РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
28 вересня 2026 р. Справа № 120/6550/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни,
за участі секретаря судового засідання: Бугай Олени Валентинівни
представника позивача: Орел Людмили Василівни
представника відповідача: Бондар Анни Валеріївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницький області в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №[номер приховано], [номер приховано], [номер приховано] від 10.04.2026.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в акті перевірки зроблено хибний висновок про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ, які сплачено внаслідок придбання товарів, які використані для зведення нового складського приміщення. Крім того, відповідач в акті перевірки не ставить під сумнів первинні документи і платіжні документи, які підтверджують факт придбання і оплати товарів, які придбано позивачем для забезпечення роботи транспортного засобу та з метою ведення зведення складу для зберігання фруктів і які були підставою для віднесення позивачем сум ПДВ сплачених внаслідок придбання таких товарів до податкового кредиту. При цьому вказує, що чинне законодавство не визначає перелік первинних документів, як і не визначає у якому випадку який документ складається для підтвердження використання обладнання (товарів) для забезпечення експлуатації транспортних засобів у господарській діяльності фізичної особи - підприємця. На думку позивача, висновки контролюючого органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню судом.
Ухвалою від 07.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позицією позивача, вважає позов необґрунтованим та безпідставним. Вказує, що ФОП ОСОБА_1 надано для перевірки дорожні листи, видаткові та податкові накладні на придбання паливно-мастильних матеріалів, однак не надано документів, які підтверджують використання газу скрапленого та бензину А-95 у межах господарської діяльності, зокрема, акти списання ПММ у розрізі кожної поїздки, де вказати дату поїздки, мету поїздки, маршрут із зазначенням кілометражу, розрахунок використаного пального відповідно до норм списання. Крім того, ФОП ОСОБА_1 включено до податкового кредиту суми ПДВ, понесені на придбання товарів і послуг щодо будівництва власного складського приміщення та монтажу холодильного обладнання, використання яких в межах господарської діяльності не підтверджено. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 26.05.2026 задоволено клопотання представника позивача про участь у засіданні, призначеному на 01.06.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
26.05.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
01.06.2026 представником позивача подано відповідь на відзив.
01.06.2026 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.07.2026 10:00 год.
Представником позивача подано уточнену позовну заяву, в якій просить суд адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.04.2026 №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано].
Ухвалою суду від 25.06.2026 задоволено клопотання представника позивача про участь у засіданні, призначеному на 01.07.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представником позивача 30.06.2026 подано клопотання про долучення доказів.
В підготовчому засіданні 01.07.2026 прийнято уточнену позовну заяву, долучено докази, сторони не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 01.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
14.07.2026, 16.09.2026, 25.09.2026 представником позивача подані клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
17.07.2026 та 25.09.2026 відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.02.2021, номер запису 20103500[телефон приховано], перебуває на обліку як платник податків та зборів у ГУДПІ у Вінницькій області та є платником єдиного внеску з 18.07.2022.
Згідно з реєстраційними даними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 визначено:
- 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів (основний вид діяльності);
- 01.25 вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев та чагарників;
- 01.19 Вирощування інших одно і дворічних культур;
- 46.31 Оптова торгівля фруктами і овочами;
- 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи та інші.
На підставі направлень, наказу від 08.01.2026 №84к, відповідно до статті 20, п.77.1, п. 77.4 статті 77, п.82.1 статті 82 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності та достовірності нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 22.01.2021 по 31.12.2025 рр.
Перевірка проведена за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
За результатами перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області складено акт від 18.03.2026 № 7082/02-32-24-05/ НОМЕР_1 , у якому встановлено порушення:
1) п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.199.1 ст. 199 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 331930,15, у тому числі по періодах: за вересень 2024 року - на суму 26569,45 грн, за жовтень 2024 - на суму 25167,58 грн., за жовтень 2025 - на суму 89623 грн., за листопад 2025 року - на суму 190570,12 грн ;
2) п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: не зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за підсумками операцій з умовного продажу товару, які не надаються отримувачу (покупцю), однак складені/повинні бути складені на постачання товарів, послуг для операцій, які оподатковуються ПДВ;
3) п.198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість у періоді що перевірявся, на загальну суму 378708 грн.
4) пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49. 18.15 а. 49.18 ст. 49, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті неподання податкових декларацій податку на додану вартість за січень - березень 2024 року.
5) п. 51.1 ст. 51, пп. Б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма 4-ДФ) по доходах, виплачених на користь самозайнятих осіб за 2 квартал 2024 року.
Відповідальність за вищевказані порушення передбачена п. 119.1 ст. 119, п. 120-1.2 ст. 120-1, п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки, ФОП ОСОБА_1 подано ГУ ДПС у Вінницькій області заперечення від 31.03.2026 в частині визначення податкового кредиту.
Розглянувши обставини і факти, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки від 18.03.2026 р. №7082/02-32-24-05/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою платником податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 22.02.2021 р. по 31.12.2025 р.», та проаналізувавши заперечення, надані листом №01.04.2026 від 01.04.2026 р. (вх. №26768/6 від 01.04.2026 року) на акт документальної планової виїзної перевірки, за результатами розгляду заперечень ГУ ДПС у Вінницькій області комісією вирішено залишити донараховані за результатами документальної планової виїзної перевірки податкові зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 331930,15 грн., зменшити від`ємне значення податку на додану вартість на суму 378708 грн. та застосувати штрафні санкції за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних за підсумками операцій з умовного продажу товарів.
На підставі висновків акту перевірки від 18.03.2026 та висновків комісії ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення:
- №[номер приховано] від 10.04.2026 року про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 414 912,69 грн., з яких 331 930,15 грн. - основне зобов`язання, 82982,54 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
- №[номер приховано] від 10.04.2026 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість на суму 339 933,35 грн. за не складання і не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних.
- №[номер приховано] від 10.04.2026 року про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 378 708 грн.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі ПСБО №16) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (зі змінами), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Пункт 7 П(С)БО №15 «Дохід» передбачає, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Відповідно до пункту 21 П(С)БО 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.
Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції. Водночас, для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань, а також формування ним відповідного від`ємного значення, належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.
Висновки акта перевірки ґрунтуються на порушенні позивачем норм податкового законодавства, що стосуються, зокрема:
- безпідставності віднесення позивачем до податкового кредиту з ПДВ сум ПДВ які сплачені внаслідок придбання товарів, які використовувалися для зведення нового складського приміщення, реальність здійснення робіт по будівництву якого не підтверджено в ході проведення перевірки.
- безпідставності віднесення до податкового кредиту з ПДВ сум податку на додану вартість внаслідок придбання товарів і паливо - мастильних матеріалів для забезпечення роботи і обслуговування легкового автомобіля, за відсутності обліку та підтвердження використання автомобіля у господарській діяльності підприємця, який фактично не є суб`єктом права власності на вказаний автомобіль. Перевіряючим не надано акти списання ПММ у розрізі кожної поїздки, де вказати дату поїздки, мету поїздки, маршрут із зазначенням кілометражу, розрахунок використаного пального відповідно до норм списання.
Щодо придбання матеріалів для спорудження власного складу і холодильного обладнання суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки встановлено, що за період 2024-2025 роки ФОП ОСОБА_1 включено до податкового кредиту суми ПДВ, понесені на придбання товарів і послуг, використання яких в межах господарської діяльності не підтверджено, зокрема, щодо будівництва власного складського приміщення та монтажу холодильного обладнання.
Під час проведення перевірки ОСОБА_1 не надано для перевірки документів, які б підтверджували факт будівництва складського приміщення на протязі періоду, що підлягав перевірці (договори на поставку та виконання робіт, акти виконаних робіт, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), оплата за виконані роботи (надані послуги), акти здачі - приймання робіт по встановленню холодильного обладнання).
Таким чином в акті зазначено, що у ФОП ОСОБА_1 відсутні документи (акти виконаних робіт, акти про надання послуг), що підтверджують факт спорудження та монтажу складського приміщення, окрім податкових накладних на придбання матеріалів.
Водночас, ФОП ОСОБА_1 повідомлено контролюючий орган за формою 20-ОП про оренду складського приміщення у ФОП ОСОБА_2 згідно з договором оренди від 05.01.2025 р. (термін дії договору - 1 рік).
Контролюючим органом зроблено висновок, що оскільки факт будівництва власного складського приміщення на протязі 2025 року не підтверджено первинними документами, договором оренди нежитлового приміщення не передбачена можливість установки холодильного обладнання, придбані на протязі 2025 року будівельні матеріали та холодильне устаткування відсутні у залишках товарних запасів станом на 31.12.2025 р., а отже вважаються такими, що використані в операція, які не є господарською діяльністю платника. Отже, відповідач вказує в акті перевірки, що під час проведення перевірки не підтверджено реальність здійснення робіт по будівництву власного складського приміщення і, відповідно, робіт по встановленню холодильного обладнання в новозбудованому складському приміщенні.
Як встановлено з матеріалів справи, 05.01.2025 року ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 100 кв.м. із ФОП ОСОБА_2 для зберігання фруктів. Однак 31.03.2025 року вказаний договір розірвано на підставі Додаткової угоди №1 до Договору оренди від 05.01.2025 року.
У 2025 р. позивачем здійснено закупівлю матеріалів для спорудження власного складу з холодильним обладнанням із модульних блоків (сендвіч-панелей).
На підтвердження фактичного придбання матеріалів для спорудження власного складського приміщення із холодильним обладнанням, та правомірності включення сум ПДВ до податкового кредиту з ПДВ позивачем надано договори між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Холод-Інжиніринг» (код ЄДРПОУ: 38271731) № 12/08/2025/1 від 12.08.2025 р., між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Тервікнопласт» ( код ЄДРПОУ: 33992917) №436 від 14.07.2025 року, між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Люксдах» (код ЄДРПОУ:41204639) №84 від 25.06.2025 р., а також первинні документи про фактичне придбання товарів, їх транспортування та платіжні документи про оплату придбаних товарів, які було надано під час перевірки та не заперечується відповідачем.
Позивачем після завершення будівництва здійснено оформлення усіх, визначених чинним містобудівним законодавством, документів та здійснено реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на господарську будівлю: склад із сендвіч- панелей площею 455 кв.м., що споруджена на земельній ділянці з кадастровим номером: [номер приховано]:03:033:0021 за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно Технічного паспорта за реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності: ЕЮ1:5361-5891-0349-5106 щодо об`єкта нерухомого майна: житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виданого ПП «НІКО-2007» (код ЄДРПОУ: 34918661) господарська будівля площею забудови 455 кв.м. має залізобетонний фундамент, стіни - сендвіч-панелі, покрівля: профлист.
Відповідно до Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта у відомостях про об`єкт будівництва міститься інформація: «Нове будівництво господарської будівлі по АДРЕСА_3 . У розд. «Відомості про виконання будівельних робіт» вказано : «Господарський метод будівництва».
Господарський метод будівництва складу із сендвіч-панелей означає, що власник зводить об`єкт самостійно для власних потреб, без залучення генпідрядника. Усі роботи виконуються силами самої особи , в т.ч. із залученням інших осіб на безоплатній основі, а матеріали закуповуються напряму.
Реальність надання послуг по встановленню холодильного обладнання підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.08.2025 року №08/20-01 та від 06.10.2025 року №10/06-01.
Враховуючи зазначене, Технічний паспорт, Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, Витяг з Державного реєстру речових прав про право власності позивача на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами є доказами які спростовують висновок відповідача про нереальності здійснення робіт по спорудженню вказаного складу і установки холодильного обладнання на цьому складі.
Наявність укладеного позивачем до спорудження власного складу з холодильним обладнанням, договору оренди складського приміщення з ФОП ОСОБА_2 , не спростовує факт реального спорудження власного складського приміщення та установки холодильного обладнання протягом 2025 року.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Відповідно до абзацу десятого п. 198.5 ст. 198 ПК України у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).
Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.
Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.
Такі операції відповідають дійсному економічному змісту та діловій меті, підтверджується необхідними документами і спрямовані на вдосконалення бізнесу і просування продукції позивача на відповідному ринку, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі належно зареєстрованих податкових накладних та первинних документів, що підтверджують придбання і використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей на устаткування холодильного обладнання і на спорудження складу з сендвіч-панелей.
Таким чином, зазначені у Акті перевірки висновки відповідача щодо безпідставності включення до податкового кредиту ПДВ по придбаних товарах та заниження податку на додану вартість на загальну суму 331 930 грн., в т.ч. за вересень 2024 року на суму 26 569,45 грн., за жовтень 2024 року на суму 25 167,58 грн., за жовтень 2025 року на суму 89 623 грн., за листопад 2025 року на суму 190 570,12 грн. та про завищення від`ємного значення ПДВ на загальну суму 378 708 грн. за грудень 2025 року є неправомірними.
Щодо придбання товарів та паливо - мастильних матеріалів для забезпечення роботи транспортного засобу суд зазначає наступне.
В Акті перевірки перевіряючими зазначено про те, що у період перевірки з лютого 2021 року по грудень 2025 рік ФОП ОСОБА_1 на орендованих земельних ділянках здійснював господарську діяльність по вирощуванню зерняткових і кісточкових фруктів, ягід, горіхів, інших плодових дерев. Для здійснення вказаної діяльності використовував: автомобіль легковий VOLKSWAGEN GOLF, НОМЕР_2 , колір-сірий, рік випуску 2001, державний номер НОМЕР_3 , трактори колісні реєстраційний номер НОМЕР_4 , марка LOVOL ТВ504 та реєстраційний номер НОМЕР_5 , марка ІОМЗ-6КЛ, причіп реєстраційний номер НОМЕР_6 , марка 2ПТС-4, електричний автонавантажувач з вилковим захватом самохідні шасі реєстраційний номер НОМЕР_7 марка Т-16МГ-У1, складське приміщення. В ході планової перевірки позивачу запропоновано надати на запит контролюючого органу пояснення щодо включення податкового кредиту сум ПДВ по придбаних паливо-мастильних матеріалах, які використовувалися для заправки легкового автомобіля, який належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 та надати по кожній операції акти списання ПММ (у розрізі кожної поїздки), де вказати : дату поїздки, мету поїздки, маршрут із зазначенням кілометражу, розрахунок використаного пального (відповідно до норм списання).
ФОП ОСОБА_1 надано для перевірки видаткові та податкові накладні на придбання паливо-мастильних матеріалів, однак не надано документів які підтверджують використання газу скрапленого та бензину А-95 у межах здійснення господарської діяльності.
Як зазначено в акті перевірки ФОП ОСОБА_1 на порушення пп г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту ПДВ по товарах, які використані для обслуговування легкового автомобіля, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а отже не відноситься до господарської діяльності платника податків.
Так, у квітні 2024 р. включено до складу податкового кредиту ПДВ по придбаному діагностичному пристрою у кейсі, який використовується для технічного огляду легкового автомобіля, що належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 , на суму 35646,67 грн. (податкова накладна №11 від 06.03.2024 р.);
- у серпні 2024 р. шини на суму 1703,34 грн. (ПН №67 від 09.08.2024);
- у вересні 2024 р. скраплений газ на суму 1666,67 грн. (ПН №1109 від 09.03.2024);
- у вересні 2024 р. бензин А-95-Євро на суму 1442,53 грн. (ПН №2152 від 31.05.2024);
- у вересні 2024 р. скраплений газ на суму 224,14 грн. (ПН №2151 від 31.05.2024);
- у жовтні 2024 р. скраплений газу на суму 727,59 грн. (ПН №40991 від 31.07.2024);
- у травні 2025 р. мийка на суму 2633,33 грн. (ПН №184 від 12.05.2024);
- у червні 2025 р. шини на суму 916,67 грн. (ПН №276343 від 11.06.2025);
- у липні 2025 р шини на суму 916,67 грн. (ПН №290002 від 07.07.2025);
- у травні 2025 р. камери для автомобіля на суму 421,4 грн. (ПН №437 від 28.08.2025);
- у серпні 2025 р. скраплений газ на суму 571,5 грн. (ПН №3589 від 31.08.2025);
- у серпні 2025 р. бензин А-995-Євро на суму 529,49 грн. (ПН №3589 від 31.08.2025);
- у серпні 2025 р. скраплений газ на суму 2090,67 грн. (ПН №3590 від 31.08.2025);
- у серпні 2025 р. бензин А-995-Євро на суму 671,16 грн. (ПН №3590 від 31.08.2025);
- у серпні 2025 р. скраплений газ на суму 1666,67 грн. ( ПН №4034 від 30.09.2024);
- у серпні 2025 р. скраплений газ на суму 1666,67 грн. (ПН №6223 від 30.09.2024);
- у серпні 2025 р. бензин А-995-Євро на суму 328,02 грн. (ПН №5057 від 31.08.2024);
- у вересні 2025 р. скраплений газ на суму 6604,08 грн. (ПН №4082 від 30.09.2025);
- у вересні 2025 р. скраплений газ на суму 5223,31 грн. (ПН №7347 від 31.10.2024);
- у грудні 2025 р. скраплений газ на суму 4040,26 грн. (ПН №5588 від 31.12.2025).
Також, ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв`язку із придбанням паливо - мастильних матеріалів, зокрема:
- у вересні 2024 р. скраплений газ на суму 1365,24 грн. (ПН №1635 від 30.04.2024);
- у жовтні 2024 р. скраплений газ на суму 384,49 грн. (ПН №4100 від 31.07.2024);
- у жовтні 2024 р. скраплений газ на суму 1246,28 грн. ( ПН №3039 від 31.07.2024);
- у травні 2025 р. скраплений газ на суму 1200,39 грн. (ПН №2194 від 31.05.2025);
- у травні 2025 р. бензин А-95-Євро на суму 1200,39 грн. (ПН №2194 від 31.05.2025);
- у травні 2025 р. скраплений газу на суму 1202,44 грн. (ПН №2195 від 31.05.2025);
- у червні 2025 р. скраплений газ на суму 3741,12 грн. (ПН №2656 від 30.06.2025);
- у червні 2025 р. бензин А-95-Євро на суму 277,21 грн. (ПН №2655 від 30.06.2025);
- у серпні 2025 р. скраплений газ на суму 1000,27 грн. ( ПН №3582 від 31.08.2024);
- у серпні 2025 р. скраплений газ на суму 313,59 грн. (ПН №50583 від 31.08.2024);
- у вересні 2025 р. скраплений газ на суму 482,05 грн. (ПН №4488 від 31.10.2024);
- у вересні 2025 р. бензин А-95-Євро на суму 416,7 грн. (ПН №7346 від 31.10.2024);
- у грудні 2025 р. бензин А-95-Євро на суму 921,08 грн. (ПН№5587 від 31.12.2025).
Правомірність включення до складу податкового кредиту ПДВ сум податку на додану вартість по придбанню дизпалива для заправки тракторів та його використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 не заперечується контролюючим органом.
Отже, надаючи оцінку правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ сплачених внаслідок придбання товарів і ПММ для забезпечення роботи легкового автомобіля, який належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Статтею 2 Господарського кодексу України (надалі - «ГК України»), який був чинним на момент виникнення правовідносин, встановлено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Частиною 1 ст. 52 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України встановлено, що громадянин - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до Закону може бути звернено стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.320 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Чинне законодавство не передбачає виокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна.
Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 затверджено Порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Порядок 1388).
Цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1388 транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними, як за фізичними особами.
Отже, транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
За правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Такі витрати фізичної особи-підприємця мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими
Податковий кодекс України дозволяє включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені або нараховані під час придбання чи виготовлення товарів та отримання послуг. Таке правило встановлено підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПКУ.
Датою включення ПДВ до податкового кредиту є дата події, яка відбулася раніше: списання коштів із рахунку платника на оплату товарів або послуг чи фактичне отримання таких товарів або послуг. Якщо оплату здійснюють електронними грошима, враховується дата їх списання з електронного гаманця покупця на електронний гаманець постачальника. Такий порядок передбачений пунктом 198.2 статті 198 ПКУ.
Підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, складена постачальником товарів або послуг та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Це встановлено пунктом 201.10 статті 201 ПКУ.
Пункт 198.5 статті 198 ПКУ визначає випадки, коли платник повинен нарахувати податкові зобов`язання за товарами, послугами або необоротними активами, придбаними чи виготовленими з ПДВ. Базу оподаткування в такому разі визначають згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПКУ.
Податкові зобов`язання необхідно нарахувати, якщо придбані товари, послуги або необоротні активи призначені для використання або починають використовуватися:
- в операціях, які не є об`єктом оподаткування ПДВ, або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
- в операціях, звільнених від оподаткування;
- в операціях, які здійснюються в межах балансу платника, зокрема для невиробничого використання або переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих;
- в операціях, не пов`язаних із господарською діяльністю платника.
Винятки із цих правил передбачені статтями 189, 196 і 197, а також підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
У таких випадках платник повинен не пізніше останнього дня відповідного звітного періоду скласти зведену податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН у строки, встановлені Податковим кодексом.
Пункт 198.6 статті 198 ПКУ забороняє включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені або нараховані у зв`язку з придбанням товарів чи послуг, якщо вони не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними або розрахунками коригування до них. Право на податковий кредит також може підтверджуватися митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.
