Справа № 456/3018/26
Провадження № 2-а/456/57/2026
РІШЕННЯ
іменем України
06 жовтня 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Писарева О. Ю.,
при секретарі Стасів О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старший сержант поліції Канафоцький Любомир Романович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
в с т а н о в и в:
Підстава позову (позиція позивача). Представник позивача адвокат Доарме Валерій Семенович звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №7218655 від 18.05.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за порушення ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення, у виді штрафу в сумі 340 гривень, та закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП; вирішити питання щодо розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.ст. 139, 143 КАС України.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 18.05.2026 поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старший сержант поліції Канафоцький Любомир Романович виніс постанову серії ЕНА №7218655 від 18.05.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за порушення ніби ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Вважає, що зазначена постанова винесена безпідставно, а тому підлягає скасуванню. Зі змісту даної постанови вбачається, що ОСОБА_1 18.05.2026 року о 21:56:31 на дорозі М-06 Київ - Чоп 596км м. Стрий, керував транспортним засобом Chevrolet Bolt ВС2375YD з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив вимоги п. 31.4.3 ПДР - керував ТЗ з несправними зовнішніми світловими приладами, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення, за що на нього було накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень. Згідно з пунктами «а» та «б» пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Позивачем по даній справі дану вимогу ПДР перед виїздом було виконано, переконавшись у справності засобів освітлення водій здійснив виїзд. Про той факт, що не працює передня ліва фара водій дізнався після зупинки працівниками поліції. Побачити дану несправність під час руху не було можливим враховуючи справність решти засобів освітлення та ходових вогнів, що забезпечувало добру освітлюваність під час руху на транспортному засобі. Виникнення несправності в автомобілі, а саме непрацюючої лівої фари в режимі ближнього світла під час руху транспортного засобу по автодорозі не залежала від волі водія, а відповідно в його діях відсутня така обов`язкова ознака адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України, як вина. Також зазначає, що оскаржувана постанова не містить жодного доказу вчинення ОСОБА_1 будь-якого правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Доарме В.С. в судове засідання не з`явились, представником подано клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та його представника.
Позиція відповідача. 24.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Департаменту патрульної поліції Решетняк О.А. просить відмовити повністю у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого. Зазначає, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що 18 травня 2026 року на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 596 км., близько 22 години, в ході виконання службових обов`язків інспекторами Управління був помічений транспортний засіб CHEVROLET BOLT номерний знак НОМЕР_1 , який в темну пору доби мав не працюючу ліву фару в режимі ближнього світла, чим порушив п.31.4.3 «в» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), як результат на Позивача винесена постанова серії ЕНА №7218655 за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Під час несення служби з патрулювання на автомобільній дорозі М-06 екіпаж поліції виявив транспортний засіб, який рухався у зустрічному напрямку та у якого в темну пору доби не працювала ліва фара в режимі ближнього світла. Зазначена обставина свідчила про наявність ознак порушення Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим інспектори поліції, як уповноважені посадові особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, були зобов`язані відреагувати на виявлене правопорушення шляхом зупинення транспортного засобу під керуванням позивача. Позивач здійснив зупинку свого транспортного засобу та почав вести діалог з працівником поліції в особі поліцейського Канафоцького Л.Р. Останній, дотримуючись ст. ст. 278, 279 КУпАП та Інструкції «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція № 1395 від 07.11.2015), представився, повідомив, що згідно ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» ведеться відеофіксація події та пояснив Позивачеві причину зупинки (до відзиву на позовну заяву додає відео з портативного відеореєстратора інспектора Канафоцького Л.Р., як доказ вище зазначеного). Встановлений інспекторами факт непрацюючої лівої фари у режимі ближнього світла в темну пору доби прямо підпадає під ознаки технічної несправності, з якою експлуатація транспортного засобу забороняється згідно п. 31.4.3 Правил дорожнього руху України. Частина 1 статті 121 КУпАП не містить вимоги щодо наявності виключно умисної форми вини, оскільки адміністративна відповідальність настає як за умисні, так і за необережні правопорушення. Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у самому факті керування транспортним засобом, який має технічні несправності, з якими відповідно до п. 31.4.3 Правил дорожнього руху України його експлуатація забороняється. При цьому причини виникнення такої несправності правового значення не мають, оскільки відповідальність настає саме за експлуатацію несправного транспортного засобу. Водій, у свою чергу, зобов`язаний перед початком руху перевірити технічний стан транспортного засобу, а у разі виявлення несправностей під час руху - негайно вжити заходів для їх усунення або припинити подальший рух. Продовження руху транспортного засобу з несправною фарою свідчить щонайменше про необережну форму вини, що є достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Пункт 7 Постанови про накладення адміністративного стягнення звучить так, «До постанови додаються» відповідно цей пункт слугує саме переліком "додатків», які фізично існують разом із постановою. Як встановлено, в даному випадку жодних фізичних матеріалів на місці події поліцейським до постанови не додавалось, відповідно в п. 7 оскаржуваної постанови не можуть бути внесені інші відомості ніж передбачені Інструкцією. Представник позивача помилково трактує не заповнення графи 7 як відсутність доказів правопорушення в цілому. Згідно з Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, у даній графі зазначаються виключно відомості про фізичні додатки на паперових носіях, які були складені або отримані безпосередньо під час розгляду справи на місці (наприклад, письмові пояснення особи, рапорт або схеми). Таким чином, порожня графа 7 Постанови не є порушенням процедури розгляду справи, а є наслідком відсутності фізичних додатків (пояснень, рапортів), що не спростовує наявність інших доказів, на яких ґрунтується рішення інспектора. Крім того, до відзиву долучено відеозапис з портативного відеореєстратора працівника поліції, який є належним та допустимим доказом у справі. На вказаному відеозаписі чітко зафіксовано факт наявності технічної несправності транспортного засобу позивача, а саме непрацюючої лівої фари ближнього світла, а також поведінку самого позивача, який на clip-0, 21:55:55 після повідомлення інспектором причини зупинки вийшов з транспортного засобу, особисто пересвідчився у наявності несправності та прямо підтвердив це словами: «точно, дійсно!».
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу за відсутності сторони відповідача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старший сержант поліції Канафоцький Любомир Романович в судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України.
За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності учасників справи.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні 19.06.2026 судом було заслухано пояснення позивача та його представника, досліджено докази по справі та відповідно до ст. 227 КАС України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Ухвалою суду від 06.07.2026 поновлено судовий розгляд справи.
Ухвалою суду від 17.09.2026 замінено первісного відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 39962825, адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19) на Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 2 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та з`ясуванні всіх обставин у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7218655 від 18.05.2026 на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що він 18.05.2026 року о 21:56:31 на дорозі М-06 Київ - Чоп 596 км керував транспортним засобом Chevrolet Bolt ВС2375YD з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП /а.с. 10/.
З позовної заяви вбачається, що позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, оскільки жодних допустимих доказів даного правопорушення до матеріалів справи не долучено.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , судом підлягають застосуванню наступні норми законодавства.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності,запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306(із змінами та доповненнями).
Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч. 13 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Мотивована оцінка доказів, поданих стороною позивача та відповідача.
Як встановлено судом, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7218655 від 18.05.2026 на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що він 18.05.2026 року о 21:56:31 на дорозі М-06 Київ - Чоп 596 км керував транспортним засобом Chevrolet Bolt ВС2375YD з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 ПДР.
Так, суд звертає увагу на те, що текст оскаржуваної постанови не містить посилань на те, що обставини, викладені в ній були зафіксовані на будь-які технічні прилади.
Як вже зазначалось, згідно положень ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості, зокрема, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
У разі відсутності в оскарженій постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами ст. 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постановах від 24 січня 2019 року у справі №428/2769/17 та від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.
Зокрема, в постанові від 13 лютого 2020 року по справі №524/9716/16-а (адміністративне провадження №К/9901/33555/18) Верховний Суд вказав, що з матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення. Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Також, Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №338/855/17, вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Також, згідно з позицією, яку висловив Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №200/5590/17, технічні засоби, якими здійснено фото або відеозапис не можуть вважатися належними доказами по справі якщо постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилання на них.
Крім цього, посилання представником відповідача на доданий до відзиву відеозапис події, на якому, на думку представника відповідача, зафіксовано порушення позивачем, є безпідставними і не можуть братись судом до уваги, оскільки приписами ч. 3 ст.283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Більше того, долучений до відзиву відеозапис містить відображення спілкування водія з поліцейськими після зупинки транспортного засобу, моменту руху автомобіля з технічними несправностями на ньому не зафіксовано, а отже відповідачем не підтверджено факту вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, будь-яких інших доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, представником відповідача не надано.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.
Так, згідно висновку, наведеного Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, колегія суддів вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР України, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Отже, в даному випадку відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку, передбаченого ч.2 ст.77 КАС України, де чітко передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відсутність належних доказів свідчить про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача порушення вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а також зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.122 КУпАП є недоведеним.
З матеріалів справи вбачається, що належних, достатніх та допустимих доказів, на підтвердження обставин, викладених у оскаржуваній постанові, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ПДР, відповідачем суду всупереч вимогам закону суду не надано.
Зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню.
Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а тому постанову серії ЕНА №7218655 від 18.05.2026 року слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 665,60грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 229, 268-271, 286 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старший сержант поліції Канафоцький Любомир Романович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7218655 від 18.05.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за порушення ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення, у виді штрафу в сумі 340 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.
Повний текст судового рішення виготовлено 06.10.2026.
Головуючий суддя О. Ю. Писарев