П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/15969/26
Головуючий у 1-й інстанції: Леміщак Дмитро Михайлович
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
05 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. Описова частина
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
1.2 Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 протиправно нараховував та виплачував йому грошове забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. Просив визнати такі дії протиправними, зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення із компенсацією ПДФО, а також компенсації втрати частини доходів.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 Позивач у спірний період з 29.01.2020 по 19.05.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
2.2 У січні 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та доплати належного грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
2.3 На звернення позивача відповідач своїм листом повідомив, що за всі вказані періоди нарахування та виплата належного грошового забезпечення здійснювалася виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений на 01.01.2018. Зазначено також про відсутність можливості проведення перерахунку та виплати належного грошового забезпечення за минулі роки.
2.4 Не погодившись із обчисленням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, здійсненими відповідачем, позивач звернувся до суду із даним позовом.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у здійсненні розрахунку грошового забезпечення (основних, додаткових видів, щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії) ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 без використання розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (основних, додаткових видів, щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії) ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно із використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум і з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 1500,00 грн (одну тисячу п`ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що з 29.01.2020, після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Відтак при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням підлягав застосуванню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не розмір, встановлений станом на 01.01.2018. Оскільки відповідач у спірний період застосовував прожитковий мінімум станом на 01.01.2018, суд визнав такі дії протиправними та зобов`язав відповідача провести відповідний перерахунок і виплату грошового забезпечення.
3.3 Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки на момент розгляду справи основна сума заборгованості не була фактично виплачена позивачу. Суд зазначив, що право на таку компенсацію підлягає реалізації після фактичної виплати заборгованості, а її присудження наперед є передчасним.
3.4 Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд, врахувавши складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, порядок її розгляду та принципи розумності й співмірності, дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми з 2500,00 грн до 1500,00 грн.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
4.1 Не погодившись із зазначеним судовим рішенням у частині розподілу судових витрат, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 у справі № 240/15969/26 у цій частині та стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
4.2. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду.
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах задоволених позовних вимог та доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 В силу ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
1.2 Частиною 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
1.3 У відповідності до частин 4 - 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
1.4 Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
1.5 Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
1.6 При визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
1.7 На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 13.11.2025, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Грішин та партнери», а також додаткову угоду до договору від 07.03.2026 і квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 20.03.2026 про оплату гонорару згідно з договором про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 13.11.2025.
1.8 Пунктом 3 додаткової угоди до договору від 13.11.2025 встановлено, що вартість послуг (гонорару) становить 2500 грн.
1.9 Пунктом 4 додаткової угоди до договору від 13.11.2025 визначено, що вартість послуг є фіксованою.
1.10 З копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 20.03.2026 видно, що ОСОБА_1 сплачено 2500 грн гонорару на користь Адвокатського бюро «Грішин та партнери».
1.11 Представник позивача просив стягнути на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.
1.12 Натомість рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 судові витрати на професійну правничу допомогу стягнуто на користь позивача у розмірі 1500,00 грн.
1.13 Відповідно, колегія суддів враховує, що частиною 5 ст. 134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
1.14 Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
1.15 Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.
1.16 У постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
1.17 Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
1.18 Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
1.19 При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
1.20 Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
1.21 Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
1.22 З урахуванням зазначеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
1.23 При цьому враховуючи надані позивачем докази понесених витрат на правничу допомогу, суд не заперечує обґрунтованості встановленого договірними відносинами розміру адвокатського гонорару, який сплачений позивачем за надані послуги.
1.24 Оцінюючи співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги, складністю справи, ціною позову, значенням даної справи для сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, виходячи з фактично витраченого представником позивача часу та наданих послуг, а також кількості підготовлених документів та їх зміст, колегія суддів встановила наступне.
1.25 Враховуючи вказані обставини у їх сукупності, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1500,00 грн, оскільки заявлений розмір витрат у сумі 2500,00 грн є реальним, співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимог представника позивача та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, у сумі 2500,00 грн, що відповідає засадам співмірності та справедливості.
1.26 Судове рішення в іншій частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, з 2500,00 грн до 1500,00 грн. У зв`язку з цим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат - зміні.
2.2 Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
2.3 Згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 317 КАС України підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його резолютивної частини.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши п`ятий абзац резолютивної частини в такій редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок)».
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.