ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 р. Справа № 552/5652/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Яковенко Н.Л., пров. Хорольський, 6, м. Полтава, Полтавська, 36034, по справі № 552/5652/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ НП в Полтавській області), в якому просив суд: постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА №7434297 від 24.06.2026, винесену інспектором ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області молодшим лейтенантом поліції Гузичком Вадимом Григоровичем - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
01.09.2026 Київський районний суд м. Полтави ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що досліджений у справі відеозапис починається у момент, коли автомобіль Позивача Dacia Duster (д.н.з. НОМЕР_1 ) вже повністю зупинений і перебуває у нерухомому стані, а поліцейський лише підходить до нього. Відеозапис взагалі не містить фіксації руху даного автомобіля поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар чи денних ходових вогнів.
Стверджує, що не допускав інкримінованого правопорушення.
Покликається на те, що рух поза населеним пунктом без увімкненого ближнього світла фар не підпадає під диспозицію ч. 2 ст. 122 КУпАП, а утворює склад «іншого порушення правил дорожнього руху», відповідальність за яке передбачена ст. 125 КУпАП у вигляді попередження.
Вказав, що він тричі заявляв усні клопотання про відкладення розгляду справи з метою залучення адвоката/правника. Зазначив, що інспектор поліції безпідставно відмовив у задоволенні вказаних клопотань, мотивуючи свою відмову тим, що позивач нібито «бажає ухилитися від покарання».
Також вважає, що поліцейський не оголосив про початок розгляду справи відповідно до ст. 279 КУпАП, не роз`яснив водієві його процесуальні права та обов`язки перед початком розгляду, позбавивши водія змоги повноцінно реалізувати свій захист.
ГУ НП в Полтавській області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які ГУНП в Полтавській області посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорені сторонами.
Постановою серії ЕНА № 7434297 від 24.06.2026 позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 24.06.2026 приблизно о 15:32 год. по автомобільній трасі сполученням Полтава-Надержинщина-Шили, 2 кілометр, керував транспортним засобом Dacia Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР України.
Позивач не погодився з цією постановою та звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач ПДР України, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, жодні правові підстави для скасування постанови інспектора відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1.
Відповідно до пункту 9.8 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що на водія покладено обов`язок поза населеними пунктами вмикати денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України, денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.
Отже, не ввімкнення денних ходових вогнів (у разі їх відсутності - ближнього світла фар), які є зовнішніми світловими приладами, під час руху поза межами населеного пункту є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП.
З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що рух поза населеним пунктом без увімкненого ближнього світла фар не підпадає під диспозицію ч. 2 ст. 122 КУпАП, а утворює склад «іншого порушення правил дорожнього руху», відповідальність за яке передбачена ст. 125 КУпАП у вигляді попередження.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт; об`єктивна сторона; суб`єкт; та суб`єктивна сторона.
Як вбачається із оскаржуваної постанови водій ОСОБА_1 24.06.2026 приблизно о 15:32 год. по автомобільній трасі сполученням Полтава-Надержинщина-Шили, 2 кілометр, керував транспортним засобом Dacia Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР України..
Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, посилання на докази, якими він керувався при ухваленні відповідного рішення. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.
Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Колегія суддів зауважує, що у контексті цього спору суб`єктом владних повноважень виступає саме ГУНП в Полтавській області, та саме на ГУНП в Полтавській області покладається тягар доказування його постанови.
Судом апеляційної інстанції переглянуто надані сторонами відеозаписи, здійсненим працівниками поліції, та встановлено, що відеозапис не містить записів про рух позивача з вимкненим ближнім світлом фар поза населеним пунктом, зупинку транспортного засобу позивача, та подальших дій поліцейського до початку розгляду справи.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що після цього працівник поліції роз`яснює позивачу його права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі зміст ст. 63 Конституції України.
Отже, на вказаному відеозаписі зафіксована процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка відбувалася власне після зупинки транспортного засобу. Однак, самого факту фіксування здійснення руху вказаного транспортного засобу без ввімкнення ближнього світла фар відеозапис не містить.
Відповідач, всупереч імперативного обов`язку встановлено, зокрема ч. 2 ст. 77 КАС України не надав жодного доказу як того, що позивач керував транспортним засобом з вимкненим світлом фар, так і факту керування позивачем транспортним засобом поза межами населеного пункту.
Окрім того, колегія суддів враховує, що апелянт покликався на те, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення порушив вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки не забезпечив йому можливість скористатися правовою допомогою.
Статтею 6 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію").
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.
Колегія суддів зазначає, що аналіз вказаних приписів свідчить про наявність у суб`єкта владних повноважень - посадової особи органів Національної поліції, уповноваженої розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, законодавчо встановленого обов`язку із забезпечення осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, можливість користування правами, наведеними у ст. 268 КУпАП.
Порушення таких прав, зокрема права на участь захисника або інших прав, передбачених статтею 268 КУпАП, може відбутись у разі подання особою, яка притягається до відповідальності певних клопотань та необґрунтованої відмови у їх задоволенні з боку уповноваженої посадової особи.
Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наданим відповідачем відеозаписом, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач неодноразово заявив працівнику поліції клопотання про відкладення розгляду адміністративної справи у зв`язку з бажання скористуватися правничою допомогою, на що поліцейський йому відмовила вказавши на можливість оскарження постанови, ухваленої за наслідками розгляду матеріалів адміністративної справи та тим, що позивач нібито «бажає ухилитися від покарання».
За результатами розгляду справи стосовно позивача була складена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу.
Вказане свідчить, що інспектор фактично не надав позивачу можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а саме - правом користуватися юридичною допомогою адвоката, якою він бажав скористатися під час розгляду справи, що прямо передбачено чинним законодавством.
Колегія суддів враховує, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що беручи до уваги особливу вразливість особи на початкових етапах провадження, коли він потрапляє в стресову ситуацію, забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення порушення його прав.
При розгляду цієї справи колегія суддів, у силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а, від 15 квітня 2020 року по справі №524/3644/17 стосовно того, що ненадання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є підставою для скасування постанови.
Кожна з цих підстав є достатньої та самостійною підставою для скасування спірної постанови як протиправної.
Отже, ГУНП в Полтавській області не довело наявності об`єктивної сторони правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Як наслідок постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП підлягає безумовному скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням висновків суду наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА №7434297 від 24.06.2026, колегія суддів вважає наявними підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення, а не закриття провадження у справі як помилково просив позивач.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням викладеного та на підставі п.4 ч.1 ст. 317 КАСУ колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 1664,00 грн (665,60 + 998,40).
Керуючись ст. 242, 243, 250, 268, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2026 року по справі № 552/5652/26 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА №7434297 від 24.06.2026, винесену інспектором ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області молодшим лейтенантом поліції Гузичком Вадимом Григоровичем, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630, вул. Матвійчука Юліана, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 1664,00 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко