Справа № 462/6614/14-ц
УХВАЛА
29 вересня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:
головуючого судді Колодяжного С.Ю.
за участю секретаря судового засідання Задорожної Н.М.
представника стягувача Теслюк Т.Ю.
боржника ОСОБА_1
державного виконавця Барилко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові заяву стягувача ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа,
встановив:
ОСОБА_2 29.04.2026 року звернулася до Залізничного районного суду м.Львова із заявою, в якій просить видати дублікат виконавчого листа у справі №462/6614/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 01.12.2014 року, яке набрало законної сили, на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 250 грн. на кожну дитину щомісячно до їх повноліття, починаючи з 17.09.2014 року. На виконання даного рішення було видано виконавчий лист. Згідно відповіді Залізничного ВДВС у м.Львові ЛМУ МЮ України від 18.03.2026 року виконавчий лист з примусового виконання рішення суду від 01.12.2014 року був повернутий стягувачу без прийняття до виконання, оскільки місце проживання боржника у Турківському районі. Проте, зазначає, що жодного листа із вмістом виконавчого документа від Залізничного ВДВС у м.Львові ЛМУ МЮ України вона не отримувала, а втрата виконавчого листа позбавляє її права на повторне звернення судового рішення до виконання. У зв?язку із цим, просить видати дублікат виконавчого листа.
25.05.2026 року від представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Марківа Р.Б. на адресу суду надійшли заперечення на заяву, в яких він зазначив, що відсутні будь-які докази фактичної втрати виконавчого листа, відтак твердження заявника про втрату виконавчого документа є лише припущенням. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ був повернутий стягувачу14.02.2017 року, однак із заявою про видачу дубліката виконавчого листа стягувач звернувся лише у 2026 році. З огляду на значний проміжок часу між поверненням виконавчого документа та зверненням із даною заявою, а також відсутність належних доказів втрати виконавчого листа, вважає, що заявником не доведено наявності передбачених законом підстав для видачі дубліката виконавчого листа, у зв?язку з чим у задоволенні заяви просить відмовити.
07.07.2026 року на адресу суду від представника стягувача - адвоката Теслюк Т.Ю. надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначила, що на момент звернення із даною заявою жодна із дітей не досягла повноліття, строк пред?явлення виконавчого документа до виконання не закінчився, відтак заявниця звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа в межах строку, встановленого законом. Також вказує на те, що станом на час звернення до суду із даною заявою оригінал виконавчого листа відсутній як в органі державної виконавчої служби, так і в стягувача, що свідчить про його втрату та унеможливлює подальше пред?явлення такого виконавчого документа до виконання. Окремо звертає увагу на те, що після ознайомлення із матеріалами справи їй стало відомо, що ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 07.11.2018 року відмовлено начальнику Залізничного ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області у задоволенні подання про видачу дубліката виконавчого листа №462/6614/14-ц, виданого 17.06.2015 року. При цьому, в мотивувальній частині зазначеної ухвали містяться відомості про те, що стягувач брала участь у судовому засіданні та повідомила суд про те, що оригінал виконавчого листа знаходиться у неї, який був отриманий нею у вересні 2017 року, та зберігається до теперішнього часу. Однак вказує, що ОСОБА_2 категорично заперечує як факт своєї участі у судовому засіданні 07.11.2018 року, так і факт надання суду будь-яких пояснень.
Представник стягувача у судовому засіданні заяву підтримала, посилаючись на мотиви такої, яку просить задовольнити.
Боржник в судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечив, з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Державний виконавець Барилко Л.В. в судовому засіданні заяву підтримала, при цьому зазначила, що не пригадує, що Залізничний ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області звертався із поданням про видачу дубліката виконавчого листа і що вона брала участь у розгляді даного подання.
Заслухавши пояснення представника стягувача, боржника та державного виконавця, дослідивши доводи заяви про видачу дублікату виконавчого листа, перевіривши матеріали справи № 462/6614/14-ц, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів цивільної справи №462/6614/14-ц та поданої до суду заяви вбачається, що на виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 01.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів 17.06.2015 року було видано виконавчий лист.
24.06.2016 року ОСОБА_2 було отримано виконавчий лист для пред`явлення його до виконання (а.с.30).
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частина 3 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначає випадки, коли виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, зокрема, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
14.02.2017 року старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області Барилко Л.В. винесено повідомлення про повернення на підставі п.10 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки в ході перевірки матеріалів виконавчого провадження встановлено, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що не є територією Залізничного району м.Львова (а.с.33).
20.09.2018 року на адресу суду надійшло подання Залізничного ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області про видачу дубліката виконавчого листа №462/6614/14-ц (а.с.32).
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 07.11.2018 року відмовлено начальнику Залізничного ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області Стасишину А.Р. у видачі дублікату виконавчого листа №462/6614/14-ц, виданого 17.06.2015 року Залізничним районним судом м.Львова (а.с.43). Також у вказаній ухвалі суду зазначено, що згідно пояснень ОСОБА_2 вона отримала виконавчий лист, який на теперішній час знаходиться у неї.
Питання про видачу дублікату виконавчого листа врегульовано у п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, яким визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Отже, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Як вбачається із відповіді Залізничного ВДВС у м.Львові ЛМУ МЮ України №24582 від 18.03.2026 року згідно Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні перебувало виконавче провадження №53397246 з примусового виконання виконавчого листа №2-6614/14-ц, виданого 17.06.2015 року Залізничним районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 250 грн. на кожну дитину щомісячно до їх повноліття, починаючи з 17.09.2014 року. Державним виконавцем 14.02.2017 року винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на п.10 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно виконавчого документа місце проживання боржника АДРЕСА_1 . При цьому, надати підтверджуючі документи неможливо, у зв?язку із закінченням строку їх зберігання (а.с.73).
Таким чином, відсутні докази отримання стягувачем вказаного виконавчого документа у справі №462/6614/14-ц після винесення державним виконавцем повідомлення від 14.02.2017 року про повернення ОСОБА_2 такого виконавчого листа.
Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на свій універсальний та сталий правовий висновок - сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та у виконавця свідчить про те, що його втрачено (постанови від 09.10.2019 року у справі №2-6471/06, від 18 .11.2020 року у справі №263/4331/18, від 19.04.2021 року у справі №2-1316/285/11, від 14.12.2022 року у справі №2-1380/08, від 01.11.2023 року у справі №196/673/14-ц, від 16.10.2024 року у справі №200/4740/13-ц, від 08.01.2025 року у справі №183/4342/13-ц).
В судовому засіданні стягувач та державний виконавець підтвердили, що у них відсутній оригінал виконавчого листа.
Конституційний Суд України неодноразово надавав оцінку питанню виконуваності судових рішень у його різних аспектах як складовій права на справедливий судовий захист. Зокрема, він вказував на те, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення, що охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (відповідно до пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Оскільки ці правові висновки Конституційного Суду України носять універсальний конституційний характер з точки зору оцінки питання виконання судового рішення та їх зміна або неактуальність не випливає з конкретних положень нормативних актів, які застосовуються судами до розгляду цієї справи, а сам Конституційного Суду України своєю судовою практикою фактично підтвердив їх актуальність в контексті нових наступних редакцій цих актів, Верховний Суд також вважає за доцільне послуговуватися цими висновками Конституційного Суду України у цій справі.
У своєму рішенні від 15.05.2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із тим, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов?язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Слід зазначити, що судом не встановлено, а учасниками справи не доведено, що судове рішення від 01.12.2014 року, на виконання якого видавався виконавчий лист від 17.06.2015 року, було виконане.
Верховний Суд у своїй постанові від 23.11.2022 року у справі №718/1161/16-ц зазначив, що без оригіналу виконавчого документа (листа) виконавець не може вчиняти виконавчі дії, тобто здійснювати примусове виконання рішення суду, на виконання якого він виданий.
Факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду, а обставини, за яких це сталось, не можуть негативно впливати на права стягувача. Відсутність виконавчого листа, своєчасно пред`явленого стягувачем, перешкоджає виконанню судового рішення та порушує права стягувача.
При цьому слід зауважити, що сам по собі факт попередньої відмови на подання державного виконавця щодо видачі дублікату виконавчого листа від 17.06.2015 року не може слугувати автоматичного підставою для подальших відмов.
Враховуючи, що виконавчий лист №462/6614/14-ц був втрачений, а рішення суду, на підставі якого його видано, не виконано, тому суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа задовольнити.
Керуючись ст.258-261, п.17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
постановив:
Заяву стягувача ОСОБА_2 - задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа у справі №462/6614/14-ц, виданого 17.06.2015 року Залізничним районним судом м.Львова, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 250 грн. на кожну дитину щомісячно до їх повноліття, починаючи з 17.09.2014 року.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 05.10.2026 року.
Суддя: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя: С.Ю.Колодяжний