Ухвала № 140350034 у справі № 160/22057/26 від 27.08.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 серпня 2026 року Справа №160/22057/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, б пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті виплатити мені різницю індексації грошового забезпечення за період у фіксованій величині- 4463,15 грн з 24.07.2017 по 14.12.2023 р.;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити мені різницю індексації грошового забезпечення за період у фіксованій величині- 4463,15 грн з 24.07.2017 по 14.12.2023 р. включно відповідно до абзаців 4, б пункту 5 порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо нездійснення перерахунку та виплати мені, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 14.12.2023 р., із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити, мені, індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 14.12.2023 р. із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Разом з позовною заявою позивачем долучено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заяво, в якому позивач зазначив, що з 24.07.2017 по 14.12.2023 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . За вказаний час проходження військової служби він перебував на всіх видах забезпечення, в тому числі і на фінансовому забезпеченні та отримував грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 . До дня виключення зі списків особового складу та по теперішній час відповідач не провів із ним належного розрахунку. При виключенні позивача із списків Військової частини НОМЕР_1 , відповідач протиправно не виплатив у повному обсязі індексацію грошового забезпечення починаючи з 01.03.2018 року по 14.12.2023 р. року. При нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 27.11.2020 року під час обчислення індексації відповідачем не враховано вимоги абзаців 4, 5, б пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Позивач звертався із заявою до відповідача щодо проведення належних йому виплат відповідно до законодавства, і про порушення порядку обрахунку грошового забезпечення він дізнався із відповіді відповідача від 02.07.2026 року №4816/Ф3С. Щодо строку звернення до суду стосовно заявлених позовних вимог за період з 20.07.2022 року 14.12.2023 року зазначено, що станом на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (14.12.2023) позивач не отримував письмового повідомлення від відповідача про суми, нараховані та виплачені при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, відтак відлік строку для звернення до суду з позовом у цій справі станом на 11.12.2025 р. - не починався. Крім того, позивач продовжував проходити військову службу після звільнення з ВЧ НОМЕР_1 , через що був позбавлений можливості звернутися до суду раніше.

Згідно з частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160,161 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX), адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 по справі № 460/21394/23 прийшов до висновку, що період спірних правовідносин до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком. Зазначив, що спірні правовідносини у період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому суд зазначає, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 по справі № 460/21394/23 погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріали позову не містять доказів того, коли фактично позивачу стало відомо про те, що в період з 24 липня 2017 року по 14 грудня 2023 року йому не нараховувалась індексація грошового забезпечення.

Відповідно до відомостей, що містяться в позовній заяві - позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.07.2027 по 14.12.2023 року. При цьому, будь - яких доказів на підтвердження цього факту, як то - накази (по особовій частині) про проходження служби в період з 24.07.2027 по 14.12.2023 року у військовій частині НОМЕР_1 , послужний список, тощо, до суду не надано.

При цьому суд також зазначає, що з наданої ксерокопії посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 неможливо встановити точну дату звільнення позивача з військової частини НОМЕР_1 , так і прийняття на військову службу до військової частини НОМЕР_3 , у зв`язку із поганою якістю наданого документу.

Тобто, якщо брати до уваги твердження позивача, він був звільнений з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 14.12.2023 року у зв`язку із вибуттям до нового місця служби.

У відповідності до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністра оборони України від 22.05.2017 р. № 280 (далі - Правила №280 в редакції наказу Міністра оборони України від 22.04.2021 р. № 104) грошовий атестат- це документ, в якому зазначаються усі виплати, нарахування, які військовослужбовцеві було нараховано та виплачено за період проходження в/с (також він необхідний для розрахунку пенсій).

Згідно з підпунктом 11.1 пункту 11 Правил №280 - грошовий атестат видається військовослужбовцю в/ч, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби), вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини.

Тобто, грошовий атестат за правовою природою є документом про остаточний розрахунок з особами рядового і начальницького складу, який видається зокрема при вибутті до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини, та підтверджує виплату належних такій особі складових грошового забезпечення саме на цей день, а тому - є письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені при звільненні у значенні, вжитому в часині другій статті 233 КЗпП України.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі № 520/25416/25.

Таким чином, з 14.12.2023 року для позивача розпочинається відлік тримісячного строку звернення до суду.

Однак, з даною позовною заявою позивач звернувся до суду 18.07.2026 року, тобто через 2 роки та 8 місяців, що свідчить про порушення строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст.233 КЗпП України.

Суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка отримує грошове забезпечення. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено нарахування грошового забезпечення чи був здійснений вірний розрахунок, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.

Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових нарахованого грошового забезпечення звернулась до із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

Суд звертає увагу на те, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що жодних доказів на підтвердження викладеної обставини позивачем до суду не надано.

Щодо посилання представника позивача, як на підставу поважності причини пропуску строку звернення до суду ту обставину, що позивач є учасником бойових дій, та перебуваючи на військовій службі, був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду із даним позовом, суд зазначає про таке.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року N 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року N 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово був продовжений та дії до теперішнього часу.

Відповідно до положень статей 12-2 та 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", суди Дніпропетровської області не припиняли, не призупиняли своєї діяльності та продовжували здійснювати правосуддя.

Суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.

Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Водночас позивачем не надано жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду у визначений КАС України строк внаслідок запровадження воєнного стану, у зв`язку із чим, суд вважає їх неповажними.

Також суд зазначає, що та обставина, що позивачем в квітні 2026 року була подана заява до військової частини НОМЕР_1 із вимогою про надання інформації щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за спірний період, не свідчить, що позивачу не було відомо про фактично нараховані суми грошового забезпечення ще в грудні 2023 року, тобто - з дня отримання грошового атестату.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, позивачем суду повинні бути наведені інші причини поважності пропуску строку звернення до суду, з наведенням відповідних доказів.

Зазначені вище недоліки свідчать про невідповідність поданої позивачем позовної заяви вимогам, встановленим статтею 161 цього Кодексу.

Крім того суд зазначає, що позивачем разом із позовною заявою подано клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії наказів про зарахування та виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 та іншу інформацію, яка потрібна для розгляду даної справи.

Суд розглянувши клопотання позивача про витребування доказів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають учасники справи.

Згідно вимог частин 1, 2, 4 статті 79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Статтею 80 коментованого Кодексу передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, поряд з іншим, заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

З наведеного слідує, що учасник справи, заявляючи клопотання про витребування доказів судом, зобов`язаний зазначити у такому клопотанні про заходи, яких ним вжито для отримання цього доказу самостійно або причини неможливості самостійного отримання цього доказу, а також подати докази на підтвердження здійснення усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання такого доказу/причини, з яких доказ не може бути подано.

Втім, у клопотанні про витребування доказів позивач не зазначив заходи, які були вчинені ним для отримання письмових доказів, а також не подав докази на підтвердження здійснення усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання такого доказу, чи причини, з яких доказ не може бути подано.

Отже, суд дійшов висновку про необгрунтованість заявленого клопотання про витребування доказів, у зв`язку із чим, позивачу слід надати до суду клопотання про витребування доказів, разом із доказами на підтвердження здійснення усіх залежних від позивача дій, спрямованих на отримання такого доказу, чи причини, з яких доказ не може бути подано.

Таким чином, вищевказані обставини є недоліками позовної заяви та створюють перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наведенням інших підстав поважності пропуску строку звернення до суду, із наданням доказів на їх підтвердження, з доказами направлення копії заяви іншим учасникам справи у відповідності до положень ч. 9 ст. 44 КАС України;

- докази на підтвердження обставин проходження служби у військовій частині НОМЕР_4 , у разі неможливості їх надання, навести обставини про заходи, яких ним вжито для отримання таких доказів самостійно або причини неможливості самостійного отримання цих доказів, а також подати докази на підтвердження здійснення усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання такого доказу/причини, з яких доказ не може бути подано.

Керуючись статтями 121, 122, 160, 161, 171, 241, 248, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Тулянцева