П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
06 жовтня 2026 року справа 280/9730/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 (суддя Сацький Р.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Пенсійного фонду України про встановлення другої групи інвалідності
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 05.11.2025 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №ЦО-18109 від 11.07.2025 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального стану особи, прийняте Державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" Центру оцінювання функціонального стану особи про невстановлення групи інвалідності та відсутність підстав визнання особи з інвалідністю ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" Центр оцінювання функціонального стану особи внести дані через електронну систему охорони здоров`я в Централізований банк даних з проблем інвалідності про встановлення другої групи інвалідності до 01.04.2026 ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити з 01.09.2025 пенсійні виплати за другою групою інвалідності ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Пенсійний фонд України внести дані у реєстр застрахованих осіб (РЗО) функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про присвоєння статусу пенсіонера по інвалідності до 01.04.2026 ОСОБА_1 .
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 позов задоволений. Прийняте рішення суд мотивував тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процедури, визначеної Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024, оскільки у витязі з рішення не зазначено реквізитів постанови слідчого, прокурора чи ухвали слідчого судді стосовно позивачки, відсутня дата проведення повторного оцінювання, позивачку не повідомлено про проведення такого оцінювання, доказів проведення повного медичного обстеження або відмови від нього не надано, а саме рішення є немотивованим. Похідні вимоги до органів Пенсійного фонду України суд задовольнив, зазначивши, що поновлення виплати пенсії та внесення відповідних змін до РЗО залежить виключно від Пенсійного фонду України та його структурних підрозділів, і в цих правовідносинах у суб`єкта владних повноважень існує лише один правомірний варіант поведінки.
В апеляційній скарзі Пенсійного фонду України просить скасувати рішення суду та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Пенсійного фонду України. Посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено, чи вчиняв Пенсійний фонд України рішення, дію або бездіяльність, якими були порушені права, свободи чи законні інтереси позивачки, у зв`язку з чим покладене на Фонд зобов`язання не відповідає способам захисту, визначеним частиною 1 статті 5 КАС України. Крім того, апелянт вказує, що судом не надано оцінки нормативному регулюванню порядку формування РЗО, визначеному Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014, за яким відомості до РЗО, у тому числі про інвалідність, надходять та обробляються автоматично шляхом електронної інформаційної взаємодії РЗО з Єдиною інформаційною системою соціальної сфери, тоді як технічної можливості внесення таких даних «у ручному режимі» не існує. Апелянт також наголошує, що суд фактично вирішив питання про права позивачки на майбутнє, оскільки після внесення відповідачем 1 даних про відновлення статусу особи з інвалідністю до Централізованого банку даних з проблем інвалідності поновлення виплати пенсії та формування відповідних даних у РЗО відбудеться автоматично, а підстав вважати, що Фондом буде порушено права позивачки, не встановлено.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено в частині задоволених позовних вимог до Пенсійного фонду України, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється, оскільки підстав для виходу за межі доводів і вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 460524 від 11.03.2024 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - інвалід з дитинства, строком до 01.04.2026, на підставі акта огляду МСЕК №235 (І) від 11.03.2024.
Позивачка отримувала пенсію по інвалідності, призначену з 11.03.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перебуваючи на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 11.07.2025 №ЦО-18109 рішення про встановлення позивачці другої групи інвалідності визнано необґрунтованим та зазначено, що даних для встановлення жодної групи інвалідності з 07.03.2024 немає. У графі 6.1 витягу підставою для ініціювання перевірки зазначено постанову слідчого, прокурора, ухвалу слідчого судді, у графі 6.2 - лист Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 №3187-25 10-2-02-02-1348/25, кримінальне провадження №6202400[телефон приховано] від 21.10.2024.
Листом №0800-0404-8/99229 від 04.09.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило позивачку про виникнення за період з 01.03.2024 по 31.08.2025 переплати пенсії у сумі 335627,63 грн, з якої повернуто 80,00 грн, а сума, що підлягає поверненню, становить 335547,63 грн.
Листом №0800-0204-8/103723 від 11.09.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило позивачку про надходження повторної виписки з акта огляду медико-соціальної експертизи про невизнання її особою з інвалідністю з 07.03.2024 та про необхідність повернути паперове пенсійне посвідчення.
Виплату пенсії по інвалідності позивачці припинено з 01.09.2025.
Листом №9953 від 24.10.2025 КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради повідомило представника позивачки, що з 01.01.2025 по теперішній час ОСОБА_1 експертне оцінювання повсякденного функціонування особи в цьому закладі не проходила, запитів щодо надання її медичної документації не надходило, документи щодо проходження нею МСЕК до закладу не передавались.
Дані про позивачку як особу з інвалідністю виключені з реєстру застрахованих осіб, що є функціональною підсистемою Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист способами, наведеними у пунктах 1 - 6 цієї частини, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Наведені норми у їх сукупності свідчать, що обов`язковою умовою надання правового захисту в порядку адміністративного судочинства є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, а не мати ймовірного (гіпотетичного) характеру. Захисту в судовому порядку підлягає порушене право, а не право, яке може бути порушене в майбутньому.
Відносини, пов`язані з формуванням, накопиченням, зберіганням та автоматизованою обробкою інформації в реєстрі застрахованих осіб, урегульовані Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (далі - Положення №10-1).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення №10-1 у РЗО накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема з електронних пенсійних справ та звернень громадян до органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Положенням №10-1 визначено, що відомості до РЗО надходять та обробляються шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів. Відомості про інвалідність надходять до РЗО у процесі електронної інформаційної взаємодії з Єдиною інформаційною системою соціальної сфери (далі - ЄІССС), держателем якої є центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики.
Відповідно до підпункту 6-1 пункту 23 Положення про Єдину інформаційну систему соціальної сфери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №404 від 14.04.2021 (далі - Положення № 404), до функціональних підсистем ЄІССС належить, зокрема, Централізований банк даних з проблем інвалідності - автоматизована система, призначена для ведення даних про осіб з інвалідністю. Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Положення №404 Пенсійний фонд України та його територіальні органи належать до кола суб`єктів ЄІССС.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що внесення до РЗО даних про статус особи з інвалідністю не є самостійною дискреційною дією Пенсійного фонду України, яка вчиняється за окремим зверненням особи або «в ручному режимі», а є результатом автоматизованої обробки відомостей, які надходять до РЗО в порядку електронної інформаційної взаємодії з ЄІССС, функціональною підсистемою якої є Централізований банк даних з проблем інвалідності. Отже, первинним юридичним фактом, який зумовлює формування в РЗО відповідних даних, є внесення органом, уповноваженим на встановлення інвалідності, - у цій справі Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" - даних про статус особи з інвалідністю через електронну систему охорони здоров`я до Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Саме таке зобов`язання покладено судом першої інстанції на Державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", і в цій частині рішення суду не оскаржується.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів звернення позивачки до Пенсійного фонду України з відповідною заявою та відмови останнього у внесенні даних до РЗО, як не містять і доказів прийняття Пенсійним фондом України будь-якого рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності, якими було б порушено права, свободи чи законні інтереси позивачки.
Виключення даних про позивачку як особу з інвалідністю з РЗО відбулося як наслідок автоматизованої обробки відомостей, що надійшли до відповідної інформаційної системи на підставі рішення Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" №ЦО-18109 від 11.07.2025, протиправність якого встановлена судом першої інстанції.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив факту порушення прав позивачки саме Пенсійним фондом України, а покладене на цей орган зобов`язання не відповідає способам захисту, визначеним частиною 1 статті 5 КАС України, колегія суддів визнає обґрунтованими.
Колегія суддів також погоджується з доводами апелянта про те, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання Пенсійного фонду України внести дані до РЗО фактично означає вирішення питання про права позивачки на майбутнє. Станом на час розгляду справи судом першої інстанції Державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" даних про відновлення статусу позивачки як особи з інвалідністю до Централізованого банку даних з проблем інвалідності не вносив, а отже, підстав для формування відповідних відомостей у РЗО об`єктивно не існувало, як не існувало і підстав вважати, що після внесення таких даних Пенсійний фонд України ухилиться від виконання покладених на нього законом обов`язків.
У пункті 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2020 року у справі №263/14242/17, яка стосується подібних правовідносин у частині визначення меж повноважень суб`єкта владних повноважень, зазначив, що аналіз частини 2 статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, побудованого на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що внесення до РЗО відповідних змін залежить виключно від Пенсійного фонду України та що у цих правовідносинах у зазначеного суб`єкта владних повноважень існує лише один правомірний варіант поведінки, який потребує судового зобов`язання. Належний та ефективний захист прав позивачки в цій справі забезпечується скасуванням протиправного рішення Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" та зобов`язанням його внести дані про встановлення позивачці другої групи інвалідності до Централізованого банку даних з проблем інвалідності, а також зобов`язанням ГУ ПФУ в Запорізькій області поновити пенсійні виплати, тобто тими вимогами, які задоволені судом першої інстанції та в апеляційному порядку не оскаржуються. Внесення ж даних до РЗО є автоматичним наслідком виконання цих зобов`язань і не потребує окремого судового примусу щодо Пенсійного фонду України.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення в частині позовних вимог до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" та ГУ ПФУ в Запорізькій області, однак неправильно застосував норми матеріального права в частині позовної вимоги про зобов`язання Пенсійного фонду України внести дані до реєстру застрахованих осіб, у зв`язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги.
Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права в частині позовної вимоги до Пенсійного фонду України, рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Пенсійного фонду України внести дані у реєстр застрахованих осіб з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову, а в іншій частині - залишити без змін.
Керуючись статтями 241-245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Пенсійного фонду України внести дані у реєстр застрахованих осіб (РЗО) функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про присвоєння статусу пенсіонера по інвалідності до 01.04.2026 ОСОБА_1 , відмовивши в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 06.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко