ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
06 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 280/2611/26
Суддя І інстанції - Чернова Ж.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до суду в якому просила:
визнати протиправними дії Головного управління Національної Поліції в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , в надсиланні трудової книжки на підставі її особистої заяви від 09 лютого 2026 року;
зобов`язати Головне управління Національної Поліції в Запорізькій області направити поштою трудову книжку належну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , на підставі її особистої заяви від 09 лютого 2026 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є колишнім працівником відповідача, працювала старшим спеціалістом криміналістом сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділу Мелітопольського РУП ГУНП Запорізької області до початку повномаштабного вторгнення російських збройних формувань на територію нашої суверенної держави у 2022 року. Станом на початок війни вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. У подальшому її було звільнено з посади згідно наказу №1249 від 14.12.2022. При звільненні позивачка не отримала оригіналу своєї трудової книжки оскільки, не мала можливості особисто з явитись у м. Запоріжжя. 09 лютого 2026 року позивачка звернулась до відповідача по справі з заявою про надсилання належної їй трудової книжки на поштову адресу в Україні у зв`язку з неможливістю отримати її особисто у м. Запоріжжя, у якій надала дозвіл на пересилання своєї трудової книжки поштою. Заява була підписана Електронним Підписом та направлена на офіційну електрону адресу відповідача по справі. Відповідач на заяву позивачки надав відповідь №259842026 від 24.02.2026 (132424), у якій відмовив у задоволенні означеної заяви щодо отримання трудової книжки поштою, вказавши що питання пересилання трудової книжки буде вирішувати у разі наявності інформації про прибуття заявниці на підконтрольну Україні територію, питання видачі або надсилання поштовим зв`язком її трудової книжки буде розглядатись виключно у разі наявності інформації про залишення тимчасово окупованої території. Позивачка вважає що відповідач діє протиправно, всупереч вимогам трудового законодавства, грубо порушує її право на отримання оригіналу трудової книжки поштою за умов наявності її заяви (колишнього працівника) про пересилання трудової книжки поштою, не має жодних підстав утримувати трудову книжку у себе. Вважає, що викладені доводи відповідача у його відповіді не відповідають вимогам трудового законодавства України. Тому позивачка змушена звернутися до суду для поновлення своїх порушених прав. Просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року позовні вимоги було задоволено.
Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції Головне управління Національної поліції у Запорізькій області подало на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що ГУНП в Запорізькій області не заперечує право Позивача на отримання трудової книжки, однак таке право підлягає реалізації виключно у порядку, визначеному чинним законодавством (зокрема, п. 3 Постанови № 301 та п. 7.1 Інструкції № 58), який визначає особисте отримання документа під підпис як основний і безпечний спосіб. Пересилання оригіналу документа, що містить персональні дані та відомості про службову діяльність в органах Національної поліції, на адресу, фактична належність якій Позивачу не підтверджена, створює високі ризики несанкціонованого доступу третіх осіб або втрати документа.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходила службу в ГУНП в Запорізькій області на посаді старшого спеціаліста - криміналіста сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділу Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області.
14.12.2022 наказом ГУНП в Запорізькій області «По особовому складу» № 1249 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
09 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області із заявою про надсилання належної їй трудової книжки на поштову адресу в Україні у зв`язку з неможливістю отримати її особисто у м.Запоріжжя, у якій надала дозвіл на пересилання своєї трудової книжки поштою. Заява була підписана електронним підписом та направлена на офіційну електрону адресу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
Головне управління Національної поліції в Запорізькій області надало відповідь №25984-2026 від 24.02.2026 (132424), в якій повідомлено, що у зв`язку з відсутністю інформації про прибуття позивачки на підконтрольну Україні територію, питання видачі або надсилання поштовим зв`язком трудової книжки буде розглядатись виключно у разі наявності інформації про залишення тимчасової окупованої території.
Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернулась з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство, що регулює порядок видачі трудових книжок працівникам після звільнення, не покладає обов`язку на роботодавця пересвідчуватись у достовірності вказаної адреси відправлення, а робітник, який має намір отримати трудову книжку за допомогою засобів поштового зв`язку, не зобов`язаний підтверджувати будь-якими доказами своє місцезнаходження. Єдиною умовою для отримання робітником своєї трудової книжки після звільнення засобами поштового зв`язку є письмова згода із зазначенням адреси направлення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 47 Кодексу законів про працю України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників"» (далі - Постанова № 301), а саме, пунктом 3 визначено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільнені працівника трудова книжка видається йому під розпис в журналі обліку.
Згідно пункту 4 Постанови № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
У відповідності до пункту 5 Постанови № 301 Міністерству праці, Міністерству юстиції, Міністерству соціального захисту населення разом із заінтересованими міністерствами та іншими підвідомчими Кабінетові Міністрів України органами державної виконавчої влади за участю профспілкових об`єднань постановлено у тримісячній термін розробити і затвердити Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.
Таким чином, спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
За вказаних обставин доводи відповідача про те, що положення Інструкції №58 суперечать положенням Постанови № 301, є неприйнятними, оскільки таку Інструкцію прийнято саме на виконання положень Постанови № 301, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 вищевказаної Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
09.02.2026 позивачем засобами електронного зв`язку із застосуванням електронного цифрового підпису направлено заяву, в якій вона просила відповідача направити оригінал трудової книжки на наступну адресу: АДРЕСА_1 .
При цьому, у заяві позивачка просила надіслати трудову книжку саме на її ім`я, зазначивши, що несе відповідальність за її пересилання засобами поштового зв`язку.
Отже позивачкою дотримано вимоги чинного законодавства щодо отримання трудової книжки засобами поштового зв`язку.
Проте, у листі-відповіді відповідач вказав, що питання пересилання трудової книжки буде вирішувати у разі наявності інформації про прибуття заявниці на підконтрольну Україні територію, питання видачі або надсилання поштовим зв`язком її трудової книжки буде розглядатись виключно у разі наявності інформації про залишення тимчасово окупованої території.
Суд першої інтенції вірно наголосив на тому, що вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок визначають, що пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
При цьому чинне законодавство, що регулює порядок видачі трудових книжок працівникам після звільнення, не покладає обов`язку на роботодавця пересвідчуватись у достовірності вказаної адреси відправлення, а робітник, який має намір отримати трудову книжку за допомогою засобів поштового зв`язку, не зобов`язаний підтверджувати будь-якими доказами своє місцезнаходження. Єдиною умовою для отримання робітником своєї трудової книжки після звільнення засобами поштового зв`язку є письмова згода із зазначенням адреси направлення і інших застережень щодо отримання трудової книжки за допомогою засобів поштового зв`язку.
Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у порушення чинних вимог законодавства не здійснив направлення позивачу засобами поштового зв`язку на зазначену адресу оригіналу трудової книжки, що є підставою для зобов`язання відповідача здійснити направлення позивачу засобами поштового зв`язку трудову книжку на її ім`я на підставі її особистої заяви від 09 лютого 2026 року.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 06 жовтня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.А. Шальєва
суддя С.В. Сафронова