П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/1780/26 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
06 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 3954,35 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 05.09.2025; зобов`язати нарахувати та виплатити її в зазначеному розмірі, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та покладено обов`язок нарахувати й виплатити її за цей період.
Також зобов`язано нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати відповідно до Закону №2050-III за період з 01.03.2018 по дату виплати заборгованих сум. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із необхідності застосування абзаців 4- 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
За період після 31.12.2022 у задоволенні вимог про індексацію-різницю відмовлено.
II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апелянт посилається на підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Вважає, що таке підвищення перевищило суму можливої індексації, а тому підстав для індексації-різниці немає.
Відповідач також зазначає, що березень 2018 року правомірно визначено місяцем підвищення доходу для подальшої індексації, а індексації підлягає дохід у межах прожиткового мінімуму. Посилається на постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №120/12718/21 та від 22.12.2022 у справі №380/14479/21.
Окремим доводом скарги є пропуск строку звернення до суду. Апелянт вважає, що застосуванню підлягає шестимісячний строк за частиною другою статті 122 КАС України, який позивач пропустив, оскільки мав знати про розмір виплати щомісячно, а звернувся до суду в січні 2026 року. На підтвердження цієї позиції наведено постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 з 20.12.2017 по 05.09.2025 проходив службу у структурних підрозділах (П`ятий відділ) ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому проходив військову службу у підрозділах Десантно - штурмових військ Збройних Сил України.
Під час проходження військової служби відповідач неправильно нараховував позивачу індексацію грошового забезпечення
Вважаючи, що за період з 01.03.2018 по 05.09.2025 відповідач не виплачував належну йому індексацію-різницю, позивач 19.12.2025 направив заяву про її нарахування і виплату разом із компенсацією втрати частини доходів. Неотримання зазначених виплат стало підставою для звернення 19.01.2026 до суду з цим позовом.
IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина третя статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII передбачає індексацію грошового забезпечення відповідно до закону. Закон України від 03.07.1991 №1282-XII відносить грошове забезпечення, яке не має разового характеру, до доходів, що підлягають індексації. Механізм її проведення визначено Порядком №1078
Абзаци 3 і 4 пункту 5 цього Порядку пов`язують нарахування індексації в місяці підвищення тарифних ставок (окладів) зі співвідношенням двох величин: розміру підвищення доходу та суми можливої індексації. Якщо підвищення перевищує суму індексації, індексація в цьому місяці не нараховується. Якщо не перевищує, визначається різниця між зазначеними величинами.
Визначаючи підвищення доходу, необхідно порівняти грошове забезпечення за лютий і березень 2018 року з урахуванням усіх складових, що не мають разового характеру. Самого факту збільшення посадового окладу недостатньо для висновку про відсутність права на індексацію-різницю.
У постанові від 29.03.2023 у справі №380/5493/21 Верховний Суд розмежував поточну індексацію та індексацію-різницю. Визначення березня 2018 року місяцем підвищення доходу для обчислення подальшої поточної індексації не усуває необхідності перевірити право на індексацію-різницю в цьому місяці.
За підходом Верховного Суду, підтвердженим постановою від 05.02.2024 у справі №360/383/23, право на індексацію-різницю залежить від установленого співвідношення підвищення доходу та можливої індексації. Виплата за наявності визначених Порядком умов є обов`язком, а не вільним розсудом органу, що виплачує грошове забезпечення.
Сума можливої індексації у березні 2018 року при застосуванні січня 2008 року як місяця попереднього підвищення окладів становить 4463,15 грн: 1762 грн ? 253,3 % ? 100. У цьому розрахунку враховано прожитковий мінімум, тому посилання апелянта на індексацію доходу в його межах не спростовує зазначеної величини. Межа доходу, який індексується, та результат множення цього доходу на приріст індексу споживчих цін є різними величинами.
Оцінюючи довід про перевищення підвищенням доходу суми можливої індексації, колегія суддів звертає увагу, що апелянт посилається на розрахунок самого позивача. Однак такий розрахунок містить інші показники: дохід за лютий 2018 року - 10084,21 грн, за березень 2018 року - 10593,01 грн, різниця - 508,80 грн. Отже, посилання на цей розрахунок як на підтвердження підвищення доходу понад 4463,15 грн не відповідає його змісту.
Відповідач не навів власного порівняльного розрахунку, який підтверджував би заявлене перевищення, не зазначив конкретних складових грошового забезпечення, збільшення яких усувало б право на індексацію-різницю, та не спростував відображених у довідці загальних сум доходу. Саме по собі посилання на підвищення окладів за постановою №704 не доводить, що розмір підвищення доходу конкретного військовослужбовця перевищив суму можливої індексації.
За частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення їх правомірності покладається на відповідача. Наведений в апеляційній скарзі довід не підкріплено розрахунком або документами, які підтверджували б правомірність невиплати спірної індексації-різниці.
При цьому суд першої інстанції не присудив заявлену позивачем суму щомісячно, а поклав на відповідача обов`язок нарахувати і виплатити індексацію-різницю відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078. Тому доводи скарги слід оцінювати щодо наявності такого обов`язку в установленому судом періоді. Вони не підтверджують підстав для повної відмови в задоволенні позову, на якій наполягає апелянт.
Колегія суддів також відхиляє довід про те, що визначення березня 2018 року місяцем підвищення доходу виключає спірну виплату.
Абзац перший пункту 5 Порядку №1078 встановлює початок обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації, тоді як абзаци 3- 6 цього пункту визначають наслідки співвідношення підвищення доходу та можливої індексації. Ці приписи застосовуються у взаємозв`язку. Визначення нового місяця підвищення окладів не скасовує передбаченого цим самим пунктом механізму індексації-різниці.
Посилання на поріг індексації 103 відсотки стосується виникнення права на подальшу поточну індексацію. Воно не є підставою для невиплати індексації-різниці, яка визначається в місяці підвищення доходу. Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума, що складається внаслідок перевищення порогу індексації.
Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №120/12718/21-а та від 22.12.2022 у справі №380/14479/21 не обґрунтовують відмову в позові. Висновки про застосування березня 2018 року як місяця підвищення доходу не звільняють від застосування решти приписів пункту 5 Порядку №1078.
Зокрема, у постанові від 22.12.2022 Верховний Суд наголосив на необхідності врахування підвищення грошового доходу та механізму визначення різниці між можливою індексацією і таким підвищенням. Висновок у конкретній справі залежить від її фактичних обставин та розрахунків.
Таким чином, наведені апелянтом міркування про базовий місяць, межу доходу, що індексується, та поріг індексації не спростовують обов`язку відповідача застосувати абзаци 4-6 пункту 5 Порядку №1078 до спірних правовідносин. Підстав для скасування рішення в частині зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно з наведених у скарзі підстав колегія суддів не встановила.
Щодо строку звернення колегія суддів враховує, що предметом спору є належність і повнота виплати грошового забезпечення як винагороди за службу. Для таких вимог застосовуються спеціальні приписи статті 233 КЗпП України, а не автоматично загальний шестимісячний строк за статтею 122 КАС України.
За висновком судової палати Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 до вимог за період до 19.07.2022 застосовується стаття 233 КЗпП України в попередній редакції, яка не обмежувала строк звернення з вимогами про належну оплату праці.
Щодо вимог за наступний період колегія суддів враховує частину другу статті 233 КЗпП України: у спорах про виплату всіх сум, належних при звільненні, строк звернення становить три місяці з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Застосування цієї норми та значення грошового атестата для визначення початку строку роз`яснено Верховним Судом у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25.
Позивача виключено зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням 30.10.2025, грошовий атестат №252 датований 05.11.2025, позов подано 19.01.2026. Таким чином строк звернення до суду дотримано.
Посилання апелянта на щомісячне отримання грошового забезпечення не змінює застосовного спеціального регулювання. Наведені апелянтом висновки Верховного Суду про обізнаність особи з розміром щомісячних виплат не усувають необхідності застосування спеціальних приписів статті 233 КЗпП України з урахуванням предмета спору та звільнення позивача зі служби.
Вимога про компенсацію втрати частини доходів є похідною від установленої заборгованості з індексації-різниці.
Статті 2-4 Закону №2050-III передбачають компенсацію за затримку виплати доходу на один і більше календарних місяців; її обчислюють за кожний відповідний місяць невиплати та виплачують разом із заборгованістю.
У постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 Верховний Суд виходив із того, що право на компенсацію не залежить від попереднього нарахування належного доходу: такий дохід може бути нарахований і на виконання судового рішення. Тому ненарахування індексації саме по собі не виключає компенсації за затримку її виплати.
Покладений судом обов`язок стосується компенсації за затримку виплати індексації-різниці, присудженої за період з 01.03.2018 по 31.12.2022. Апелянт не навів окремих правових доводів, які спростовували б застосування Закону №2050-III до підтвердженої заборгованості.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.