П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/1894/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
06 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у задоволенні заяви представника позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 подати звіт про виконання рішення суду у справі № 120/1894/25 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року, яке набрало законної сили, відповідачем у повному обсязі не виконано. На думку апелянта, невиконання судового рішення свідчить про необхідність встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання. Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 382 КАС України та не врахував обов`язковість судового рішення і необхідність забезпечення його реального виконання.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено та, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані щодо ОСОБА_2 шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про визнання його непридатним до проходження військової служби та виключення з військового обліку.
01 вересня 2025 року за заявою позивача Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 120/1894/25 для примусового виконання зазначеного судового рішення.
13 листопада 2025 року представник позивача звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання судового рішення або про існування об`єктивних обставин, за яких без встановлення судового контролю таке рішення залишиться невиконаним чи його виконання потребуватиме від позивача значних додаткових зусиль. При цьому суд врахував, що позивачу видано виконавчий лист, а тому він має можливість домогтися примусового виконання судового рішення у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а контроль за його виконанням здійснює суд.
Згідно зі статтями 14 та 370 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання та підлягають виконанню на всій території України.
Водночас положення статті 382 КАС України передбачають не автоматичне встановлення судового контролю у кожній справі, в якій судове рішення не виконано, а надають суду відповідне процесуальне повноваження. Застосування такого заходу має бути обумовлене конкретними обставинами справи та необхідністю забезпечення реального виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судового рішення є спеціальним процесуальним механізмом, спрямованим на забезпечення його своєчасного та належного виконання. Підставою для його застосування можуть бути, зокрема, об`єктивні та підтверджені належними доказами обставини, які дають підстави вважати, що суб`єкт владних повноважень ухиляється від виконання рішення суду або що без застосування відповідного заходу існує реальна загроза його невиконання.
Разом із тим, сам факт звернення особи із заявою про встановлення судового контролю та посилання на невиконання судового рішення не є достатньою підставою для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про його виконання.
Як встановлено, позивачу 01 вересня 2025 року видано виконавчий лист щодо примусового виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року. Отже, на час звернення із заявою про встановлення судового контролю позивач мав передбачений законом механізм забезпечення виконання судового рішення в порядку виконавчого провадження.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вчиняє умисні дії, спрямовані на невиконання судового рішення, або безпідставно ухиляється від його виконання, а також доказів того, що передбачені законодавством механізми примусового виконання судового рішення є неефективними чи недостатніми у конкретному випадку.
Колегія суддів також враховує, що встановлення судового контролю за статтею 382 КАС України не може підміняти собою процедуру примусового виконання судового рішення, визначену Законом України «Про виконавче провадження».
У разі невиконання судового рішення або неналежного здійснення виконавцем своїх повноважень позивач не позбавлений можливості скористатися іншими передбаченими законом способами захисту, у тому числі звернутися із відповідною скаргою або позовом у порядку, передбаченому статтею 287 КАС України.
Таким чином, доводи апелянта про те, що сам факт невиконання судового рішення є безумовною підставою для встановлення судового контролю, є помилковими, оскільки положення статті 382 КАС України пов`язують застосування такого процесуального заходу з необхідністю забезпечення реального виконання судового рішення та наявністю відповідних об`єктивних підстав.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.