ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 р. Справа № 440/3078/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко) від 04.08.2026 по справі № 440/3078/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо перерахунку та виплати індексації пенсії за 2023-2026 роки із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, та проведення виплати пенсії з обмеженням її максимальним розміром;
зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,197 з 01.03.2023, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 22.01.2024, на підставі постанови КМУ від 25.02.2025 року № 209 із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,115 з 01.03.2025 та з 01.03.2026 року застосувати коефіцієнт у розмірі 1.121 відповідно до постанови від 25.02.2026 № 236 у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2023, без обмеження пенсії максимальним розміром без понижуючих коефіцієнтів та із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 з обмеженням її максимальним розміром.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що є військовим пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України № 2262-ХІІ. На думку позивача, відповідачем при проведенні перерахунку пенсії протиправно не забезпечено її належну індексацію за 2022-2026 роки відповідно до статті 42 Закону України № 1058-IV, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та відповідних постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185, № 209 та № 236. Зазначає, що відповідач безпідставно обмежував максимальний розмір пенсійної виплати та застосовував понижуючі коефіцієнти, що, на його переконання, призвело до зменшення належного йому розміру пенсії та порушення його права на отримання пенсійної виплати в повному обсязі. Також у протоколі перерахунку пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024 зазначено щомісячну доплату в розмірі 1 500,00 грн, яка була врахована при визначенні загального розміру пенсійної виплати. Посилається на те, що не отримував відзиву відповідача на позовну заяву, у зв`язку з чим був позбавлений можливості належним чином ознайомитися з його доводами та надати свої заперечення.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення заперечував та просив відмовити.
Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Полтавській області і отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, як військовий пенсіонер.
Відповідач листом від 16.09.2024 № 9/1/14284/фп75669 повідомив позивача про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі № 440/345/24 та Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024, здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2022 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022. Згідно із зазначеною довідкою розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії складається з: посадового окладу - 7 548,00 грн; окладу за військовим званням - 1 980,00 грн; надбавки за вислугу років у розмірі 50 % - 4 760,00 грн; надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65 % - 9 282,00 грн; надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % - 1 131,00 грн; премії у розмірі 35 % - 2 639,00 грн. Загальний розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2022, становить 27 340,00 грн. Основний розмір пенсії, обчислений у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення, становить 19 138,00 грн (а.с. 17).
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою від 17.02.2026, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 з 01.03.2022, з урахуванням коефіцієнта у розмірі 1,197 з 01.03.2023, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,07963 з 01.03.2024 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 22.01.2024, на підставі постанови КМУ від 25.02.2025 року № 209 із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,115 з 01.03.2025, та застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,21 у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2026, обмеження максимальним розміром без поновлення раніше виплачених сум. (а.с. 19).
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі № 440/632/25 проведено перерахунок пенсії без понижуючих коефіцієнтів відповідно до Постанови КМУ № 1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категорія осіб у 2025 році у період воєнного стану" та без обмеження її максимальним розміром з 01.01.2025. Розмір пенсії станом на 01.01.2025 визначено на рівні 41755,08 грн. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 у справі № 440/3892/25 проведено перерахунок пенсії з 01 березня 2025 року без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категорія осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Згідно з протоколом перерахунку пенсії з 01.03.2023 (а.с. 47), розмір пенсії у сумі 23560,74 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1400 (23 560,75 * 0,1400) за 2022 рік, розмір пенсії у сумі 26 859,26 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1970 (26 859,26 * 0,1970) за 2023 рік, до складу пенсійної виплати включено щомісячну доплату у розмірі 1 500,00 грн, а підсумок пенсії (з надбавками) становить 39612,08 грн.
Згідно з протоколом перерахунку пенсії з 01.03.2024 (а.с. 46), розмір пенсії у сумі 23560,74 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1400 (23 560,75 * 0,1400) за 2022 рік, розмір пенсії у сумі 26 859,26 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1970 (26 859,26 * 0,1970) за 2023 рік, розмір пенсії у сумі 28 359,26 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,0796 (28 359,26 * 0,0796) за 2024 рік, до складу пенсійної виплати включено щомісячну доплату у розмірі 1 500,00 грн, а підсумок пенсії (з надбавками) становить 41755,80 грн.
Згідно з протоколом перерахунку пенсії з 01.03.2025 (а.с. 53), розмір пенсії у сумі 23560,74 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1400 (23 560,75 * 0,1400) за 2022 рік, розмір пенсії у сумі 26 859,26 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1970 (26 859,26 * 0,1970) за 2023 рік, розмір пенсії у сумі 28 359,26 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,0796 (28 359,26 * 0,0796) за 2024 рік, розмір пенсії у сумі 30332 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1150 (30332 * 0,1150) за 2025 рік, до складу пенсійної виплати включено щомісячну доплату у розмірі 1 500,00 грн, а підсумок пенсії (з надбавками) становить 42221 грн, застосовано пониження суми 41755,08 грн згідно ПКМУ № 1 від 03.01.2025 - 29836,12 грн.
Згідно з протоколом перерахунку пенсії з 01.02.2026 (а.с. 23), розмір пенсії у сумі 23560,74 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1400 (23 560,75 * 0,1400) за 2022 рік, розмір пенсії у сумі 26 859,26 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1970 (26 859,26 * 0,1970) за 2023 рік, розмір пенсії у сумі 28 359,26 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,0796 (28 359,26 * 0,0796) за 2024 рік, розмір пенсії у сумі 30332 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1150 (30332 * 0,1150) за 2025 рік, підсумок пенсії (з надбавками) становить 42455 грн, застосовано пониження суми 41755,08 грн, згідно ПКМУ № 1778 від 30.12.2025.
Згідно з протоколом перерахунку пенсії з 01.04.2026 (а.с. 54), розмір пенсії у сумі 26 859,26 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1970 (26 859,26 * 0,1970) за 2023 рік, розмір пенсії у сумі 28 359,26 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,0796 (28 359,26 * 0,0796) за 2024 рік, розмір пенсії у сумі 30332 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1150 (30332 * 0,1150) за 2025 рік, розмір пенсії у сумі 31832 грн, було проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 0,1210 (31832 * 0,1210) за 2026 рік, до складу пенсійної виплати включено щомісячну доплату у розмірі 1 500,00 грн та 2595,00 грн, а підсумок пенсії (з надбавками) становить 45698,75 грн, застосовано пониження суми 42221 грн згідно ПКМУ № 1778 від 30.12.2025 - 31869,30 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу спірних виплат у належному розмірі, останній звернувся до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності ГУ ПФУ в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 з обмеженням її максимальним розміром та зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без понижуючих коефіцієнтів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в матеріалах справи є протокол перерахунку пенсії з 01.03.2026 зі змісту якого судом встановлено, що позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, та посилався на передчасність.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частин другої та третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Водночас, як визначено статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (з урахуванням змін, внесених Законами від 24.12.2015 № 911-VIII, від 06.12.2016 № 1774-VIII /надалі - Закон № 3668-VI/, максимальний розмір пенсії (...) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Закон № 3668-VІ набрав чинності з 01.10.2011, як те передбачено пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Законом № 3668-VI частину п`яту статті 43 Закону № 2262-ХІІ викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262-XII зі змінами, а саме: - частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі позивач оспорює правомірність дій ГУПФ України в Полтавській області щодо обмеження його пенсійної виплати максимальним розміром після проведення перерахунку пенсії з 01.03.2026.
Слід зазначити, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром у спірних відносинах передбачено частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статтею 2 Закону №3668-VI.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду України визначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 16.04.2020 у справі № 620/1285/19, від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18.
Внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої 43 Закону № 2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.
З огляду на викладене, частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Суд визнає безпідставною наявність у статті 2 Закону № 3668-VI положень стосовно можливості обмеження пенсії максимальним розміром, оскільки Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 зазначив, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надав оцінку правовому регулюванню спірних відносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних відносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних відносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Суб`єктом владних повноважень у спірних відносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі належить застосувати норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 з обмеженням її максимальним розміром.
