ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
06 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 160/14347/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року (суддя О.В. Єфанова) у справі № 160/14347/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 45 днів;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 45 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення позивача при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток додаткову винагороди, яка передбачена постановою КМУ №168.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, за умови її отримання військовослужбовцем перед звільненням, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
Судом першої інстанції вказано, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168, виплачувалася позивачу за останньою займаною штатною посадою, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Отже, ця винагорода
входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваних відпусток.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, суму додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, чим допустив протиправну бездіяльність.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що винагорода згідно постанови КМУ №168 є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а не щомісячним. Звертає увагу, що п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 чітко визначений перелік складових грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні розміру компенсації за невикористані дні відпустки, до такого переліку не входять одноразові додаткові види грошового забезпечення, а отже відповідачем у спірному випадку протиправну бездіяльність не допущено.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у період з 26.02.2022 по 05.11.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а з 06.11.2022 по 16.10.2023 - у військовій частині НОМЕР_1 , звідки був звільнений у запас.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №2899 від 16.10.2023 на день виключення зі списків особового складу військової частини позивачу було виплачено грошову компенсацію за 31 добу невикористаної щорічної відпустки та 14 діб невикористаної додаткової відпустки, а всього за 45 днів невикористаних оплачуваних відпусток.
Згідно з директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-321/65/дск і Директивою Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/ДОК з 31.07.2025 військова частина НОМЕР_2 зазнала переформування, її умовне найменування та ідентифікаційний код анульовано, а правонаступником військової частини НОМЕР_2 стала Військова частина НОМЕР_1 .
18.05.2026 за вх. №22126/2 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2026 №1143/8616 позивачу відмовлено у задоволенні заяви з посиланням на те, що додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови КМУ №168, за своєю правовою природою є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, у зв`язку з чим її виплата провадиться без урахування при обчисленні компенсації.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
У статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260 в редакції станом на час спірних правовідносин).
Пункт 6 розділу XXXI Порядку №260 визначав, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Скаржник наполягає, що ним розрахунок грошової компенсації згідно п. 6 розділу XXXI Порядку №260 правомірно здійснено без урахування винагороди, що передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Апеляційний суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 констатував, що пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Отож при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 10.09.2025 року у справі № 240/2400/24 дійшов висновку, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 240/2078/24.
Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду, яка є застосованою до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що бездіяльність військової частини що не включення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 45 днів, є протиправною.
З цих підстав, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі № 160/14347/26 -без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя О.В. Головко
суддя І.Ю. Добродняк