П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 вересня 2026 року справа 160/28148/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
при секретарі Личкатій Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 (суддя Озерянська С.І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 29.09.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позивних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення в частині донарахування зобов`язань з податку на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 : по податковому повідомленню-рішенню №2[телефон приховано]-0462-UA1210007[телефон приховано] від 13.08.2025 (за 3 місяці 2024 року) на суму 17750,00 грн; по податковому повідомленню-рішенню №2[телефон приховано]-0462 від 13.08.2025 (за 9 місяців 2024року) на суму 53250,00 грн; по податковому повідомленню-рішенню №1538975-2412-0462-UA1210007[телефон приховано] від 24.06.2024 (за 2023 рік) на суму 67000,00 грн; по податковому повідомленню-рішенню №1538808-2412-0462-UA1210007[телефон приховано] від 24.06.2024 (за 2022 рік) на суму на суму 65000,00 грн; по податковому повідомленню-рішенню №1538793-2412-0462-UA1210007[телефон приховано] від 24.06.2024 (за 2021 рік) на суму 60000,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 позов задоволений. Прийняте рішення суд мотивував тим, що будівля за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ, вулиця Гетьманська, будинок 255Д, віднесено до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що жоден із видів економічної діяльності ТОВ «НЬЮ-АРК», зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, основним видом діяльності товариства є неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90), а надані до справи договори передбачають не виробництво цукру, а лише його фасування, що не є процесом промислового виробництва. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів використання спірної будівлі у промисловому виробництві позивачем не надано доказів віднесення будівлі до класу 1251 «Будівлі промисловості», а тому висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на пільгу є необґрунтованим.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №436703182 від 24.07.2025 позивач є власником закінченого будівництвом об`єкта - будівлі загальною площею 3322,9 кв.м, опис: А - фасувальний цех; Б - навіс; В - будівля охорони; Г - склад; я - зливна яма; І - замощення, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ, вулиця Гетьманська, будинок 255Д, розмір частки 1/1. До квітня 2024 року загальна площа об`єкта за даними державного реєстру становила 3130,0 кв.м, з 08.04.2024 - 3322,9 кв.м.
Позивач є єдиним засновником, бенефіціарним володільцем (100 відсотків частки статутного капіталу) та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ-АРК» (код ЄДРПОУ 44039168), зареєстрованого 03.12.2020.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТОВ «НЬЮ-АРК» є 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля». Іншими видами діяльності зазначено, зокрема: 46.36 «Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами», 46.38 «Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками», 52.10 «Складське господарство», 62.09 «Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем», 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів», 82.92 «Пакування». Перелік видів діяльності товариства, не містить видів діяльності, віднесених до секцій B, C, D, E або F КВЕД ДК 009:2010.
Між позивачем та ТОВ «НЬЮ-АРК» 28.12.2020 укладено договір про спільну діяльність, пунктом 4 якого передбачено, що сторона-1, яка є засновником сторони-2, передає стороні-2 на безоплатній основі право використання за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання будівлі фасувального цеху з добудовами загальною площею 3130,0 кв.м, реєстраційний номер майна 6547658.
Додатковою угодою №1 від 04.01.2021 до вказаного договору пункт 4 викладено в редакції, за якою стороні-2 на безоплатній основі передається право використання за призначенням у господарській діяльності 2000 (двох тисяч) кв.м, тобто частини будівлі фасувального цеху. Додатковою угодою №2 від 09.04.2024, після збільшення у державному реєстрі загальної площі об`єкта з 3130,0 кв.м до 3322,9 кв.м, визначено, що площа фасувального цеху, яка використовується в господарській діяльності ТОВ «НЬЮ-АРК», залишається без змін і становить 2000 кв.м.
На підтвердження характеру діяльності, що провадиться у зазначеній будівлі, позивачем надано договори у сфері фасування, акти приймання-передачі сировини на переробку, акти надання послуг та акти звірки, укладені і підписані з ТОВ «Омега», ТОВ «ДТ Хлібзавод № 10», ТОВ «Сайлент-Інвест». За змістом цих документів послугою, яка надавалася, є фасування цукру.
Частина будівлі, що перевищує 2000 кв.м, за твердженням позивача, викладеним у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу, частково передавалася власником в оренду, у тому числі його ж підприємствам; податкові зобов`язання в цій частині позивачем сплачено.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо вказаного об`єкта нерухомості прийнято податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, №2[телефон приховано]-0462-UA1210007[телефон приховано] від 13.08.2025 (за 2024 рік на суму 27778,75 грн), №2[телефон приховано]-0462 від 13.08.2025 (за 2024 рік на суму 88472,21 грн), №1538975-2412-0462-UA1210007[телефон приховано] від 24.06.2024 (за 2023 рік на суму 104855,00 грн), №1538808-2412-0462-UA1210007[телефон приховано] від 24.06.2024 (за 2022 рік на суму 101725,00 грн) та №1538793-2412-0462-UA1210007[телефон приховано] від 24.06.2024 (за 2021 рік на суму 93900,00 грн). Позивач оскаржує ці рішення в частині сум, нарахованих на площу 2000 кв.м, а саме на 17750,00 грн, 53250,00 грн, 67000,00 грн, 65000,00 грн та 60000,00 грн відповідно.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток; база оподаткування об`єктів, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначає перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування цим податком.
Так, згідно з підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 23.05.2020 (після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року №466-IX, не є об`єктом оподаткування «будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства» від 23 лютого 2024 року №3603-IX цю норму викладено в редакції, за якою не є об`єктом оподаткування «будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».
Отже, у всіх редакціях, що були чинними у спірних податкових (звітних) періодах 2021-2024 років, законодавець пов`язує звільнення нерухомості від оподаткування з одночасною наявністю сукупності умов, а саме: 1) об`єкт нерухомості віднесений до групи (класу) «Будівлі промислові та склади» (код 125) відповідного класифікатора; 2) основна діяльність суб`єкта господарювання, який використовує такий об`єкт, класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; 3) об`єкт використовується за призначенням у господарській діяльності, тобто для промислового виробництва; 4) об`єкт не здається його власником в оренду, лізинг, позичку.
Такий підхід до тлумачення підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.07.2025 у справі № 120/11299/24, який стосується подібних правовідносин.
Відсутність хоча б однієї з наведених умов виключає можливість застосування зазначеної пільги, оскільки вона надається не з огляду на формальний статус будівлі, а з метою стимулювання промислового виробництва.
Так, у постанові від 02.07.2025 у справі № 580/5008/24 Верховний Суд виснував, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування; обираючи за вихідне поняття «промисловість», законодавець пов`язує звільнення від сплати податку не тільки і не стільки із статусом будівлі, а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
У постанові від 10.06.2021 у справі №520/4480/19 Верховний Суд зазначив, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду); оскільки платник не здійснював промислового виробництва з використанням спірних будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі він не має.
Крім того, у постанові від 31.10.2023 у справі № 160/11472/19 Верховний Суд дійшов висновку, що для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, підприємство повинне бути підприємством промисловості, класифікуватися за видом діяльності як промислове підприємство, а також використовувати відповідні будівлі безпосередньо для виробництва промислових товарів.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 4 Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457, процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Досліджуючи наявність передбачених законом умов застосування пільги у цій справі, колегія суддів виходить із того, що визначальним для вирішення спору є встановлення того, чи класифікується основна діяльність суб`єкта господарювання, який використовує спірну будівлю, у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та чи використовується така будівля саме для промислового виробництва.
Як вбачається з матеріалів справи, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТОВ «НЬЮ-АРК» є 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», що належить до секції G «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів» КВЕД ДК 009:2010, тобто не входить до секцій B-F. Жоден з інших зареєстрованих товариством видів діяльності - 46.36, 46.38, 46.19, 46.17, 46.21, 46.39, 46.75 (секція G), 52.10, 52.29, 49.41 (секція H), 62.09 (секція J), 82.92 «Пакування», 82.99, 77.11 (секція N) - також не класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
Твердження позивача про те, що основна діяльність ТОВ «НЬЮ-АРК» включає виробництво харчових продуктів у переробній промисловості (код 10.81 «Виробництво цукру» секції С КВЕД ДК 009:2010), не підтверджується наявними у справі доказами. Ані витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ані статут товариства не містять відомостей про такий вид економічної діяльності товариства. Договори, акти приймання-передачі сировини на переробку та акти надання послуг, укладені з ТОВ «Омега», ТОВ «ДТ Хлібзавод № 10» та ТОВ «Сайлент-Інвест», за своїм змістом свідчать про надання послуг з фасування цукру, а не про його виробництво.
Колегія суддів приходить до висновку, що фасування (пакування) цукру не є процесом промислового виробництва у розумінні пункту 4 КВЕД ДК 009:2010, оскільки такий процес не пов`язаний із виготовленням нової продукції шляхом перероблення сировини, а полягає у розміщенні готового продукту в упаковку. Відповідний вид діяльності класифікований у КВЕД ДК 009:2010 окремо - під кодом 82.92 «Пакування», який належить до секції N «Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування», а не до секції C «Переробна промисловість».
Колегія суддів звертає увагу, що саме цей вид діяльності (82.92) і зареєстрований ТОВ «НЬЮ-АРК» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наведене свідчить, що ТОВ «НЬЮ-АРК» не є суб`єктом господарювання, основна діяльність якого класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, і що спірна будівля не використовувалася для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції).
Отже, друга та третя з передбачених підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України умов застосування пільги у цій справі відсутні, що саме по собі виключає звільнення належного позивачу об`єкта нерухомості від оподаткування, незалежно від віднесення цієї будівлі до групи (класу) «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року №3573.
Колегія суддів також зауважує, що позивач, будучи власником спірної будівлі, передав частину цієї будівлі площею 2000 кв.м іншій особі - ТОВ «НЬЮ-АРК» - у безоплатне користування, що прямо визначено пунктом 4 договору про спільну діяльність від 28.12.2020 (в редакції додаткових угод №1 від 04.01.2021 та №2 від 09.04.2024). За змістом статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом установленого строку; користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. Незалежно від найменування укладеного між позивачем та ТОВ «НЬЮ-АРК» правочину, фактичні відносини безоплатного передання власником нерухомого майна у користування іншій особі за своєю правовою природою відповідають ознакам позички, наявність якої за прямим приписом підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України виключає застосування відповідної пільги. Наведене є додатковою самостійною підставою для висновку про відсутність у позивача права на звільнення спірного об`єкта від оподаткування.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами відсутній спір щодо класифікації основного виду діяльності ТОВ «НЬЮ-АРК» у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 та що основний вид діяльності товариства кваліфікується у секції С КВЕД ДК 009:2010, не відповідає матеріалам справи.
Посилання суду першої інстанції та позивача на постанову Верховного Суду від 16.12.2025 року у справі №160/18696/23 щодо відсутності імперативної вимоги про збіг особи власника будівлі промисловості та особи суб`єкта господарювання, який використовує таку будівлю, у цій справі не є достатнім для задоволення позову, оскільки викладений у ній висновок не звільняє платника від обов`язку довести відповідність основної діяльності користувача будівлі секціям B-F КВЕД ДК 009:2010 та фактичне використання будівлі для промислового виробництва, чого в цій справі не встановлено.
Не спростовує наведених висновків і посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №500/6132/23, оскільки викладений у ній підхід щодо оподаткування лише тієї частини площ, яка передана в оренду, застосовується у випадку, коли решта площ відповідає всім умовам пільги. У цій же справі умови застосування пільги не виконані щодо жодної частини будівлі.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Разом з тим наведене не звільняє платника податків, який заявляє про право на податкову пільгу, від обов`язку довести наявність обставин, які є підставою для її застосування, оскільки саме він володіє відповідними доказами.
Таким чином, належний позивачу об`єкт нерухомості, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ, вулиця Гетьманська, будинок 255Д, у податкових (звітних) періодах 2021-2024 років не підпадав під дію підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та був об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у повному обсязі його загальної площі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №2[телефон приховано]-0462-UA1210007[телефон приховано] від 13.08.2025, №2[телефон приховано]-0462 від 13.08.2025, №1538975-2412-0462-UA1210007[телефон приховано], №1538808-2412-0462-UA1210007[телефон приховано], № 1538793-2412-0462-UA1210007[телефон приховано] від 24.06.2024 в оспорюваних частинах прийняті контролюючим органом правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29- 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).
Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і його висновки не відповідають обставинам справи, що згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 317 КАС України є підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення.
Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.
Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026.
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з 29.09.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови, у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повну постанову складено 01.10.2026.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова