ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
05 жовтня 2026 року Справа №160/466/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суду складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі №160/466/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2022 року по день фактичної виплати 10.12.2024.
Зобов?язано Службу безпеки України нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2022 року по день фактичної виплати 10.12.2024.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 у даній справі набрало законної сили 13.07.2026, після перегляду в суді апеляційної інстанції.
Позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі №160/466/25.
Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення суду у справі №160/466/25 фінансово-економічне управління Служби безпеки України надало довідку щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 06.03.2022 по 26.01.2024 згідно рішення у справі №160/466/25 від 13.07.2026. З наданого розрахунку слідує, що під час розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення, фінансово-економічне управління Служби безпеки України взяло за основу для нарахування компенсації втрати частини доходу дохід позивача, після утримання з нього податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та військового збору за ставкою 5 %. Відтак, здійснюючи обрахунок та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення Служба безпеки України здійснила її не у відповідності до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та пункту 4 Порядку № 159, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» та без субсидіарного застосування положень Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі- Порядок № 44), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Розглянувши дану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентовано статтею 383 КАС України.
Так, частиною 1 статті 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Суд звертає увагу, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених саме рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Верховний Суд в постанові від 21.08.2019 у справі №295/13613/16-а зазначив, що підставами застосування статті 383 КАС України є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, що на виконання рішення суду у даній справі відповідачем здійснено нарахування та виплату грошових коштів в розмірі 19 556,53 грн. (платіжна інструкція від 21.07.2026 №8359) з призначенням платежу «добр. вик. пост. Третього ап. адм. Суду №160/466/25 від 13.07.2026р; ОСОБА_1 ».
При цьому, позивач не погоджується із здійсненим розрахунок суми, яка виплачена йому, а саме: утриманням ПДФО за ставкою 18% та військового збору за ставкою 5%.
Оцінюючи доводи заявника в цій частині, суд зазначає, що рішенням суду у даній справі відповідача було зобов`язано відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2022 року по день фактичної виплати 10.12.2024.
Суд зазначає, що відповідачем виконано рішення суду в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів (зобов`язальної частини рішення суду), що не заперечується позивачем, а повнота та визначення суми компенсації втрати частини доходів, які підлягають виплаті, під час розгляду даної справи не визначались.
Відповідно до статті 383 КАС України суд здійснює контроль виключно за виконанням вимог виконавчого документа. Оцінка змісту нового документа відповідача виходить за межі предмета доказування у цій справі та свідчить про виникнення нового публічно-правового спору, захист у якому має здійснюватися шляхом пред`явлення окремого позову.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення факту протиправної бездіяльності чи дій відповідача щодо невиконання рішення суду у даній справі, у зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська