ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
"06" жовтня 2026 р. справа № 300/5584/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Дубок Сергій Миколайович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 18.08.2023 по 05.09.2025 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови, зобов`язання провести перерахунок та доплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" за період з 18.08.2023 по 05.09.2025 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-IХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 9 листопада 2023 року №3460-IХ на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року №4059-IХ на 01.01.2025, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 3 грудня 2025 року №4695-IХ на 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб.
Підставою звернення до суду є бездіяльність щодо не належного нарахування та виплати грошового забезпечення з 18.08.2023 по 05.09.2025.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
17.08.2026 через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання відповідача, відповідно до якого відповідач просить позовну заяву залишити без розгляду, у зв`язку із пропуском строку на звернення до суду. В обґрунтування заявленого клопотання, зазначено, що вимоги позивача стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення. При цьому грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Відтак, з дня отримання грошового забезпечення особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, у тому числі й щодо розміру грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Ухвалою суду від 23.09.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вищезазначеної ухвали представником позивача в системі "Електронний суд" 28.09.2026 сформовано заяву про поновлення строку на звернення до суду. Обґрунтовуючи причини поважності пропуску позивачем строку звернення до суду вказав, що аналіз положень частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України свідчить про те, що визначені нею процесуальні строки на звернення до суду в справах про звільнення та про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні стосуються лише звільнених осіб. Вважає, що оскільки позивач по теперішній час проходить військову службу і з неї не звільнявся, то жодні строки звернення до суду цим позовом ним не пропущені.
Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, покладені в основу заяви, суд прийшов до висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Згідно із частинами 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Аналіз наведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (19 липня 2022 року) положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 (справа №1-7/2024(337/24)) Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Таким чином , частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже правова позиція Конституційного Суду України у рішенні від 11.12.2025 №1-р/2025 щодо неконституційності частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення КСУ відповідного рішення, тобто з 12.12.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.09.2025 № 270 ОСОБА_1 з 05.09.2025 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із вибуттям до нового місця служби - до військової частини НОМЕР_2 .
Відтак, у спірному випадку відсутній юридичний факт звільнення позивача з військової служби, з яким частина друга статті 233 КЗпП України пов`язує початок перебігу спеціального тримісячного строку для звернення до суду щодо виплати всіх сум, належних працівникові при звільненні.
У цьому контексті суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2025 у справі № 400/8927/23, відповідно до якого саме по собі виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини не свідчить про закінчення проходження ним військової служби, оскільки таке виключення може бути зумовлене, зокрема, переміщенням до іншої військової частини. Поняття виключення зі списків особового складу та звільнення з військової служби не є тотожними.
Також суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 09.07.2026 у справі № 380/24906/24, у якій за аналогічних фактичних обставин - виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв`язку з вибуттям до нового місця служби без припинення військової служби - касаційний суд застосував правові наслідки Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 та дійшов висновку про передчасність повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Таким чином, з огляду на те, що позивач не припинив військову службу, а лише був переміщений до іншого місця її проходження, спірні вимоги щодо належного йому грошового забезпечення не є вимогами про виплату сум, що належать працівникові саме при звільненні. Відтак підстав для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 233 КЗпП України та обчислення тримісячного строку з 05.09.2025 суд не вбачає.
Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, якщо позивач не порушує питання про поновлення цього строку, позов залишається без руху. При цьому за заявою позивача строк може бути поновлений, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.
Оцінивши наведені позивачем обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що навіть у разі обчислення строку звернення до суду з урахуванням тримісячного строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України до втрати нею чинності у відповідній частині, наведені позивачем обставини є достатніми для визнання причин пропуску такого строку поважними.
При цьому суд бере до уваги принцип доступу до правосуддя, гарантований статтею 55 Конституції України, а також необхідність уникнення надмірного формалізму під час застосування процесуальних строків, якщо такий формалізм може призвести до необґрунтованого позбавлення особи можливості судового захисту.
З урахуванням наведеного суд вважає, що заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню, а клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - безпідставне та задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частиною третьою статті 123 цього Кодексу, позивач не подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду або наведені ним підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними.
Оскільки позивачем відповідну заяву подано, а наведені в ній причини суд визнає поважними, передбачені пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.
Відповідно до частини 14 статті 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
1. Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.
2. У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
3. Продовжити розгляд адміністративної справи №300/5584/26 за позовною заявою позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не підлягає оскарженню.
Суддя Микитин Н.М.