№ 207/5780/24
№ 2/207/50/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м.Кам`янське
Південний районний суд міста Кам`янського у складі:
головуючого судді Бушанської О.В.
за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.
позивача (за первісним позовом) ОСОБА_1
представника позивача (за первісним позовом) ОСОБА_2
представника відповідача (за первісним позовом) ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду порядку справу загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_4
про стягнення аліментів
та за зустрічним позовом ОСОБА_4
до ОСОБА_1
третя особа Південний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)
про оспорювання батьківства
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду за позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 25 жовтня 2024 року і до повноліття дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 02 липня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. Після одруження відповідач виявив бажання удочерити доньку позивачки та надати їй своє прізвище та по батькові. Після чого донька позивачки ОСОБА_6 стала ОСОБА_7 . Шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано 22 грудня 2022 року. Після розірвання шлюбу позивачка разом з відповідачем подали заяву до Південного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про зміну прізвища їхньої доньки з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 .
Відповідач після розірвання шлюбу припинив брати участь у вихованні та утриманні доньки. Позивачка не може забезпечити належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні частини з усіх видав заробітку.
Ухвалою суду від 28.10.2024 відкрито провадження у даній справі; призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 02.12.2024 на 10:30 годин.
02.12.2024 розгляд справи відкладено до 18.12.2024 до 13:30 годин.
17.12.2024 ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_10 , третя особа Південний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оспорювання батьківства, в якій заявник просить виключити відомості про ОСОБА_4 , як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 09 вересня 2014 року за №444.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 знав ОСОБА_1 дуже давно, адже все життя проживали поруч в одному будинку, проводили час в одній компанії знайомих. Орієнтовно, десь восени чи взимку 2013 року у них зав`язалися стосунки як дівчини та хлопця, але продовжувались вони не довго, і вони розійшлись. Потім, ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_1 народила доньку. Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 0[телефон приховано] від 07.07.2021 року відомості про батька дитини зазначені відповідно до ст. 135 СК України. Згідно розмов, які він чув від спільних друзів, батьком дитини був хлопець, який мав стосунки з ОСОБА_1 після припинення їх відносин.
24.02.2022 почалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію нашої країни. 13.04.2022 ОСОБА_4 був призваний на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період до Національної гвардії України. Після неодноразової участі в бойових діях на Запорізькому, Херсонському та Донецькому напрямках, ОСОБА_4 було надано відпустку і він приїхав на декілька днів додому. Після всього пережитого та розмов зі своїми побратимами про дружин, дітей які їх чекали вдома, позивачу також хотілося відчути що його хтось чекає вдома. Під час відпустки він зустрів ОСОБА_1 , яка почала його підтримувати і вони за декілька днів до його повернення на фронт побралися. Крім того, вона повідомила йому, що її донька є його рідною по крові дитиною і він не задумуючись вирішив визнати батьківство, а тому у період їхнього шлюбу і за їх спільною заявою було внесено відповідні зміни до актового запису про народження дитини. Миттєвість прийняття рішення підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 02.07.2022 та повторною видачею свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після повернення ОСОБА_4 з відпустки до військової частини, стосунки між ним і ОСОБА_1 почали погіршуватися. Йому почали дзвонити друзі та знайомі, які розповідали, що зі слів останньої вона навмисно повідомила йому про батьківство, адже розраховувала, що він отримує значні кошти за службу і на які вона зможе забезпечувати себе і свою дитину. Крім того, і сама ОСОБА_1 почала йому говорити, що народжена нею донька не є його рідною дитиною.
03.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська з позовною заявою про розірвання шлюбу. 19.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою про оспорювання батьківства. У вказаних позовних заявах вона стверджувала, що її донька народжена від іншого чоловіка, а ОСОБА_4 лише виявив бажання надати своє прізвище її доньці. Однак, вказане не відповідає дійсності, адже відповідачка його переконувала, що дитина дійсно народжена від їх стосунків у минулому.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 перебуває на військовій службі, вказані судові справи розглядались без його участі, але він неодноразово пропонував ОСОБА_1 провести ДНК-експертизу для підтвердження чи спростування батьківства, однак в судовій справі так і не було призначено вказану експертизу.
Перебуваючи у відпустці з 21.10.2024 по 27.10.2024 він дізнався, що ОСОБА_1 відмовлено в задоволені позовних вимог щодо оскарження батьківства.
В подальшому йому на мобільний номер телефона прийшов виклик до суду з питання стягнення з нього аліментів. З позовними вимогами про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не погоджується, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. На підставі викладеного вище, у ОСОБА_4 виникла необхідність з зверненням з зустрічною позовною заявою про оспорювання батьківства.
18.12.2024 розгляд справи відкладено до 23.01.2025 до 11:00 годин.
Ухвалою суду від 23.01.2025 прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Південний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оспорювання батьківства. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину. Призначено підготовче судове засідання на 27.02.2025 на 11:20 годин.
У відзиві на зустрічну позовну заяву, ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своєї правової позиції ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_4 разом з представником адвокатом Таліпова А.Г. виклали недостовірні факти та надали неправдиву інформацію до суду для навмисного затягування розгляду справи за первісним позовом та таким чином намагаються уникнути відповідальності по сплаті аліментів.
В зустрічному позові зазначається, що орієнтовно, десь восени чи взимку 2013 року між позивачем та відповідачем зав`язалися стосунки як дівчини та хлопця, але продовжувались вони недовго, і вони розійшлись. Адже жодними доказами це не підтверджено, оскільки таких стосунків у зазначений період не існувало.
Також, ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_1 повідомила йому, що її донька є його рідною по крові дитиною і він не задумуючись вирішив визнати батьківство, а тому у період їхнього шлюбу і за їх спільною заявою було внесені відповідні зміни до актового запису про народження дитини, що теж не відповідає дійсності, оскільки у своїй заяві до суду по справі №207/209/23 він зазначив про те, що був обізнаний та в суді Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області це було встановлено .
У своїй заяві від 13 березня 2023 року яку було подано до суду по справі №207/209/23 він зазначає наступне: "Хочу повідомити суд про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримую у повному обсязі та про те, що я ОСОБА_4 не являюся кровним батьком її доньки ОСОБА_7 . Також повідомляю про те, що у подальшому житті і вихованні ОСОБА_7 не буду приймати участі. Відсутність кровного споріднення між мною ОСОБА_4 та ОСОБА_7 підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України".
Отже із змісту даної заяви вбачається, що ОСОБА_4 не є батьком дитини та усвідомлював усі правові наслідки коли визнавав себе батьком. Тому зараз уникаючи відповідальності взятої на себе як батька намагається суд вести в оману про свою наївність та необізнаність.
ОСОБА_4 знав про те, що не являється батьком доньки ОСОБА_1 підтверджується заявою до Південного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Відсутність кровного споріднення між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народженням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Також, ОСОБА_1 зазначає, що до одруження з ОСОБА_4 ніяких відносин з ним не мала та спільний побут з ним не вела.
27.02.2025 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 17.03.2025 до 13:00 годин.
Ухвалою суду від 17.03.2025 клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Таліпової Альони Георгіївни про призначення у справі судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи- задоволено. Призначено у справі судово-біологічну (судово-генетичну) експертизу, проведення якої доручити експертам Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" Дніпропетровської обласної ради. На вирішення експерта поставити наступне питання: чи є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком по відношенню до малолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області. Провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи та/або повернення матеріалів справи до суду.
Ухвалою суду від 27.06.2025 поновлено провадження у даній справі; підготовче судове засідання призначено на 19.08.2025 на 10:30 годин.
19.08.2025 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 15.09.2025 до 11:00 годин.
15.09.2025 розгляд справи відкладено до 06.11.2025 до 11:00 годин.
06.11.2025 розгляд справи відкладено до 09.12.2025 до 11:00 годин.
Ухвалою суду від 09.12.2025 закрито підготовче засідання у даній справі та призначено справу до розгляду по суті на 20.01.2026 на 13:00 годин.
20.01.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку з відсутністю світла в приміщенні суду, розгляд справи відкладено до 26.02.2026.
Ухвалою суду від 26.02.2026 клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Таліпової Альони Георгіївни про зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_4 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Південного районного суду міста Кам`янського від 26.02.2026 року про зупинення провадження - скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою суду від 28.07.2026 поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 25.08.2026 на 11:00 годин.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити, оскільки на момент реєстрації себе батьком дитини, відповідач знав, що він не є батьком, тому не може звертатися до суду з позовом про оспорювання батьківства.
Представник відповідача підтримала зустрічні позовні вимоги, у задоволенні первісного позову просила відмовити, зазначивши, що ОСОБА_4 мав з ОСОБА_1 довготривалі стосунки, які почалися восени чи взимку 2013 року. Коли він перебував у відпустці, ОСОБА_1 сказала йому, що донька йому рідна, тому він, маючи бажання бути комусь потрібним, вступив у шлюб з ОСОБА_1 та визнав ОСОБА_11 своєю донькою. Під час розгляду справи №207/209/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Південний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про оспорювання батьківства, заява про визнання позовних вимог від його імені була складена представником ОСОБА_1 , при цьому він не пам`ятає факт підписання ним цієї заяви.
Крім того, представник відповідача зазначила, що батьку відповідача 23.10.2025 було встановлено інвалідність першої групи. Вказана обставина має безпосереднє значення для вирішення первісного позову про стягнення аліментів, оскільки відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що вона працює начальником Південного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. У липні 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу, вони звернулися із заявою про визнання батьківства. Народження дитини було зареєстровано згідно з ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (за заявою матері). Під час реєстрації батьківства, вона звернула увагу ОСОБА_4 на те, що під час реєстрації народження, дитина була зареєстрована як ОСОБА_6 , хоча у більшості випадків під час реєстрації дитини згідно ч.1 ст.135 СК України, мати зазначає по батькові від імені біологічного батька дитини. ОСОБА_4 було роз`яснено, що він має право звернутися до суду з позовом про усиновлення дитини, але він сказав, що бажає визнати себе батьком дитини. ОСОБА_4 було роз`яснено, що якщо він не є біологічним батьком дитини, він не може в подальшому оспорювати цей факт. Під час подання заяви про визнання батьківства, він розумів, що не є біологічним батьком дитини.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_13 пояснила, що знайома з ОСОБА_1 з 2006 року, вони разом навчались. З 2010 року ОСОБА_14 зустрічалась з ОСОБА_15 . У 2013 році він цих відносин у ОСОБА_14 народилась донька, яку вона хрестила та є її хрещеною. У 2013 році ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не зустрічалися. ОСОБА_1 познайомила її з ОСОБА_4 у травні 2022 року та запросила на їх весілля. ОСОБА_16 визнав себе батьком дитини ОСОБА_1 . Зі слів ОСОБА_14 їй відомо, що він хотів мати повноцінну сім`ю, тому визнав себе батьком дитини.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона знайома з ОСОБА_4 з 2008 року, вони проводили час в одній компанії друзів, між ними склалися гарні відносини. В цій компанії була і ОСОБА_18 , вони спілкувались між собою. У 2010 році ОСОБА_4 казав їй, що проводить час з ОСОБА_14 у нього вдома, вони разом дивляться фільми. Вони не зустрічались, а інколи проводили разом час. У 2022 році ОСОБА_4 прийшов у відпустку та одружився з ОСОБА_14 . ОСОБА_4 казав їй, що це його дитина і він хоче дати їй своє прізвище.
Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 04.07.2022 Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що зроблено актовий запис №444. У графі батьки міститься запис: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 .
Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.12.2022 у справі № 207/3098/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу - задоволено повністю. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 02 липня 2022 року Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 235 - розірвано.
Вказаним рішенням встановлено, що від шлюбу сторони спільних дітей не мають. Після одруження відповідач виявив бажання надати своє прізвище та по батькові неповнолітній доньці позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після чого вона стала ОСОБА_7 . 04.07.2022 року на підставі заяви були внесені зміни у відомості про дитину ОСОБА_6 та було замінено на ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 15.03.2023 Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що зроблено актовий запис №444. У графі батьки міститься запис: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 .
Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24.03.2023 у справі №207/209/23 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Південний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про оспорювання батьківства - відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що посилання позивача на застосування ст.136 СК України, як підстави для подання нею позову є безпідставним оскільки дана норма передбачає право звернення до суду з позовом саме особою записаною батьком дитини, тобто відповідачем, а не матір`ю. Це є правом відповідача, яке виникло у нього 15.02.2023, тобто після отримання ухвали суду та копії позовної заяви, а не його обов`язком, але відповідач по справі, який є особою яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень своє батьківство не оспорює, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що позовні вимоги обгрунтовані посиланням на відстутність кровного споріднення між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву щодо розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.
Відповідно до висновку експерта №155-МГ від 29.05.2025, громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто Батьківство громадянина ОСОБА_4 у відношенні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключається. За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами сьомою та восьмою ст.7 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 179 СК України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).
За приписами ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.
Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що встановлення батьку відповідача інвалідності першої групи має безпосерднє значення для вирішення первісного позову про стягнення алміентів, оскільки у даному випадку представником відповідача не надано належних та допустимих доказів в підтвердження факту надання відповідачем його батькові постійної матеріальної допомоги, яка є основним джерелом існування останнього.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги матеріальне становище відповідача, а також те, що він є військовослужбовцем та отримує грошове забезпечення, інших осіб на утриманні не має, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 25 жовтня 2024 року і до повноліття дитини.
При цьому суд зауважує, що стягнення аліментів у заявленому позивачем розмірі відповідає вимогам закону та, в першу чергу інтересам дитини, не порушує права сторін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо вимоги зустрічних позовних вимог про оспорювання батьківства, суд враховує наступне.
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі "Хант проти України", заява №31111/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина перша статті 2 СК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
У статті 7 СК України закріплено, що загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17).
За вимогами статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
У частинах першій-другій статті 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу (частина п`ята статті 136 СК України).
Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини.
Вважається, що під час прийняття рішення про "оформлення" свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.
Водночас законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо).
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду 19 червня 2024 року у справі № 940/919/22, від 10 січня 2024 року у справі №332/1618/22, від 29 січня 2025 року у справі № 216/3526/16-ц, від 01 квітня 2026 року у справі №740/8454/23.
Верховний Суд у постанові від 17 березня 2020 року в справі № 606/2142/18 зазначив, що під час вирішення справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі. За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.
ЄСПЛ зазначив у справі «Йевремович проти Сербії», що у відповідності до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).
Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII).
Отже, при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.
З урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 20 березня 2019 року у справі №127/25686/17, від 06 травня 2020 року у справі №641/2867/17-ц, від 22 грудня 2020 року у справі №127/25686/17, від 05 лютого 2021 року у справі №615/483/20, від 11 січня 2023 року у справі №172/1206/21.
За приписами ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_4 зустрічався із ОСОБА_1 у 2010 році, оскільки зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що стосунки між ними зав`язалися десь восени чи взимку 2013 року.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи проти заявлених ОСОБА_4 вимог, надала суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обізнаності позивача за зустрічним позовом під час подання заяви про визнання батьківства стосовно ОСОБА_5 про відсутність кровного споріднення між ним та дитиною, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про оспорювання батьківства.
Вказане відповідає найкращими інтересами дитини, забезпечують баланс між інтересами дитини та позивачем за зустрічним позовом, узгоджуються з чинним законодавством та сталою практикою ЄСПЛ.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за первісним позовом, суд враховує, що позивач при пред`явлені первісного позову була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача за первісним позовом - ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст.141, 258-259, 263-265, 268, 279, 354, 355,430 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 25 жовтня 2024 року і до повноліття дитини.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Південний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оспорювання батьківства - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Бушанська