Податковий кредит нараховується незалежно від того, чи почали придбані товари, послуги або основні засоби використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності протягом відповідного звітного періоду. Не має значення і те, чи здійснював платник оподатковувані операції у цьому періоді. Це передбачено пунктом 198.3 статті 198 ПКУ.
Отже, для юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих платниками ПДВ, діє однаковий порядок формування податкового кредиту. Підставою для його нарахування є належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна.
Таким чином, ФОП- платник ПДВ, має право включити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені під час придбання паливно-мастильних матеріалів та отримання послуг із ремонту вантажного автомобіля. Це правило застосовується як у випадку, коли автомобіль оформлений на цю фізичну особу, так і тоді, коли транспортний засіб їй не належить. Підставою для податкового кредиту є податкова накладна, складена постачальником товарів або послуг і зареєстрована в ЄРПН.
Досліджуючи вказані документи, оцінюючи посилання сторін, суд акцентує уваагу, що законодавством не визначено вичерпний перелік первинних документів, як і не визначено в якому випадку який документ складається.
Так, відповідно до ст.ст. 42, 50 та 51 Цивільного кодексу України, фізична особа-підприємець є суб`єктом господарювання та здійснює господарську діяльність самостійно, без створення юридичної особи. Законодавством не встановлено обмежень щодо оформлення фізичною особою-підприємцем документів, що підтверджують господарський характер його дій, у тому числі наказів (розпоряджень) про поїздки, пов`язані з веденням підприємницької діяльності.
Отже, об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід. Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця. До витрат включаються, в тому числі, і вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції.
Також, законодавством України не визначено форму бланка подорожнього листа легкового автомобіля, тому платник податку може використовувати зручну для обліку форму первинного документа, затверджену наказом про облікову політику підприємства, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення.
Як свідчать матеріали справи наказами ФОП ОСОБА_1 введено в експлуатацію для цілей ведення підприємницької діяльності:
наказ №5 від 07.08.2024 - легковий автомобіль VOLKSWAGEN, НОМЕР_2 , колір-сірий, рік випуску 2001, державний номер НОМЕР_3 ;
наказ №2 від 25.02.2021 - трактори колісні, реєстраційний номер НОМЕР_4 , марка LOVOL ТВ504, рік випуску 2017р. , двигун НОМЕР_8 , заводський номер : НОМЕР_9 , об`єм двигуна:3168 см.куб, потужність двигуна 36.80 кВт.,
наказ №3 від 05.02.2021 - трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_5 , марка ІОМЗ-6КЛ, рік випуску 1990, двигун НОМЕР_10 , заводський номер НОМЕР_11 , об`єм двигуна: 4940 см.куб, потужність двигуна - кВт.;
наказ №4 від 25.02.2021 - самохідні шасі реєстраційний номер 43351 AB марка Т-16МГ-У1, рік випуску 1989 , маса - 1730 кг., заводський номер 460956, двигун НОМЕР_12 , об`єм двигуна -- 2080 см.куб. та реєстраційний номер НОМЕР_13 , марка Т-16МГ, рік випуску 2012 , маса -1730 кг., заводський номер НОМЕР_14 , двигун НОМЕР_15 , об`єм двигуна-2080 см.куб.;
наказ №1 від 25.02.2021 - причіп, реєстраційний номер НОМЕР_6 , марка 2ПТС-4, рік випуску 2012, маса -1700 кг. Накази від 25.02.2021 року та від 07.08.2024 р.
Фактичне придбання товарів, ПММ, обладнання для забезпечення експлуатації легкового автомобіля підтверджуються договорами №2СК/Д-11 поставки товарів клієнтам з використанням карток «Гривневий гаманець» від 27.03.2024 року між ТОВ «Драйв Петрол» ( код ЄДРПОУ: 44520690) і ФОП ОСОБА_1 , №28/05-2024-К купівлі-продажу паливних карток для отоварення ПММ від 25.05.2024 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Магніт ОЙЛ» ( код ЄДРПОУ: 43671023), видатковими накладними, платіжними інструкціями про оплату товару.
Позивач вказує на те, що у заяві про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (ф.20- ОПП) від 01.04.2025 року щодо об`єкта - автомобіль, державний номер НОМЕР_3 , відомості щодо виду права на об`єкт оподаткування у гр.15 з позначкою «8» - «право короткострокового користування» внесено ним помилково. 11.08.2026 року позивачем подано Зміни до відомостей про вказаний об`єкт оподаткування та виправлено некоректну інформацію про вид права на об`єкт оподаткування у гр.15, а саме внесено інформацію про право власності на автомобіль, державний номер НОМЕР_3 , що підтверджується заявою від 11.08.2026 р. та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_3 .
При цьому фактичне використання ПММ, яке придбано позивачем для забезпечення експлуатації легкового автомобіля VOLKSWAGEN, державний номер НОМЕР_3 та сплачені суми ПДВ по яких включено до податкового кредиту підтверджується:
- наказом №1 від 02.01.2024 року «Про затвердження документів обліку використання ПММ у господарській діяльності».
- Актами про фактичне використання ПММ у господарській діяльності від 31.05.2025, від 30.06.2025, від 31.08.2025, від 31.09.2024, від 30.09.2025, від 30.10.2024, від 31.12.2025.
- дорожніми листами з розрахунками використання ПММ №7 від 01-31.09.2024, №,8 від 01-30.10.2024, №9 від 01-30.11.2024, №10 від 01-31.12.2024, №1 від 01-31.01.2025, №2 від 01-28.02.2025, №3 від 01-31.03.2025, №4 від 01-30.04.2025, №5 від 01-31.05.2025, №6 від 01-30.06.2025, №7 від 01-31.07.2025, №8 від 01-31.08.2025, №9 від 01-31.09.2025, №10 від 01-31.10.2025, №11 від 01-30.11.2025, №12 від 01-31.12.2025.
Суд констатує, надані позивачем документи містять всі ознаки первинного документа, встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа, дату складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції (дані про рух автомобіля, загальний пробіг, витрати пального), посади осіб та особисті підписи відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення.
Отже, реальне використання вищевказаного транспортного засобу у господарській діяльності позивача підтверджують подорожні листи, відомості на видачу пального. Надані документи повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі належно зареєстрованих податкових накладних та первинних документів, що підтверджують придбання і використання у господарській діяльності товарів та паливно-мастильних матерів для забезпечення експлуатації легкового автомобіля в межах господарської діяльності платника податків.
Щодо правомірності нарахування штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.
В Акті перевірки (стор. 34) відповідач, посилаючись на п. 120-1.2 ст.120 ПК України, вказує, що відсутність в ЄРПН податкових накладних, складання яких передбачено п. 198.5 ст.198 ПК України є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5% обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 3400,00 грн.
При цьому, відповідно до Розрахунку податкових зобов`язань та/або штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення №[номер приховано] від 10.04.2026, контролюючий орган визначив розмір штрафних (фінансових) санкцій за вказані порушення у розмірі 50% суми податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 339 933,55 грн.
При цьому, нарахування штрафних (фінансових) санкцій за не реєстрацію податкових накладних в ЄРПН за операціями, визначеними у ст.198.5, ст.199 ПК України є порушенням норм ПК України з урахуванням внесених змін на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», якими абзац перший п. 120-1.2 ПК України викладено в такій редакції: "У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень".
Відповідно, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача щодо протиправного нарахування штрафних (фінансових) санкцій розмірі 50% від суми ПДВ, нарахованої за операціями з постачання товарів/послуг, що визначені у податковому повідомлені-рішенні №[номер приховано] від 10.04.2026 на загальну суму 339 933,55 грн.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, ураховуючи норми законодавства, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких умов, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 9068,44 грн.
Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.
Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правничої (правової) допомоги від 27.04.2026, акт погодження вартості послуг адвоката від 27.04.2026, акти приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 05.05.2026, 29.05.2026, 01.06.2026, 01.07.2026, 14.07.2026, 11.08.2026, 14.09.2026, 16.09.2026, платіжні інструкції та рахунок на оплату.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Окремо суд вказує, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі в розмірі 84000 грн не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та позицію відповідача про їх неспівмірність, суд приходить до висновку, що співмірним та обґрунтованим є розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 50 000,00 грн., що відповідає вимогам об`єктивності та розумності.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 50 000 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10.04.2026 № [номер приховано], № [номер приховано], № [номер приховано].
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9068,44 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Василенка Костянтина, 21, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 44069150)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна