П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/11269/26 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.
06 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини, включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень-листопад 2025 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити зазначену додаткову винагороду за періоди з 01 липня по 04 липня 2025 року, з 07 липня по 31 липня 2025 року, з 01 серпня по 22 серпня 2025 року, з 25 серпня по 31 серпня 2025 року, з 01 вересня по 14 вересня 2025 року, з 16 жовтня по 19 жовтня 2025 року та з 03 листопада по 30 листопада 2025 року.
На обґрунтування позову зазначав, що до липня 2025 року отримував додаткову винагороду за виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань. Однак із 01 липня 2025 року відповідач припинив її нарахування та виплату, хоча характер виконуваних позивачем завдань не змінився.
Позивач вважав, що рішення Міністра оборони України від 14 липня 2025 року №34483/з/1, доведене телеграмою від 15 липня 2025 року №116/14/66296, не змінювало постанови Кабінету Міністрів України №168 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, а тому не могло бути підставою для припинення виплати винагороди.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У відзиві на позов відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на виконання отриманих у порядку підпорядкованості рішень і розпоряджень органів військового управління щодо розуміння терміна «інтенсивна підготовка».
Водночас військова частина повідомила про видання наказу командира від 12 лютого 2026 року №65/нагд «Про виплату додаткової винагороди» та надала документи щодо потреби у фінансуванні відповідних виплат.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року провадження у справі закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд першої інстанції виходив із того, що наказ від 12 лютого 2026 року №65/нагд підтверджує самостійне усунення відповідачем оскаржуваного порушення та відновлення права позивача на виплату додаткової винагороди за спірні періоди. За висновком суду, додаткове визнання бездіяльності відповідача протиправною для повного відновлення прав позивача не потрібне.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт зазначає, що видання наказу про виплату додаткової винагороди не підтверджує фактичного отримання коштів. Наголошує, що спірної винагороди він не отримав, а тому порушення, яке стало підставою звернення до суду, не усунуто.
Також апелянт наводить доводи щодо виконання бойових (спеціальних) завдань у заявлені періоди та відсутності належних правових підстав для припинення виплати додаткової винагороди.
У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Відповідач зазначає, що припинення виплати додаткової винагороди було зумовлене виконанням обов`язкових рішень вищого військового командування. Командир військової частини звертався за роз`ясненнями щодо підстав проведення відповідних виплат, а 12 лютого 2026 року видав наказ №65/нагд про виплату особовому складу додаткової винагороди, який, за твердженням відповідача, поширюється на позивача.
На виконання наказу військова частина направила до забезпечувального фінансового органу додаткову заявку-розрахунок від 20 лютого 2026 року №04-ФЕС.
Відповідач стверджує, що вжив усіх заходів у межах своїх повноважень для отримання необхідних коштів, проте станом на дату подання відзиву на позов фінансування не надійшло.
Посилаючись на пункт 8 розділу І Порядку №260 та статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідач наголошує, що здійснює видатки на грошове забезпечення в межах бюджетних асигнувань і за відсутності фінансування не має можливості провести виплату.
До відзиву на апеляційну скаргу долучено копію наказу від 12 лютого 2026 року №65/нагд та додаткову заявку-розрахунок від 20 лютого 2026 року №04-ФЕС із розрахунками потреби у коштах.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного перегляду є наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з виправленням відповідачем оскаржуваного порушення.
Питання про обґрунтованість позовних вимог щодо права позивача на додаткову винагороду за конкретні періоди суд першої інстанції по суті не вирішував.
За приписами частин першої-третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Отже, застосування цієї норми потребує встановлення сукупності умов: виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного порушення та відсутності необхідності в подальшому судовому захисті для повного відновлення законних прав та інтересів позивача.
Для закриття провадження недостатньо встановити лише вчинення відповідачем дій, спрямованих на усунення порушення. Необхідно перевірити результат таких дій та з`ясувати, чи забезпечено ними повне відновлення права, за захистом якого особа звернулася до суду.
Такий підхід узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2025 року у справі №990/364/24, щодо необхідності повного відновлення прав та інтересів позивача внаслідок самостійного виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного порушення.
У цій справі позивач оскаржує бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди. Заявлений ним спосіб захисту охоплює як нарахування відповідних сум, так і їх фактичну виплату.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відновлення прав позивача на підставі наказу командира військової частини від 12 лютого 2026 року №65/нагд та документів щодо потреби у фінансуванні.
Зі змісту наданої копії наказу виснується, що його пунктами 1-5 передбачено виплату особовому складу військової частини додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань за липень - листопад 2025 року згідно з додатками 1-5 до наказу.
Пунктами 6 та 7 наказу передбачено аналогічні виплати за грудень 2025 року та січень 2026 року, які не належать до заявлених у цій справі періодів.
Пунктом 8 наказу фінансово-економічній службі військової частини доручено здійснити виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.
Таким чином, наказ підтверджує прийняття рішення про проведення відповідних виплат та надання доручення щодо його виконання.
Водночас долучена до відзиву копія наказу не містить персональних додатків, на які посилається його розпорядча частина. Тому сама по собі ця копія не дозволяє перевірити конкретні періоди та розмір винагороди, визначеної позивачу.
Незалежно від цього видання наказу про виплату не підтверджує його фактичного виконання щодо позивача.
Додаткова заявка-розрахунок від 20 лютого 2026 року №04-ФЕС та додані до неї розрахунки відображають потребу військової частини у фінансуванні. Ці документи не засвідчують надходження відповідних коштів та їх перерахування позивачу.
Отже, надані відповідачем документи підтверджують вчинення дій, спрямованих на проведення виплати, проте не доводять фактичного отримання позивачем додаткової винагороди за всі заявлені періоди.
В оскаржуваній ухвалі не встановлено, яку суму нараховано саме позивачу за спірні періоди, чи проведено її виплату та коли позивач отримав відповідні кошти.
При цьому апелянт прямо заперечує факт отримання спірної винагороди, а відзив на апеляційну скаргу не містить відомостей про її подальшу виплату та посилань на докази такого перерахування.
Колегія суддів враховує доводи відповідача про вжиття всіх можливих заходів для отримання фінансування та про здійснення видатків лише в межах бюджетних асигнувань.
Однак ці доводи стосуються причин непроведення виплати й оцінки поведінки відповідача. Вони не підтверджують повного відновлення прав позивача, необхідного для закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Вчинення військовою частиною дій у межах її повноважень та фактичне усунення порушення є обставинами, які потребують окремої оцінки. Навіть за умови належного оформлення заявки на фінансування вимога позивача про виплату коштів залишається невирішеною, якщо відповідні суми ним не отримані.
Тому посилання відповідача на відсутність фінансування не спростовує необхідності продовження судового розгляду.
Також колегія суддів враховує доводи військової частини про обов`язковість виконання рішень Міністра оборони України та розпоряджень вищого військового командування, а також про звернення командира за роз`ясненнями щодо підстав виплати додаткової винагороди.
Питання про правове значення зазначених рішень, дотримання відповідачем порядку нарахування і виплати винагороди та наявність протиправної бездіяльності належать до розгляду позову по суті. Такі доводи не можуть замінити встановлення факту виправлення оскаржуваного порушення для цілей застосування статті 238 КАС України.
Посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2025 року у справі №990/364/24 також не є достатнім обґрунтуванням закриття провадження. Застосування сформульованого в ній підходу потребує перевірки фактичного відновлення конкретного права, яке є предметом спору.
Оскільки позов у цій справі охоплює вимогу про виплату додаткової винагороди, прийняття наказу про її здійснення без встановлення його виконання не дозволяє дійти висновку про повне відновлення прав позивача.
За таких обставин суд першої інстанції передчасно закрив провадження, не встановивши всієї сукупності умов, передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України.
Доводи сторін щодо права позивача на додаткову винагороду, характеру виконуваних ним завдань, правового значення рішень органів військового управління та причин непроведення виплати мають бути оцінені судом першої інстанції під час продовження розгляду справи.
Під час такого розгляду необхідно також з`ясувати зміст персональних додатків до наказу від 12 лютого 2026 року №65/нагд щодо позивача, конкретні суми нарахованої винагороди за заявлені періоди та обставини її фактичної виплати.
Колегія суддів не вирішує наперед питання про задоволення позовних вимог. Висновок про скасування ухвали зумовлений відсутністю належного встановлення обставин, які дозволяли б завершити розгляд справи шляхом закриття провадження.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування такої ухвали та направлення справи для продовження розгляду є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки суд першої інстанції не встановив фактичного усунення оскаржуваного порушення в повному обсязі та застосував пункт 8 частини першої статті 238 КАС України без з`ясування обставин виплати позивачу спірної винагороди, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
З огляду на те, що у прохальній частині апеляційної скарги заявлено саме вимоги про скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.