Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/8679/25
Головуючий у І інстанції:
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
06 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника позивача: не з`явився,
представника відповідача: Дишко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля"" про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля"" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2026 року апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року - без змін.
21 вересня 2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля"" подано до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення рішення щодо розподілу судових витрат та стягнути з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі судові витрати в розмірі 474 634,86 грн.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 жовтня 2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення в приміщенні Сьомого апеляційного адміністративного суду (м. Вінниця, вул. Соборна/Оводова, 48/34), про що повідомлено осіб, які беруть участь у справі.
В судове засіданні представник позивача не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялась належним чином.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також зазначила, що:
- позивачем не надано доказів фактичної сплати гонорару (платіжних доручень, банківських виписок, квитанцій), а також не подано рахунків, на підставі яких мала здійснюватися оплата, та Додатка А до Додаткової угоди № 1, яким встановлено погодинні ставки;
- Додаткова угода № 1, якою визначено погодинні ставки, укладена 06.06.2026, що ставить під сумнів обґрунтованість застосування таких ставок до всього періоду розгляду справи;
- справа не є складною, не потребувала залучення свідків чи експертів, тому заявлений обсяг часу та вартість послуг є явно завищеними та не співмірними з ціною позову;
- вимога про компенсацію поштових витрат є недоведеною та необґрунтованою, оскільки не зазначено, чому відповідні процесуальні дії не могли бути вчинені через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
Досліджуючи обставини справи щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів встановила таке.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з п.1, 3 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п`ятою ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене свідчить, що норми КАС України передбачають такі критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вирішуючи питання, чи є підстави для зменшення заявленої суми судових витрат на професійну правову допомогу, колегія суддів установила таке.
У розумінні положень частин шостої та сьомої статті 134 КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Про таке правове регулювання неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 (справа №922/1964/21).
Також, слід звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, де наголошено про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони, оскільки принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це, на думку Верховного Суду означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд за наслідком розгляду справи не зобов`язаний відшкодовувати усі задекларовані позивачем судові витрати за рахунок суб`єкта владних повноважень.
В свою чергу, розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Також, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи.
Частина 7 ст.139 КАС України унормовує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 474 634,86 грн. представником позивача надано копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги за договором від 05 червня 2025 року, додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги за договором від 06 червня 2026 року, звіт про надання професійної правничої допомоги від 18 вересня 2026 року, рахунок №INV 9-26/ ZPD від 21.09.26.
За умовами договору про надання правничої допомоги б/н від 05.06.2025 (далі - Договір), укладеного між Адвокатським об`єднанням "Авеллум" (далі - Адвокатське об`єднання) та ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля"" (далі - Клієнт), Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (професійну правничу) допомогу Клієнту з питань, що пов`язані з захистом прав та законних інтересів Клієнта ("Послуги").
Згідно п. 2.1 зазначеного Договору Адвокатське об`єднання надає Клієнту консультації та правову допомогу у кримінальних провадженнях, цивільних, адміністративних та господарських справах, у справах про адміністративні правопорушення, справах про банкрутство, а також у виконавчому провадженні і в будь-яких інших категоріях справ і проваджень.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що гонорар Адвокатського об`єднання за послуги з надання правової допомоги встановлюється додатковою угодою ("Додаткова Угода") до цього Договору, яка становитиме невід`ємну частину цього Договору.
Якщо інше не передбачено у Додатковій Угоді, Адвокатське Об`єднання надсилає Клієнту рахунки та звіти про Послуги, що містять: (1) опис робіт, (2) вартість наданих Послуг та (3) суму всіх фактичних витрат, понесених Адвокатським Об`єднанням у зв`язку з виконанням завдань Клієнта (п. 4.2 Договору).
Також, в п. 4.4 Договору чітко визначено, що валютою цього Договору є гривня.
Пунктом 8.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і продовжуватиме діяти у повному обсязі протягом одного (1) року.
Як вже було встановлено вище, Договір між позивачем та Адвокатським об`єднанням укладено 05.06.2025, в зв`язку з чим, згідно умов п. 8.1 Договору та в силу положень ст. 253, 254, 631 Цивільного кодексу України, останній припинив свою дію 05.06.2026.
Втім, 06.06.2026 між позивачем та Адвокатським об`єднанням укладено Додаткову Угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 05.06.2025, яким продовжено дію Договору по 05.06.2027. Також Додатковою Угодою №1 в п. 1.2 визначено: "Загальна вартість Послуг Адвокатського Об`єднання розраховуватиметься від погодинних ставок, зазначених у Додатку А (Погодинні ставки та вартість послуг перекладу) до цієї Додаткової Угоди.
...
Клієнт сплачуватиме Гонорар відповідно до рахунків, які Адвокатське Об`єднання надсилатиме.".
Колегія суддів звертає особливу увагу на таке.
Як вбачається з пункту 4.4 Договору, валютою цього Договору є гривня. Водночас у наданому представником позивача Звіті про надану професійну правничу допомогу від 18.09.2026 загальна вартість наданих послуг визначена у розмірі 8 815,00 доларів США.
При цьому у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначену суму перераховано у гривні та визначено загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 474 634,86 грн відповідно до курсу Національного банку України.
Однак суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким способом визначення розміру витрат, оскільки він не відповідає умовам укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням Договору.
Зокрема, сторони прямо погодили гривню як валюту Договору. Доказів того, що після укладення Договору його положення щодо валюти зобов`язань були змінені, суду не надано. Так само відсутні докази того, що сторони погодили виникнення грошового зобов`язання позивача перед Адвокатським об`єднанням саме в доларах США.
Натомість позивач фактично просить суд визначити розмір витрат шляхом самостійного перерахунку суми, зазначеної у Звіті в доларах США, за курсом Національного банку України станом на дату, що настала вже після надання послуг та складання Звіту.
Такий розрахунок не підтверджує розміру витрат, які позивач сплатив або має сплатити відповідно до умов укладеного ним договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Таким чином, суд при вирішенні питання про компенсацію витрат не повинен виходити виключно з того, яку суму сторона вважає справедливою винагородою адвокату, а має встановити, який саме розмір витрат відповідно до договору між клієнтом та адвокатом фактично сплачений або підлягає сплаті.
У цій справі такого розміру судом достовірно встановити неможливо.
Як зазначалося вище, пунктом 1.2 Додаткової угоди № 1 сторони передбачили, що загальна вартість послуг Адвокатського об`єднання розраховується виходячи з погодинних ставок, зазначених у Додатку А до цієї Додаткової угоди, а клієнт сплачує гонорар відповідно до рахунків, які Адвокатське об`єднання надсилає клієнту.
Разом із тим самого Додатка А до Додаткової угоди № 1, на який сторони прямо послалися як на документ, що визначає погодинні ставки, суду не надано.
Також суду не надано рахунків, на підставі яких відповідно до пункту 1.2 Додаткової угоди № 1 у позивача виник обов`язок зі сплати гонорару, а також документів, які б підтверджували фактичне перерахування позивачем відповідних коштів Адвокатському об`єднанню.
При цьому сама по собі відсутність доказів фактичної оплати не є безумовною підставою для відмови у компенсації витрат, оскільки відповідно до частини третьої статті 134 КАС України відшкодуванню можуть підлягати як фактично сплачені витрати, так і витрати, які відповідна сторона має сплатити. Проте в останньому випадку з поданих доказів має бути можливим достовірно встановити наявність та розмір такого обов`язку.
У цьому випадку надані позивачем документи не дають можливості достовірно встановити ані погоджений сторонами розмір погодинних ставок, ані остаточний розмір грошового зобов`язання позивача перед Адвокатським об`єднанням у гривнях, ані порядок визначення такого розміру.
Звіт про надану професійну правничу допомогу від 18.09.2026 за таких обставин не може самостійно підтверджувати заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 474 634,86 грн, оскільки зазначена у ньому вартість послуг визначена в іноземній валюті, тоді як умовами Договору валютою визначено гривню.
Суд також враховує, що Додаткова угода № 1 укладена сторонами 06.06.2026, тобто після спливу строку дії Договору, який відповідно до пункту 8.1 набрав чинності 05.06.2025 та діяв протягом одного року.
За змістом Додаткової угоди № 1 її положення щодо погодинних ставок поширено, у тому числі, на судові провадження, розпочаті до її укладення. Водночас наведене саме по собі не усуває необхідності підтвердження конкретного розміру грошового зобов`язання клієнта за кожною наданою послугою та не замінює передбачених договором документів, на підставі яких здійснюється оплата.
Більше того, застосування погодинних ставок, визначених у Додатковій угоді № 1, до всього обсягу правничої допомоги, наданої у справі до її укладення, потребує належного документального підтвердження погодження сторонами саме такого порядку визначення вартості послуг та конкретного розміру відповідного зобов`язання.
За відсутності Додатка А, рахунків та інших первинних документів, передбачених самим Договором та Додатковою угодою № 1, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заявленої до компенсації суми.
При цьому суд не заперечує, що представництво інтересів позивача у цій справі фактично здійснювалося адвокатами Адвокатського об`єднання, що підтверджується матеріалами справи та участю представників позивача у судових засіданнях, поданням процесуальних документів та письмових пояснень.
Однак сам факт надання правничої допомоги не є достатнім для стягнення конкретної суми витрат з іншої сторони. Предметом розгляду при вирішенні питання про розподіл судових витрат є саме розмір витрат, який відповідно до вимог статті 134 КАС України має бути належним чином підтверджений.
Відтак наведені представником позивача обставини щодо складності справи, кількості оскаржених податкових повідомлень-рішень, ціни спору, кількості підготовлених процесуальних документів, проведених судових засідань та витраченого адвокатами часу можуть бути враховані судом при оцінці співмірності витрат лише за умови належного підтвердження самого розміру таких витрат.
Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі 474 634,86 грн, підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.
Посилання представника позивача на те, що відповідач відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України має довести неспівмірність заявлених витрат, не змінює наведеного висновку суду. Обов`язок іншої сторони довести неспівмірність витрат виникає після того, як сторона, яка заявляє вимогу про їх компенсацію, належним чином доведе склад та розмір таких витрат. У цьому випадку позивачем не доведено належним чином саме розмір витрат, який він просить компенсувати.
Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
у задоволені заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля"" про відшкодування витрат на надання правничої допомоги - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.