РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 337/2678/26
Провадження № 2/317/1685/2026
05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Каряки Д.О.,
при секретарі Щербини В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в заочному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
Позивачем ОСОБА_1 , за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано позовну заяву до ОСОБА_2 , в якій заявлені вимоги про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначила, що 26.03.2013 між сторонами було укладено шлюб. Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_3 , в свідоцтві про його народження батьком зазначеного відповідача ОСОБА_2 07.11.2017 року шлюб між сторонами було розірвано. Їх сумісний син проживає з матір`ю - позивачем у справі та повністю знаходиться на її утриманні, в ту чергу, як відповідач не бажає добровільно надавати кошти на утримання дитини, хоча має можливість надавати дитині матеріальну допомогу, оскільки є працездатним, офіційно працевлаштованим та отримує дохід, його стан здоров`я дозволяє працювати, тому має можливість надати їх спільній дитині матеріальну допомогу. Дитина знаходиться повністю на утриманні позивача, що в свою чергу ставить її в скрутне матеріальне становище. Позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви й до досягнення дитиною повноліття.
У призначений судом день сторони не з`явились. Позивачем до початку судового засідання подано до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.33).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився за невідомою суду причиною, причин відсутності суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, у відповідності з вимогами ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.25,32). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Повідомлень щодо поважності причин його відсутності, заяви про слухання справи за його відсутністю та відзиву на позов до суду не надходило. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважаних причин.
Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин на підставі ст. 280 ЦПК України суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.
Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши мотиви та фактичні обставини, які враховуються при стягненні аліментів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Суд встановив, позивачем ОСОБА_1 в позові зазначено, що вона з 26.03.2013 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом про шлюб, роздрукованим з додатку «Дія», копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.3-4).
Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син - ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження якого батьком зазначеного відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом про народження, роздрукованим з додатку «Дія», копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.5-6).
Після розірвання шлюбу з відповідачем 07.11.2017 р. їх сумісний син ОСОБА_3 , залишився проживати з матір`ю - позивачем у справі. Після укладання позивачем 21.12.2024 р. шлюбу з ОСОБА_4 , прізвище позивача було змінено з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , що підтверджується актовим записом про шлюб, роздрукованим з додатку «Дія», копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.7-8).
Як зазначено позивачем, дитина повністю знаходиться на її утриманні, в ту чергу відповідач ОСОБА_2 , як батько дитини, не бажає добровільно надавати кошти на утримання дитини, хоча має можливість надавати дитині матеріальну допомогу, оскільки він працездатний, є офіційно працевлаштованим та щомісяця отримує дохід, його стан здоров`я дозволяє працювати, тому він має можливість надавати їх спільній дитині матеріальну допомогу. Дитина знаходиться повністю на утриманні позивача, що в свою чергу ставить її в скрутне матеріальне становище.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України та ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 2 статті 91 СК України, встановлено жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р., визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 та ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При ухваленні рішення, суд виходить з того, що стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину є беззаперечним. Способи виконання такого обов`язку повинні визначатись за спільною домовленістю між батьками. За відсутності такої домовленості, той з них, з ким проживає дитина, вправі звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.
Підстав, встановлених сімейним законодавством, для звільнення відповідача від обов`язку утримувати свою неповнолітню дитину на даний час судом не встановлено.
Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідач є працездатною особою, за таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Аналізуючи вищевикладене, оцінивши належність, допустимість, достовірність та сукупність кожного вищевказаного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги передбачений законодавством обов`язок батьків утримувати дитину до набуття нею повноліття, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач була звільнена від сплати судового збору при поданні до суду позову в частині стягнення аліментів, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 353, 354 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 21, 24, 79-81, 91, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП № НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП № НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви - 28.04.2026 р. і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП № НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі в розмірі 1331,20 грн.
Копію рішення направити сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Запорізького районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.
Суддя: Д.О. Каряка