніх стосунків.
У висновку зазначено, що дитина перебуває у безпеці, доглянута та має належні умови проживання, а позбавлення відповідача батьківських прав не покращить її матеріального чи психологічного становища, натомість унеможливить подальше спілкування батька з дочкою. На думку органу опіки та піклування, відповідачу необхідно надати можливість підтвердити свої наміри на практиці шляхом регулярних дзвінків, можливих зустрічей та спілкування з дитиною.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить із такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, а також піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з частинами першою, другою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
За змістом частини першої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання, а також зазнає інших установлених законом правових наслідків.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) зазначено, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Такі фактори, як незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, відсутність спілкування з нею в необхідному обсязі, невиявлення інтересу до її внутрішнього світу та інші прояви неналежного виконання батьківських обов`язків, можуть оцінюватися як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків та свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який спричиняє істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і за наявності вини у їхніх діях.
Верховний Суд також послідовно виходить із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу та застосовується лише у виняткових випадках за наявності достатніх і переконливих доказів необхідності такого втручання у сімейні відносини.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено необхідність забезпечення того, щоб дитина не розлучалася зі своїми батьками всупереч їх бажанню, крім випадків, коли таке розлучення є необхідним у найкращих інтересах дитини, а також право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з ними, крім випадків, коли це суперечить її найкращим інтересам.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» наголосив на необхідності забезпечення справедливої рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, при цьому особлива увага має приділятися найважливішим інтересам дитини.
Таким чином, вирішуючи питання про позбавлення батьківських прав, суд має встановити не лише факт неналежного виконання батьком певних обов`язків щодо дитини, а й те, чи є така поведінка винною та свідомою, чи свідчить вона про стале небажання виконувати батьківські обов`язки та чи є припинення правового зв`язку між батьком і дитиною необхідним і пропорційним заходом, який відповідає найкращим інтересам дитини.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та взаємозв`язку, суд не встановив достатніх підстав для висновку про свідоме та винне ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 .
Судом установлено, що ОСОБА_2 з 21 січня 2014 року відбуває покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Літинська виправна колонія (№ 123)». Отже, на час укладення сторонами шлюбу 19 листопада 2019 року та народження їхньої дочки 12 липня 2022 року відповідач уже перебував у місцях позбавлення волі, про що позивачці було відомо.
Перебування відповідача в установі виконання покарань об`єктивно істотно обмежує його можливості щодо особистої участі у повсякденному житті дочки, безпосереднього догляду за нею та виконання батьківських обов`язків у тому обсязі, в якому їх може виконувати той із батьків, хто проживає разом із дитиною.
Водночас відбування покарання у виді позбавлення волі саме по собі не є передбаченою статтею 164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав та без установлення винного ставлення особи до виконання батьківських обов`язків не може ототожнюватися зі свідомим ухиленням від виховання дитини.
При цьому встановлені судом обставини не дають підстав для висновку, що обмежена участь відповідача у житті дочки була зумовлена виключно його небажанням виконувати батьківські обов`язки.
Так, із пояснень самої позивачки вбачається, що протягом перших двох років після народження дочки вона не відвідувала відповідача разом із дитиною, однак у цей період останній періодично телефонував та цікавився дочкою. Після досягнення дитиною дворічного віку позивачка декілька разів привозила її на побачення з батьком. Протягом останнього року, вирішивши не продовжувати шлюбні відносини з відповідачем, вона припинила відвідувати його, а в судовому засіданні також пояснила, що заблокувала номер його телефону через образи на її адресу під час телефонних розмов.
За таких обставин відсутність на час розгляду справи регулярного спілкування між батьком та дочкою не може оцінюватися виключно як наслідок свідомого самоусунення відповідача від життя дитини, оскільки можливості такого спілкування об`єктивно обмежені перебуванням відповідача в місцях позбавлення волі, а на його характер та інтенсивність також вплинули відносини, що склалися між сторонами.
Суд ураховує й те, що відповідач у судовому засіданні проти позбавлення його батьківських прав заперечив, висловив бажання брати участь у житті та вихованні дочки, підтримувати з нею зв`язок.
Щодо матеріального утримання дитини відповідач пояснив, що надавав матеріальну допомогу, перераховуючи кошти на банківську картку матері позивачки, однак через перебування у місцях позбавлення волі не має можливості надавати її у значному розмірі. Позивачка, зі свого боку, зазначила, що відповідач надавав матеріальну допомогу лише час від часу та в незначному розмірі. При цьому з позовом про стягнення аліментів з відповідача вона до суду не зверталася.
Суд також враховує заяву ОСОБА_2 від 12 березня 2026 року, у якій він вказав, що відмовляється від свого батьківства стосовно дочки ОСОБА_3 та не бажає в подальшому мати з нею будь-яких зв`язків.
Разом із тим ця заява не може оцінюватися окремо від інших установлених обставин та подальшої поведінки відповідача. У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що написав її під впливом емоцій через погіршення відносин із позивачкою та одразу пошкодував про це. Надалі він заперечив проти позбавлення його батьківських прав та висловив бажання зберегти зв`язок із дочкою.
Таку ж позицію відповідач висловив 14 травня 2026 року під час засідання комісії з питань захисту прав дитини, пояснивши, що бажає залишатися батьком дитини, любить дочку, готовий сплачувати аліменти та підтримувати з нею зв`язок.
Суд також бере до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради, затверджений рішенням від 21 травня 2026 року № 188, яким визнано недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки.
Відповідно до частин четвертої - шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.
Підстав для відхилення висновку органу опіки та піклування у цій справі суд не встановив, оскільки він узгоджується з іншими дослідженими доказами щодо об`єктивних причин обмеженої участі відповідача у житті дочки, його заперечень проти позбавлення батьківських прав та висловленого ним бажання зберегти сімейний зв`язок із дитиною.
При цьому суд виходить із того, що припинення шлюбних відносин між батьками, погіршення стосунків між ними не можуть бути підставою для припинення правового зв`язку між одним із батьків та дитиною.
Вирішуючи спір, суд першочергово враховує найкращі інтереси малолітньої ОСОБА_3 . Розрив сімейних зв`язків шляхом позбавлення одного з батьків батьківських прав може бути виправданим лише за наявності обставин, які переконливо свідчать, що збереження такого зв`язку суперечить інтересам дитини. Саме винятковий характер цього заходу послідовно підкреслюється у практиці Верховного Суду.
У матеріалах цієї справи відсутні докази того, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є необхідним для забезпечення найкращих інтересів його дочки.
Натомість встановлені судом обставини свідчать, що на час розгляду справи відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав, висловлює бажання підтримувати зв`язок із дочкою та брати участь у її житті, тоді як можливість безпосереднього виконання ним батьківських обов`язків істотно обмежена відбуванням покарання у виді позбавлення волі.
Отже, у ході судового розгляду не встановлено достатніх та переконливих доказів того, що неналежне виконання ОСОБА_2 окремих батьківських обов`язків є наслідком саме його винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками щодо дочки.
Недостатня участь батька у житті дитини за встановлених у цій справі обставин сама по собі не є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав без установлення винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками.
З огляду на викладене, враховуючи винятковий характер позбавлення батьківських прав, об`єктивні обставини, які істотно обмежують можливості відповідача щодо безпосередньої участі у житті та вихованні дочки, його ставлення до збереження сімейного зв`язку з нею, а також висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено наявності передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
За таких обставин застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав не є необхідним і пропорційним втручанням у сімейне життя та не відповідатиме найкращим інтересам малолітньої ОСОБА_3 , у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачкою витрати зі сплати судового збору покладаються на неї.
Керуючись ст. ст. 19, 150, 155, 164, 166 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивачка - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Орган опіки та піклування Жмеринської міської ради, місцезнаходження: вул. Центральна, 4, м. Жмеринка Вінницької області, код ЄДРПОУ 34227893.
Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області, місцезнаходження: Вінницька область, м. Тульчин, вул. Ростислава Покиньчереди, 14.
Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.
Суддя: