ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
06 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 160/17438/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року (суддя І.В. Тулянцева) у справі № 160/17438/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування позивачці до страхового стажу період роботи у Місії милосердя "Добрий Самарянин" з 01.09.1992 року по 01.02.1996 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити до страхового стажу позивачки період роботи з 01.09.1992 року по 01.02.1996 року у Місії милосердя "Добрий Самарянин", внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та повторно розглянути заяву позивачки про перерахунок пенсії з врахуванням періодів її роботи з 01.09.1992 року по 01.02.1996 року у Місії милосердя "Добрий Самарянин".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу спірний період роботи, що порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду заяви позивачки від 17.03.2025 року про зарахування періоду трудової діяльності з 01.09.1992 року по 01.02.1996 року у Місії милосердя "Добрий Самарянин" до страхового стажу;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивачки від 17.03.2025 року про перерахунок пенсії з врахуванням періодів її роботи з 01.09.1992 року по 01.02.1996 року у Місії милосердя "Добрий Самарянин", та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що пенсійним органом не заперечується наявність у
позивачки самого трудового стажу, тобто, її трудової діяльності впродовж спірного періоду.
Суд першої інстанції вважав, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період 01.09.1992 по 01.02.1996 років не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію, оскільки застрахована особа не може відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивачки з 01.09.1992р. по 01.02.1996р., яка викладена у листі №17780-10341/Ш-01/8-0400/25 від 15.04.2025 року є протиправною.
Суд першої інстанції вказав, що з метою захисту прав позивачки слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки про перерахунок пенсії з врахуванням періодів її роботи з 01.09.1992 року по 01.02.1996 року у Місії милосердя "Добрий Самарянин", та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що за спірні періоди роботи позивачки з 01.09.1992 по 01.02.1996 відсутні відомості про сплату внесків, а отже такі періоди роботи правомірно не зараховано позивачці до стажу. Вважає, що в спірному випадку дії пенсійного органу відповідають вимогам законодавства, а отже позов задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 07.02.2025 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Згідно рішення № 046150017090 від 14.02.2025 року позивачці призначено пенсію по інвалідності (III група), з 16.12.2024 року.
Відповідно до Розрахунку страхового стажу «Форми РС - право» від 07.02.2025 року, страховий стаж позивачки зарахований з 01.06.1999 року, та складає 19 років 5 місяців 27 днів (зараховано по 15.07.2024 року).
17.03.2025 року позивачка звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для здійснення перерахунку пенсії із зарахуванням періодів роботи в Місії милосердя "Добрий Самарянин" з 01.09.1992 року по 01.02.1996 року до загального страхового стажу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №17780-10341/Ш-01/8-0400/25 від 15.04.2025 повідомлено позивачку, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону № 1058, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, а саме - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788). Згідно із Законом України від 23.04.1991 № 987-ХІІ "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон №987) громадяни, які працюють у релігійних організаціях, створених ними підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. До введення в дію Закону №987, на зазначених осіб трудове законодавство не поширювалось. Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Враховуючи викладене, зарахувати до страхового стажу період роботи 01.09.1992 по 01.02.1996 в Місії милосердя "Добрий Самарянин" можливо за умови надання інформації про сплату страхових внесків.
Вважаючи дії пенсійного органу протиправними, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Згідно ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Зі змісту матеріалів справи вбачається та скаржником не заперечується, що трудова книжка позивачки містить відомості про її діяльність у спірний період з 01.09.1992 року по 01.02.1996 року, однак цей період не зараховано до страхового стажу через відсутність відомостей про сплату внесків.
Апеляційний суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, відповідно до якої страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язкові сплаті, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює ця особа, страхувальником сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Як підсумок, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що фізичні особи (працівники підприємств, які тимчасово були звільнені від своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску) не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.
Колегія суддів зазначає, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій. Позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій внаслідок того, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди з 01.09.1992 року по 01.02.1996 року підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про наявність підстав визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду заяви позивачки від 17.03.2025 року про зарахування періоду трудової діяльності з 01.09.1992 року по 01.02.1996 року до страхового стажу.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту прав позивачки без втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки з врахуванням періоду з 01.09.1992 року по 01.02.1996 року до страхового стажу та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі № 160/17438/25 -без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Т.І. Ясенова