Щодо застосування коефіцієнтів зменшення пенсії згідно з пунктом 1 Постанови № 1778, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30.12.2025 № № 1778, яка набрала чинності 01.01.2026 та застосовується з 01.01.2026.
Пунктом 1 Постанови № 1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0.1.
Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 Постанови КМУ від 3012.2025 № 1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.
Отже, з урахуванням наведених вище норм законодавства слідує, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії.
Тобто, приписами ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови № 1778 запроваджено тимчасове (на 2026 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, отже вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом України № 2262-ХІІ та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що в свою чергу суперечить приписам вже згаданої вище норми статті 1-1 Закону України № 2262-ХІІ, яка є спеціальною у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Окрім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та п. 1 Постанови № 1778 фактично призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.
У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Колегія суддів враховує, що згідно частин 2, 3 статті 8 Конституції України передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо визнання протиправними дій відповідача в частині застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 понижуючих коефіцієнтів визначених постановою КМУ №1778 від 30.12.2025, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 01.03.2026 не вбачалось застосування відповідачем спірних коефіцієнтів.
При цьому, колегія суддів зазначає, що з протоколу перерахунку пенсії з 01.02.2026 (а.с. 23) вбачається застосування відповідачем пониження суми пенсії згідно ПКМУ № 1778 від 30.12.2025.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування з 01.02.2026 коефіцієнтів згідно з Постановою КМУ від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Стосовно вимог позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,197 з 01.03.2023, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 22.01.2024, на підставі постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,115 з 01.03.2025 та з 01.03.2026 застосувати коефіцієнт у розмірі 1.121 відповідно до постанови від 25.02.2026 № 236, колегія суддів зазначає таке.
Як вже зазначалося вище, то позивач отримує пенсію, яка призначена згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З наявних в матеріалах справи протоколів перерахунку пенсії, а саме станом на 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025, 01.03.2026 вбачається, що позивачу нараховувалась індексація відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,197 з 01.03.2023, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,0796 з 01.03.2024, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,115 з 01.03.2025.
У справі, яка розглядається, спір в тому числі, виник у зв`язку із незгодою позивача із діями відповідача щодо обмеження граничним розміром у 1500,00 грн розміру індексації.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до статті 64 Закону № 2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
У свою чергу частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Приписами статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до пункту 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено, що у 2023 році частина друга та абзац п`ятий частини четвертої статті 42, третє речення абзацу першого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами), частина друга статті 22, стаття 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; із змінами, внесеними Законом України від 15 лютого 2022 року № 2040-IX), частина друга статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, частина четверта статті 54, частина друга статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами), частина четверта статті 12 та абзац другий пункту 1-2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 20, ст. 102 із наступними змінами), частина шоста статті 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 21, ст. 252 із наступними змінами), абзац другий частини п`ятої статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 22, ст. 262 із наступними змінами), стаття 29 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (Відомості Верховної Ради України , 2006 р., № 2-3, ст. 36 із наступними змінами) застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 24 лютого 2023 року прийнято постанову №168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 від 24 лютого 2023 року установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
З 01.03.2024 відбулась індексація пенсій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", пунктом 1 якої установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій, згідно із Порядком проведення перерахунку пенсій, відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.
Відповідно до пункту 2 вказаної постанови з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 10 Постанови №168 установлено, що: у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
При цьому, пунктом 3 Постанови № 185 установлено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
25 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році".
Пунктом 1 Постанови № 209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Пунктом 3 Постанови № 209 установлено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї Постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;
розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї Постанови, не може перевищувати 1500 гривень;
пенсії, перераховані, відповідно до цієї Постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році" у період воєнного стану.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що підставою для проведення індексації пенсій, призначених військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ, та членам їх сімей є нездійснення у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону. При цьому стаття 64 Закону № 2262-ХІІ містить відсилочну норму, передбачаючи, що для забезпечення індексації пенсії проводиться перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка своєю чергою встановлює, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Пунктом 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та пунктом 6 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та п. 6 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що у 2023-2025 роках частина друга статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", стаття 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Отже, нормами Законів надано право Кабінету Міністрів України визначати розмір, умови та порядок збільшення пенсій з метою їх індексації.
Відповідно до Постанов № 168, № 185, № 209 Кабінет Міністрів України запровадив тимчасове (на 2023-2025 роки) обмеження на максимальний розмір індексації пенсій, а саме: розмір підвищення пенсії за результатами індексації обмежено 1500 грн.
З огляду на матеріали справи, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року позивачу підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 Постанови № 168, Постанови № 185, Постанови № 209 але в межах максимальної суми збільшення, а саме: 1500 грн.
Отже, індексація пенсії позивача з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року проведена відповідачем у межах чинного законодавства, враховуючи обмеження розміру індексації -1500 грн. встановлені постановою КМУ № 168, Постановою № 185 та Постановою № 209.
Суд апеляційної інстанції вважає, що встановлене абз. 3 п. 10 Постанови № 168, пунктом 3 Постанови № 185, пунктом 3 Постанови КМУ № 209 обмеження максимальної суми індексації пенсії у розмірі 1500 грн у період спірних правовідносин, які виникли у 2023-2025 роках, відповідає приписам чинного правового регулювання, зокрема, з урахуванням норм п. 8 розд. "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та норм п.6 розд. "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та норм п. 6 розд. "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 25.03.2025 у справі № 400/4957/24.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідачем під час проведення перерахунку пенсії враховано індексацію базового розміру пенсії за відповідні роки, а саме: за 2023 рік - у розмірі 27 332 грн із коефіцієнтом індексації 0,1970; за 2024 рік - у розмірі 28 832 грн із коефіцієнтом індексації 0,0796; за 2025 рік - у розмірі 30 332 грн із коефіцієнтом індексації 0,1150; за 2026 рік - у розмірі 31 832 грн із коефіцієнтом індексації 0,1210.
Таким чином, з наведеного протоколу вбачається, що при здійсненні перерахунку пенсії відповідачем послідовно враховано передбачені відповідними коефіцієнтами показники індексації за 2023-2026 роки. Отже, доводи позивача щодо неврахування відповідачем відповідних сум індексації під час проведення перерахунку пенсії не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.
За таких обставин доводи позивача в цій частині не знайшли свого підтвердження, а тому суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог.
Відтак висновок суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Щодо доводів позивача про неотримання відзиву на позовну заяву, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 3 статті 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Колегія суддів зазначає, що дотримання вимог норм процесуального права, встановлених судом та законом, є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Колегія суддів зазначає, що вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».
При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Враховуючи те, що подання відзиву є правом, а не обов`язком відповідача, а також зважаючи на те, що відповідач скористався своїм правом та надав відзив на позовну заяву, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції правомірно враховано усі надані сторонами докази у справі, в тому числі і поданий відповідачем відзив.
При цьому, колегія суддів зазначає, що з метою стимулювання учасників справи до добросовісного користування процесуальними правами суд наділений певними повноваженнями, які мають використовуватися ефективно. Так, у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу та/або зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд може застосувати заходи процесуально примусу до такого учасника справи.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач подав відзив на позовну заяву 30.04.2026, однак не долучив до нього докази направлення відзиву позивачу.
Разом, сам по собі факт ненаправлення відзиву, не може бути самостійною та достатньою підставою для скасування такого судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права є частково обґрунтованими.
Також колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308 КАС України).
Інші доводи і заперечення сторін по суті спору на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 по справі № 440/3078/26 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування з 01.02.2026 коефіцієнтів пониження згідно з Постановою КМУ від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.02.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування коефіцієнтів пониження згідно з Постановою КМУ від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".
Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування з 01.02.2026 коефіцієнтів пониження згідно з Постановою КМУ від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.02.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування коефіцієнтів пониження згідно з Постановою КМУ від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 по справі № 440/3078/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) І.С. Чалий
Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко