ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року Справа №160/18580/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області № 157/03-8/2019 від 08.07.2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити йому пенсію за віком, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії, всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, з врахуванням статей 27, 40, 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з дати звернення - 18.04.2019 року та виплачувати на визначений банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач є громадянином України, який виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль та перебуває на консульському обліку. 18.04.2019 він через представника звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, до якої було додано документи, необхідні для вирішення питання про її призначення, зокрема трудову книжку. На момент звернення позивач досяг 70-річного віку та, за його розрахунком, мав страховий стаж тривалістю 36 років 22 дні, що є достатнім для призначення пенсії за віком. Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №160/11533/19 визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про повернення без розгляду його заяви, викладене у листі від 13.05.2019 № 954/02-09/21, та зобов`язано повторно розглянути заяву від 18.04.2019 з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Однак після повторного розгляду заяви відповідач рішенням від 13.05.2020 № 42/03-8/18 знову відмовив позивачу у призначенні пенсії, посилаючись, зокрема, на те, що рішення від 08.07.2019 № 157/03-8/2019 судом не скасовано. Про прийняте рішення та підстави відмови позивач дізнався з листа відповідача від 10.09.2025, отриманого у відповідь на звернення його представника. Не погоджуючись із відмовою, позивач наголошує, що проживання за межами України та відсутність реєстрації місця проживання на її території не можуть бути підставами для позбавлення громадянина України права на пенсійне забезпечення.
Стосовно розбіжностей у зазначенні його імені та по батькові в поданих документах позивач пояснює, що в паспорті громадянина України для виїзду за кордон та картці платника податків його зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як у трудовій книжці та довіреності - « ОСОБА_1 ». На підтвердження того, що ці документи належать одній особі, представником позивача надано лист податкового органу від 13.10.2025, у якому підтверджено відповідність зазначених персональних даних одному реєстраційному номеру облікової картки платника податків. Крім того, позивач указує, що відповідач не надав допомоги в отриманні документів, яких, на його думку, бракувало для призначення пенсії, та не здійснив запитів щодо підтвердження стажу, заробітної плати й перейменування або реорганізації підприємств, хоча відповідне прохання містилося в його заяві від 18.04.2019. Оскільки останній запис у трудовій книжці містить відомості про звільнення 14.02.2000, вважає, що пенсія має бути призначена йому як непрацюючому пенсіонеру. Також зазначає, що виплата пенсії має здійснюватися на обраний ним банківський рахунок відповідно до реквізитів, зазначених у заяві банку, із зазначенням імені одержувача « ОСОБА_2 ». На його переконання, використання відповідачем інших персональних даних одержувача призводить до повернення платежів банком та перешкоджає отриманню пенсійних виплат.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
14.07.2026 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі від 07.07.2026.
Ухвалою суду від 17.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.
Відповідачу позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені до його електронного кабінету 01 та 21 липня 2026 року відповідно, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у АДРЕСА_1 , надалі виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де перебуває на консульському обліку Посольства України.
18.04.2019 року позивач через представника звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Листом Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 13.05.2019 року № 954/02-09/21 позивачу повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком.
Не погодившись із зазначеною відмовою, позивач через свого представника звернувся до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року у справі № 160/11533/19 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, викладене у формі листа від 13.05.2019 року № 954/02-09/21. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 18.04.2019 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
10.08.2025 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повідомити про стан виконання рішення суду від 04.02.2020 року у справі №160/11533/19, надіслати прийняте рішення та здійснити запити щодо отримання документів, необхідних для призначення пенсії.
Листом від 10.09.2025 року Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило про повторний розгляд заяви від 18.04.2019 року та прийняття рішення від 13.05.2020 року № 42/03-8/18 про відмову в призначенні пенсії, копію якого додано до листа. В обґрунтування зазначеного рішення вказано, що під час повторного розгляду встановлено, що рішенням суду не скасовано рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 № 157/03-8/2019 та ОСОБА_3 № 161-03/8-/2019.
13.10.2025 року представник позивача повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком з 18.04.2019 року та її виплату на банківський рахунок. До заяви додано лист податкового органу від 13.10.2025 року, яким підтверджено, що « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_1 » з однаковим реєстраційним номером облікової картки платника податків є однією і тією самою особою.
Листом від 31.10.2025 № 57937-46306/А-01/8-0400/25 відповідач повідомив, що заява про призначення пенсії подається заявником особисто до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису разом зі сканованими копіями документів. Також зазначено, що для надання допомоги у витребуванні документів, необхідних для підтвердження страхового стажу, потрібно надати повні назви та адреси підприємств, установ, організацій, де особа працювала, навчалася чи проходила службу, а також указати періоди, за які необхідно отримати довідки. У зв`язку із чим представнику позивача рекомендовано надати уточнену інформацію щодо назв і місцезнаходження відповідних підприємств, установ та організацій для направлення запитів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, має право на вибір місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав, включаючи право на пенсійне забезпечення.
При цьому Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст.25 Конституції України).
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
В даному випадку відсутність відповідної міжнародної угоди між Україною та Ізраїлем не може бути підставою для позбавлення громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості.
Позивач, не залежно від часу проживання в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно із п.1 та п.2 ст.24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст.20 Закону №1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч.2 ст.20 Закону №1058-ІV).
За приписами абз.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Також, згідно із статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як вбачається з рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №157/03-8/2019 від 08.07.2019 року, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю місця проживання (реєстрації) у м.Кам`янське та невідповідності прізвища, ім`я, по батькові в його трудовій книжці та паспортних даних.
Суд зазначає, що графа «по батькові» в паспорті громадянина України для виїзду за кордон не передбачена.
Так, довіреність видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 , в якій вказано закордонний паспорт громадянина України НОМЕР_1 , орган, що видав 2ІSR від 29.09.2020 року, що дає можливість ідентифікувати особу позивача.
У випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки його трудового стажу, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали його по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду викладені в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Отже, відповідач не позбавлений можливості зробити запити до відповідних державних органів України для підтвердження особистості позивача, чого пенсійним органом зроблено не було, доказів протилежного останнім суду не надано.
Таким чином, доводи відповідача, викладені в рішенні № 157/03-8/2019 від 08.07.2019 року є необґрунтованими.
Щодо посилання відповідача на відсутність місця проживання (реєстрації) у м.Кам`янське, суд зазначає наступне.
Позивач звертаючись через свого представника до відповідача із заявою про призначення пенсії подав серед іншого до пенсійного органу копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Отже, позивачем для умов призначення пенсії подано документ, який підтверджує її належність громадянства України, а тому він має право на відповідне пенсійне забезпечення.
При цьому, за змістом Порядку № 22-1 суд доходить висновку, що подання документу, який засвідчує місце проживання особи на території України, необхідне для визначення територіальної підвідомчості органу уповноваженого для вирішення питання щодо призначення пенсії, тобто відповідного органу ПФУ.
У свою чергу, позивач є громадянином України, який постійно проживає на території держави Ізраїль, відтак подання ним документу із зазначенням постійного місця проживання в Україні є неможливим, а тому не подання такого документу не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
По суті Порядок № 22-1 взагалі не визначає алгоритму дій особи, яка проживає за межами України і не має в останній постійного місця проживання та реєстрації. Проте, це не може бути підставою для позбавлення особи взагалі права на пенсійне забезпечення.
З цього приводу суд зазначає, що відсутність законодавчо визначеного порядку подання громадянами України заяв про призначення пенсії у випадку постійного проживання поза межами України, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
При цьому, оскільки державними органами не прийнято відповідного порядку, який би врегулював спірні відносини, зокрема і в частині визначення органу ПФУ, до якого особи, які постійно проживають за межами України і у зв`язку з чим не мають в ній місця реєстрації, повинні подавати заяву і документи для призначення пенсії, то такий орган ПФУ заявником може обиратися на власний розсуд, в т.ч. і за місцем проживання свого представника. Такий алгоритм дій чинним законодавством не заборонений.
За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком з підстав, викладених в оскарженому рішенні.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не здійснювався розгляд доданих до заяви позивачем документів, не досліджувався їх зміст.
Відповідно до п.4.2 Порядку 22-1 саме до повноважень відповідача належить, зокрема, перевірка змісту і належності оформлення наданих документів.
Враховуючи викладене, рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 08.07.2019 року № 157/03-8/2019 є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на те, що відповідачем не здійснювався розгляд доданих до заяви документів, не досліджувався їх зміст позовні вимоги про зобов`язання Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення 18.04.2019 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам є передчасними та задоволенню не підлягає.
Порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 18.04.2019, з урахуванням висновків суду в цій справі.
У задоволенні решти позовної заяви позивачу слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 КАС України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як видно з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1 064,96 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 532,48 грн (1 064,96 грн : 2).
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 08.07.2019 року № 157/03-8/2019 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 18.04.2019, з урахуванням висновків суду в цій справі.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області(вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 532,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма