ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
06 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 340/1521/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Кропивницької митниці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року (суддя Сагун А.В.) в справі № 340/1521/26 за позовом приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» до Кропивницької митниці про визнання протиправним та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємства «Торговий дім «Золота миля» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кропивницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA901020/2026/000007/2 від 29 січня 2026 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901020/2026/000014.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Кропивницької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA901020/2026/000007/2 від 29.01.2026.
Визнано протиправним та скасовано картку відмови Кропивницької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA901020/2026/000014 від 29.01.2026.
В апеляційній скарзі відповідачем викладені обставини прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які є предметом позову, та фактично скарга повторює зміст відзиву на позовну заяву.
Доводи апелянта зводяться до неврахування судом першої інстанції, що подані декларантом для митного оформлення документи мали розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, тому у відповідача виник обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості декларантом, який став підставою для витребування додаткових документів та для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, адже декларантом не надано усіх додатково витребуваних документів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2025 між ПП "Торговий дім "Золота миля" (покупець) та компанією GBC FOODS FZCO (ОАЕ) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № BO-263-010825. Відповідно до умов цього контракту продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених сторонами.
04.08.2025 сторонами оформлено специфікацію № 2 до контракту № BO-263-010825, згідно якої погоджено поставку ядра арахісу сорту Runner калібру 38/42 у кількості 22 000,00 кг за ціною 1,20 доларів США за 1 кг на умовах CFR Гданськ (Польща) згідно з правилами Інкотермс-2020.
28.01.2026 декларантом подано митну декларацію №26UA901020000553U5 для митного оформлення зазначеного товару. Разом із митною декларацією подано документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема інвойс № GBC076/25-2 від 26.09.2025, пакувальний лист, коносамент MEDUAZ897631 від 06.01.2026, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 19.01.2026, сертифікати походження та якості товару, фітосанітарний сертифікат, платіжні доручення № 783 від 25.08.2025 та № 864 від 04.12.2025, транспортні документи, договори на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення, рахунки на оплату транспортних послуг, калькуляцію витрат, прайс-лист, експертний висновок ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" № 100 від 19.01.2026 та інші супровідні документи.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості відповідачем було направлено позивачу повідомлення про необхідність подання додаткових документів.
29.01.2026 позивачем подано до митного органу пояснення № 26/26/37 та додаткові документи, зокрема додаткову угоду № 1 від 01.09.2025 до контракту, заявку на перевезення та додатки до експертного висновку.
Так, за результатами здійснення контролю митної вартості 29.01.2026 Кропивницькою митницею прийнято рішення № UA901020/2026/000007/2 про коригування митної вартості товарів, яким заявлену декларантом митну вартість не визнано та визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу. При цьому як джерело інформації для визначення митної вартості митним органом було використано відомості митної декларації від 02.01.2026 № 26UA11[телефон приховано]U6, за якою рівень митної вартості аналогічного товару становив 1,76 доларів США за 1 кг товару.
Того ж дня митницею було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів № UA901020/2026/000014.
У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості різниця між сумою митних платежів, обчислених декларантом, та сумою митних платежів, визначених митним органом, склала 79 087,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведення відповідачем належними та допустимими доказами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та відповідно, не спростування правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивної можливості застосування основного методу визначення митної вартості.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ПП «ТД «Золота миля» укладено з компанією GBC Foods FZCO (ОАЕ) зовнішньоекономічний контракт № BO-263-010825 від 01 серпня 2025 року, умовами якого передбачена постачання на адресу позивача товару.
Відповідно специфікації від 04 серпня 2025 року № 2 до контракту № BO-263-010825 погоджено поставку товару - ядра арахісу сорту Runner калібру 38/42 у кількості 22 000,00 кг за ціною 1,20 доларів США за 1 кг на умовах CFR Гданськ (Польща) згідно з правилами Інкотермс-2020.
ПП «ТД «Золота миля» подано до Кропивницької митниці 28 січня 2026 року електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №26UA901020000553U5, якою до митного оформлення заявлено товар - арахіс сирий у ядрах, лущений, не смажений, не приготовлений іншим способом, сорт RUNNER, фракція 38/42, у кількості 22 000,00 кг за ціною 1,20 доларів США за 1 кг.
На підтвердження заявленої митної вартості декларантом до МД подані наступні документи: інвойс № GBC076/25-2 від 26.09.2025, пакувальний лист, коносамент MEDUAZ897631 від 06.01.2026, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 19.01.2026, сертифікати походження та якості товару, фітосанітарний сертифікат, платіжні доручення № 783 від 25.08.2025 та № 864 від 04.12.2025, транспортні документи, договори на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення, рахунки на оплату транспортних послуг, калькуляцію витрат, прайс-лист, експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 100 від 19.01.2026 тощо.
Митна вартість товару декларантом визначена на основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.
Митним органом надіслано позивачеві повідомлення, в якому запропоновано подати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
Позивачем 29 січня 2026 року надано митному органу пояснення, додаткову угоду № 1 від 01 вересня 2025 року до контракту, заявку на перевезення та додатки до експертного висновку.
Кропивницькою митницею 29 січня 2026 року прийнято рішення про коригування митної вартості №UA901020/2026/000007/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, при цьому застосовано джерело інформації - МД від 02 січня 2026 року № 26UA11[телефон приховано]U6, за якою рівень митної вартості аналогічного товару становив 1,76 доларів США за 1 кг товару.
Також митним органом видана позивачу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901020/2026/000014.
Спірним є питання наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за основним методом визначення митної вартості та застосування митним органом другорядного методу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларація митної вартості подається у разі:
1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;
2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;
3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.
Згідно з частинами восьмою - дев`ятою цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Згідно з частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості товару є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.
Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару подані документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
Виходячи з рішення про коригування митної вартості та доводів, викладених в апеляційній скарзі, документи, подані згідно з частиною другою статті МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме:
1) прайс-лист та калькуляція надані не виробником товару (Аргентина), а стороною зовнішньоекономічного контракту GBC FOODS FZCO (ОАЕ);
2) відповідно до п. 5 специфікації до зовнішньоекономічного контракту від 04.08.2025 № 2 товар повинен бути відвантажений не пізніше 04.09.2025, у разі порушення строків передбачено сплата пені. Згідно з даними коносаменту MEDUAZ897631 товар відвантажений 06.01.2026, підтверджуючих документів щодо включення таких витрат до митної вартості до митного контролю не надано;
3) подані до митного оформлення банківські платіжні інструкції від 25.08.2025 №783 та від 04.12.2025 № 864 містять посилання на декілька інвойсів, які до митного контролю не надавались, тому неможливо ідентифікувати оплату в обсязі (п. 3 специфікації від 04.08.2025 № 2) за поставлений товар;
4) подана ДМВ не містить всі складові митної вартості окрім витрат по порту та транспортних витрат від порту GDANSK (Польща) до пункту пропуску «Ягодин - Дорогуск»;
5) до митного оформлення документи щодо залучення до перевезення третіх осіб, не надавались;
6) в поданій до митного оформлення калькуляції від 04.08.2025 б/н наявна складова - вартість морського фрахту, інші документи, що можуть підтвердити складові не надаються;
7) оплата за рахунком від 21.01.2026 № [номер приховано] на суму 1200,00 EUR не надавалась;
8) до митного оформлення заявка на перевезення не надавалась, оплата за рахунком від 23.01.2026 № 35 не надавалась.
Стосовно зауважень митного органу про непідтвердження числових значень транспортної складової митної вартості суд зазначає таке.
Як зазначено судом вище, поставка товару здійснювалась на умовах CFR Гданськ (Польща) згідно з Інкотермс 2020.
Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс 2020) термін CFR означає, що продавець постачає товар на борт судна. Продавець зобов`язаний укласти договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.
Ціна товару за умовами постанови CFR означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару зі сплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки (фрахта) до порту призначення, без вивантаження в порту, відповідно, узгоджуючи умови поставки на зазначених умовах, сторони контракту погодились з тим фактом, що ціна товару, зазначена у специфікації та інвойсі, вже включає в себе додаткові витрати, у тому числі пакування та маркування.
Пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 МК України установлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Судом встановлено, що до митної (інвойсної) вартості товару позивачем додано вартість транспортно-експедиційних послуг транспортування товару транспортним засобом за маршрутом м. Гданськ (Польща) - пункт пропуску в Україні Ягодин-Дорохуськ (Україна).
Подана декларантом декларація митної вартості містить транспортну складову митної вартості, а саме транспортні витрати від порту Гданськ (Польща) до пункту пропуску «Ягодин - Дорогуск», а також витрати, понесені у порту призначення.
При цьому вартість перевезення до території України не включається до митної вартості.
Апелянтом не конкретизовано, які саме витрати мають бути включені до транспортної складової митної вартості та зазначені в декларації митної вартості.
Відтак, зауваження митниці про відсутність в декларації митної вартості всіх складових, крім витрат по порту та транспортних витрат від порту GDANSK (Польща) до пункту пропуску «Ягодин - Дорогуск» є незмістовними.
Аргумент відповідача про ненадання до митного оформлення документів щодо залучення до перевезення третіх осіб суд відхиляє.
Дійсно, пунктом 2.3.2 договору про надання послуг № 23-17 від 28 липня 2023 року, укладеним між ПП «Торговий Дім «Золота Миля» та компанією Stream Trade Europe Ltd (Болгарія), передбачена можливість залучення до виконання своїх обов`язків за цим договором третіх осіб, проте факт залучення третіх осіб не впливає на розмір транспортної складової митної вартості.
Крім того, відповідачем не надано жодних доказів залучення третіх осіб для здійснення перевезення вантажу, а також понесення саме позивачем витрат із залучення третіх осіб для перевезення вантажу.
Також відповідач зазначає, що в поданій до митного оформлення калькуляції від 04.08.2025 б/н наявна складова - вартість морського фрахту, інші документи, що можуть підтвердити складові не надаються.
З цього питання суд зазначає, що поставка товару здійснювалась на умовах CFR Гданськ (Польща) згідно з Інкотермс 2020. При цьому за умовами CFR продавець постачає товар на борт судна, продавець зобов`язаний укласти договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, тобто вартість фрахту входить до інвойсної вартості товару та не входить до транспортної складової митної вартості.
Зауваження відповідача про неподання до митного оформлення заявки на перевезення та оплати за рахунками є необґрунтованими.
Так, заявка на перевезення не є документом, що підтверджує митну вартість, перелік яких визначений статтею 53 МК України, тому не надання такої заявки не може бути підставою для висновку про неможливість перевірки складових митної вартості.
Крім того, позивачем на підтвердження заявленої митної вартості надано усі необхідні документи, зокрема, а не надання платіжних документів на підтвердження здійснення оплати транспортних послуги не свідчить про заниження заявленої митної вартості та не є підставою для коригування митної вартості, адже заявлена митна вартість, в тому числі транспортна складова, підтверджена поданими документами, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності містять усі необхідні та належні відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
З цього питання суд враховує висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/4680/16, висловлювався правовий висновок щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що у поданих до митного оформлення банківських платіжних інструкціях від 25.08.2025 №783 та від 04.12.2025 № 864 наявні посилання на декілька інвойсів, які до митного контролю не надавались, тому неможливо ідентифікувати оплату в обсязі (п. 3 специфікації від 04.08.2025 № 2) за поставлений товар, адже подані платіжні інструкції містять усі необхідні реквізити, які дозволяють ідентифікувати ці документи із конкретною поставкою товару.
Є безпідставним аргумент митниці про те, що прайс-лист та калькуляція надані не виробником товару (Аргентина), а стороною зовнішньоекономічного контракту GBC FOODS FZCO (ОАЕ), адже цей прайс-лист підтверджує контрактну вартість товару та містить інформацію саме про вартість товару, який реалізовується продавцем.
Стосовно того, що відповідно до п. 5 специфікації до зовнішньоекономічного контракту від 04.08.2025 № 2 товар повинен бути відвантажений не пізніше 04.09.2025, у разі порушення строків передбачено сплата пені. Згідно з даними коносаменту MEDUAZ897631 товар відвантажений 06.01.2026, підтверджуючих документів щодо включення таких витрат до митної вартості до митного контролю не надано, суд зазначає таке.
Факт відвантаження товару пізніше, ніж зазначено у специфікації, жодним чином не свідчить про те, що позивачем сплачувалась пеня, а відповідачем не надано доказів сплати такої пені для цілей її включення до митної вартості.
Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.
Подані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.
Верховним Судом у постанові від 23 липня 2019 року в справі № 1140/3242/18 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Враховуючи приведені обставини, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Також апелянтом зазначається про не надання декларантом додатково витребуваних документів.
Суд з цього приводу також погоджується із висновком суду першої інстанції, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до статті 53 МК України обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, тобто митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
В цьому випадку декларантом надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, тому є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сам факт не подання декларантом додаткових документів не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару, з урахуванням того, що митним органом не обґрунтовано, яким чином додатково витребувані документи могли б вплинути на митну вартість товару.
Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11 вересня 2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31 березня 2015 року в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів відповідач повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).
Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Статтею 57 МК України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини першої якої визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Згідно з частиною другою статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частинами третьою - п`ятою цієї статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
За приписами статті 64 МК України, яка регулює питання застосування резервного методу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Оцінюючи правомірність застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості (резервного методу, метод 2-ґ), суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за другорядним методом 2-ґ за митними деклараціями, зазначеними у рішенні про коригування митної, є безпідставним, оскільки у оскарженому рішенні про коригування митної вартості не наведено мотивів щодо того, що товари за приведеними митними деклараціями та митною декларацією, поданою позивачем, є подібними або аналогічними, мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаною декларацією та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а також що час експорту збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, а оскаржене рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митним органом, ґрунтується на митній вартості подібного (аналогічного) товару з розрахунку вищою, ніж визначено позивачем, митною вартістю.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який має однакові характеристики, умови поставки є схожими, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірних товарів та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваних товарів.
На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає частині другій статті 53 МК України, з урахуванням умов поставки товару, відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів.
Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 Митною кодексу України.
Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу, не спростовані відповідачем.
Стосовно доводів апелянта, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки не мають належного документального підтвердження та є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд зазначає, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Кропивницької митниці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року в справі № 340/1521/26 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року в справі № 340/1521/26 за позовом приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» до Кропивницької митниці про визнання протиправним та скасування рішень залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 06 жовтня 2026 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов