РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
06 жовтня 2026 року м. Рівне №460/2350/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:
визнати протиправним та скасувати Поіменний список №ПС/85 від 06.02.2026 в частині призову позивача на військову службу та направлення для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ Начальника НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України №167-ОС від 07.02.2026 "По особовому складу" в частині зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 18.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №460/2350/26. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 20.02.2026 року в задоволенні заяви адвоката Ярмольчука Віталія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про вжиття заходів забезпечення позову у справі №460/2350/26 відмовлено повністю.
Ухвалою суду від 19.03.2026 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі №460/2350/26
04.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 року №410 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №460/2350/26 дану справу передано на розгляд судді Друзенко Н.В.
Ухвалою від 08.09.2026 прийнято до розгляду справу №460/2350/26. Розгляд справи вирішено проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що він перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та у зв`язку з перебуванням на його утриманні повнолітнього сина, який є особою з інвалідністю II групи, користувався правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до протоколу комісії від 05.07.2024 №32 позивачу було надано відстрочку строком до 11.08.2024, після закінчення якої нової заяви про надання або продовження відстрочки він не подавав, нового рішення комісією не приймалося, а відомості про чинну відстрочку у відповідному реєстрі були відсутні. 06.02.2026 ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого наказом про призов на військову службу під час мобілізації його призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_2 , де відповідним наказом командира військової частини зараховано до списків особового складу та визначено таким, що приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Позивач вважає, що на момент призову мав обставини, які надавали йому право на відстрочку у зв`язку з утриманням повнолітнього сина з інвалідністю II групи, однак відповідач не забезпечив можливості реалізувати таке право та подати відповідні документи, у зв`язку із чим, не погоджуючись із його призовом на військову службу під час мобілізації та зарахуванням до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що право на відстрочку від призову під час мобілізації реалізується у заявницькому порядку шляхом подання військовозобов`язаним відповідної заяви та підтверджуючих документів, після розгляду яких уповноваженою комісією приймається рішення про надання відстрочки. Вказує, що ОСОБА_1 звертався із заявою про надання відстрочки лише один раз та відповідно до протоколу від 05.07.2024 №32 йому було надано відстрочку строком до 11.08.2024, після закінчення якої нової заяви про її надання або продовження позивач не подавав, відповідного рішення комісією не приймалося, а відомості про чинну відстрочку у реєстрі були відсутні. На думку відповідача, пред`явлення позивачем під час перебування у ТЦК та СП документів, які підтверджують можливу наявність підстав для відстрочки, не є належною реалізацією права на неї, оскільки посадові особи ТЦК та СП не уповноважені самостійно встановлювати такі підстави та приймати рішення про надання відстрочки. Крім того, відповідач зазначає, що наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації був реалізований шляхом його направлення до військової частини НОМЕР_2 та зарахування до списків особового складу, у зв`язку із чим такий наказ як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію, а його скасування не є передбаченим законом способом припинення військової служби. З огляду на наведене відповідач вважає оскаржуваний наказ правомірним та просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 прикордонний загін), у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації та на підставі відповідних документів наказом командира НОМЕР_3 прикордонного загону прийнятий на військову службу, зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення, у зв`язку із чим набув статусу військовослужбовця та приступив до проходження військової служби. Вказує, що підставою для видання наказу про зарахування військовослужбовця, призваного під час мобілізації, до списків особового складу органу Державної прикордонної служби України є відповідні іменні списки, мобілізаційне розпорядження та документи, що посвідчують особу, а початком проходження військової служби є день зарахування особи до списків особового складу військової частини. Відповідач наголошує, що наказ командира військової частини є розпорядчим актом військового управління, прийнятим на підставі та в межах наданих законом повноважень, при цьому позивачем не наведено конкретних обставин та належних обґрунтувань протиправності наказу про його зарахування до списків особового складу. Крім того, зазначає, що після набуття позивачем статусу військовослужбовця припинення військової служби здійснюється з підстав та у порядку, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З огляду на наведене відповідач вважає вимогу про скасування наказу командира військової частини необґрунтованою та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи військово-обліковими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з перебуванням на його утриманні повнолітнього сина, який є особою з інвалідністю II групи.
Відповідно до протоколу комісії від 05.07.2024 №32 ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на період дії воєнного стану, строком до 11.08.2024.
Водночас, після закінчення 11.08.2024 строку дії вказаної відстрочки позивач із новою заявою про надання або продовження відстрочки не звертався, нового рішення комісією з цього питання не приймалося, а відомості про наявність у позивача чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідному реєстрі були відсутні.
Судом встановлено, що 06.02.2026 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з наказом про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується відповідним наказом, наявним у матеріалах справи.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та визначено таким, що прийняв справи і посаду та приступив до виконання службових обов`язків за відповідною посадою.
З урахуванням наведених обставин позивач, не погоджуючись із його призовом на військову службу під час мобілізації та подальшим зарахуванням до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан в Україні триває й наразі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок військову службу" № 2232-ХІІІ Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з ч.5 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період". Цей Порядок визначає: зокрема процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
У цьому Порядку у розділі "Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення" чітко передбачено алгоритм дій ТЦК:
Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
У додатку 5 до постанови КМУ №560 Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено, що жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів:
-свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або
-рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю),
-або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним,
- або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні,
- або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України,
- а також договір про сплату аліментів на дитину.
Так, визначальною умовою для виникнення права на відстрочку за наведеною нормою є перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років за відсутності встановленого законом виключення щодо заборгованості зі сплати аліментів.
Процедуру реалізації такого права визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).
Порядком №560 передбачено, що військовозобов`язаний, який має підстави для одержання відстрочки, подає заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, а комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Таким чином, розгляд заяви про надання відстрочки не зводиться виключно до формальної констатації наявності чи відсутності окремого документа. На комісію покладено обов`язок дослідити подані військовозобов`язаним документи у їх сукупності, встановити юридично значимі обставини та надати їм належну оцінку з огляду на конкретну підставу для відстрочки, на яку посилається заявник.
Спір у цій справі фактично зводиться до вирішення питання про те, чи існували станом на 06.02.2026 правові перешкоди для призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації з огляду на посилання останнього на право на відстрочку у зв`язку з перебуванням на його утриманні повнолітнього сина, який є особою з інвалідністю II групи.
Суд звертає увагу, що для вирішення цього спору необхідно розмежовувати наявність передбачених законом життєвих обставин, які потенційно можуть становити підставу для відстрочки від призову під час мобілізації, та належну реалізацію військовозобов`язаним права на таку відстрочку у встановленому законодавством порядку.
Саме по собі існування обставини, з якою закон пов`язує можливість отримання відстрочки, не в усіх випадках є тотожним наявності в особи належним чином оформленої та чинної відстрочки на конкретну дату. Законодавством визначено спеціальну процедуру оформлення такого права, дотримання якої має юридичне значення як для військовозобов`язаного, так і для територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Механізм реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначений, зокрема, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
У редакції Порядку №560, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язаний мав можливість реалізувати відповідне право у визначений цим Порядком спосіб, зокрема шляхом подання заяви та підтвердних документів через центр надання адміністративних послуг, а за наявності відповідної технічної можливості окремі відстрочки могли оформлюватися автоматично на підставі відомостей державних реєстрів після створення військовозобов`язаним відповідного запиту через електронний кабінет. Порядок №560 також визначав процедуру розгляду заяви, прийняття рішення та внесення відомостей про відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Поряд із цим Порядок №560 передбачав, що до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний, який у встановленому порядку звернувся із заявою про надання відстрочки, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Отже, законодавець пов`язав виникнення відповідних процедурних гарантій не лише з фактичним існуванням певної сімейної обставини, а й з належним ініціюванням процедури реалізації права на відстрочку у передбачений законодавством спосіб.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 раніше реалізовував право на відстрочку від призову під час мобілізації. Так, відповідно до протоколу комісії від 05.07.2024 №32 позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 11.08.2024.
Отже, зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що рішення компетентного органу, на яке посилається позивач як на підтвердження реалізації свого права на відстрочку, містило конкретно визначений строк її дії - до 11.08.2024.
Водночас спірний призов позивача відбувся 06.02.2026, тобто більш ніж через рік після закінчення строку, безпосередньо зазначеного у протоколі від 05.07.2024 №32.
Як вбачається з матеріалів справи та відзиву ІНФОРМАЦІЯ_1 , після 11.08.2024 ОСОБА_1 із новою заявою про надання відстрочки не звертався, нового рішення про надання йому відстрочки компетентним органом не приймалося, а станом на дату призову відомості про чинну відстрочку позивача у відповідному реєстрі були відсутні.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що до 06.02.2026 позивач подав через центр надання адміністративних послуг заяву про надання відстрочки з відповідними підтвердними документами або створив передбачений Порядком №560 запит на автоматичне оформлення відстрочки через електронний кабінет та що на момент прийняття рішення про його призов відповідна процедура перебувала на розгляді.
Суд ураховує, що станом на дату спірних правовідносин Порядок №560 дійсно передбачав механізм автоматичного продовження раніше оформлених відстрочок у разі продовження строку проведення мобілізації за умови збереження законних підстав та наявності відповідних відомостей у Реєстрі або можливості їх підтвердження шляхом електронної інформаційної взаємодії. Водночас саме по собі запровадження такого механізму не дає суду підстав вважати будь-яку відстрочку, яка колись була надана військовозобов`язаному, безстроковою та чинною незалежно від відомостей Реєстру й установлених обставин її оформлення.
У межах цієї справи доказів фактичного автоматичного продовження відстрочки ОСОБА_1 , наданої протоколом від 05.07.2024 №32 до 11.08.2024, до дати його призову 06.02.2026 суду не надано. Навпаки, відповідно до наявних матеріалів справи на момент прийняття рішення про призов відомості про чинну відстрочку позивача у Реєстрі були відсутні.
За таких обставин суд відхиляє доводи позивача про те, що сам факт перебування на його утриманні повнолітнього сина, який є особою з інвалідністю II групи, безвідносно до встановленої процедури реалізації відповідного права унеможливлював його призов 06.02.2026.
Суд наголошує, що предметом доказування у цій справі є не абстрактне питання про те, чи могли сімейні обставини позивача за певних умов бути законною підставою для отримання відстрочки, а правомірність його призову за конкретного юридичного стану, який існував на 06.02.2026.
У цьому контексті суд не заперечує можливості існування у позивача матеріально-правової підстави для отримання відстрочки. Однак наявність такої підстави покладає на військовозобов`язаного необхідність реалізувати відповідне право у спосіб, визначений законодавством, якщо відстрочка не була належним чином оформлена або автоматично продовжена в установленому порядку.
Посилання позивача на те, що під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_2 він повідомляв посадових осіб про наявність у нього сина з інвалідністю II групи та пред`являв відповідні документи, наведеного висновку не спростовують.
Як правильно зазначено відповідачем у відзиві, повідомлення посадових осіб ТЦК та СП про певні сімейні обставини, усне заявлення про наявність права на відстрочку або безпосереднє пред`явлення окремих документів не є тотожними належному зверненню за оформленням відстрочки у порядку, встановленому Порядком №560.
Поряд із цим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що до моменту прийняття рішення про призов позивач належним чином ініціював процедуру оформлення відстрочки, а відповідач відмовився прийняти подану у встановленому порядку заяву чи іншим чином перешкодив розгляду вже поданої заяви.
Доводи позивача про те, що його доставлення до ТЦК та СП позбавило можливості звернутися до центру надання адміністративних послуг, також не підтверджують протиправності оскаржуваного рішення про призов, оскільки позивачем не надано доказів вчинення ним у період після припинення дії відстрочки, визначеної протоколом від 05.07.2024 №32, та до 06.02.2026 належних дій, спрямованих на оформлення відстрочки у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, між закінченням зазначеного у протоколі №32 строку відстрочки 11.08.2024 та призовом позивача 06.02.2026 минув значний проміжок часу, протягом якого позивач не вчинив передбачених законодавством дій, спрямованих на оформлення відстрочки, та не пересвідчився у наявності в Реєстрі відомостей про чинну відстрочку.
Суд зауважує, що військовозобов`язаний, який вважає, що має передбачену законом підставу для відстрочки, не звільняється від необхідності належної реалізації такого права у встановленому порядку. Покладення виключно на територіальний центр комплектування та соціальної підтримки обов`язку самостійно встановлювати всі можливі сімейні обставини кожного військовозобов`язаного незалежно від його звернення фактично нівелювало б передбачену Порядком №560 процедуру оформлення відстрочки.
Отже, сукупність встановлених обставин свідчить про те, що станом на 06.02.2026 у ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні документально підтверджені відомості про наявність у ОСОБА_1 чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також відсутні відомості про подану та не розглянуту в установленому порядку заяву про її надання, наявність якої створювала б передбачену Порядком №560 тимчасову заборону на призов особи до прийняття рішення компетентною комісією.
За наведених обставин суд не встановив правових підстав вважати, що включення ОСОБА_1 до Поіменного списку №ПС/85 від 06.02.2026 та його направлення для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 здійснено всупереч наявній у нього на цю дату чинній відстрочці.
Тому доводи позивача про протиправність Поіменного списку №ПС/85 від 06.02.2026 в частині його призову ґрунтуються на ототожненні потенційної наявності матеріально-правової підстави для отримання відстрочки із фактом належної реалізації та оформлення такого права на момент призову, що, з огляду на встановлені судом обставини, є помилковим.
Відтак суд доходить висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування Поіменного списку №ПС/85 від 06.02.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу та направлення його для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 задоволенню не підлягає.
Щодо вимог, заявлених до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 прикордонний загін), суд зазначає наступне.
Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
З матеріалів справи вбачається, що після призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації його направлено до військової частини НОМЕР_2 .
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 07.02.2026 №167-ОС «По особовому складу» ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на відповідні види забезпечення.
Як зазначено НОМЕР_3 прикордонним загоном у відзиві, відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, є, зокрема, іменні списки, мобілізаційне розпорядження та документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Отже, наказ начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.02.2026 №167-ОС у спірній частині був прийнятий як наслідок реалізації рішення про призов позивача та його фактичного направлення до відповідної військової частини.
При цьому судом у межах розгляду цієї справи не встановлено протиправності призову ОСОБА_1 , оформленого Поіменним списком №ПС/85 від 06.02.2026.
Доказів того, що на момент прибуття позивача до військової частини НОМЕР_2 у начальника НОМЕР_3 прикордонного загону були правові підстави відмовитися від його зарахування до списків особового складу, матеріали справи не містять.
Так само позивачем не наведено самостійних порушень, допущених НОМЕР_3 прикордонним загоном при виданні наказу №167-ОС, які не були б пов`язані з його доводами щодо незаконності попереднього призову.
Таким чином, оскільки суд не встановив протиправності рішення про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, відсутні й правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 07.02.2026 №167-ОС «По особовому складу» в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Окремо суд враховує, що внаслідок реалізації рішення про призов та зарахування до списків особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця, а правовідносини щодо подальшого проходження та припинення ним військової служби регулюються спеціальними нормами Закону №2232-XII та відповідними положеннями про проходження військової служби.
Статтею 26 Закону №2232-XII визначено підстави звільнення військовослужбовців з військової служби. Відтак припинення військової служби після набуття особою статусу військовослужбовця здійснюється у встановленому законом порядку та за наявності передбачених законом підстав.
У цьому контексті суд погоджується з доводами відповідачів у тій частині, що саме по собі скасування реалізованого акта про призов не підміняє передбаченої законом процедури звільнення з військової служби.
Разом з тим визначальним для вирішення цієї справи є те, що судом не встановлено протиправності самого призову позивача. Тому вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу є похідною від вимог про визнання протиправними та скасування Поіменного списку №ПС/85 від 06.02.2026 та наказу №167-ОС від 07.02.2026.
Оскільки правові підстави для задоволення основних позовних вимог відсутні, відсутні й підстави для задоволення похідної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що матеріали справи підтверджують надання ОСОБА_1 у минулому відстрочки відповідно до протоколу від 05.07.2024 №32 строком до 11.08.2024. Водночас станом на 06.02.2026 доказів наявності у позивача чинної оформленої відстрочки, її фактичного продовження в установленому Порядком №560 порядку або перебування на розгляді належно поданої ним заяви про надання відстрочки матеріали справи не містять.
Наявність у позивача повнолітнього сина з інвалідністю II групи могла бути юридично значущою обставиною для вирішення питання про надання відстрочки за умови відповідності всім установленим законом критеріям, однак така обставина сама по собі не спростовує встановленого судом факту відсутності станом на дату призову належним чином оформленої чинної відстрочки та не свідчить про протиправність дій відповідачів.
Позивач, будучи обізнаним про строк раніше наданої йому відстрочки, не вчинив усіх належних та необхідних відповідно до законодавства дій для реалізації відповідного права до моменту його призову, а доказів протиправного перешкоджання відповідачем реалізації такого права до прийняття рішення про призов суду не надано.
За таких обставин суд доходить висновку, що включення ОСОБА_1 до Поіменного списку №ПС/85 від 06.02.2026 та його направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 здійснено за відсутності підтвердженої на цю дату чинної відстрочки від призову під час мобілізації, а тому підстав для визнання такого рішення протиправним та його скасування судом не встановлено.
Відповідно, відсутні правові підстави і для визнання протиправним та скасування наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 07.02.2026 №167-ОС «По особовому складу» в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , а також для зобов`язання військової частини НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу.
З огляду на встановлені обставини справи, досліджені докази та наведене правове регулювання, суд доходить висновку, що відповідачами при прийнятті оскаржуваних рішень не допущено порушення прав позивача у спосіб, про який зазначено у позовній заяві, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Поіменного списку №ПС/85 від 06.02.2026 у відповідній частині, визнання протиправним та скасування наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 07.02.2026 №167-ОС у відповідній частині та зобов`язання військової частини НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Правові підстави для відшкодування позивачу судового збору відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування Поіменного списоку №ПС/85 від 06 лютого 2026 року в частині призову гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_4 , на військову службу та направлення для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування Наказу Начальника НОМЕР_3 Прикордонного Загону Державної Прикордонної Служби України №167-ОС від 07 лютого 2026 року «По особовому складу» в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 06 жовтня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Суддя Н.В. Друзенко