Ухвала № 140364506 у справі № 497/2197/26 від 31.08.2026

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.08.2026

Справа № 497/2197/26

Провадження № 2/497/1838/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"31" серпня 2026 р. суддя Болградського районного суду Одеської області Кравцова Алла Валентинівна, ознайомившись у приміщенні суду в м.Болград з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИЛА:

22.04.2025 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшов вищевказаний позов представника позивача, судом перевірена правильність підсудності справи - отримані відомості про реєстрацію місця проживання відповідача у Болградському районі. Позов підсудний Болградському районному суду Одеської області, проте не відповідає вимогам ст.175ч.3п.п.2,4-10 та ч.5ст.177 ЦПК України, згідно яких позов має містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі здійснювалися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом з позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Наданий представником позивача вищевказаний позов не враховує усіх вимог, передбачених ЦПК України - він не містить підстав звернення до суду - відомостей про вживання заходів досудового врегулювання спору, що, у даному випадку, є обов`язковою вимогою чинного законодавства, оскільки, згідно зазначених у позові відомостей, подружжя дітей немає, а тому цей шлюб має бути розірваний в органі РАЦС; причина ж неможливості розірвання його в органі РАЦС у позові не зазначена.

Так, згідно з ч.1ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. А, за змістом ч.1ст.4 ЦПК України, ст.15 ЦК України особа має право звернутися до суду у встановленому порядку лише з метою захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А, як визначено вст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.81 ЦПК кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Так, із аналізу вказаних норм права під захистом цивільних прав (охоронюваних законом інтересів) розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто, - мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

З вищевказаного позову не вбачається відомостей про те, що відповідачем порушено право позивачки на розірвання шлюбу в органі РАЦС, як то передбачено чинним законодавством.

Згідно позиції ВС України у Постанові Пленуму №13 від 24.10.2008р. та згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 06.09.1978, «Фадєєва проти Росії» (Заява №55723/00) від 09.06.2005, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява №33348/96) від 17.12.2004, - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а, ст.19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, в матеріалах справи відсутній доказ волевиявлення позивача, оскільки позов підписаний не позивачем, а повноваження представника позивача не підтверджуються належним доказом.

Так, відповідно до положень ч.1ст.14 СК України, сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Згідно вимог ч.1ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя, а, ст.56ч.4 СК України визначає, що примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до вимог ч.ч.1,2 та 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тому суд, у даному випадку, враховує роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, надані у п.15 постанови №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», - згідно якого сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються. Отже, волевиявлення особи, щодо розірвання шлюбу - є її індивідуальним бажанням, що залежить від обставин, які склалися під час спільного проживання у шлюбі і має виражатися самостійно у певних діях, зокрема, щодо реєстрації шлюбу та подання позову про розірвання шлюбу. Тобто, право на подачу позову про розірвання шлюбу є особистим правом подружжя та не підлягає передорученню. Однак, Верховний Суд Постановою у складі колегії суддів 1-ї судової палати КЦС від 09.07.2021 (справа №607/10879/20), визначив, що в разі, якщо до позовної заяви додано ордер на представництво інтересів позивача та копію договору про надання правової допомоги відповідно до якого адвокат має право складати, підписувати та подавати за дорученням клієнта скарги, заяви, клопотання, у тому числі - позовні заяви, відзиви, заперечення... тощо, - що стосуються саме питання про розірвання шлюбу - це свідчить про наявність належних повноважень в адвоката на надання правової допомоги, якому надано всі процесуальні права та обов`язки визначені для позивача.

Ст.ст.237,238 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до змісту чинного законодавства може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Ч.4ст.62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката, як представника, - підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а, згідно зі ст.26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Однак, з наведеного вище нормативного регулювання предмету та підстав позову вбачається, що адвокат, як представник особи, яка звертається до суду з питанням про розірвання шлюбу, на підтвердження своїх повноважень учасника справи має надати суду договір про надання правової допомоги і підтверджує правомочність адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, з якого, у даному випадку, має вбачатися воля позивача саме на розірвання шлюбу, хоча адвокат Чугуєнко Д.В.- представник позивача - в позові зазначив, що він діє на підставі договору про надання правничної допомоги, але сам договір в матеріалах справи відсутній.

Тому суд дійшов висновку, що, оскільки до позову не додано договору про надання правової допомоги, щодо представництва інтересів позивача в суді саме з питань про розірвання шлюбу, тобто суду не надано доказів особистого волевиявлення позивача щодо розірвання шлюбу, а також не зазначено причин звернення до суду за наявності передбаченої чинним законодавством процедури розірвання шлюбу органом РАЦС в разі відсутності в подружжя дітей, - це виключає відкриття провадження за позовом представника особи.

Таким чином, встановивши відсутність усіх вище перелічених складових для відкриття провадження, суд дійшов висновку, що позовна заява містить певні недоліки, які позивачем мають бути усунені для відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст.95,175,177, 185 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позов ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Надати позивачу (представнику) строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали - шляхом надання суду доказів стосовно його повноважень та волі позивача саме на розірвання шлюбу; в разі неусунення у встановлений строк недоліків, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу, що не є перешкодою для звернення до суду з цією ж заявою після усунення вказаних недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає, відповідно до ст.261 ЦПК України набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Суддя А.В. Кравцова