П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/4309/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
06 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати за період з 29 січня 2020 року по 13 вересня 2021 року щомісячного грошового забезпечення, у тому числі надбавок і премій, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій із застосуванням для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року.
Також позивач просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату зазначених сум, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов обґрунтовано тим, що застосування відповідачем незмінної розрахункової величини станом на 01 січня 2018 року призвело до виплати грошового забезпечення та залежних від нього виплат у заниженому розмірі.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати зазначених видів грошового забезпечення за спірний період із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок і виплату відповідних сум за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 29 січня 2020 року, та за період з 01 січня 2021 року по 13 вересня 2021 року із застосуванням показника, установленого на 01 січня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у спірний період для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням необхідно застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня відповідного календарного року. Використання показника станом на 01 січня 2018 року не забезпечило виплату позивачу належних сум грошового забезпечення.
II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погодившись із рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції постанови від 21 лютого 2018 року № 103 передбачав визначення окладів шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. На переконання апелянта, саме ця норма підлягала застосуванню, а примітки до додатків постанови № 704 мають пояснювальний характер і не можуть змінювати порядок обчислення окладів.
Крім того, відповідач посилається на пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким установлено заборону застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та інших виплат, а також на здійснення фінансового забезпечення в межах бюджетних коштів.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу від 13.09.2021 №366-ОС позивача виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Позивач вважає, що під час проходження військової служби та звільнення із неї відповідачем з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплату йому грошового забезпечення, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого права із цим позовом.
IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного перегляду в цій справі є правомірність застосування відповідачем прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року при обчисленні грошового забезпечення позивача за період з 29 січня 2020 року по 13 вересня 2021 року та виплат, розмір яких залежить від такого забезпечення.
За змістом статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифні сітки та схеми тарифних коефіцієнтів для визначення посадових окладів і окладів за військовими званнями.
У первісній редакції пункту 4 постанови № 704 передбачалося визначення відповідних окладів шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із застереженням щодо 50 відсотків мінімальної заробітної плати.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, якими розрахунковою величиною визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови № 103 визнано протиправним та скасовано.
Водночас питання застосування прожиткового мінімуму відповідного календарного року вирішується з урахуванням ієрархії нормативно-правових актів та положень законів про Державний бюджет України.
За статтею 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» прожитковий мінімум, установлений законом, є базовим державним соціальним стандартом. Його розмір щороку визначається законом про Державний бюджет України.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було передбачено застосування у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати та грошового забезпечення працівників державних органів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2018 року. Закони України про Державний бюджет України на 2020 та 2021 роки такого застереження не містили.
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року встановлено в розмірі 2102 грн, а статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року - у розмірі 2270 грн.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта закону або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 сформулював висновок, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 у частині застосування прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, якими змінено цей базовий державний соціальний стандарт. Для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня відповідного календарного року.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, яка стосувалася перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період, починаючи з 29 січня 2020 року.
Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України зазначені висновки Верховного Суду враховуються при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Отже, за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача мали визначатися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року - 2102 грн, а за період з 01 січня 2021 року по 13 вересня 2021 року - станом на 01 січня 2021 року - 2270 грн, шляхом множення відповідного показника на встановлений тарифний коефіцієнт.
Посилання апелянта на пункт 4 постанови № 704 у редакції постанови № 103 та правило застосування акта, прийнятого пізніше, не спростовують наведених висновків. Це правило не усуває обов`язку застосовувати нормативно-правовий акт вищої юридичної сили та не є підставою для збереження розрахункової величини 2018 року у спірний період.
Доводи щодо пояснювального характеру приміток до додатків постанови № 704 також не спростовують права позивача на перерахунок. Застосування прожиткового мінімуму відповідного календарного року ґрунтується на наведених положеннях законодавства та правових висновках Верховного Суду, а не лише на змісті приміток.
Щодо посилання на Закон № 1774-VIII колегія суддів зазначає, що оскаржуваним рішенням відповідача не зобов`язано визначати оклади із застосуванням мінімальної заробітної плати або 50 відсотків її розміру. Перерахунок присуджено із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідного року. Тому доводи про заборону використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не є підставою для скасування цього рішення.
Зміна розміру посадового окладу та окладу за військовим званням впливає на розмір тих надбавок, премій та інших виплат, які обчислюються із застосуванням зазначених складових. При цьому перерахунок передбачає застосування встановлених для позивача відсоткових розмірів, умов та порядку обчислення відповідних виплат, а також зарахування сум, виплачених раніше.
Посилання на фінансування витрат за рахунок коштів Державного бюджету України саме по собі не підтверджує правомірності застосування заниженої розрахункової величини. Особливості фінансування відповідача не змінюють установленого законодавством порядку визначення грошового забезпечення.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для перерахунку та виплати позивачу спірних сум грошового забезпечення і пов`язаних із ним виплат із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо суті спору та не свідчать про порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування або зміни рішення.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.