П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/8658/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
06 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Ладижинська виправна колонія (№39)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної установи "Ладижинська виправна колонія (№39)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
22.06.2026 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити утримання та відрахування Державною установою «Ладижинська виправна колонія (№39), ЄДРПОУ 08562565, із заробітної плати позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі виконавчих листів, виданих Вінницьким обласним судом від 30.11.2001 року №1-6/2001 про стягнення 26980,00 грн на користь ОСОБА_2 ; про стягнення 37 610,02 грн на користь ОСОБА_3 ; про стягнення 2000,00 грн на користь ОСОБА_4 ; про стягнення 2000,00 грн на користь ОСОБА_5 ; про стягнення 20 000,00 грн на користь ОСОБА_6 ; про стягнення 50 000,00 грн на користь ОСОБА_7 ; про стягнення 6995,41 грн на користь НДЕКЦ у Житомирській області, до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2026 відмовлено у задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованої відмови у забезпеченні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у разі незастосування заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача.
З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною першою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише спрямована на виконання вимог статті 2 КАС України, на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та має тимчасовий характер - до вирішення спору по суті.
При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними або невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 вказано, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Сама лише незгода заявника із діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Факт протиправності оскаржуваної бездіяльності та порушення прав заявника потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Встановлено, що позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову та зупинити утримання та відрахування Державною установою «Ладижинська виправна колонія (№39), ЄДРПОУ 08562565, із заробітної плати позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі виконавчих листів, виданих Вінницьким обласним судом від 30.11.2001 року №1-6/2001.
Відповідно до наданої відповідачем інформації від 21.05.2026 № 12/1666 установі перебувають на виконанні виконавчі листи видані Вінницьким обласним судом від 30.11.2001 року №1-6/2001 про стягнення 26980,00 грн. на користь ОСОБА_2 ; про стягнення 37 610,02 грн. на користь ОСОБА_3 ; про стягнення 2000,00 грн. на користь ОСОБА_4 ; про стягнення 2000,00 грн. на користь ОСОБА_5 ; про стягнення 20 000,00 грн. на користь ОСОБА_6 ; про стягнення 50 000,00 грн. на користь ОСОБА_7 ; про стягнення 6995,41 грн. на користь НДЕКЦ у Житомирській області.
Оскільки, на даний час виконавчі листи знаходиться в стані примусового виконання, а тому за викладених обставин є очевидними ознаки можливості продовження утримання та відрахування із заробітної плати позивача на підставі виконавчих листів.
Зазначає, що виконання рішення у справі у разі задоволення позовних вимог з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача буде ускладненим або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Варто зауважити, що сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Факт протиправних дій відповідача щодо утримання та відрахування із заробітної плати засудженого ОСОБА_1 на підставі виконавчих листів, виданих Вінницьким обласним судом від 30.11.2001 року №1-6/2001 про стягнення 26980,00 грн. на користь ОСОБА_2 ; про стягнення 37 610,02 грн. на користь ОСОБА_3 ; про стягнення 2000,00 грн. на користь ОСОБА_4 ; про стягнення 2000,00 грн. на користь ОСОБА_5 ; про стягнення 20 000,00 грн. на користь ОСОБА_6 ; про стягнення 50 000,00 грн. на користь ОСОБА_7 ; про стягнення 6995,41 грн. на користь НДЕКЦ у Житомирській області, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Судження позивача мають суб`єктивний характер та обумовлені його процесуальним становищем зацікавленої сторони.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відтак, заходи забезпечення позову, про які просить заявник є неспівмірними.
Крім того, порушене право заявника буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
Доводи позивача про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної бездіяльності як підстави для вжиття заходів забезпечення позову є передчасними тому, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суб`єктивне переконання заявника не може свідчити про встановлення конкретного факту.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.