ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
05 жовтня 2026 р. Справа №160/30325/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/30325/26 за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, -
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ командира Оперативного Командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28 квітня 2026 року №126, яким позивача призначено на посаду старшого оперативного чергового відділення напрямків командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 0210003;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 вересня 2026 №264, яким позивача призначено на посаду старшого офіцера групи безпеки військової служби військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 , BOC-2801003.
Ухвалою від 28 вересня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі.
05.10.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- забезпечити позов у справі № 160/30325/26 про визнання рішень протиправними та їх скасування шляхом зупинення дії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 вересня 2026 року № 264, яким позивача призначено на посаду старшого офіцера групи безпеки військової служби Військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 .
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що у позовній заяві позивач оскаржує накази, якими його протиправно, на його думку, всупереч медичним обстеженням та встановленій групі інвалідності, за відсутності згоди та клопотання командира відповідної військової частини, переведено на посади до бойових військових частин, зокрема, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 вересня 2026 року № 264, яким позивача призначено на посаду старшого офіцера групи безпеки військової служби Військової частини НОМЕР_3 Військової частини НОМЕР_4 . На теперішній час наказ від 15 вересня 2026 року № 264 є діючим та підлягає виконанню. Його подальше виконання матиме безпосередні наслідки для проходження позивачем військової служби, зокрема, фактично змінює посаду та умови проходження служби. При цьому, у разі продовження виконання оскаржуваного наказу до моменту набрання законної сили рішенням суду позивач фактично буде змушений проходити військову службу на посаді, відповідність якої встановленим ВЛК обмеженням є предметом спору у даній справі.
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України.
Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено підстав для необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Судом встановлено, що 15.09.2026 року командиром Військової частини НОМЕР_1 винесено наказ № 264, відповідно до якого позивача призначено на посаду старшого офіцера групи безпеки військової служби Військової частини НОМЕР_3 Військової частини НОМЕР_4 .
Разом з цим, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 09.09.2026 №2026-0909-1011-5887-0, майор (за контрактом) ОСОБА_1 , призваний з 11.11.2020 ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальник відділення оперативний черговий є придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.
Крім цього, позивач у позовній заяві в обґрунтування протиправності оскаржуваного наказу вказав, що є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства.
Відтак, на думку позивача, командиром Військової частини НОМЕР_1 при прийнятті наказу про переміщення його на нижчу посаду до Військової частини, яка бере безпосередню участь у бойових діях, повністю проігноровано рішення військово-лікарської комісії, статус особи з інвалідністю III групи та не забезпечено позивачу проходження військової служби відповідно до встановлених медичних обмежень.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до п. 18.5 наказу "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" від 14.08.2008 № 402, медичний огляд кандидатів на військову службу за контрактом проводиться згідно зі статтями Розкладу хвороб (графи II, III).
За результатами роботи ВЛК приймає одну з постанов:
«придатний до військової служби за контрактом» (приймається на підставі пунктів статей Розкладу хвороб, які передбачають придатність до військової служби);
«придатний до військової служби за контрактом у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони» (приймається на підставі пунктів статей Розкладу хвороб, які передбачають придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони);
«непридатний до військової служби за контрактом» (приймається на підставі пунктів статей Розкладу хвороб, які передбачають непридатність (тимчасову непридатність) до військової служби; щодо кандидатів, огляд яким проведено згідно пунктів «б» статей 5, 14, 15, 16, 17, 18, 19 Розладу хвороб та щодо кандидатів, які відмовилися від проведення призначеного лікарями медичного обстеження).
Враховуючи все вищевикладене, суд наголошує про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, яка обумовлена наявністю очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також незворотністю наслідків, які настануть у разі виконання оскаржуваного індивідуального акта.
Так, реалізація оскаржуваного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 вересня 2026 №264 до військової частини, що безпосередньо бере участь у виконанні бойових завдань, створює пряму та невідворотну загрозу життю та здоров`ю внаслідок залучення до видів військової служби, до яких він не є придатним.
З огляду на викладене, суд вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Надавши оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про співмірність способу вжиття заходів забезпечення позову із позовними вимогами, з якими заявник звернувся до суду, а також про адекватність та достатність таких заходів.
Тому, враховуючи встановлені обставини, які підтверджуються доказами, що містяться в поданих матеріалах заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 вересня 2026 року № 264 в частині призначення майора ОСОБА_1 старшим офіцером групи безпеки військової служби Військової частини НОМЕР_3 Військової частини НОМЕР_4 .
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/30325/26 - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 вересня 2026 року № 264 в частині призначення майора ОСОБА_1 старшим офіцером групи безпеки військової служби Військової частини НОМЕР_3 Військової частини НОМЕР_4 , до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/30325/26.
Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Боржник: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Копію ухвали направити ОСОБА_1 та Військовій частині НОМЕР_1 для вжиття відповідних дій.
Ухвала є виконавчим документом.
Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Калугіна