Справа № 947/15133/26
Провадження № 2/496/3925/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Сурженка В.С.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 36290160, юридична адреса: індекс 65022, Одеська область, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, до
відповідачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
вимоги позивача: про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,
представник позивач - повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив,
відповідачка - повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, -
В С Т А Н О В И В:
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.
1. 13.04.2026 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - позивач), в особі представника, звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) з вимогами про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо-переміщеним особам.
2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебувала одна на обліку в управлінні, як внутрішньо переміщена особа з 29.07.2024 року. З 29.10.2024 року перебуває на обліку в управлінні разом з дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який не є внутрішньо переміщеною особою. Відповідно до пп. 3 п. 71 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332, із 01.12.2023 року допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання, особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень (крім внутрішньо переміщених осіб, один із членів сім`ї яких отримує щорічну або одноразову державну грошову допомогу, як особа, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, щодо якої встановлено факт відсутності батьківського піклування та яка тимчасово або постійно влаштована в сім`ю родичів, знайомих, прийомну сім`ю, сім`ю патронатного вихователя або дитячий будинок сімейного типу). Згідно з п. 22 Порядку № 332, з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат». Під час опрацювання невідповідностей наданих Мінфіном за результатами проведеної верифікації виявлено що чоловік відповідачки має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень. Орган соціального захисту населення опрацьовує рекомендації, надані за результатами верифікації засобами електронних систем Мінсоцполітики, та у разі виявлення відповідності отримувачів будь-якому з критеріїв, визначених п.п. 7, 71, 8 цього Порядку, припиняє виплату з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, що впливають на право отримання допомоги. Про необхідність повернення коштів відповідачку було повідомлено листом. 10.04.2025 року відповідачка подала до управління заяву про зобов`язання повернути заборгованість частинами. У період з 10.04.2025 року по 05.07.2025 року відповідачка повернула заборгованість у загальному розмірі 15000,00 гривень. Заборгованість відповідачки перед позивачем, на дату подання позовної заяви, складає 84000,00 гривень. В зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право звернутися до суду з вказаним позовом.
3. Відповідачка відзив до суду не надала.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
4. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та надано відповідачці строк для надання відзиву на позовну заяву. (а.с. 37-38)
5. На підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 947/15133/26 передано до Біляївського районного суду Одеської області для розгляду за підсудністю. (а.с. 44-45, 48)
6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 року цивільна справа № 947/15133/26 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 51)
7. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 29.06.2026 року цивільну справу № 947/15133/26 прийнято до провадження головуючої судді Портної О.П. та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та надано строк відповідачці для надання відзиву на позовну заяву. (а.с. 52-53)
8. Відповідачка, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подала до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленою належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
9. Оскільки відповідачка була належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України - шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке повернулося на адресу суду, згідно з роздруківкою трекінгу АТ «Укрпошта», з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою» (а.с. 56, 57), в судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.
10. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
11. Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 13.05.2024 року у справі № 755/4829/23, останній зазначив, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
12. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
13. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
14. Судом встановлено, що 29.07.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. (а.с. 7-8)
15. Відповідно до копії заяви № 5106-5003380835 від 29.07.2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, поданої ОСОБА_1 , фактичне місце проживання/перебування останньої: АДРЕСА_2 з 05.07.2024 року. Категорія: працездатна. До членів сім`ї, які переміщуються разом з внутрішньо переміщено особою входять: ОСОБА_2 , неповнолітня, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , неповнолітній, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , неповнолітня, ІНФОРМАЦІЯ_6 . (а.с. 9)
16. 29.07.2024 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видана довідка № 1506-5003380835 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. (а.с. 10, 14)
17. 29.10.2024 року ОСОБА_1 , як законний представник, звернулася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення з заявою № 5106-5003507569 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . (а.с. 11)
18. 29.10.2024 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , видана довідка № 1506-5003507569 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. (а.с. 17)
19. 29.10.2024 року ОСОБА_1 , як законний представник, звернулася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення з заявою № 5106-5003507558 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 12)
20. 29.10.2024 року на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , видана довідка № 1506-5003507558 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. (а.с. 16)
21. 29.10.2024 року ОСОБА_1 , як законний представник, звернулася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення з заявою № 5106-5003507538 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 13)
22. 29.10.2024 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видана довідка № 1506-5003507538 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. (а.с. 15)
23. В заяві до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 зазначила, що до складу сім`ї, які перемістилися разом із внутрішньо переміщеною особою входять: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 20)
24. 29.10.2024 року ОСОБА_1 повідомила УПСЗН Київського району м. Одеси про те, що вона перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , особою з інвалідністю ІІІ-ї групи, який не є ВПО. ОСОБА_1 депозитних вкладів не має, житла на території де не ведуться бойові дії не має, за кордоном не перебувала. (а.с. 21)
25. 05.11.2024 року УСЗН в Київському районі м. Одеси прийнято рішення № [номер приховано]-2024-1 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання з 01.10.2024 року: ОСОБА_1 в розмірі 2000,00 гривень, ОСОБА_2 в розмірі 3000,00 грн., ОСОБА_2 в розмірі 3000,00 гривень, ОСОБА_3 в розмірі 3000,00 гривень. (а.с. 22)
26. З інформації, наданої АТ «КБ «ПриватБанк», вбачається, що залишок на рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_4 , станом на 01.04.2025 року, перевищує суму в 100000,00 гривень. (а.с. 28)
27. Відповідно до копії довідки про отримання (неотримання допомоги), за період з 01.12.2023 року по 31.03.2025 року ОСОБА_1 було нараховано допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 99000,00 гривень. (а.с. 29)
28. 03.04.2025 року ОСОБА_1 було повідомлено про припинення надання соціальної допомоги переміщеним особам на проживання та повернення коштів. (а.с. 30)
29. 10.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася на ім`я начальника УСЗН з заявою, якою зобов`язалася повернути заборгованість на розрахунковий рахунок департаменту по 5000,00 гривень кожного місяця. (а.с. 31)
30. Згідно з інформацією, наданою АТ «КБ «ПриватБанк», від ОСОБА_4 на рахунок позивача надійшло 15000,00 гривень (05.05.2025 року, 06.06.2025 року, 05.07.2025 року). (а.с. 32-34)
ІV. Оцінка Суду.
31. Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
32. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
33. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
34. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
35. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
36. Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
37. Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року (в редакції на момент виникнення обставин) визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
38. Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначений Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 (в редакції на час виникнення обставин) (надалі Порядок № 332).
39. Згідно з п. 3 Порядку № 332 з 01.11.2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000,00 гривень; для інших осіб - 2000,00 гривень. Допомога призначається на кожного члена сім`ї, відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.
40. Відповідно до п. 9 Порядку № 332 уповноважена особа зобов`язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги) орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг. Якщо у отримувачів, яким призначено допомогу, відбулися зміни, які впливають на право на отримання допомоги, розмір допомоги перераховується з місяця, що настає за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженої особи або згідно з інформацією, наданою компетентним органом, та/або за результатами проведеної додаткової перевірки рекомендацій, наданих Мінфіном, відповідно до Закону України Про верифікацію та моніторинг державних виплат. Таку заяву уповноважена особа має право надіслати з використанням поштового або електронного зв`язку органу соціального захисту населення, уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг.
41. З матеріалів справи Судом встановлено, що на підставі Заяви № 5106-5003380835 від 29.07.2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік, як внутрішньо переміщену особу, про що свідчить, наявна в матеріалах справи, копія довідки від 29.07.2024 року № 5106-5003380835 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси.
42. В заяві № 5106-5003380835 від 29.07.2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, членами своєї сім`ї ОСОБА_1 відмітила ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
43. В подальшому, а саме 29.10.2024 року відповідачка звернулася до цього ж структурного підрозділу з питань соціального захисту населення з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в якій членами своєї сім`ї визначила, окрім зазначених вище, ОСОБА_4 та долучила до вказаної заяви повідомлення, що перебуває з останнім у шлюбі, а також зазначила, що вона депозитних рахунків не має, житла на території де ведуться бойові дії не має, за кордоном не перебувала.
44. Окрім того, заявами №№ 5106-5003507569, 5106-5003507558, 5106-5003507538 від 29.10.2024 року, як законний представник, просила взяти на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які були задоволенні, про що свідчать копії довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №№ 5106-5003380835, 5106-5003507538, 5106-5003507558 від 29.10.2024 року.
45. Відповідно до п. 3 Порядку № 332, до складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; повнолітні діти, які не перебувають в шлюбі, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї.
46. Згідно з п. 22 Порядку 332, з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат». Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.
47. З матеріалів справи Судом встановлено, що рішення № [номер приховано]-2024-1 про призначення допомоги ОСОБА_1 в розмірі 2000,00 гривень та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по 3000,00 гривень щомісяця, яким розглянуто заяву від 29.10.2024 року, прийняте 05.11.2024 року.
48. Таким чином позивач не був позбавлений можливості здійснити верифікацію осіб з метою встановлення права на призначення виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу, якою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
49. За ч. 1 ст. 1212 ЦК України, на яку посилається сторона позивача, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
50. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
51. Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
52. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
53. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
54. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.
55. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, то ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 року у справі № 6-100цс15, Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 910/1531/18.
56. Відповідно до пп. 3 п. 71 Порядку 332 із 01.12.2023 року допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень (крім внутрішньо переміщених осіб, один із членів сім`ї яких отримує щорічну або одноразову державну грошову допомогу як особа, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, щодо якої встановлено факт відсутності батьківського піклування та яка тимчасово або постійно влаштована в сім`ю родичів, знайомих, прийомну сім`ю, сім`ю патронатного вихователя або дитячий будинок сімейного типу).
57. Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з вказаним позовом представник позивача долучив до матеріалів справи інформацію надану АТ «КБ «ПриватБанк», відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом 01.04.2025 року.
58. З вказаного вище листа АТ «КБ «ПриватБанк» Судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_4 в банку відкрито: 21.02.2023 року - рахунок «Стандартний»; 31.08.2024 року - рахунок « ОСОБА_5 »; 08.03.2024 року - рахунок « ОСОБА_5 ». Тобто на момент звернення відповідачки до позивача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 29.10.2024 року та на момент прийняття рішення за вказаною заявою від 05.11.2024 року зазначені рахунки вже були відкриті.
59. Разом з тим, надана позивачем інформація АТ «КБ «ПриватБанк» про наявність на рахунку ОСОБА_4 грошових коштів у сумі понад 100 000 грн станом на 01.04.2025 року не підтверджує наявності таких коштів станом на 1 число кожного місяця спірного періоду, за який позивач вважає допомогу неправомірно виплаченою. Сам по собі факт відкриття банківських рахунків у 2023-2024 роках не підтверджує ні розміру залишку коштів на них у відповідні періоди, ні наявності передбаченої підпунктом 3 пункту 7-1 Порядку № 332 підстави для непризначення чи невиплати допомоги.
60. Крім того, надані позивачем докази не дають можливості встановити період виникнення переплати та перевірити правильність визначення її розміру. Так, з довідки про отримання (неотримання) допомоги вбачається, що до загальної суми виплаченої допомоги у розмірі 99 000,00 гривень включено виплати за грудень 2023 року - лютий 2024 року та за жовтень 2024 року - березень 2025 року, водночас відповідачку взято на облік як внутрішньо переміщену особу лише 29.07.2024 року, а рішення про призначення допомоги, яка є предметом спору, прийнято 05.11.2024 року з призначенням її з 01.10.2024 року. За таких обставин із наданих позивачем доказів неможливо встановити, з яких саме виплат сформовано заявлену до стягнення суму переплати у розмірі 84 000,00 гривень, а також перевірити правильність її розрахунку.
61. При цьому подання відповідачкою заяви про добровільне повернення коштів частинами та фактичне повернення 15 000,00 гривень саме по собі не звільняє позивача від передбаченого ст. 81 ЦПК України обов`язку довести наявність правових підстав для стягнення заявленої суми та її розмір, оскільки предметом судової перевірки у цій справі є наявність передбаченого законом обов`язку відповідачки повернути відповідні кошти.
62. Разом з тим, відповідно до приписів п.1, 4 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщена особа зобов`язана дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства; у разі виявлення подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом. Внутрішньо переміщена особа зобов`язана виконувати інші обов`язки, визначені Конституцією та законами України.
63. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
64. Згідно з ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
65. Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
66. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року у справі № 545/163/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц, у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 607/4570/17-ц.
67. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08.04.2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15.09.2009 року).
68. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.
69. Отже, Суд наголошує, що на час звернення відповідачки у жовтні 2024 року із заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , про що повідомила орган соціального захисту населення. Водночас саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, з якими законодавство пов`язує неправомірність здійснених виплат, зокрема наявності у члена сім`ї відповідачки на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у сумі, що перевищує 100 000 гривень, на відповідні дати, визначені підпунктом 3 пункту 7-1 Порядку № 332. Однак належних та достатніх доказів наявності таких коштів станом на 1 число кожного місяця спірного періоду позивачем суду не надано. При цьому відповідно до пункту 22 Порядку № 332 встановлення права на призначення та продовження виплати допомоги здійснюється із застосуванням механізму верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат». За таких обставин сам факт виявлення у подальшому коштів на рахунку ОСОБА_4 у сумі понад 100 000 гривень станом на 01.04.2025 року не є достатнім доказом неправомірності всіх виплат, здійснених відповідачці протягом заявленого позивачем спірного періоду, та не свідчить про недобросовісність відповідачки при зверненні за призначенням допомоги.
70. Проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши обставини даної справи, Суд вважає, що з відповідачки не підлягає стягненню надміру нараховані суми, оскільки ознаки недобросовісної поведінки в діях ОСОБА_1 відсутні. Позивач, установивши наявність на депозитних рахунках ОСОБА_4 грошових коштів, в розмірі, що перевищує 100000,00 гривень, прийняв рішення про припинення виплати, за умов відсутності недобросовісності відповідачки.
71. У рішеннях Європейського Суду з прав людини «Стреч проти Сполученого Королівства», «Рисовський проти України» наголошено на тому, що особа, на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має право розумно очікувати, що якщо орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.
72. Така позиція полягає в тому, що особа суб`єкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при вчиненні юридично значимих дій припустилися помилки.
73. Таким чином стороною позивача у встановленому законом порядку не доведено факту зловживань з боку відповідачки, винність її дій чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання соціальних виплат, а отже позивачем не надано належних та допустимих доказів, що переплата за сумою призначеної допомоги в розмірі 99000,00 гривень виникла з вини відповідачки.
74. Окрім того, відповідно до п. 29 Порядку № 332, який чинний на момент розгляду справи, у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу Пенсійного фонду України. Орган Пенсійного фонду України з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв`язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Орган Пенсійного фонду України має право здійснити перерахунок надміру виплачених коштів допомоги отримувачу за рахунок наступних виплат у розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги. У разі неповернення надміру виплачених коштів допомоги добровільно в установлені строки або неможливості утримання надміру виплачених коштів допомоги за рахунок наступних виплат орган Пенсійного фонду України вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку. Кошти надміру перерахованої (виплаченої) допомоги повертаються отримувачами та банками на реєстраційний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Казначействі. Зміни до вказаного пункту були внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1033 від 26.08.2025 року, тобто до звернення позивачем до суду з вказаним позовом.
75. Також, у тексті Порядку № 332, крім пунктів 7 і 7-1, слова «орган соціального захисту населення» і «Орган соціального захисту населення» в усіх відмінках і формах числа замінено відповідно словами «орган Пенсійного фонду України» і «Орган Пенсійного фонду України» у відповідному відмінку і числі; слова «центр надання адміністративних послуг» в усіх відмінках замінено словами «адміністратор центру надання адміністративних послуг» у відповідному відмінку згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 25.06.2025 року.
76. Водночас з цим позовом 13.04.2026 року звернувся Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради. Доказів наявності у позивача станом на час звернення до суду повноважень на стягнення у судовому порядку надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам або здійснення ним відповідного представництва інтересів Пенсійного фонду України матеріали справи не містять. Зазначена обставина додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення заявленого Департаментом позову.
77. З позовної заяви вбачається, що позивачем по даній справі є Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, натомість Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332, право на звернення до суду з позовом про повернення виплаченої допомоги, делеговано органам Пенсійного фонду України.
78. Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, ненадання позивачем належних та достатніх доказів наявності передбачених Порядком № 332 підстав для повернення відповідачкою отриманої допомоги, недоведеність періоду виникнення та розміру надміру виплачених коштів, а також наведені вище обставини щодо повноважень позивача на звернення до суду з відповідною вимогою, Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
79. Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
80. Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
81. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.
82. Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
83. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
84. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
85. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо-переміщеним особам, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
1. У задоволенні позовної заяви Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо-переміщеним особам - відмовити.
2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
6. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
7. Повний текст рішення складено 29.09.2026 року.
Суддя О.П. Портна