ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 р. Справа № 440/4103/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою 3-го Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 29.07.26 по справі № 440/4103/26
за позовом ОСОБА_1
до 3-го Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 3-го Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - відповідач, 3 ТВУЗ Держспецзв`язку), в якій просив:
- визнати протиправними дії 3-го Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання постанови другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №440/11729/25 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;
- зобов`язати 3-й Територіальний Одеський вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11517,21 грн з нарахованих сум індексації грошового забезпечення на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №440/11729/25;
- визнати протиправними дії 3-го Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з індексації грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №440/11729/25;
- зобов`язати 3-й Територіальний Одеський вузол урядового зв`язку Державної служой спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір в розмірі 3,5 відсотка, який було утримано з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №440/11729/25.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №440/11729/25 ОСОБА_1 було здійснено нарахування індексації грошового забезпечення у розмірі 63984,49 грн з якої утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 11517,21 грн та військовий збір 5% - 3199,22 грн, до виплати 49258,06 грн. Такі дії відповідача вважає протиправними.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 позов ОСОБА_1 до 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11517,21 грн з нарахованої суми індексації грошового забезпечення на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 440/11729/25.
Зобов`язано 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в сумі 11517,21 (одинадцять тисяч п`ятсот сімнадцять гривень двадцять одна копійка) з нарахованої суми індексації грошового забезпечення на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 440/11729/25.
Визнано протиправними дії 3 територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо утримання з індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченої на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 440/11729/25, військового збору в розмірі 5 відсотків.
Стягнуто з 3 територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на користь ОСОБА_1 суму надмірно утриманого військового збору в розмірі 2239,45 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. З моменту звільнення позивача з військової служби він не має статусу військовослужбовця. Оскільки дохід у формі нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати розрахований на підставі рішення суду, виплачений фізичній особі - звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу оподатковується податком з доходів фізичних осіб (без компенсації) та військовим збором на загальних підставах (індивідуальна податкова консультація від 11.01.2024 № 182/ІПК/99-00-24- 03-03 ІПК).
Судом першої інстанції не був врахований той факт, як про це зазначалося у відзиві на позовну заяву, що у постанові ухваленій Другим апеляційний адміністративним судом від 26.01.2026 у справі № 440/11729/25, відсутнє зобов`язання НОМЕР_1 ТВУЗ Держспецзв`язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Отже, відповідач чітко виконував приписи постанови суду від 26.01.2026 у справі № 440/11729/25.
Таким чином, відсутні підстави у відповідача щодо компенсації позивачу сум податку з доходів фізичних осіб, так як 3 ТВУЗ Держспецзв`язку, який є податковим агентом, при донарахуванні і виплаті грошового забезпечення дотримано вимоги Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо оподаткування доходів фізичних осіб та в повному обсязі виконано приписи ухваленого рішення суду від 26.01.2026 у справі № 440/11729/25.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_1 ТВУЗ Держспецзв`язку у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, що сторонами не заперечується.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі 440/11729/25 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 по справі №440/11729/25 - скасовано. Ухвалено постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 ТВУЗ Держспецзв`язку щодо ненарахуванні та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням базового місяця - січень 2008 року. Зобов`язано НОМЕР_1 ТВУЗ Держспецзв`язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 440/11729/25 позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення у сумі 63984,49 грн, з якої НОМЕР_1 ТВУЗ Держспецзв`язку утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11517,21 грн та військовий збір (5%) в сумі 3199,22 грн.
11.02.2026 позивачу виплачено грошове забезпечення згідно рішення суду по справі №440/11729/25 в сумі 49268,06 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №73 (внутрішній номер 485983441) від 10.02.2026.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №440/11729/25 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів та щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з індексації грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №440/11729/25, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання НОМЕР_1 ТВУЗ Держспецзв`язку здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб з нарахованої суми індексації грошового забезпечення на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 440/11729/25, суд першої інстанції виходив з того, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, однак виплату грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми грошового забезпечення відповідач не здійснив. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11517,21 грн з нарахованої суми індексації грошового забезпечення на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 440/11729/25.
Також, задовольняючи позовні вимоги в частині безпідставного утримання з позивача військового збору у розмірі 5% замість 1,5% з індексації грошового забезпечення, виплаченої позивачу на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №440/11729/25, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання судового рішення у справі №440/11729/25 позивачу нарахований дохід у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX (далі - Закон №4015-ІХ). У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що з суми індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання судового рішення у справі №440/11729/25, належало відрахувати та сплатити до Державного бюджету України військовий збір у розмірі 1,5%.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11517,21 грн (18%) з виплаченої позивачу на виконання рішення суду у справі № 440/11729/25 індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком № 44.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Виходячи із системного аналізу цих норм, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою військовослужбовцям грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, у відповідача наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №440/11729/25, яким встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу.
Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 зазначив, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2024 по справі № 580/602/22 зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №440/11729/25 нарахував позивачу кошти в загальній сумі 63984,49 грн.
Із суми нарахованих позивачу коштів було утримано згідно з розрахунково-платіжною відомостю №16 податок з доходів фізичних осіб у сумі 11517,21 грн (18%) та військовий збір (5%) у сумі 3199,22 грн відповідно, однак виплату грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми відповідач не здійснив.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що позивач у зв`язку з його звільненням втратив статус та не має права на виплату компенсації, оскільки з аналізу приписів пункту 168.5 статті 168 ПК України слідує, що компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, тобто для виплати військовослужбовцю компенсації податку з доходів фізичних осіб немає значення чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження військової служби чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення.
Вказана правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №440/11729/25 прямої вказівки на компенсацію податку на доходи фізичних осіб не звільняє відповідача від обов`язку її виплати, оскільки такий обов`язок безпосередньо встановлений п. 168.5 ст. 168 ПК України та Порядком № 44.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом, оскільки протиправно не виплатив позивачу грошову компенсацію в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті на виконання рішення суду недоплачену індексацію грошового забезпечення позивача.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності 3 ТВУЗ Держспецзв`язку щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11517,21 грн з нарахованої суми індексації грошового забезпечення на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 440/11729/25 та зобов`язання 3 ТВУЗ Держспецзв`язку здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в сумі 11517,21 грн з нарахованої суми індексації грошового забезпечення на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 440/11729/25.
Щодо задоволеної вимоги про стягнення з відповідача надмірно утриманого військового збору у розмірі 2239,45 грн, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Так, відповідно до Закону № 4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" № 4113 від 04.12.2024 (далі - Закон № 4113) уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України застосовуються з дня набрання чинності Законом № 4015-IX.
З огляду на те, що Закон № 4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України внесені Законом № 4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.
За матеріалами справи, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 440/11729/25, відповідач виплатив грошове забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військовий збір за ставкою 5%.
Однак, до такого доходу позивача, в силу положень ПК України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого грошового забезпечення, є протиправними.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015-ІХ встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 ПК України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених ПК України.
Отже, відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5 відсотки військового збору (5% замість 1,5%) з виплаченої індексації грошового забезпечення позивача.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій та стягнення з відповідача на користь позивача суму надмірно утриманого військового збору у розмірі 2239,45 грн.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу 3-го Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 по справі № 440/4103/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий