справа № 619/4954/25
провадження № 2/619/98/26
РІШЕННЯ
іменем України
05 жовтня 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., представника позивача Завадської О.В., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення суми збитків,-
в с т а н о в и в:
У серпні 2025 ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість у сумі 8 134, 52 доларів США та 8 343, 68 грн. згідно вимог ст. 625 ч. 2 ЦК України, посилаючись на те, що заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22.12.2011 з ОСОБА_2 стягнуто суму заборгованості за кредитним договором у сумі 90 301, 12 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі6 986,70 грн. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 20 052, 07 грн.
Відповідачкою виплати за рішенням суду не проводяться, а тому за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 стягненню підлягає заборгованість у сумі 8 134, 52 доларів США та 8 343, 68 грн як відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду від 22.12.2011.
Відповідачка, заперечуючи проти позову, зазначає, що рішенням суду від 23.01.2009 в погашення наявної у неї заборгованості по тілу кредиту та відсоткам звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, яка знаходилась в смт. Пісочин Харківського району.
Тобто будь-яких зобов`язань перед Банком вона не має.
Про наявність заочного рішення від 22.12.2011 їй взагалі відомо не було.
Жодних вимог після ухвалення 23.01.2009 рішення суду до неї не пред`являлось.
В судовому засіданні представники сторін підтримали надані ними раніше доводи.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Матеріали справи свідчать, що 06.09.2007 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , виданого 26.03.2021 а.с. 60) Н.В. укладено кредитний договір № 11210019000, згідно умов якого ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 94 707,49 доларів США на строк до 04.09.2037.
У цей же день 06.09.2007 між сторонами кредитного договору укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 (а. с. 47-48).
20.04.2015 між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 18, згідно умов якого право вимоги за цим кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», яке 25.07.2024 змінило найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23.01.2009 (помилково зазначено 23.01.2008) визначено загальну суму заборгованості за кредитним договором у сумі 72 930, 80 доларів США, що станом на 24.09.2008 становить 353 787, 31 грн. та звернуто стягнення на предмет іпотеки (а. с. 49 - 50).
15.08.2011 предмет іпотеки реалізовано шляхом укладення договору купівлі-продажу між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 ; сума продажу квартири становить 271 014 грн. з реєстрацією договору у всіх відповідних реєстрах (а. с. 51 -55).
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22.12.2011 з ОСОБА_3 стягнута заборгованість за цим же кредитним договором солідарно з Особою 2 у сумі 90 301,12 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 6 986, 70 грн. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 20 052, 07 грн. (а. с. 9 - 13).
19.03.2012 судом видано виконавчі листи, які при пересилці до ВДВС були втрачені.
У червні 2013 Банк звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 30.07.2013 заяву ПАТ «УкрСиббанк» задоволено: 18.09.2013 видано дублікати виконавчих листів з зазначенням, що строк пред`явлення виконавчих листів до виконання до 02.01.2013 (а. с. 128 - 129).
У листопаді 2013 ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 10.12.2013 в задоволенні заяви ПАТ «УкрСиббанк» про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання - відмовлено (а. с. 157).
З відповіді в.о. начальника Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області СМУМЮ від 19.11.2025 вбачається, що виконавчі листи, видані на підставі заочного рішення від 22.12.2011 Дергачівським районним судом Харківської області у цивільній справі № 2010/2-286/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором до примусового виконання ПАТ «УкрСиббанк» або його правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не пред`являлися (а. с. 159 зворот).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При отриманні 19.03.2012 виконавчих листів про стягнення коштів за рішенням суду від 22.12.2011 стягувачем простою поштою направлено виконавчі листи для виконання до ВДВС, які були втрачені.
При цьому, знаючи, що строк пред`явлення виконавчих листів до виконання - один рік, тобто, до 02.01.2013 стягувач тільки у червні 2013 року звернувся з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів, а у листопаді 2013 - з заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.
Тобто всі передбачені законом способи по примусовому виконанню рішення суду стягувачем вчинені з пропуском строку, визначеного законодавством.
З грудня 2011 - часу ухвалення рішення суду - жодного погашення заборгованості до серпня 2025 - часу подачі позову - відповідачкою не вчинялося.
За таких обставин, оскільки сплив строк пред`явлення виконавчого документу до виконання, у поновлені строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачу відмовлено, а інших способів для примусового стягнення коштів не передбачено, суд вважає, що підстав для стягнення коштів згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України не вбачається.
В постанові ВП ВС від 11.02.2026 у справі № 754/511/23 наведено наступні висновки:
101. Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 433 ЦПК України можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в разі його пропуску з причин, визнаних судом поважними.
104. Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.
105. Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.
106. Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.
109. Водночас втрата права на примусове виконання судового рішення, припинення можливості його реалізації через пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і відмову у його поновленні судом свідчить про неможливість захисту такої вимоги в примусовому порядку.
110. У зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовою суду в його поновленні право стягувача на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення - припиненою.
111. Сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.
116. Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачу, так і боржнику, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.
117. Отже, зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.
118. У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.
За таких обставин, оскільки вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення суми збитків - відмовити.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ: 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, (є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд);
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , (останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду виготовлено 06.10.2026.
Суддя В. С. Овсянніков