Справа № 149/2255/26
Провадження №2/149/1459/26
РІШЕННЯ
Іменем України
06.10.2026 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Гончарук-Аліфанової О. Ю.
при секретарі Дигасеві І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ - КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року ТОВ "ФК "Кредит - Капітал" звернулося до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що в результаті укладення договору факторингу між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", останнє набуло права вимоги серед іншого за договором про надання кредиту № 2460715, укладеним ТОВ "Авентус Україна" із ОСОБА_1 30 травня 2020 року. При цьому ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання за договором виконало, однак відповідач порушила договірні зобов`язання щодо строків повернення кредиту, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед кредитором у в розмірі 38 202,00 грн, з яких 11 650,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 552,00 грн - заборгованість за процентами. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 38 202,00 грн і судові витрати, що складаються із 2 662,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 06 липня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження на надання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 14 серпня 2026 року у справі було витребувано ряд доказів.
Відповідач у встановлений законом строк надала відзив на позовну заяву, відповідно до якої проти задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на наступне. Позивач вважає, що повторне звернення ТОВ "ФК «Кредит-Капітал" із тотожним позовом є необґрунтованим, оскільки після залишення попереднього позову без розгляду через невиконання ухвали суду про витребування доказів позивач не усунув встановлених судом недоліків щодо підтвердження волевиявлення відповідачки та належного укладення електронного кредитного договору, а тому не виконав умову, передбачену ч. 2 ст. 257 ЦПК України для повторного звернення до суду. Крім того, позивач не довів, що саме відповідач уклала кредитний договір № 2460715 та отримала кредитні кошти, оскільки відсутні належні технічні докази її ідентифікації, акцепту договору та зв`язку банківської картки з кредитом, а надані документи містять суттєві невідповідності. Надані копія договору та внутрішня довідка про ідентифікацію самі по собі не підтверджують волевиявлення відповідача та належне укладення договору. При цьому, компрометація персональних даних відповідача та їх використання третіми особами, підтверджені матеріалами кіберполіції, ставлять під сумнів те, що саме відповідач вчиняла дії в системі кредитора та укладала спірний кредитний договір. Також, позивач не довів факту перерахування кредитних коштів відповідачу, оскільки наданий лист платіжного сервісу не є належним первинним банківським документом і не підтверджує зарахування коштів саме за спірним договором. Позивач неправомірно нарахував проценти за ставкою 1,90% на день після закінчення погодженого 30-денного строку кредитування, оскільки після 29 червня 2020 року такі проценти як плата за користування кредитом не можуть нараховуватися за ст. 1048 ЦК України. Заявлені позивачем 8 000 грн витрат на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю та обсягом справи, а тому з огляду на критерії реальності, необхідності й розумності підлягають відмові у стягненні або істотному зменшенню.
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 30 травня 2020 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 2460715 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 11 650,00 грн. строком на 30 днів шляхом переказу коштів на її платіжну картку.
Відповідно до умов, визначених п. 1.5-1.8.2 Договору, тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить:
1) знижена процентна ставка 1,33 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.
2) стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується:
- у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та
- у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього Договору; та
- у межах строку прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦКУкраїни.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 486,78% річних; за стандартною ставкою 695,40% річних.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 16 298,35 грн; за стандартною ставкою 18 290,50 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Із п. 4.1 Договору слідує, що кредит може бути продовжено на кількість днів, зазначену у п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2-4.5 Договору.
Крім кредитного договору позивачем також надано паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису.
Позивачем було надано до суду LOG-файл укладення кредитного договору № 2460715 від 30 травня 2020 року, з якого вбачається чітка послідовність дій відповідача, спрямована на укладення договору.
При укладенні кредитного договору відповідач сама надала відомості, які її ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер телефону, картку. Саме на вказаний нею номер телефону НОМЕР_1 , позивачем було направлено одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористалась, ввівши у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір.
Договір підписано відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором А643549.
Таким чином, судом встановлено, що при укладенні кредитного договору № 2460715 від 30 травня 2020 року його сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору.
З наданої АТ КБ "Приватбанк" інформацію по картковому рахунку № НОМЕР_2 , судом встановлено, що вказана картка належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), а також те, що 30 травня 2020 року відбулося зарахування переказу коштів на її картку у розмірі 11 650,00 грн. Вказане також підтверджується листом ТОВ "Вей фор пей".
Крім того, факт зарахування на рахунок відповідача коштів в розмірі 11 591,75 грн (58,25 грн сума комісій), підтверджується також випискою із карти НОМЕР_2 , наданої самою ОСОБА_1 .
З вказаного слідує, що ТОВ "Авентус Україна" було виконано взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 2460715 від 30 травня 2020 року.
При цьому, суд зауважує, що подання заяви до правоохоронних органів щодо погрози розповсюдження фото порнографічного характеру та вимагання грошових коштів, не підтверджує факту вчинення відносно відповідача шахрайських дій сторонніми особами, спрямованими на заволодіння її банківськими рахунками та оформлення від її імені кредиту.
26 лютого 2021 року ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" уклали договір факторингу № ККАУ-26022021, згідно з умовами якого ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно боржників ТОВ "Авентус Україна", зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2460715 від 30 травня 2020 року.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги, ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" отримало право вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 38 202,00 грн, з яких 11 650,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 552,00 грн - заборгованість за процентами.
Разом з тим, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення (частина сьома статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
При цьому, судом встановлено, що згідно кредитного договору, строк кредитування становить 30 днів; тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить:
1) знижена процентна ставка 1,33 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.
2) стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується:
- у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та
- у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього Договору; та
- у межах строку прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦКУкраїни; орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 486,78% річних; за стандартною ставкою 695,40% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 16 298,35 грн (11 650,00/4 648,35); за стандартною ставкою 18 290,50 грн (11 650,00/6 640,50).
Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.
Тому суд вважає, що оскільки відповідач належним чином умов кредитного договору не виконувала, підлягає застосування стандартна процента ставка, таким чином стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 6 640,35 грн.
Вказана позиція відповідає висновкам, зроблених Верховним Судом в постанові 552/672/23 від 07 вересня 2026 року.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які належать до договірних зобов`язань, а саме випливають з договору кредиту, встановив, що права позивача порушенні відповідачем, а тому вони підлягають захисту, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 18 290,50 грн, з яких 11 650,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 640,50 грн - заборгованість за відсотками.
Посилання відповідача на повторне подання позивачем позовної заяви не спростовує встановлених судом обставин.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, зокрема розмір відшкодованих судових витрат визначається пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З огляду на часткове задоволення судом позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 274,71 грн (2 662,40*(100*18 290,50 :38 202,00):100).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.
Як слідує з матеріалів цієї цивільної справи, позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав: договір про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року, акт № 779 від 21 січня 2026 року на суму 8000 грн., детальний опис наданих послуг, ордер, довідку № 0107.
Визначаючись з розподілом витратна правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує результат розгляду справи, зокрема те, що позов задоволено частково, а також зважає, що справа є незначної складності, стосувалася одного кредитного договору, та в силу вимог закону не є складною, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, пропорційним до розміру задоволених позовних вимог, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
Керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 512, 514, 526, 625, 629, 638, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 137, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансової компанії "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" заборгованість за договором 2460715 від 30 травня 2020 року в розмірі 18 290 (вісімнадцять тисяч двісті дев`яносто) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансової компанії "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" 1 274 (одну тисячу двісті сімдесят чотири) гривні 71(сімдесят одну) коп. судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії "Кредит-капітал", код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79000.
Представник позивача: АО "Апологет", адвокат Усенко Михайло Ігорович, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79000.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: