ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
З ПИТАНЬ РОЗГЛЯДУ ЗВІТУ СУБ`ЄКТА ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ
06 жовтня 2026 року Справа № 280/4378/25 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження питання про прийняття звіту про виконання судового рішення у справі №280/4378/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 280/4378/25 позовні вимоги задоволено частково, зокрема:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних основних та додаткових), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набрало законної сили 07.01.2026.
Ухвалою суду від 23.07.2026 встановлено судовий контроль за виконанням рішення та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 280/4378/25.
22.09.2026 від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про виконання ухвали суду. Зазначає, що на виконання рішень суду військовою частиною НОМЕР_1 проведено перерахунок грошових сум за 124 дні невикористаних щорічних відпусток із врахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, які належить до виплати позивачу на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 280/4378/25. Вказує, що відповідно до підпункту 6 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпустки здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право за останньою займаною штатною посадою на день звільнення з військової служби. Оскільки, у місяці звільнення позивача з військової служби (у лютому 2025 року) додаткова винагорода за Постановою КМУ № 168 йому не нараховувалася та не виплачувалася у зв`язку з відсутністю законних підстав (відсутність бойових розпоряджень/виконання завдань на лінії зіткнення у цьому періоді), її розмір за останньою займаною посадою на день звільнення становить 0,00 грн. Зазначене підтверджено карткою особового рахунку позивача за 2025 рік, де чітко визначено у стовпчику 13 «Додаткова винагорода згідно КМУ № 168» на 2 сторінці картки відсутність виплат за січень та лютий 2025 року. Також вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові 29.08.2024 року у справі №640/13029/22 дійшла до висновку, що визначена пунктом 1 постанови КМУ №168 додаткова винагорода є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України. (пункти 81, 83, 86). Військовою частиною НОМЕР_1 проведено перерахунок коштів, які належать до виплати позивачу на виконання рішення суду першої інстанції та нараховано після перерахунку на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду суму в розмірі 0 (нуль) грн 00 коп. Також зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває в безпосередньому підпорядкуванні у командування вищого рівня (частина НОМЕР_2 ). 05.08.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 направлено запит на контрольний орган (А5150) для перевірки правильності проведених розрахунків та отримання дозволу для віднесення даної суми в заявку за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців». Вважає, що судове рішення відповідачем повністю виконане.
Розглянувши звіт відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
Конституційний Суд України на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі №4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» (on the quality of judicial decisions) з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень. Ця позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 вересня 2023 року у справі №640/21223/20 (адміністративне провадження №К/990/9827/23).
Суд наголошує, що військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду у справі №280/4378/25 не виконане.
Так, судом у рішення від 28.07.2025 у справі №280/4378/25 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних основних та додаткових), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Правильність висновків суду підтверджені Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.01.2026.
Проте, відповідач всупереч рішенню суду проведено перерахунок грошових сум за 124 дні невикористаних щорічних відпусток із врахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, та позивачу нараховано 0,00 грн.
При цьому, такий перерахунок відповідач обґрунтовує підпунктом 6 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Суд з цього приводу зазначає, що під час розгляду справи, зокрема, судом апеляційної інстанції надано оцінку таким посилання відповідача.
Отже, суд вважає, що відповідачем рішення суду не виконане і невиконання судового рішення відповідач обґрунтовує підставами, які були оцінені судом першої і апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті.
Проте, судове рішення №280/4378/25 набрало законної сили та не потребує від відповідача додаткової оцінки щодо правильності застосування підпунктом 6 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Судом не приймається наданий відповідачем розрахунок, який дорівнює 0,00грн.
Крім того, у Постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 07.01.2026 №280/4378/25 зазначено, що: «…Згідно пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (в редакції, чинній на час звільнення позивача) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23 констатував, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням…».
Також, суд не приймає посилання відповідача у відзиві, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває в безпосередньому підпорядкуванні у командування вищого рівня - НОМЕР_2 , та військовою частиною НОМЕР_1 направлено запит на контрольний орган ( НОМЕР_2 ) для перевірки правильності проведених розрахунків та отримання дозволу для віднесення даної суми в заявку за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Суд зазначає. що ВЧ НОМЕР_2 не є відповідачем у справі та суд не зобов`язував ВЧ НОМЕР_2 вчиняти будь-які дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною 2 ст. 382-2 КАС України встановлено, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема, відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Суд зазначає, що наданий відповідачем звіт взагалі не містить відомостей про виконання чи намагання суб`єкта владних повноважень виконати рішення суду. Натомість, викладені у звіті відомості свідчать про те, що відповідач вважає, що у нього відсутній обов`язок виконувати рішення суду, оскільки відповідач вважає, що додаткова винагорода за Постановою №168 є одноразовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Як вже зазначалось, рішення суду у даній справі відповідачем не виконане (докази іншого в матеріалах справи відсутні).
При цьому, виконання судового рішення є обов`язком Військової частини НОМЕР_1 , якого вона не вправі уникати.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на належне виконання рішення суду. Натомість, поставив під сумнів правильність висновків суду першої і апеляційної інстанції.
Вказане є підставою для встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання рішення суду та вирішення питання щодо накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241, 248, 256, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі №280/4378/25.
Встановити новий строк подання звіту щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі №280/4378/25 - не більше одного місяця з дня отримання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами частини п`ятої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.10.2026.
Суддя Ю.В.Калашник