Справа № 127/24572/26
Провадження № 2-о/127/419/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2026 Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Романюк Л.Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), за участі заінтересованої особи: Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» (ЄДРПОУ 30054427, вул. Соборна, буд. 64, м. Вінниця, Вінницька область) про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -
встановив:
До суду звернулася ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту належності їй правовстановлюючого документа, посилаючись на те, що 15 березня 1972 року між ОСОБА_2 та нею, яка на той час мала прізвище ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори 15.03.1972 за реєстровим №1298 та зареєстрований у Вінницькому міському бюро технічної інвентаризації 19.03.1972, інвентаризаційна справа №3472.
Після укладення договору заявниця двічі змінювала прізвище: з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 07.07.1962, а згодом отримала паспорт на прізвище ОСОБА_5 . Заявниця зазначає, що у договорі купівлі-продажу її прізвище помилково вказано як « ОСОБА_6 », у зв`язку з чим вона не може належним чином розпорядитися належним їй нерухомим майном та звернулася до суду з вимогою встановити факт належності їй указаного правовстановлюючого документу- договору купівлі-продажу від 15.03.1972р.
В судове засідання представник заявника ОСОБА_7 та представник заінтересованої особи Тимощук Є.С. не з"явились, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. Представник заявника просить суд дану заяву задовольнити. Представник заінтеренсованої особи при вирішення справи покладається на розсуд суду.
Суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність, на підставі наявних у справі матеріалів.
Судом встановлено, що 15 березня 1972 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_8 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого остання придбала 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою службових будівель, розташованого у АДРЕСА_2 ( а.с.6-7).
Зі змісту договору вбачається, що у користування покупця перейшли кімнати №№ 1-2, 1-3 у будинку літ. «А», прибудова літ. «А1», кімната 1-1, сарай літ. «Б» та льох п/Б. Договір посвідчений державним нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори Яковенко М.Ф. 15 березня 1972 року та зареєстрований у реєстрі за №1298. На договорі міститься відмітка про його реєстрацію 19 березня 1972 року Вінницьким міжміським бюро технічної інвентаризації, інвентаризаційна справа №3472 ( а.с.6-7).
З наданих суду документів щодо історії виникнення права власності на домоволодіння вбачається, що рішенням народного суду 4-го участка м. Вінниці від 28 вересня 1959 року у справі №387 вирішувався спір щодо домоволодіння по АДРЕСА_3 .
За ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 і ОСОБА_11 було визнано право власності на відповідні частки домоволодіння. Відомості про зазначене рішення та подальшу реєстрацію прав містяться також у документах БТІ ( а.с.34-35).
Із договору дарування від 29 березня 1968 року, посвідченого Другою Вінницькою міською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1409, вбачається, що ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_2 17/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого у АДРЕСА_3 . Право за цим договором було зареєстровано в органах технічної інвентаризації ( а.с.31-32).
Крім того, зі свідоцтва про право на спадщину вбачається набуття ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_10 17/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями за зазначеною адресою ( а.с.33).
Відомості про відповідні правовстановлюючі документи наведені безпосередньо й у договорі купівлі-продажу від 15 березня 1972 року як документи, на підставі яких продавцю належала відчужувана половина будинку.
Таким чином, подані документи відображають послідовність формування права власності ОСОБА_2 на частину домоволодіння та подальше відчуження ним 1/2 частини цього домоволодіння ОСОБА_13 за договором від 15 березня 1972 року.
Особу покупця та зміну її прізвища суд перевіряє за документами про державну реєстрацію актів цивільного стану. Так, зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_14 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Вахнівка Липовецького району Вінницької області ( а.с.13).
Зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 вбачається, що 07 липня 1962 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 » ( а.с.14).
Водночас із повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 вбачається, що 05 липня 1974 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після реєстрації якого прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 » ( а.с.15).
Отже, документи про державну реєстрацію актів цивільного стану простежують зміну прізвища заявниці та пов`язують особу, зазначену в документах під прізвищем ОСОБА_4 , з ОСОБА_1 .
Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 19 грудня 2006 року, серед власників домоволодіння зазначена « ОСОБА_8 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , із часткою 1/2. При цьому наведене в технічному паспорті написання прізвища « ОСОБА_6 » відрізняється від написання « ОСОБА_4 », яке міститься у документах про державну реєстрацію актів цивільного стану ( а.с.9-11).
Разом із тим листом КП Вінницької міської ради «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 25 червня 2026 року №5227 повідомлено, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи №3472 на житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 29.12.2012 за ОСОБА_8 зареєстрована 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою 15.03.1972 за реєстровим №1298 ( а.с.12).
Отже, досліджені судом документи містять тотожні відомості щодо дати та місця народження особи, об`єкта нерухомого майна, його адреси, розміру частки, дати і реєстрового номера договору купівлі-продажу та відомостей інвентаризаційної справи, водночас у них наявна розбіжність у написанні прізвища заявниці - « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_6 ».
Також судом встановлено, що АДРЕСА_2 , за якою знаходилося домоволодіння АДРЕСА_1 на час укладення договору купівлі-продажу 15 березня 1972 року, в подальшому перейменована на АДРЕСА_1 , за якою цей об`єкт зазначений у технічній документації та листі КП «ВМБТІ».
Зазначена розбіжність у написанні прізвища у правовстановлюючих та технічних документах стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту належності їй договору купівлі-продажу від 15 березня 1972 року, посвідченого Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою за реєстровим №1298.
Оцінивши зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України до справ, які розглядаються судом у порядку окремого провадження, віднесено справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з відповідними відомостями про цю особу, зазначеними у свідоцтві про народження або паспорті.
Саме такий процесуальний механізм передбачений законом для усунення розбіжності між відомостями про особу у правовстановлюючому документі та документах, що її ідентифікують.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження можуть розглядатися справи про встановлення юридичних фактів, якщо від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав особи, законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити відповідний документ та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
За змістом пункту 12 цієї ж постанови, при розгляді справ про встановлення факту належності правовстановлюючого документа суд повинен запропонувати заявникові подати докази того, що документ належить саме йому та що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Судовий порядок застосовується тоді, коли встановити належність правовстановлюючого документа іншим шляхом неможливо. Такий підхід узгоджується із судовою практикою щодо застосування цієї категорії справ.
Як установлено судом, 15 березня 1972 року ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_17 , зазначеній у договорі як ОСОБА_13 , 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд у АДРЕСА_2 . Договір посвідчено державним нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори Яковенко М. Ф. та зареєстровано за №1298.
Водночас надані суду документи цивільного стану дозволяють послідовно простежити особу заявниці та зміну її прізвища. Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено відомості про народження ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1 Зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 вбачається набуття нею прізвища « ОСОБА_4 », а з повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 - подальшу зміну прізвища « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » після реєстрації шлюбу з ОСОБА_16 .
Таким чином, зміна прізвища заявниці документально підтверджена та дозволяє ідентифікувати ОСОБА_1 як ту саму особу, яка на час набуття нерухомого майна носила прізвище ОСОБА_4 .
Суд також враховує, що відомості про сам об`єкт нерухомого майна та підставу його набуття є узгодженими. Зокрема, у технічній документації на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_18 зазначена частка 1/2, а КП Вінницької міської ради «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» у листі від 25 червня 2026 року №5227 підтвердило, що за матеріалами інвентаризаційної справи №3472 станом на 29.12.2012 за ОСОБА_8 зареєстрована 1/2 частка зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами саме на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15.03.1972 за реєстровим №1298.
Отже, попри різне написання прізвища - « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_6 » - інші ідентифікуючі відомості та сукупність досліджених судом доказів узгоджуються між собою: йдеться про одну й ту саму особу, один і той самий об`єкт нерухомості, одну й ту саму частку у праві - 1/2, той самий договір від 15 березня 1972 року, його реєстровий номер №1298 та ту саму інвентаризаційну справу №3472.
При цьому суд враховує значний проміжок часу з моменту складання та посвідчення правовстановлюючого документа, а також те, що встановлення належності цього документа необхідне заявниці для належного оформлення та реалізації майнових прав щодо нерухомого майна.
Сам по собі факт різного написання прізвища у документах за наявності достатньої сукупності інших узгоджених між собою ідентифікуючих відомостей не спростовує належності правовстановлюючого документа заявниці. Предметом доказування у цій справі є не правильність написання прізвища як така і не виникнення права власності на нерухоме майно, а належність конкретного правовстановлюючого документа конкретній фізичній особі.
Встановлення зазначеного факту не змінює змісту договору купівлі-продажу від 15 березня 1972 року, не створює нового права власності та не вирішує питання про визнання права власності за заявницею, а лише усуває невідповідність в ідентифікації особи, якій належить відповідний правовстановлюючий документ. Спору про право щодо належності 1/2 частини домоволодіння з матеріалів справи не встановлено.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що факт належності ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 15 березня 1972 року підтверджується належними, допустимими, достовірними та взаємопов`язаними доказами, а його встановлення має для заявниці юридичне значення, у зв`язку з чим наявні передбачені пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України підстави для задоволення заяви.
Керуючись статтями 4, 12, 76-81, 89, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» Вінницької міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , договору купівлі-продажу від 15 березня 1972 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , посвідченого державним нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори Яковенко М. Ф. 15 березня 1972 року за реєстровим №1298, щодо придбання 1/2 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, розташованого у АДРЕСА_2 (після перейменування - АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у Вінницькому міському бюро технічної інвентаризації 19 березня 1972 року, інвентаризаційна справа №3472.
Судові витрати залишити за заявницею.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 06.10.2026 року.
Суддя: