ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позову без розгляду
06 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа №600/981/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача, адвоката Непочатих Вікторії Володимирівни, про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
06.03.2026 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач), поданий його представником - адвокатом Лимаревою Нелею Анатоліївною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії, оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 17.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 02.07.2026 витребувано від військової частини НОМЕР_1 матеріали службового розслідування за фактом відсутності позивача на військовій службі, а від Міністерства оборони України - історію дій у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" щодо персональних даних позивача за період з 01.08.2024 по 02.07.2026. Витребувані докази надійшли до суду 30.07.2026 та 03.08.2026.
Ухвалою суду від 24.09.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки після відкриття провадження у справі суд встановив пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, а висновок про дотримання цього строку, з якого суд виходив під час відкриття провадження, - передчасним. Цією ухвалою відповідно до частини першої статті 123 КАС України запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших, ніж наведені в позовній заяві, підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.
01.10.2026, у встановлений судом строк, представник позивача - адвокат Адвокатського бюро "Непочатих та ІНФОРМАЦІЯ_4 " Непочатих Вікторія Володимирівна подала заяву про поновлення строку звернення до суду. У заяві зазначено, що про призов на військову службу під час мобілізації 05.08.2024, набуття статусу військовослужбовця та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач дізнався лише з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 на адвокатський запит від 25.02.2026 № 1504. Крім того, представник позивача стверджує, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 незаконно утримували позивача та перемістили його до невідомого місця, де згодом відпустили.
Розглянувши заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з абзацом першим частини другої цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" призов на військову службу під час мобілізації визначено одним зі способів прийняття громадян на військову службу. Отже, накази про призов позивача під час мобілізації та про зарахування його до списків особового складу військової частини є актами про прийняття на публічну службу; постанова військово-лікарської комісії про придатність до військової служби є обов`язковим етапом процедури призову; вимога про зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби стосується проходження та припинення публічної служби. Відтак усі позовні вимоги охоплюються категорією спорів, визначеною частиною п`ятою статті 122 КАС України, і до них застосовується спеціальний місячний строк звернення до суду.
Позивач оскаржує довідку військово-лікарської комісії від 04.08.2024 № 98/1686, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.08.2024 № 335 про призов позивача на військову службу та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2024 № 225 в частині зарахування його до списків особового складу частини. До суду з цим позовом позивач звернувся 06.03.2026.
Доводи заяви про те, що позивач дізнався про оскаржувані рішення лише з відповіді на адвокатський запит від 25.02.2026 № 1504, по суті повторюють доводи позовної заяви про дотримання строку звернення до суду, які суд відхилив в ухвалі від 24.09.2026 як спростовані зібраними у справі доказами. Нових доказів на підтвердження цих обставин заява не містить. Разом з тим суд повторно перевіряє зазначені доводи з урахуванням усіх матеріалів справи.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 04.08.2024 №98/1686 та карткою обстеження та медичного огляду від 04.08.2024 №1573-5774-7167-3135 позивача визнано придатним до військової служби.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.08.2024 №335 позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено у складі команди до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2024 №225 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. З акта службового розслідування вбачається, що позивач проходив підготовку як курсант 3 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 та проживав у наметі на території частини. Отже, позивач особисто прибув до військової частини, був включений до її особового складу та розпочав проходження військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2024 №6132 за фактом самовільного залишення військової частини 07.08.2024 солдатом ОСОБА_1 призначено службове розслідування. В акті службового розслідування, затвердженому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 № 6348, зафіксовано, що 07.08.2024 о 09:00 під час контрольної перевірки особового складу курсантів солдата ОСОБА_1 не виявлено, у наметі, де він проживав, його не було, пошуки на території частини результатів не дали, мобільний телефон військовослужбовця вимкнено, на час завершення службового розслідування його місцезнаходження невідоме.
Наведене узгоджується з доказом, поданим самим позивачем, - квитком на потяг сполученням м. Здолбунів Рівненської області (відправлення 07.08.2024 о 21:30) - м. П`ятихатки Кам`янського району Дніпропетровської області (прибуття 08.08.2024 о 09:28). Військова частина НОМЕР_1 дислокується у АДРЕСА_1 , на відстані близько 50 км від м. Здолбунів. Отже, власний доказ позивача підтверджує його перебування 07.08.2024, тобто в день встановлення його відсутності у військовій частині, у Рівненській області, де дислокується військова частина, до якої його було направлено. Пояснень щодо іншої мети перебування у цьому регіоні позивач не надав.
Сукупність належних, допустимих, достовірних та взаємно узгоджених доказів підтверджує, що позивач був призваний на військову службу, прибув до військової частини, зарахований до її особового складу та розпочав проходження служби. З огляду на це про накази про призов і зарахування до списків особового складу, а також про їхні правові наслідки позивач дізнався не пізніше 06.08.2024.
Про постанову військово-лікарської комісії, яка стала підставою для призову, позивач повинен був дізнатися не пізніше цієї ж дати. Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, призову підлягають лише особи, визнані військово-лікарською комісією придатними до військової служби. Отже, будучи обізнаним про свій призов, позивач повинен був дізнатися і про те, що щодо нього прийнято постанову військово-лікарської комісії про придатність до військової служби.
Відповідно до статті 120 КАС України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Отже, місячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався 07.08.2024 і сплив 06.09.2024. Позов подано 06.03.2026, тобто з пропуском строку на один рік і шість місяців.
Навіть за умови застосування загального шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, такий строк сплив 06.02.2025, тобто більш ніж за рік до звернення позивача до суду. Таким чином, висновок про пропуск строку звернення до суду не залежить від того, який із цих строків підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Отримання представником позивача відповіді на адвокатський запит від 25.02.2026 № 1504 не впливає на початок перебігу строку. Наявність у позивача копій оскаржуваних рішень або відомостей про їх реквізити не є передумовою звернення до суду: відповідно до статті 80 КАС України учасник справи, який не може самостійно подати доказ, вправі заявити клопотання про його витребування судом. Це підтверджується й обставинами цієї справи, у якій оскаржувані накази витребувано судом від відповідачів. Так само не має значення для початку перебігу строку оновлення 06.02.2026 даних у застосунку "Резерв+", на яке представник позивача посилався в позовній заяві, оскільки фактична обізнаність позивача про оскаржувані рішення підтверджується іншими доказами.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг", наданими Міністерством оборони України, відомості про призов позивача на військову службу під час мобілізації внесено до реєстру 19.08.2024. Отже, ці відомості містилися в реєстрі більш ніж за сімнадцять місяців до 06.02.2026, а їх відображення в застосунку "Резерв+" не є новою обставиною, з якою пов`язується початок перебігу строку звернення до суду. Навіть якби початок перебігу строку пов`язувався з датою внесення відомостей до реєстру, місячний строк звернення до суду сплив би 19.09.2024, а шестимісячний - 19.02.2025.
Договір про надання правової допомоги позивач уклав лише 12.01.2026, тобто більш ніж через шістнадцять місяців після спливу строку звернення до суду. Звернення до адвоката та вчинення ним дій зі збирання інформації за межами строку звернення до суду не поновлюють цей строк і не змінюють початку його перебігу. Доказів вчинення позивачем будь-яких дій, спрямованих на захист своїх прав, у період з 07.08.2024 до 12.01.2026 матеріали справи не містять.
Доводи представника позивача про незаконне утримання позивача працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 і переміщення його до невідомого місця стосуються правомірності дій відповідача під час призову, тобто суті спору, і на стадії вирішення питання про поновлення строку звернення до суду оцінці по суті не підлягають. Водночас для цілей статті 122 КАС України ці доводи не підтверджують, а спростовують твердження позивача про необізнаність. Посилаючись на примусове доставлення та утримання працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки, позивач визнає, що в серпні 2024 року йому було відомо про вчинення щодо нього дій, пов`язаних з призовом на військову службу. Таке твердження є несумісним із доводом про те, що про призов позивач дізнався лише з відповіді на адвокатський запит від 25.02.2026.
Крім того, навіть за умови існування таких обставин вони могли б перешкоджати зверненню до суду лише на час утримання. Згідно з квитком на потяг, поданим самим позивачем, 07.08.2024 о 21:30 він здійснював поїздку залізничним транспортом з м. Здолбунів до м. П`ятихатки Дніпропетровської області, тобто з цієї дати вільно пересувався та жодних обмежень не зазнавав. Отже, наведені обставини не пояснюють неподання позову протягом наступних дев`ятнадцяти місяців.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Доказів звернення позивача до Національної поліції України, Державного бюро розслідувань чи органів прокуратури із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, як і відомостей про внесення таких відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, позивач не надав. За таких обставин твердження про застосування до позивача примусу ґрунтуються виключно на поясненнях сторони і не є доведеними.
Суд також враховує, що з 07.08.2024 позивач не перебував у військовій частині, що зафіксовано актом службового розслідування. Не надаючи цим обставинам правової оцінки, яка не належить до компетенції адміністративного суду, суд зазначає, що обставини, зумовлені власною поведінкою позивача, не є об`єктивно непереборними перешкодами для звернення до суду. З 07.08.2024 позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав у межах встановленого строку, зокрема в електронній формі, доказів протилежного не надав.
Реалізація права на звернення до суду в межах встановленого строку залежала виключно від позивача та його представника, а не від дій чи бездіяльності відповідачів. Нереалізація цього права у встановлений строк зумовлена власною поведінкою позивача.
Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 у справі № 240/23206/24 зазначив, що місячний строк звернення до суду у спорах щодо призову під час мобілізації та зарахування до списків особового складу військової частини обчислюється з моменту фактичної обізнаності особи про призов, направлення до військової частини та зарахування до її особового складу, а подальше одержання копій документів саме собою не змінює початку перебігу строку. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з тим, обставини, на які посилається представник позивача у заяві, не відповідають критеріям поважності, у зв`язку з чим суд визнає причини пропуску строку звернення до суду неповажними.
Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду належить відмовити, а позовну заяву - залишити без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду - відмовити.
2. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення дій.
3. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Григораш