ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
05 жовтня 2026 року Справа №160/27535/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
04.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 призначеної пенсії у розмірі 25 950 грн щомісячно;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії у розмірі 25 950 грн щомісячно відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 07.09.2026 заяву позивача про забезпечення позову, викладену в тексті позовної заяви, повернуто заявнику без розгляду на підставі частини сьомої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з неподанням документа про сплату судового збору та недодержанням форми заяви.
Ухвалою суду від 28.09.2026 заяву позивача про забезпечення позову, яка надійшла до суду 17.09.2026, повернуто заявнику без розгляду у зв`язку з тим, що вона не була скріплена кваліфікованим електронним підписом заявника.
02.10.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд:
-забезпечити позов у справі №160/27535/26 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на період розгляду справи забезпечувати фактичну щомісячну виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії у визначеному Пенсійним фондом України розмірі 25 950 грн;
-заборонити відповідачу замість здійснення поточної пенсійної виплати за відповідний місяць відносити таку суму виключно до заборгованості за минулі періоди, внаслідок чого поточна пенсія позивачу фактично не виплачується;
-застосувати зазначений захід забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/27535/26.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що він є шахтарем, тривалий час працював під землею на території Луганської області та набув права на пільгове пенсійне забезпечення, однак унаслідок обставин, які від нього не залежали, був змушений залишити місце проживання. Пенсію позивачу призначено у розмірі 25 950 грн на місяць, однак протягом кількох місяців її або не виплачували взагалі, або виплачували частково окремими сумами близько 5 000 грн, 500 грн та 2 000 грн, а невиплачені суми обліковуються як заборгованість. На думку позивача, ця ситуація має триваючий характер, а очікування остаточного вирішення справи без застосування заходів забезпечення позову може призвести до подальшого ненадходження йому поточних пенсійних виплат протягом усього періоду розгляду справи.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Пункт 3 частини першої статті 151 КАС України, який передбачав можливість забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку вчинити певні дії, виключено на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, перелік заходів забезпечення позову, визначений частиною першою статті 151 КАС України, є вичерпним, а передумовою для вжиття будь-якого з них є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення адміністративної справи по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 зазначив, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.
Водночас під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватися ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №640/15534/22).
Щодо вимоги, викладеної в пункті 1 заяви, суд зазначає таке.
Вимога позивача зобов`язати відповідача на період розгляду справи забезпечувати щомісячну виплату пенсії у розмірі 25 950 грн за своєю суттю є вимогою про покладення на відповідача обов`язку вчинити активні дії з виплати коштів. Такий захід забезпечення позову частиною першою статті 151 КАС України не передбачений, а тому не може бути застосований судом.
Крім того, предметом спору у цій справі є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії у розмірі 25 950 грн та зобов`язання відповідача здійснювати її виплату щомісячно.
Отже, захід забезпечення позову, про вжиття якого просить позивач, за змістом повністю збігається з позовною вимогою про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
Вжиття такого заходу означало б фактичне вирішення адміністративного спору по суті до дослідження всіх доказів у справі, перевірки їх належності та допустимості і ухвалення остаточного судового рішення, що суперечить меті та завданням інституту забезпечення позову як тимчасового засобу правової охорони.
Щодо вимоги, викладеної в пункті 2 заяви, суд зазначає таке.
Хоча захід забезпечення, визначений у пункті 2 заяви, сформульований як заборона, за своїм змістом він спрямований не на утримання відповідача від вчинення конкретної дії, а на покладення на нього обов`язку здійснювати поточну виплату пенсії позивачу у визначеному заявником порядку та обліковувати виплачені кошти у визначений заявником спосіб.
Отже, фактично заявник просить встановити для відповідача обов`язок вчинити певні дії, що не належить до видів забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 151 КАС України.
Предметом спору у цій справі є правомірність дій (бездіяльності) відповідача щодо виплати позивачу призначеної пенсії, у тому числі щодо невиплати поточної пенсії у розмірі 25 950 грн щомісячно.
Отже, питання про те, чи правомірно відповідач спрямовує кошти, що належать до виплати позивачу, на погашення заборгованості за минулі періоди замість поточної виплати, та чи порушує такий порядок виплати права позивача, безпосередньо становить предмет спору і підлягає з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті на підставі всебічної оцінки доказів, поданих сторонами.
Вжиття заходу забезпечення позову у запропонований заявником спосіб означало б, що суд ще до розгляду справи по суті фактично визнав протиправним порядок виплати пенсії, застосовуваний відповідачем, та визначив інший порядок її виплати, тобто фактично задовольнив позовні вимоги, що є неприпустимим.
Крім того, ухвала про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа і підлягає негайному виконанню (частина перша статті 156 КАС України), а тому захід забезпечення позову має бути сформульований таким чином, щоб його зміст був чітким і виконуваним.
Натомість заборона «відносити суму виключно до заборгованості за минулі періоди» не визначає, які саме дії відповідача заборонено вчиняти, у яких розмірах і за які періоди, що унеможливлює її однозначне виконання та контроль за її виконанням.
Щодо наявності підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18 зауважив, що твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Таких виключних обставин, які б свідчили про очевидну протиправність дій (бездіяльності) відповідача, позивачем не наведено та не доведено.
Доданими до заяви відомостями про фактично отримані пенсійні виплати підтверджується лише факт та розмір отриманих позивачем сум, однак вони не дають змоги без дослідження в повному обсязі матеріалів пенсійної справи, підстав виникнення заборгованості, джерел та порядку фінансування відповідних виплат дійти висновку про очевидну протиправність дій (бездіяльності) відповідача.
Вимоги позивача мають майновий характер і стосуються виплати пенсії.
У разі визнання судом протиправною бездіяльності відповідача за наслідками розгляду справи по суті права позивача можуть бути поновлені шляхом виплати належних йому сум.
Отже, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення його прав у розумінні пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Суд враховує значення пенсійних виплат для забезпечення життєвих потреб позивача.
Водночас справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо здійснення пенсійних виплат розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (пункт 2 частини першої, частина друга статті 263 КАС України), що забезпечує своєчасний судовий захист прав позивача шляхом вирішення спору по суті.
Оскільки підстави для вжиття заходів забезпечення позову, визначених пунктами 1 і 2 заяви, відсутні, вимога, викладена в пункті 3 заяви, щодо строку застосування таких заходів також не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заходи, про вжиття яких просить позивач, не передбачені частиною першою статті 151 КАС України, за своїм змістом збігаються з предметом позову та призведуть до вирішення спору по суті, а обставини, визначені частиною другою статті 150 КАС України, заявником не доведені.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/27535/26, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Сластьон