ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
"06" жовтня 2026 р. справа № 300/4533/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 300/4533/25 позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку його пенсії на підставі довідок, виданих Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України за № 5к/вих./4.2/2815 від 11.03.2025, про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі відомостей довідки, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України за №5к/вих./4.2/2815 від 11.03.2025, про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі відомостей довідки, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України за №5к/вих./4.2/2815 від 11.03.2025, про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі відомостей довідки, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України за №5к/вих./4.2/2815 від 11.03.2025, про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 із обмеженням максимальним розміром та із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 за № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", без обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2025 в нарахованому розмірі без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених платежів.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 300/4533/25 - залишено без змін.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задоволено частково.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати до суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 300/4533/25.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області строк для подання звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 300/4533/25 протягом шістдесяти днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
18.09.2026 від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №300/4533/25.
Звіт обґрунтований тим, що на виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у травні 2026 року проведено перерахунок пенсії на підставі довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, а також здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2025 без обмеження максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів і з 01.03.2025 з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 209. Водночас, відповідач вказує, що за період з 01.02.2021 по 31.12.2024 заборгованість відсутня, оскільки судовим рішенням у справі № /4533/25 не було зобов`язано здійснювати виплату перерахованої за відповідними довідками пенсії без обмеження її максимальним розміром. На думку відповідача, питання правомірності такого обмеження за вказаний період не входило до предмета розгляду цієї справи та стосується інших правовідносин. Щодо виплати пенсії у 2026 році пенсійний орган зазначає, що застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1778, та проведення індексації відповідно до постанови № 236 виникли після ухвалення рішення у справі та становлять нові правовідносини, які не охоплюються предметом судового рішення у справі № 300/4533/25. Крім того, Головне управління повідомляє, що на виконання рішення суду визначено заборгованість за період з 01.01.2025 по 31.05.2026 у сумі 498 471,04 грн., а за період з 01.06.2026 по 30.09.2026 - 18 826,40 грн., яку внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень», та частину заборгованості в сумі 1 716 грн виплачено. Неможливість одночасної виплати всієї нарахованої заборгованості відповідач обґрунтовує відсутністю відповідного фінансування та бюджетних асигнувань, зазначаючи, що територіальний орган Пенсійного фонду не має повноважень самостійно збільшувати бюджетні призначення чи визначати черговість фінансування судових рішень. Відповідач посилається також на постанову Кабінету Міністрів України № 1046 від 19.08.2026, відповідно до якої видатки на виконання судових рішень розподіляються пропорційно між одержувачами в межах виділених бюджетних асигнувань. Головне управління зазначає, що зверталося до Пенсійного фонду України щодо додаткового фінансування, а Пенсійний фонд, своєю чергою, звернувся до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України щодо виділення додаткових асигнувань. Таким чином, відповідач вважає, що рішення суду виконано в частині проведення належних перерахунків та нарахування відповідних сум, а непогашення заборгованості у повному обсязі зумовлене обставинами, які не залежать від Головного управління, а саме порядком та обсягами бюджетного фінансування. У зв`язку із цим Пенсійний орган вважає, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для виконання судового рішення.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вказує на таке.
Відповідно до статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановляння ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України).
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (частина 4 статті 382-3 КАС України).
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними (абзац 2 частини 5 статті 382-3 КАС України).
Згідно з частиною десятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
Отже, суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2022 року у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11 серпня 2020 року у справі № 160/3586/19 та від 17 вересня 2024 року у справі № 200/3958/19-а.
Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду (див. зокрема постанову Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №160/13013/19).
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі №990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05 серпня 2025 року у справі № 620/15158/24, від 25 березня 2026 року у справі № 320/36568/25 та від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.
Як встановлено з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду є неналежне, на його думку, виконання відповідачем судового рішення у справі №300/4533/25.
Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивача на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі № 300/4533/25, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.
Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.
Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.
При цьому, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.
Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.
Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.
При цьому, сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.
Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
Отже, під час розгляду звіту суд має перевірити відповідність вчинених відповідачем дій саме змісту резолютивної частини рішення від 17.09.2025 у справі № 300/4533/25, не виходячи при цьому за межі встановленого цим рішенням обов`язку.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 300/4533/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі відомостей довідки, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України за №5к/вих./4.2/2815 від 11.03.2025, про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі відомостей довідки, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України за №5к/вих./4.2/2815 від 11.03.2025, про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі відомостей довідки, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України за №5к/вих./4.2/2815 від 11.03.2025, про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 за № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", без обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2025 в нарахованому розмірі без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених платежів.
На підтвердження виконання рішення відповідачем надано протоколи перерахунку пенсії.
Так, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 300/4533/25, яке набрало законної сили 19 березня 2026 року, Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.02.2021 на підставі довідки станом на 01.01.2021, внаслідок чого, загальний розмір пенсії становить 43245,67 грн., з них:
- посадовий оклад - 11440,00 грн.;
- оклад за військове звання - 1900,00 грн.;
- процентна надбавка за вислугу років 50% - 6670,00 грн.;
- середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці - 41674,63 грн.;
Загальна сума грошового забезпечення станом на 01.01.2021 становить - 61684,63 грн.
Основний розмір пенсії (70% грошового забезпечення) - 43179,24 грн., з урахуванням надбавок загальний розмір пенсії становить 43245,67 грн., до виплати 40306,15 грн.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 300/4533/25, яке набрало законної сили 19 березня 2026 року, Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.02.2022 на підставі відомостей довідки, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України за № 5к/вих./4.2/2815 від 11.03.2025, про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, внаслідок чого, загальний розмір пенсії станом на 01.02.2022 становить 54354,93 грн., з них:
- посадовий оклад - 12500,00 грн.;
- оклад за військове звання - 2080,00 грн.;
- процентна надбавка за вислугу років 50% - 7290,00 грн.;
- середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці - 55685,00грн.;
Загальна сума грошового забезпечення станом на 01.01.2022 становить - 77555,00 грн., основний розмір пенсії (70% грошового забезпечення) - 54288,50 грн., з урахуванням надбавок загальний розмір пенсії становить 54354,93 грн., до виплати 40306,15 грн.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 300/4533/25, яке набрало законної сили 19 березня 2026 року, Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки за №5к/вих./4.2/2815 від 11.03.2025, про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, ОСОБА_1 з 01.02.2023 проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого, загальний розмір пенсії станом на 01.02.2023 становить 66374,50 грн., з них:
- посадовий оклад - 13530,00 грн.;
- оклад за військове звання - 2250,00 грн.;
- процентна надбавка за вислугу років 50% - 7890,00 грн.;
- середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці - 71055,81 грн.;
Загальна сума грошового забезпечення станом на 01.01.2023 становить 94725,81 грн., основний розмір пенсії (70% грошового забезпечення) - 66308,07 грн., з урахуванням надбавок загальний розмір пенсії становить 66374,00 грн., до виплати 40306,15 грн.
Таким чином, наданими відповідачем документами підтверджується здійснення перерахунку пенсії за періоди та на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, які були визначені рішенням суду.
Разом з тим, судом у рішенні від 17.09.2025 встановлено, що з 01.02.2025 відповідачем застосовано коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, внаслідок чого, при загальному розмірі пенсії 48939,71 грн. її фактична виплата становила 29549,33 грн.
З 01.03.2025 після проведення індексації загальний розмір пенсії становив 50439,71 грн., однак, фактична виплата обмежена сумою 29549,33 грн.
За результатами оцінки відповідного правового регулювання суд дійшов висновку, що встановлення Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України № 1 додаткового механізму обмеження пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, суперечить положенням спеціального закону.
Суд, зокрема, зазначив, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови № 1, оскільки Закон № 2262-XII не передбачає такого способу обмеження розміру пенсійної виплати. У підсумку суд дійшов висновку про обов`язок відповідача нарахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою № 1.
З наданих на виконання рішення протоколів встановлено, що станом на 01.01.2025 загальний розмір пенсії позивача визначено у сумі - 67 874,50 грн., а станом на 01.03.2025 - 69 374,50 грн.
Отже, в цій частині відповідачем здійснено перерахунок пенсії відповідно до висновків суду та усунуто застосування до пенсійної виплати позивача коефіцієнтів, установлених Постановою № 1, внаслідок чого, звіт у частині виконання рішення щодо незастосування у 2025 році коефіцієнтів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 1, підлягає прийняттю.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 300/4533/25 у частині здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 на підставі відомостей довідок від 11.03.2025, а також у частині незастосування у 2025 році до пенсійної виплати коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1.
Водночас, відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 01.01.2026 розмір пенсії нараховано в сумі 69 374,50 грн., однак, до виплати 36 001,45 грн.
Тобто, надані відповідачем документи не дають суду достатніх підстав констатувати повне виконання рішення в частині встановленого судом обов`язку щодо виплати пенсії без її обмеження, оскільки після здійснення перерахунку відповідач знову визначив до фактичної виплати суму, істотно меншу за нарахований розмір пенсії.
Посилання відповідача на застосування при визначенні розміру пенсійної виплати з 01.01.2026 коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1778, саме по собі не є достатнім для висновку про належне виконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що рішенням від 17.09.2025 у цій справі вже надано правову оцінку правомірності виплати позивачу пенсії у розмірі, меншому за її нарахований розмір, внаслідок застосування додаткового механізму обмеження пенсійної виплати, та встановлено обов`язок відповідача здійснювати виплату пенсії без відповідного обмеження.
Натомість з наданих відповідачем протоколів встановлено, що після здійснення перерахунку пенсії її фактична виплата знову визначена у розмірі, істотно меншому за загальний нарахований розмір пенсії. Так, при загальному розмірі пенсії з 01.01.2026 у сумі 69 308,07 грн. до виплати визначено 36 001,45 грн., а з 01.07.2026 при загальному розмірі пенсії 71 909,50 грн. розмір фактичної виплати залишено на рівні 36 001,45 грн.
Суд вказує, що у поданому звіті відповідач не навів детального розрахунку, який би дозволяв встановити механізм формування суми 36 001,45 грн., не конкретизував, яка саме частина нарахованої пенсії та в якому розмірі не виплачується внаслідок застосування постанови Кабінету Міністрів України № 1778, а також не розмежував вплив на розмір фактичної виплати кожної з нормативних підстав, на які він посилається.
Саме по собі посилання відповідача на виникнення нових правових та фактичних підстав у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1778, без наведення відповідного розрахунку та обґрунтування механізму зменшення фактичної пенсійної виплати з 69 308,07 грн. до 36 001,45 грн., не дає суду можливості перевірити, чи є таке зменшення наслідком нових самостійних правовідносин, які не охоплювалися рішенням суду, чи фактично становить подальше обмеження розміру пенсійної виплати позивача, питання щодо якого вже було вирішено судом.
При цьому, саме на суб`єкта владних повноважень, який звітує про виконання судового рішення, покладається обов`язок надати суду достатні та належні докази, які підтверджують виконання встановленого судовим рішенням обов`язку в повному обсязі.
Окрім того, Головним управлінням в травні 2026 року на виконання рішення суду нараховано позивачу заборгованість за період з 01.01.2025 по 31.05.2026 в сумі - 498471,04 грн. Заборгованість за період з 01.06.2026 по 30.09.2026 в сумі 18826,40 грн. внесена в підсистему «Реєстр судових рішень». Також на виконання вищезазначеного рішення суду ОСОБА_1 забезпечено виплату частини заборгованості в сумі 1716,00 грн. що підтверджується витягом з підсистеми Реєстр судових рішень. Недоплачена сума заборгованості не була виплачена у зв`язку із відсутністю надходжень з Державного бюджету України.
Як на підставу невиплати вказаної заборгованості, відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України 19 серпня 2026 року за № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)».
Так, 19.08.2026 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 19.08.2026 № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)", якою визнав такою, що втратила чинність Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (Офіційний вісник України, 2025 р., № 64, ст. 4367).
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)" внесено зміни до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 р. № 157 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України і внесення змін до Порядку покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов`язаних з виплатою пенсій (Офіційний вісник України, 2025 р., № 22, ст. 1446), зокрема, постановлено доповнити Порядок пунктом 5-1 такого змісту:
«…5-1. Для здійснення розподілу бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, Фонд та його органи здійснюють облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень про призначення (перерахунок) відповідних виплат на виконання рішень суду та формують на їх підставі перелік пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду (далі перелік).
Розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рішенням суду, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Під час розподілу бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 12 пункту 4 цього Порядку, на виплату пенсій, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання органу Фонду призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом…».
Тобто, Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, яка набрала чинності 28.08.2026, визначила порядок обліку нарахованих на виконання судових рішень сум пенсій за минулий час, формування відповідного переліку та розподілу бюджетних коштів, передбачених для їх виплати. Запровадження зазначеного механізму фінансування саме по собі не свідчить про виконання рішення суду в частині фактичної виплати нарахованої позивачу заборгованості.
Разом з тим суд звертає увагу, що рішення суду у цій справі набрало законної сили 19.03.2026, тоді як постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 набрала чинності 28.08.2026.
Положеннями Постанови № 1046 розмежовано видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду та видатки на погашення заборгованості за ретроспективними судовими рішеннями, під якими розуміються судові рішення в частині нарахування (перерахунку, виплати) пенсійних сум за час, що передує даті набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Водночас, зі змісту поданого звіту та долучених до нього документів неможливо встановити, яка частина облікованої відповідачем заборгованості нарахована за період до набрання рішенням суду законної сили 19.03.2026, а яка за період після цієї дати, а також до якого саме передбаченого Порядком № 157 у редакції постанови № 1046 напряму видатків відповідачем віднесено відповідні суми та з яких правових підстав.
Крім того, відповідачем не наведено належного обґрунтування підстав, з яких після набрання рішенням суду законної сили 19.03.2026 та здійснення відповідного перерахунку пенсії різниця між нарахованим на виконання рішення суду розміром пенсії та фактично виплаченою сумою продовжувала щомісячно обліковуватися як заборгованість, а не виплачувалася позивачу у складі поточної пенсійної виплати, а також правових підстав застосування до таких сум механізму фінансування, передбаченого постановою № 1046.
За таких обставин наведене у звіті посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 саме по собі не дає суду можливості встановити належність виконання рішення суду в частині фактичної виплати нарахованих позивачу сум.
Отже, незалежно від причин, які зумовили непогашення решти заборгованості, наведені обставини об`єктивно свідчать про те, що рішення суду в частині фактичної виплати нарахованих на його виконання сум залишається виконаним не в повному обсязі.
Посилання відповідача на відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України та встановлений Постановою № 1046 механізм пропорційного розподілу бюджетних коштів може бути враховане судом при оцінці причин неповного виконання рішення суду, достатності вжитих відповідачем заходів для його виконання, а також при вирішенні питання щодо застосування заходів процесуального примусу, однак не є підставою для прийняття звіту в частині, в якій присуджені на виконання судового рішення суми фактично не виплачені.
За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
На думку суду, відсутні правові та фактичні підстави для повного прийняття звіту ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 300/4533/25, оскільки з поданого звіту та документів встановлено, що вказане судове рішення не виконано. При цьому, відповідач як суб`єкт владних повноважень не навів обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення.
За встановлених обставин, на підставі частин другої, третьої статті 382-3 КАС України суд частково приймає звіт, та додатково встановлює новий строк подання звіту - тридцять календарних днів з дня отримання відповідної ухвали.
Керуючись статтями 243, 248, 370, 382 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 300/4533/25 в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 на підставі відомостей довідок Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 11.03.2025; здійснення перерахунку пенсії у 2025 році без застосування до пенсійної виплати коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області новий строк для подання звіту суду в частині виплати пенсії без її обмеження та виплати заборгованості, нарахованої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 300/4533/25 тридцять календарних днів з дня отримання ним копії ухвали.
Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. До звіту належить додати: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення розглядається протягом десяти днів з дня його надходження і за наслідками розгляду такого звіту судом приймається рішення в порядку статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.