П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/2415/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.
06 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі також ГУ ДПС у Хмельницькій області, відповідач), за вимогами якого просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 839498-24/22-25 від 30.06.2025 в частині податкового зобов`язання в розмірі 51074,99 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено. Зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 839498-24/22-25 від 30.06.2025 в частині податкового зобов`язання в розмірі 51074,99 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1331,20 гривень за рахунок асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Ключові доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спірне податкове повідомлення-рішення сформовано відповідно до наявних у контролюючого органу відомостей про належні позивачці земельні ділянки. Апелянт вважає, що підстав для звільнення позивачки від сплати визначеного мінімального податкового зобов`язання немає, а тому податкове зобов`язання в сумі 51074,99 грн визначено правомірно.
До суду надійшов відзив позивачки на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Зазначає, що земельна ділянка, відносно якої визначено спірне грошове зобов`язання, передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "АгроАктив-Д" (далі - ТОВ "АгроАктив-Д") з 22.02.2024, яке сплатило мінімальне податкове зобов`язання за неї за десять місяців 2024 року. Тому визначення такого зобов`язання також позивачці суперечить вимогам пункту 38-1.3 статті 38-1 ПК України та призводить до подвійного оподаткування.
Справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка, що передана третій особі - орендарю ТОВ "АгроАктив-Д", а саме: - кадастровий номер [номер приховано]:04:008:0023 площею 41,90 га, що перебуває в оренді ТОВ "АгроАктив-Д" за договором оренди землі від 13.02.2024, зареєстрованого 22.02.2024.
ТОВ "АгроАктив-Д" сплатило мінімальне податкове зобов`язання за земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:04:008:0023 площею 41,90 га, що стверджено платіжною інструкцією № 4 від 31.01.2025, довідкою ТОВ "АгроАктив-Д" № 2 від 28.01.2026 та податковою декларацією платника єдиного податку третьої групи.
Заперечень щодо вказаних обставин з боку контролюючого органу матеріали справи не містять.
Відповідач вказує, що відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки, які розташовані на території Летичівської та Городоцької ТГ: площею 1,4992 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:016:0002 була зареєстрована як об`єкт речового права та передана в оренду ФГ "ЗОЛОТА РИБКА-2022", (код ЄДРПОУ 44846777) строк дії оренди 21.02.2025-04.02.2032, земельна ділянка площею 41,9000 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:008:0023 була зареєстрована як об`єкт речового права та передана в оренду ТОВ "АгроАктив-Д", (код ЄДРПОУ 45178241) строк дії оренди 22.02.2024-13.02.2031.
ГУ ДПС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №839498-24/22-25 від 30.06.2025, зокрема, в частині податкового зобов`язання в розмірі 51074,99 грн.
Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням в частині податкового зобов`язання в розмірі 51074,99 гривень, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка з 22.02.2024 перебувала в оренді ТОВ "АгроАктив-Д", яке сплатило за неї мінімальне податкове зобов`язання за десять місяців 2024 року, тоді як відповідач безпідставно визначив позивачці мінімальне податкове зобов`язання за всі дванадцять місяців 2024 року.
Суд дійшов висновку, що таке нарахування призводить до подвійного оподаткування, а тому податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній частині є протиправним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункт 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України установлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Законом України від 30.11.2021 № 1914 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" для платників податків фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов`язання.
Підпунктом 14.1.114-2 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.
Відповідно до пункту 64 розділу XX "Перехідні положення" ПК України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.
Згідно з підпунктом 162.1.1-1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку у частині мінімального податкового зобов`язання є фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.
Відповідно до підпункту 38- 1.1.4. пункту 38-1.1 статті 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
Пунктом 170.14 статті 170 ПК України визначено особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь (підпункт 170.14.1 пункту 170.14 статті 170 ПК України).
Згідно підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України, визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.
Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.
Якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) таке податкове повідомлення- рішення разом з детальним розрахунком суми податку у зазначений строк, фізична особа звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату річного податкового зобов`язання на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів.
Таке річне податкове зобов`язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
У разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов`язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов`язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 170.14.6 пункту 170.14 статті 170 ПК України у разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов`язанням та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку має право у порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, звернутися до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, з наданням підтвердних документів, зокрема щодо: земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі; суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції; суми сплачених податків, зборів, платежів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у власності позивачки перебуває земельна ділянка, що передана третій особі - орендарю ТОВ "АгроАктив-Д", а саме: - кадастровий номер [номер приховано]:04:008:0023 площею 41,90 га. Вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ "АгроАктив-Д" за договором оренди землі від 13.02.2024 року (строк оренди: з 22.02.2024-13.02.2031).
Згідно пп 162.1.1.1 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання.
Згідно п. 38-1.3. ПКУ у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
Судом встановлено, що ТОВ "АгроАктив-Д", яке орендує вказану вище земельну ділянку, є платником єдиного податку. Відповідно до норм п. 297-1.1. ПКУ такі власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:04:008:0023 площею 41,90 га з 22.02.2024 перебувала в оренді ТОВ "АгроАктив-Д". Вказане товариство сплатило за неї мінімальне податкове зобов`язання за десять місяців 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 4 від 31.01.2025, довідкою ТОВ «АГРОАКТИВ-Д» № 2 від 28.01.2026 та податковою декларацією платника єдиного податку третьої групи.
Наведені докази дозволяють ідентифікувати спірну земельну ділянку та підтверджують сплату її орендарем мінімального податкового зобов`язання за період користування нею у 2024 році.
За змістом пункту 38-1.3 статті 38-1 ПК України у разі передачі земельної ділянки в оренду мінімальне податкове зобов`язання визначається для її орендаря. Водночас відповідно до підпункту 38-1.1.4 пункту 38-1.1 статті 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов`язання визначається з урахуванням періоду володіння (користування) земельною ділянкою протягом відповідного податкового року.
Отже, у цьому випадку мінімальне податкове зобов`язання могло бути визначене позивачці лише за період з 01.01.2024 по 21.02.2024 включно. Проте відповідач нарахував їй таке зобов`язання за всі дванадцять місяців 2024 року, зокрема й за період з 22.02.2024 по 31.12.2024, коли земельна ділянка перебувала у користуванні ТОВ "АгроАктив-Д" та за неї вже було сплачено мінімальне податкове зобов`язання.
Таким чином, визначення позивачці мінімального податкового зобов`язання за період, за який відповідне зобов`язання вже було виконане орендарем земельної ділянки, призвело до повторного визначення МПЗ за один і той самий період та, відповідно, до безпідставного покладення на позивачку додаткового податкового обов`язку, який не ґрунтується на вимогах податкового законодавства.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 839498-24/22-25 від 30.06.2025 в оскаржуваній частині.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.